Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження№ 1-кп/733/9/24
Єдиний унікальний №742/4169/21
Вирок
Іменем України
06 червня 2024 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі колегії суддів: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 та
секретаря ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня кримінальне провадження № 12014270210000843 від 07 липня 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прилуки Чернігівської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , непрацюючого, не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 69, ст. 93 п.п. а, г, ж, з КК України (в редакції 1960 року),
установила:
Влітку 1995 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , який засуджений вироком Чернігівського обласного суду від 15.05.2001 року, усвідомлюючи суспільну небезпеку і наслідки своїх дій, з метою нападу на окремих громадян, створив та очолив озброєну організовану злочинну групу - банду, яка характеризувалася стійкими зв'язками, розподілом ролей між її учасниками та наявністю вогнепальної зброї, яку члени банди придбали, зберігали та носили, а саме: автомата "Калашникова" та пістолетів "Валітер" і "ТТ". До складу організованої злочинної групи ним залучені його знайомі ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , який засуджений вироком Чернігівського обласного суду від 15.04.1997 року, ОСОБА_10 , який засуджений вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26.04.2012 року та дві невстановлені слідством особи, які надали свою згоду на вчинення спільної злочинної діяльності.
Діючи у складі банди, для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , разом із засудженими ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та двома невстановленими слідством особами спільно обговоривши план дій, призначивши місце та час скоєння нападу, розподілили між собою ролі. При цьому ОСОБА_8 , володіючи організаторськими здібностями і якостями лідера, взяв на себе організацію і керівництво скоєння нападу та умисного вбивства окремих громадян, дав вказівку іншим членам озброєної банди вчинити цей злочин.
Так, у ніч з 9 на 10 червня 1995 року, точного часу в ході досудового слідства не встановлено, до місця проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , на автомобілі марки ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_11 , прибули мешканці м. Пирятин Полтавської області ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 для з'ясування причин арешту їхнього знайомого ОСОБА_15 , що мало місце в смт. Варва Чернігівської області.
Під час спілкування, яке супроводжувалося вживанням спиртних напоїв, у квартирі ОСОБА_8 , де знаходилися всі вказані члени банди, ОСОБА_12 , маючи авторитет у злочинному середовищі, а також ОСОБА_14 та ОСОБА_13 почали говорити з ОСОБА_8 та ОСОБА_16 про невжиття ними заходів для звільнення від кримінальної відповідальності заарештованого ОСОБА_15 , в зв'язку з чим між ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та злочинною групою ОСОБА_8 виник конфлікт.
З метою укріплення авторитету, розподілу сфер впливу у злочинному середовищі та усунення конкурентів в одержанні матеріальної вигоди від заняття злочинною діяльністю, керівник банди ОСОБА_8 прийняв рішення про вбивство ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , про що дав вказівку членам злочинної групи, домовившись діяти відповідно до розробленого ним злочинного плану по нападу та вбивства вказаних осіб з м. Пирятина Полтавської області. і
Для здійснення цього злочинного умислу, 10 червня 1995 року приблизно о 3-й годині ночі, ОСОБА_5 , засуджені ОСОБА_10 |, ОСОБА_9 та дві невстановлені слідством особи, озброївшись автоматом « ОСОБА_17 », пістолетами «Вальтер» і «ТТ», під приводом відпочинку та вживання алкогольних напоїв, на двох автомобілях, а саме: ВАЗ 2103 під керуванням ОСОБА_11 та ВАЗ НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , поїхали в безлюдне місце на озеро в АДРЕСА_4 . Під час вживання алкогольних напоїв та відпочинку, члени банди нанесли тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Після чого, продовжуючи свій злочинний намір, діючи умисно ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та дві невстановлені слідством особи, поклали до багажника автомобіля ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , побитого ОСОБА_13 , який на той час перебував у стані алкогольного сп'яніння. У подальшому всі члени банди на автомобілях, під керуванням ОСОБА_9 та під керуванням ОСОБА_11 марки ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , куди посадили побитого ОСОБА_14 та де вже знаходився ОСОБА_12 , який на той час перебував у стані алкогольного сп'яніння, вивезли до лісосмуги, біля с. Удайці Прилуцького району, де застосовуючи вогнепальну зброю, умисно заподіяли смертельні поранення пострілами в голову потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Після чого ОСОБА_5 , будучи активним учасником озброєної банди, при вчиненні нападу тримав під прицілом пістолета ОСОБА_11 , а після вбивства ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 брав безпосередню участь у захороненні трупів - копав для них яму.
ОСОБА_5 , після вбивства ОСОБА_12 , ОСОБА_14 і ОСОБА_13 , спільно з іншими членами банди і потерпілим ОСОБА_11 , на двох автомобілях залишили місце злочину. У подальшому, зупинившись, розуміючи, що ОСОБА_11 був присутній при скоєнні вбивства ОСОБА_12 , ОСОБА_14 і ОСОБА_13 та може повідомити про це в правоохоронні органи, ОСОБА_5 разом з членами банди ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та двома невстановленими слідством особами, прийняв рішення про вбивство ОСОБА_11 , з метою приховування раніше скоєного вбивства.
Реалізовуючи злочинний намір, ОСОБА_5 , спільно з членами банди, засудженим ОСОБА_10 та засудженим ОСОБА_9 і двома невстановленими слідством особами, з метою приховування раніше скоєного вбивства ОСОБА_12 , ОСОБА_14 і ОСОБА_13 , привезли ОСОБА_11 в інше місце до лісосмуги, ближче до автодороги Прилуки - Пирятин, де зупинились в безлюдному місці, а потім в салоні автомобіля ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , із наявної вогнепальної зброї пострілом у голову скоїли умисне вбивство потерпілого ОСОБА_11 , труп якого закопали в землю біля місця вчинення злочину, а зброю ОСОБА_5 разом з іншими членами банди, заховали в іншому місці в лісосмузі біля с. Богданівка Прилуцького району.
