Справа№751/3593/24
Провадження №3/751/1713/24
05 червня 2024 року місто Чернігів
Ченцова С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , працює водієм на підприємстві ТОВ «Скайтрансавто», за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП
Із протоколу про адміністративне правопорушеннясерії ВАБ № 989809 від 15.04.2024 року, водій ОСОБА_1 15.04.2023 року, о 09 год 45 хв, за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 3, надавав послуги з перевезення пасажирів на автобусі MIDILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 за маршрутом руху Чернігів-Київ без договору між замовником послуг та перевізником, чим порушив вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За даним фактом стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
У судовому засіданні особа, стосовно якої складено протокол, ОСОБА_1 пояснив, що він працює водієм автобуса. що підтверджується документально. Підприємство йому не надало документів, які вимагали від нього працівники поліції.
Стаття 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнає протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 164 КУпАП настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Диспозиція даної статті передбачає такі альтернативні види діяння, як, зокрема провадження господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом на провадження виду господарської діяльності.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Зокрема, документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001року.
Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначено Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176.
Відповідно до пункту 51 Правил № 176, нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
Відповідно до п. 55 Правил № 176, замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.
Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки (п. 56 Правил № 176).
Пунктом 61 Правил № 176 передбачено, що під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг і копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Крім того, положеннями п. 51 Правил № 176 закріплено, що нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
Згідно із абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом статей 238, 239 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф. Відповідно до частини першої статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 ГК України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відповідно до частини першої статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Отже, суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону №2344-ІІІ, може бути лише суб'єкт господарювання, зокрема, фізична особа - підприємець.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП суб'єкт складання протоколу повинен надати докази того, що особа дійсно здійснювала господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів без одержання документа дозвільного характеру, а також отримувала від здійснення зазначеного виду діяльності дохід. При цьому необхідно встановити всі характеризуючі ознаки підприємницької діяльності, основними з яких є: самостійність, ініціативність та систематичність.
За статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, до суду, окрім самого протоколу, наданий лише відеозапис з місця події, на якому зображений автобус з табличкою нерегулярні перевезення та водій.
Згідно протоколу, у провину ОСОБА_1 ставиться здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів без договору між замовником послуг та перевізником. Проте, до матеріалів справи не додані докази того, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання та самостійно, на власний ризик, систематично надає послуги з перевезення пасажирів. Разом з тим, у протоколі ОСОБА_1 зазначає, що працює на посаді водія в ПП «Скай Транс Авто» Суб'єктом складання протоколу не долучено жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 надає послуги з перевезення пасажирів саме як суб'єкт господарювання, а не водій.
Відповідно до довідки вих. № 5 від 15.05.2024 року, Реєстру застрахованих осіб, ОСОБА_1 працює водієм на підприємстві ТОВ «Скайтрансавто». Крім того, у матеріалах справи наявний Договоір № 328 від 15.04.2024 року про здійснення нерегулярних перевень пасажирів автомобільним транспортом на внутріньо обласних маршрутах , укладений між ФОП ОСОБА_2 та ПП " Скайтрансавто".
Отже ОСОБА_1 не може бути суб'єктом адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
За ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, тому провадження по справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись статтями 1, 9, 23, 164, 245, 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: С. М. Ченцова