Справа№751/3558/24
Провадження №3/751/1686/24
13 травня 2024 року
Деркач О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомо,
- за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
15.04.2024 року о 17 год. 00 хв., громадянин ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив навмисні дії відносно своєї матері, громадянки ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, що могло завдати шкоди психологічному здоров'ю громадянки ОСОБА_2 .
За даним фактом відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 587054 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що вини у викладених у протоколі обставинах не визнає, жодного насильства щодо своєї матері не чинив, то була просто побутова сварка.
Статтею 7 КУпАП, встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, складом адміністративного правопорушення є, ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тобто, зокрема, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
У той же час, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони.
Отже, самі по собі, зокрема, образи в бік потерпілої, не формують собою домашнє насильство, а утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, його вина повністю підтверджується дослідженими матеріалами справи, зокрема: відомостями в протоколі про адміністративне правопорушення від 15.04.2024 року серії ВАД № 587054 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП; електронним рапортом від 15.04.2024 року; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується від 15.04.2024 року; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 15.04.2024 року; копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №396142 від 15.04.2024 року; копією постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12.09.2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністравтивної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, які суд вважає належними та допустимими доказами по справі.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов'язані використовувати практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Згідно положень ст. 33 КупАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Вирішуючи питання про призначення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого правопорушення, його наслідки, вік та особу правопорушника, відношення до вчиненого правопорушення, відсутність обставин що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Підстав для звільнення від адміністративної відповідальності суд не вбачає.
За вказаних обставин суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції частини другої даної статті, у вигляді штрафу.
При цьому, матеріали даної справи не містять достатніх даних які б вказували, що дане стягнення буде непропорційним та не відповідатиме характеру вчиненого порушення та особі порушника.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
За пунктом 5 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 33-36, 40-1, ст. 173, ст.ст. 283, 284, 289 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 340 (триста сорок) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, на користь держави (Призначення платежу: отримувач коштів - ГУК у м. Києві /м. Київ/, 22030106; код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувач - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: О. Г. Деркач