У подальшому, ОСОБА_5 , сівши за кермо автомобіля ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому скоїли вбивство потерпілого ОСОБА_11 , поїхав по трасі Прилуки-Пирятин, де між селами Линовиця та Богданівка Прилуцького району заховав в лісосмузі вказаний транспортний засіб, після чого інші члени банди на автомобілі під керуванням ОСОБА_9 , забрали його та прибули до ОСОБА_8 , якому доповіли про вбивство вказаних жителів м. Пирятина. ОСОБА_5 , при вчиненні умисного вбивства ОСОБА_11 , будучи активним учасником озброєної банди, спільно з іншими її учасниками безпосередньо приймав рішення про вбивство водія, підшукував безпечне місце для вчинення злочину, копав яму для захоронення трупа, ховав зброю та автомобіль, в якому було скоєно вбивство потерпілого ОСОБА_11 .
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину не визнав та показав, що учасником подій, які сталися 09 та 10 червня 1995 року, він не був і йому нічого про це невідомо. На квартирі у ОСОБА_8 ніколи не був, з останнім, а також з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у дружніх відносинах не перебував. ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 взагалі не знає. Залишив м. Прилуки за сімейними обставинами.
Потерпілі ОСОБА_18 , Кузьмено ( ОСОБА_19 та ОСОБА_20 у судове засідання не з'явилися, які надали заяви про розгляд кримінального провадження за їх відсутності.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні відмовився від дачі показань відповідно до положень ст. 63 Конституції України.
Свідок ОСОБА_21 у судовому засідання показав, що ОСОБА_9 доводився йому рідним братом, який помер. Останній, коли вийшов з місць позбавлення волі говорив йому, що під час слідства на нього працівники поліції чинили тиск.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його вина підтверджується сукупністю досліджених та проаналізованих у судовому засіданні доказів, зокрема.
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_22 від 28.03.2003 року, згідно яких остання зазначила, що ОСОБА_5 її колишній чоловік, який з 1995 року знаходиться у розшуку, якого останній раз вона бачила у 1995 році, який зранку пішов з дому у справах і більше додому не з'являвся, ніяких звісток про себе не повідомляв (т. 2 а.с. 196-197).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_20 від 12.07.1995 року, згідно яких остання зазначила, що ОСОБА_23 її син. Від свого чоловіка вона дізналася, що син з 09 червня 1995 року на своєму автомобілі поїхав з дому і не повернувся, після чого вона 15 червня 1995 року звернулася до міліції. Згодом був знайдений автомобіль сина у посадці, в якого було прострілене лобове скло, в середині якого було багато крові (т. 2 а.с. 230-234).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_24 від 18.07.1995 року, згідно яких остання зазначила, що 09 червня 1995 року до неї заїхав ОСОБА_25 і сказав, що їде у ОСОБА_26 . В цей день вже ввечері, останній проїжджав біля її господарства, в автомобіля якого вона побачила ОСОБА_27 , ОСОБА_28 і ще якусь особу, яку не впізнала (т. 2 а.с. 235-238).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_14 від 03.10.1995 року, згідно яких останній зазначив, що ОСОБА_14 доводиться йому братом, який товаришував з ОСОБА_29 , в якого була зброя. Вважає, що брат загинув або через гроші або через сфери впливу на комерційні структури (т. 2 а.с. 239-240).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_30 від 24.07.1995 року, згідно яких остання зазначила, що ОСОБА_13 доводиться їй сином, якого вона останній раз бачила 09 червня 1995 року, який сказав їй, що він поспішає на потяг, який відправляється з ОСОБА_31 о 19-00 год (т. 2 а.с. 241-243).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_18 від 21.07.1995 року, згідно яких остання зазначила, що ОСОБА_12 доводиться їй чоловіком. 09 червня 1995 року до них приблизно о 19-00 год приїхали ОСОБА_25 та ОСОБА_14 , які забрали чоловіка, після чого останній додому не повернувся (т. 2 а.с. 244-246).
Висновком експерта № 31 від 24 липня 1995 року з фототаблицями до нього, відповідно до якого лобове скло автомобіля ВАЗ-2103, д.н.з. НОМЕР_1 , було пошкоджене вогнепальною зброєю - кулею. Постріл був відтворений із салону автомобіля ВАЗ-2103, д.н.з. НОМЕР_1 , через лобове скло назовні під кутом 15-20 градусів відносно поздовжньої осі транспорту (т. 2 а.с. 247-251).
Протоколами огляду місяця пригоди та огляду автомобіля від 16.06.1995 року, а також огляду автомобіля від 17.06.1995 року з фототаблицями до нього, відповідно до яких оглядався автомобіль ВАЗ 2103 коричневого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який був виявлений в лісосмузі в 150 м проїзної частини дороги Прилуки - Пирятин в районі села Богданівка Прилуцького району, в якому при огляді було виявлено в лобовому склі наскрізний отвір, також було виявлено та вилучено на передньому сидінні водія та пасажира на чохлах плями бурого кольору схожі на кров, туфель з плямами бурого кольору схожі на кров, клаптик матерії світлого кольору зі слідами бурого кольору схожі на кров, тапочки, куля, оболонка кулі, мішок з плямами бурого кольору, фрагменти відбитків пальців рук, паспорт, військовий білет на ім'я ОСОБА_11 , речовина бурого кольору з коврика, виріз з частини матеріалу сидушки, ліхтарик у з речовиною бурого кольору, виріз кожаного чохла з переднього водійського сидіння з речовиною бурого кольору і чистий зразок, виріз з переднього пасажирського сидіння з бурим кольором і чистий, заднє сидіння (т. 3 а.с. 1, 2-3, 4, 5, 6, 7), а також копією схеми виявлення автомобіля ВАЗ 2103 від 16.06.1995 року (т. 5 а.с. 66).
Висновком експерта № 171 від 09.11.1995 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого сердечник кулі та оболонка кулі являються складовою частиною патрона - ймовірно кулею до патрону калібру 7,62 мм до пістолета зразка 1930-1933 рр. конструкції Токарєва (ТТ). Куля виготовлена заводським способом. Оболонка - з металу жовтого кольору являється складовою частиною кулі. Сліди від полів нарізів на оболонці кулі придатні для ідентифікації конкретної одиниці вогнепальної зброї. Калібр кулі - 7,62 мм. Визначити з якої зброї відстріляна дана куля не є можливим (т. 3 а.с. 8, 9).
Висновком експерта № 353 від 19.10.1995 року, відповідно до якого бурі сліди, виявлені на тапочках (об. 12), на вирізках паралонового покриття сидіння (об. 13), коврового покриття (об. 14), дермантинового покриття сидіння (об. 15) і речовини, знятої на марлю із заднього коврика автомобіля ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 (об. 16) утворені кров'ю людини. При визначенні групової приналежності виявлено: в об'єкти 4 на мішку - кров групи А з ізогемаглютиніном анти-В; в об'єкті 11 на туфлі - кров групи А з ізогемаглютиніном анти-В і антигеном Н; в об'єктах 1-3 на тапочках і об. 16 на марлі (кров знята із заднього коврика) виявлені антигени А і Н, антиген В і ізогемаглютиніни не виявлені; на мішку в об'єктах 5-10, на фонарику (об. 12), паралонової (об. 13), коврової (об. 14) і дерматинової (об. 15) вирізках визначили тільки лише антиген А. Враховуючи, що групові характеристики крові осіб, які проходять по справі невідомі, на основі отриманих результатів дослідження можна припустити, що сліди крові (об. 4-10, 12-15) могли виникнути від особи (осіб), які мають кров групи А з ізогемаглютиніном анти-В. Кров в об'єктах 1-3 11, 16 могла виникнути від особи (осіб) з групою А із супутнім антигеном Н, або від змішування крові груп А і О (антиген Н) (т. 3 а.с. 10-16).
Висновком експерта № 402 від 22.11.1995 року, згідно якого у ОСОБА_13 мало місце наскрізне проникаюче кульове вогнепальне поранення голови з наявністю вхідного отвору в тім'яно-потиличній області справа і вихідного отвору в області лівого ока, перелом грудини в верхній третині, перелом 2, 3, 4 ребер біля грудної лінії зліва без пошкодження парієнтальної плеври. Смерть ОСОБА_13 настала від наскрізного кульового вогнепального поранення голови, що супроводжувалось руйнуванням частини речовини головного мозку по ходу раньового каналу. Смерть настала в ніч з 9 на 10 червня 1995 року в момент нанесення вогнепального поранення. Дані ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Кров ОСОБА_13 відноситься до групи А із супутнім антигеном Н та ізогемаглютиніном анти-В ( т. 3 а.с. 17-20).
Висновком експерта № 401 від 22.11.1995 року, згідно якого у ОСОБА_12 мало місце наскрізне кульове вогнепальне поранення голови з наявністю вхідного отвору в потиличній області посередині і вихідного отвору в області лівої очниці. Дані ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних, які потягли за собою летальний наслідок. Смерть ОСОБА_12 настала у результаті наскрізного кульового вогнепального поранення голови, що супроводжувалось руйнуванням частини речовини головного мозку по ходу раньового каналу. Смерть настала в ніч з 9 на 10 червня 1995 року відразу після нанесення вогнепального поранення. Кров ОСОБА_12 відноситься до групи А без супутнього антигену Н з ізогемаглютиніном анти-В (т. 3 а.с. 21-24).
Висновком експерта № 403 від 22.11.1995 року, згідно якого у ОСОБА_14 мало місце наскрізне кульове вогнепальне поранення голови з наявністю вхідного отвору в лівій очній області і вихідного отвору в потиличній частині справа, перелом 7, 8, 9, 10 ребер зліва навколо грудної лінії. Смерть ОСОБА_14 настала у результаті наскрізного кульового вогнепального поранення голови, що супроводжувалось руйнуванням частини речовини головного мозку по ходу раньового каналу. Смерть могла наступити в ніч з 9 на 10 червня 1995 року відразу після нанесення вогнепального поранення. Дані ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Тілесні ушкодження у вигляді перелому 7, 8, 9, 10 ребер зліва навколо грудної лінії могли утворитися від дій твердих, тупих предметів, можливо при нанесенні ударів ногою по сторонньої людини, можуть відноситися до 9-10 червня 1995 року і відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, і не перебувають в причинному зв'язку зі смертю потерпілого. Кров ОСОБА_14 ймовірніше за все відноситься до групи А без супутнього антигену Н з ізогемаглютиніном анти-В (т. 3 а.с. 25-28).
Висновком експерта № 404 від 22.11.1995 року, згідно якого у ОСОБА_11 мало місце наскрізне кульове вогнепальне поранення голови з наявністю вхідного отвору в потиличній області між черепом і першим шийним хребцем, і вихідного отвору в області лобної кістки справа. Дані ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які потягли за собою смерть. Смерть ОСОБА_11 настала у результаті наскрізного кульового вогнепального поранення голови, що супроводжувалось руйнуванням частини речовини головного мозку по ходу раньового каналу. Смерть настала в ніч з 9 на 10 червня 1995 року відразу після нанесення вогнепального поранення. Кров ОСОБА_11 відноситься до групи А без супутнього антигену Н з ізогемаглютиніном анти-В (т. 3 а.с. 29-32).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка-потерпілого ОСОБА_20 від 12.08.1995 року, згідно яких остання зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_11 . Від свого чоловіка вона дізналася, що син 09 червня 1995 року прийшов додому з роботи, після чого переодягнувся в спортивні брюки чорного кольору з червоними та зеленими полосами по бокам, майку чорного кольору, який приблизно о 17-00 год на своєму автомобілі ВАЗ 2103 поїхав з дому і не повернувся (т. 3 а.с. 33-34).
Протоколом впізнання особи від 22.11.95 р., при проведенні якого ОСОБА_20 впізнала труп свого сина ОСОБА_11 (т. 3 а.с. 35).
Протоколом впізнання особи від 22.11.95 р., при проведенні якого ОСОБА_19 впізнала труп її сина ОСОБА_14 (т. 3 а.с. 36).
Протоколом впізнання особи від 23.11.95 р., при проведенні якого ОСОБА_18 впізнала труп свого чоловіка ОСОБА_12 (т. 3 а.с. 37).
Протоколом впізнання особи від 22.11.95 р., при проведенні якого ОСОБА_30 впізнала труп її сина ОСОБА_13 (т. 3 а.с. 38).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_18 від 03.03.1996 року, відповідно до яких остання зазначила, що ОСОБА_12 доводиться їй чоловіком, який товаришував з ОСОБА_32 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 . 09 липня 1995 року до них приїхали ОСОБА_33 та ОСОБА_27 , які забрали чоловіка, після чого останній додому не повернувся (т. 3 а.с. 39-41).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_19 від 27.03.1996 року, відповідно до яких остання зазначила, що ОСОБА_14 доводився їй сином. 09.06.1995 року зранку син приїхав додому з ОСОБА_34 , з яким вони поїхали у невідомому напрямку, після чого сина вона вже не бачила. Останній підтримував дружні відносини з ОСОБА_28 , ОСОБА_35 та ОСОБА_34 (т. 3 а.с. 42-43).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_30 від 27.03.1996 року, відповідно до яких остання зазначила, що ОСОБА_13 доводився їй сином. Останній товаришував з ОСОБА_35 , ОСОБА_34 та ОСОБА_27 . 09.06.1995 року її син поїхав з ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_27 , після чого вона його не бачила. 22 листопада 1995 року вона дізналася про смерть сина, якого впізнала в морзі м. Прилуки (т. 3 а.с. 44).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_20 від 27.03.1996 року, відповідно до яких остання зазначила, що 09 червня 1995 року її син ОСОБА_11 повіз у м. Варва ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , після чого додому син не повернувся. 16 червня 1995 року неподалік с. Богданівка у лісопосадці був виявлений автомобіль сина (т. 3 а.с. 45-46).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_36 від 03.03.1996 року, згідно яких останній зазначив, що ОСОБА_5 його син, який останній раз заходив до нього у 20 числах листопада 1995 року. Де на даний час він знаходиться йому не відомо (т. 3 а.с. 47-48).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_22 від 03.04.1996 року, згідно яких остання зазначила, що ОСОБА_5 її чоловік. Останній у 20 числах листопада 1995 року пішов з дому, сказав, що по справах, і більше не повернувся. Де він знаходиться не знає. Він не пише і не телефонує (т. 3 а.с. 49).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 02.09.1999 року, згідно яких останній зокрема зазначив, що у квартирі Левицького знаходилися ОСОБА_37 , два татарина Арьбер та Ринат, ОСОБА_38 , а також ОСОБА_39 (т. 3 а.с. 50-52).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 06.09.1999 року, згідно яких останній зокрема зазначив, що він не знає, які відносини були між ОСОБА_40 та ОСОБА_41 . Інколи він бачив останнього у квартирі ОСОБА_42 (т. 3 а.с. 53-54).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_43 від 05.04.2000 року, згідно яких остання зокрема зазначила, що вона прибирала на квартирі Левицького. Із тих, хто до нього приходив знає ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , двох татарів Альберта та Рената (т. 3 а.с. 55-58).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 05.04.2000 року, згідно яких останній зокрема зазначив, що на озері куди привезли потерпілих бачив зброю у двох татарів Рената і Альберта, а саме пістолет та автомат АКМ, з якими був також ОСОБА_38 (т. 3 а.с. 59-63).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_47 від 11.11.2011 року, відповідно до яких остання зазначила, що ОСОБА_12 доводиться їй батьком. 09.06.1995 року вона приїхала додому потягом у м. Прилуки. Батька дома не було. Зі слів матері він поїхав у смт. Варва разом із ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , після цього ніхто з них додому не повернувся. У вересні 1995 року вона з матір'ю зустріла ОСОБА_10 , який сказав, що батька вбили. У листопаді 1995 року ОСОБА_10 зник з міста і більше вона його не бачила. Крім того зазначила, що 09 червня 1995 року вона була вдома у м. Прилуки, коли до неї приїхав ОСОБА_10 та цікавився, де ОСОБА_12 , зазначивши, що останній бігає з обрізом по м. Пирятин. Через півгодини приїхав ОСОБА_48 , який також цікавився її батьком, який розповів, що ОСОБА_12 у нетверезому стані увірвався додому до ОСОБА_49 та налякав його дружину, тому ОСОБА_8 вирішує, що робити далі з ОСОБА_12 . Після цього ОСОБА_50 попросив, щоб її батько зателефонував до нього, коли з'явиться у місті (т. 3 а.с. 229-232).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_20 від 25.10.2011 року, відповідно до яких остання зазначила, що від свого чоловіка вона дізналася як 09 червня 1995 року її син ОСОБА_11 на автомобілі ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 повіз у м. Варва ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , після чого вони додому не повернулися. 16 червня 1995 року неподалік траси ОСОБА_51 був виявлений автомобіль сина. 23 листопада 1995 року в морзі м. Прилуки вона впізнала свого сина ОСОБА_11 по спортивним брюкам темного кольору з червоно-зеленою стрічкою, по чорній майці, по кольору та довжині волосся (т. 3 а.с. 233-234).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_19 від 02.11.2011 року, відповідно до яких остання зазначила, що від її покійного чоловіка стало відомо, що 09.06.1995 року приблизно о 09-00 год її син ОСОБА_14 приїхав додому з Найдюком, з яким вони поїхали у невідомому напрямку, після чого до листопада 1995 року про місцезнаходження її сина нічого не було відомо. 22 листопада 1995 року її викликали до м. Прилуки, де у морзі вона впізнала свого сина (т. 3 а.с. 235-236).
Відомостями, які містяться у протоколі додаткового допиту потерпілої ОСОБА_30 від 02.11.2011 року, відповідно до яких остання зазначила, що 09.06.1995 року її син ОСОБА_13 поїхав з дому разом з ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_27 , після чого до 22 листопада 1995 року про місцезнаходження її сина нічого не було відомо. 22 листопада 1995 року вона дізналася про смерть сина від працівників прокуратури і на впізнанні в м. Прилкуи впізнала тіло свого сина (т. 3 а.с. 238).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 28.10.2011 року, відповідно до якого останній зазначив, що знає засудженого ОСОБА_8 , з 1995 року мав з ним спільний бізнес. Крім того, знайомий з ОСОБА_10 , який мав прізвисько « ОСОБА_52 », ОСОБА_5 , який мав прізвисько « ОСОБА_53 » та був обізнаний, що у місті Прилуки проживали татари ОСОБА_54 та Ренат. Був знайомий із ОСОБА_12 мав з ним відносини по бізнесу, навіть одного разу був у нього вдома. З мешканцями м. Пирятин ОСОБА_14 , ОСОБА_13 і ОСОБА_11 знайомий не був. На прохання ОСОБА_8 , інколи виконував функції водія та бував у нього на квартирі, яку той винаймав за адресою: АДРЕСА_5 , а також використовував її, як офіс. Ввечері 9 червня 1995 року він зайшов до ОСОБА_8 подивитися телевізор. На квартирі були присутні ОСОБА_5 , ОСОБА_10 татари Альберт і Ренат. До ОСОБА_8 декілька разів телефонував ОСОБА_12 , обіцяючи прибути на квартиру. 10 червня 1995 р., приблизно о 02-00 год у квартиру ОСОБА_8 зайшов ОСОБА_12 разом із двома хлопцями - мешканцями м. Пирятин, один був високий на зріст, як потім з'ясувалося - ОСОБА_14 , другий був невисокого зросту, як потім виявилося - ОСОБА_13 . Пізніше з'ясувалося, що вони приїхали на автомашині ВАЗ-2103 під керуванням водія ОСОБА_11 , який до квартири не заходив. ОСОБА_8 у квартирі розмовляв із ОСОБА_12 , але про що була розмова свідок не чув. Після вживання спиртних напоїв, хтось запропонував поїхати на відпочинок до ставка, всі підтримали дану пропозицію. Узявши із собою спиртні напої та продукти харчування усі пішли до машин, а ОСОБА_8 залишився у квартирі. Свідок сів за кермо свого автомобіля ВАЗ-2103, до нього в машину також сіли татарин Альберт, ОСОБА_5 та ОСОБА_13 . У другій автомашині ВАЗ-2103 шоколадного кольору під керуванням водія ОСОБА_11 поїхали ОСОБА_10 , татарин Ренат, ОСОБА_12 та високий на зріст ОСОБА_14 . Хто конкретно перевозив зброю не знає, ніякої зброї у своєму автомобілі не бачив. На двох автомобілях вони поїхали з м. Прилуки у напрямку м. Пирятин, по дорозі нікуди не заїжджали і не зупинялися. Близько 3 години ранку 10 червня 1995 року, всі разом приїхали до ставка розташованого біля с. Удайці Прилуцького району Чернігівської області, де за столиками спорудженими поблизу ставка, продовжили вживання спиртних напоїв. ОСОБА_12 сп'янів і ліг спати на задньому сидінні автомобіля ВАЗ-2103, за кермом якого сидів ОСОБА_11 , який спиртних напоїв не вживав. Сам ОСОБА_9 також сів за кермо свого автомобіля та заснув. Несподівано прокинувся, оскільки біля столиків почалася бійка, ОСОБА_10 , ОСОБА_54 та Ренат били ОСОБА_13 і ОСОБА_14 . У цей час його покликав ОСОБА_5 до машини пирятинців. Підходячи до машини, помітив, що ОСОБА_5 тримає під прицілом пістолета водія ОСОБА_11 , а йому наказав сідати в машину. Вони від'їхали, і коли машина зупинилася до неї підбіг невисокий ОСОБА_13 . Побачивши в руках у ОСОБА_5 пістолет, ОСОБА_13 почав тікати від машини, а ОСОБА_5 наказав наздогнати ОСОБА_13 , але ОСОБА_9 не міг цього зробити, бо боліла нога. Хтось із прилучан наздогнав ОСОБА_13 , збив з ніг, ударив рукояткою пістолету по голові, в результаті чого ОСОБА_13 втратив свідомість. Хто конкретно бив ОСОБА_13 не пам'ятає. Потім ОСОБА_13 поклали у багажник автомобіля ВАЗ-2103 у безпорадному стані. Крім того, до автомашини ВАЗ-2103, де спав п'яний ОСОБА_12 та був ОСОБА_5 , посадили вже побитого ОСОБА_14 , а також сів татарин Ренат. До ОСОБА_9 в машину сіли ОСОБА_10 та Альберт. На двох автомобілях проїхали близько 2-х кілометрів від ставка та повернули до лісосмуги. Альберт відправив ОСОБА_9 спостерігати за дорогою. Коли він знаходився на відстані близько 20 метрів від машин, через короткий проміжок часу почув 3-4 постріли з вогнепальної зброї. Приблизний час був 5-6 годин ранку. ОСОБА_9 підізвали до машин, і він побачив, що водій ОСОБА_11 лопатою копав яму. Де саме взялася лопата, не пам'ятає. Біля багажника автомобіля пирятинців лежав труп ОСОБА_13 , біля задніх дверей машини лежав труп ОСОБА_12 , трохи далі, в лісосмузі лежав труп ОСОБА_14 . На траві біля машини лежала зброя автомат "Калашникова" без приклада, пістолети "Вальтер" і "ТТ". Яму копали кожний із присутніх по черзі, ОСОБА_9 також давали копати яму, але він не міг копати, бо дуже боліла пошкоджена нога. Викопавши яму, усі разом захоронили три трупа пирятинців, серед яких точно був труп ОСОБА_12 . У якій послідовності клали трупи в яму, не бачив, бо його знову відправили слідкувати за дорогою. ОСОБА_11 просив не позбавляти його життя, посилаючись на те, що він випадковий свідок. Потім до ОСОБА_9 в машину знову сів ОСОБА_10 і ОСОБА_54 , до машини ОСОБА_11 сіли ОСОБА_5 та Ренат. Двома машинами виїхали на трасу ОСОБА_55 - Прилуки і повернули в напрямку м. Прилуки. Проїхавши близько 2-х кілометрів машини зупинилися, ОСОБА_10 , ОСОБА_5 і татари вийшли з машин та почали вирішувати подальшу долю водія ОСОБА_11 . Вони прийняли рішення вбити водія, як зайвого свідка. Після цього, повернули в лісосмугу, в районі с. Богданівка Прилуцького району. Там ОСОБА_5 , ОСОБА_10 і Ренат вийшли з машин та почали шукати місце для захоронення водія пирятинців. ОСОБА_56 для захоронення знову копали всі, а його в цей час послали спостерігати за дорогою. Через деякий час, він почув постріл, хто саме стріляв, не бачив. Підійшовши до автомобіля пирятинців, побачив на передньому сидінні кров та зрозумів, що ОСОБА_11 застрелили прямо в салоні машини. Після захоронення ОСОБА_11 за кермо пирятинського автомобіля сів ОСОБА_5 та поїхав попереду. Всі учасники знову сіли до його автомобіля, виїхали на трасу, проїхали деяку відстань по трасі, а потім зупинилися біля лісосмуги, в якій заховали лопату та всю вогнепальну зброю, яка була в наявності. ОСОБА_5 підібрали по дорозі після того, як ОСОБА_5 заховав автомашину пирятинців у лісосмузі. Близько 9 години ранку, всі разом прибули до будинку ОСОБА_8 ( т. 3 а.с. 240-245).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_21 від 10.11.2011 року, згідно яких останній зазначив, що у червні-липні 1995 року його рідний брат ОСОБА_57 розповів йому, що влітку 1995 року він перебував у квартирі ОСОБА_58 , де також знаходилися хлопці з м. Пирятина Полтавської області, серед яких ОСОБА_59 знав лише ОСОБА_12 . Окрім них у квартирі були двоє татар, які мешкали у м. Прилуки. Чи був ще хтось у квартирі, ОСОБА_59 не уточнював. Вночі всі, крім ОСОБА_8 , поїхали за межі м. Прилуки, де вживали спиртні напої. Несподівано між прилучанином «Книшом» та татарами Ренатом і Альбертом з однієї сторони та пирятинцями з другої сторони виникла сварка. Під час конфлікту були розстріляні чотири пирятинця із вогнепальної зброї і захоронені на місці вбивства. ОСОБА_60 стверджував, що не брав участі у вбивстві, але хвилювався за своє життя, бо йому також погрожували вбивством, а тому він розповів йому про цей випадок, щоб підстрахуватися (т. 3 а.с. 246-249).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_61 від 14.11.2011 року, відповідно до яких останній зазначив, що у 1995 році він розслідував кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_9 . Під час розслідування справи за фактом вбивства працівника міліції ОСОБА_62 , ОСОБА_9 дав показання щодо обставин вбивства пирятинців ОСОБА_12 , ОСОБА_63 , ОСОБА_13 , які були вбиті та закопані в одному місці,біля с. Удайці, а водій ОСОБА_11 був застрелений в салоні автомашини за 4 км. У лісосмузі, неподалік від с. Богданівка. Труп Найдюка також був закопаний в землю. До вбивства були причетні ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та два татарина на ім'я Альбер та Ренат. Під час проведення відтворення ОСОБА_9 вказав спочатку місце, де дійсно були виявлені три трупа, а потім вказав місце захоронення водія, який був закопаний не дуже глибоко. Усі показання ОСОБА_9 давав добровільно, слідчі дії фіксувалися відеозаписом. При цьому ОСОБА_9 вказував, що безпосередніми виконавцями вбивства були ОСОБА_5 та ОСОБА_10 . Після виявлення трупів, вони були впізнані потерпілими. Він безпосередньо проводив впізнання трупа ОСОБА_12 . Потерпіла ОСОБА_64 по татуюванню на лівому плечі (змія і часша) і по одягу впізнала чоловіка. Після проведення впізнання, ОСОБА_18 поховала труп чоловіка (т. 4 а.с. 1-4). Зокрема, фактично такі ж самі показання ОСОБА_65 надавав і під час його допиту як свідка по обвинуваченню ОСОБА_8 , що підтверджується протоколом судового засідання від 22.05.-10.08.2000 (т. 4 а.с. 144- на звороті - 152) та по обвинуваченню ОСОБА_9 , що підтверджується протоколом судового засідання від 10-21.02.1997 (т. 5 а.с. 173- на звороті - 177-на звороті).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_43 від 16.11.2011 року, згідно яких остання зазначила, що у 1995 році працювала у ОСОБА_8 прибиральницею у квартирі. До останнього заходив ОСОБА_66 , коли приїздив ОСОБА_67 . Приблизно з травня 1995 року до ОСОБА_8 почали заходити ОСОБА_10 та ОСОБА_68 . Потім з'явилися татари, які були друзями ОСОБА_10 . Один раз на протязі тижня татари навіть проживали в квартирі ОСОБА_8 . Вона знала, що ОСОБА_8 займався бізнесом, а про його взаємовідносини з іншими особами, які його відвідували, їй нічого не було відомо. Працювала у ОСОБА_8 вона приблизно два з половиною місяці, отримувала заробітну плату, а потім звільнилася, бо її не влаштовували умови роботи (т. 4 а.с. 5-8).
Протоколом огляду та перегляду відеокасет SONI та VHS - YOKOHAMA (т. 4 а.с. 9-10), які були оглянуті у судовому засіданні, зокрема, відеокасета SONI, серійний номер F3345135E180 SONI, на якій записано відеозапис слідчої дії - відтворення обстановки та обставин події вбивства ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 за участю ОСОБА_9 , відповідно до якого останній показав місце захоронення пирятинців та розповів деталі вчинення злочину та хто приймав у ньому участь, а також відеозапис огляду трупів у Прилуцькому СМЕ знайдених при відтворенні обстановки та обставин події; відеокасета VHS - YOKOHAMA, на якій записано відеозапис, зокрема, допит свідка ОСОБА_9 по факту вбивства ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , під час якого ОСОБА_9 розповів всі обставини вбивства пирятинців.
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_69 від 06 лютого 1996 року, відповідно до якого остання зазначила, що ОСОБА_9 доводиться їй чоловіком. Їй відомо, що в останнього були дружні відносини з ОСОБА_5 , ОСОБА_70 та ОСОБА_71 червні 1995 року у чоловіка була поламана нога, яка була в гіпсі і він ходив на милицях. Як пояснив їй ОСОБА_9 , травму він отримав на відпочинку у лісі, але в якому конкретно не повідомив (т. 5 а.с. 38).
Явкою з повинною ОСОБА_9 від 16.11.1995 року, відповідно до якої останній виклав всі обставини вбивства ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , зокрема вказував, що літом 1995 року в червні чи липні місяці він знаходився у Прилуках на квартирі ОСОБА_8 , де були також ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 і два татарина на ім'я Ренат та ОСОБА_54 . На квартиру ОСОБА_42 зателефонував ОСОБА_12 , а через деякий час на квартиру ОСОБА_42 приїхали ОСОБА_12 і ще два чоловіка. З приїхавшими розмовляли ОСОБА_75 і ОСОБА_52 . Через деякий час вони всі за виключенням ОСОБА_42 та ОСОБА_46 вийшли на подвір'я до автомашин, де в його автомобіль біля нього сіли татарин Альберт, а на заднє сидіння Валєра ОСОБА_53 та один із Пирятинських, інші сіли в автомобіль, в якому приїхали хлопці з ОСОБА_31 . Всі вони поїхали по дорозі в сторону ОСОБА_31 , де в селі Линовиця звернули наліво та поїхали до озера, де вживали спиртні напої. На озері ОСОБА_12 з ними не пив, так як був п'яний та спав в Пирятинському автомобілі, де також сидів і водій. Через деякий час, на переднє сидіння автомобіля Пирятинців, сів ОСОБА_76 і вони від'їхали на невелику відстань від них, після чого ОСОБА_59 покликав його і він сів на заднє сидіння автомобіля та побачив як ОСОБА_77 тримав під прицілом пістолета водія автомобіля. У цей час до автомобіля підбіг один з ОСОБА_78 та почав відкривати передні дверцята, коли ОСОБА_53 сказав йому сідати в автомобіль, однак той почав тікати, а ОСОБА_53 дав йому команду наздогнати останнього. Коли він підбігав до ОСОБА_79 , який впав на землю, то за щось зачепився та впав. А коли почав підніматися, то відчув сильну біль у правій нозі. Піднявшись, він побачив, що цього ОСОБА_79 б'ють, а хтось із татар підбіг і вдарив рукояткою пістолета по голові. Не виключає, що це міг бути чи ОСОБА_10 . Від удару по голові той втратив свідомість, а з голови полилася кров. Цього пирятинця кинули до багажника їхнього автомобіля, другого пирятинця також посадили у даний автомобіль. До нього в машину сів татарин Альберт і можливо ще хтось. Пирятинський автомобіль їхав попереду, а він слідом за нею. Від озера вони від'їхали приблизно два кілометри і під'їхали до посадки. Коли зупинилися хтось його відправив дивитися за дорогою. Він відійшов від них метрів на 20-30 і приблизно через 5-10 хв почув одиночні постріли з автомата та пістолета. Через деякий час він підійшов до автомобілів і побачив труп ОСОБА_80 біля задніх дверей ОСОБА_81 автомобіля, другий труп - біля багажника, а третій лежав в посадці. Водій пирятинців копав яму, а його знову відправили дивитися за дорогою і через 10-15 хвилин покликали назад. Коли він підійшов, то ОСОБА_52 чи татари сказали копати яму, яму також копали по черзі ОСОБА_52 , «Кєц» і татари. Оскільки у нього боліла нога він трупи не переносив, а знову за вказівкою ОСОБА_10 пішов дивитися за дорогою. Місце захоронення трупів замаскували листям. На цьому ж місці спалили якісь документи, точно пам'ятає, що серед них були документи водія, який був ще живий. Потім сіли в автомобілі. В його автомобілі був він та ще один татарин. Всі інші сіли в автомобіль пирятинців. Вони знову виїхали на дорогу, проїхали деяку відстань та зупинилися. Всі, окрім пирятинського водія, вийшли з автомобілів і почали вирішувати, що робити з водієм. По розмовам він зрозумів, що водія вирішили вбити, так як він був непотрібним свідком. Від того місця вони проїхали 10-15 хвилин. Проїхавши лісосмугу в низині зупинились і всі вийшли з автомобілів. Він, ОСОБА_82 водій та татарин ОСОБА_54 залишилися біля автомобіля, а всі інші, як він зрозумів, пішли шукати місце для захоронення водія. Через деякий час вони повернулись і сказали, що потрібно копати яму. ОСОБА_56 копали всі, крім водія. Він копав менше, так як боліла нога і стояв на «шухері» на певній відстані від автомобілів. Через деякий час почув постріл, хто стріляв у водія та хто його закопував він не бачив. Коли повернувся до автомобілів, то побачив, що в автомобілі пирятинців була відкрита права передня дверка, а на сидінні водія була кров. За кермо пирятинського автомобіля сів Валєра Кєц, та разом з усіма іншими, які їхали на другому автомобілі, поїхали у сторону ОСОБА_83 , де, проїхавши деякий час, вони зупинилися та біля дороги в посадці заховали автомат ОСОБА_17 та пістолет Вальтер. Чи ховали вони там пістолет ТТ не знає. Після цього вони знову на двох автомобілях продовжили рух в сторону ОСОБА_83 , однак ОСОБА_53 поїхав швидше і відірвався від них. Не доїжджаючи повороту на село ОСОБА_84 , він побачив, як вибіг « ОСОБА_53 » з посадки і забрав його. Потім вони всі разом приїхали до будинку ОСОБА_8 , де « ОСОБА_53 » вийшов і пішов, а він ОСОБА_9 , татари і « ОСОБА_52 » піднялися до квартири, і сказали ОСОБА_8 , що справа зроблена. Через деякий час він відвіз ОСОБА_85 додому і поїхав до себе на квартиру. Татари залишилися у ОСОБА_42 на квартирі. Через декілька днів по команді ОСОБА_42 він показав ОСОБА_86 місце, де захована зброя (т. 5 а.с. 39-43).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_87 від 05 березня 1996 року, відповідно до якого остання зазначила, що ОСОБА_9 вона знає приблизно 8 років, з яким вона проживала разом десь один рік. У червні місяці ОСОБА_59 зламав ногу, яка у нього була загіпсована. Як пояснив останній, ногу він зламав на рибалці на озері чи ставку, який орендують його знайомі. Також говорив, що знаходячись там в ніч на 10 червня 1995 року, на світанку, хотів покупатися, але послизнувся, у результаті чого зламав ногу. 09 червня 1995 року приблизно о 20-00-20-30 год ОСОБА_59 на своєму автомобілі поїхав по справам у місто. Останній знав ОСОБА_8 , з яким вони відкрили оптову базу по доставці товарів. Знає також, що ОСОБА_59 був знайомий з ОСОБА_88 , а також знав ОСОБА_44 та ОСОБА_45 (т. 5 а.с. 44-45).
Актом експерта-психіатра від 05 квітня 1996 року, відповідно до якого ОСОБА_9 психічним захворюванням не страждає. У період інкримінованих йому діянь він здатний був усвідомлювати свої дії та керувати ними (т. 5 а.с. 46-48).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 17.11.1995 р. з застосуванням відеозапису, з яких убачається, що з квартири ОСОБА_8 пішли до автомашин ОСОБА_12 , два пирятинця, «Книш», «Кєц» та два татарина на ім'я ОСОБА_54 і Ренат), до ОСОБА_9 сіли в автомобіль татарин Альберт, ОСОБА_5 та один з пирятинських. Коли приїхали на озеро всі вживали спиртне. ОСОБА_53 сів в автомобіль на якому приїхали пирятинці до водія. Коли ОСОБА_9 на прохання ОСОБА_45 також сів ззаду в автомобіль пирятинців, то побачив, що ОСОБА_38 тримав під дулом пістолета водія, а ОСОБА_12 п'яний спав на сидінні. Коли до автомобіля підійшов інший пирятинець і побачив пістолет, то почав тікати. Втікаючого пирятинця догнали хтось із татар чи ОСОБА_10 , якого збили з ніг і хтось рукояткою пістолета наносив останньому удари по голові, від чого той втратив свідомість, при чому ОСОБА_9 бачив кров, тоді хтось із татар чи « ОСОБА_52 », чи « ОСОБА_53 » і сам ОСОБА_9 допомагав пирятинця ложити в багажник пирятинського автомобіля. Іншого пирятинця також посадили в їх автомобіль. Після того як пирятинця положили в багажник, всі сіли по автомобілям, до ОСОБА_9 в машину сіли ОСОБА_10 та один з татар, всі інші сіли в автомобіль пирятинців, та поїхали назад по тій дорозі по якій приїхали до озера, проїхавши близько двох кілометрів від ставка повернули до лісосмуги. Всі вийшли з автомобілів, крім ОСОБА_12 та пирятинця, який лежав в багажнику, після чого ОСОБА_9 послали спостерігати за дорогою. Потім приблизно через 5 хвилин, коли він знаходився на відстані близько 20 метрів від машин, почув 3-4 постріли з вогнепальної зброї. Підійшовши до автомобіля ОСОБА_9 побачив, що водій ОСОБА_11 лопатою копав яму. Труп ОСОБА_12 лежав біля задніх дверей машини, біля багажника автомобіля пирятинців лежав труп пирятинця, якого перевозили в багажнику, трохи далі в лісосмузі лежав труп іншого пирятинця. На землі біля машини лежала зброя автомат "Калашникова", пістолети "Вальтер" і "ТТ". ОСОБА_56 копали кожний із присутніх по черзі, ОСОБА_9 також копав яму. Викопавши яму три трупи захоронили, але хто конкретно ложив трупи в яму не бачив, бо його знову відправили слідкувати за дорогою. Захоронення закінчили близько 6 години ранку. ОСОБА_11 просив не убивати його. Потім до ОСОБА_9 в машину знову сів «Книш» і Альберт, до пирятинського авто сіли «Кєц» та Ренат. Всі поїхали, а проїхавши по дорозі в сторону Прилук близько двох км. зупинилися, і всі крім пирятинського водія вийшли і почали вирішувати, що робити з водієм, та прийняли рішення вбити його як лишнього свідка, про це говорив і « ОСОБА_52 » ( ОСОБА_10 ), і ОСОБА_54 та інші. Після чого з автодороги, яка веде з с. Удайці на трасу ОСОБА_89 - ОСОБА_55 на автомобілях повернули на польову дорогу і поїхали вздовж лісосмуги, де зупинившись на галявині татари, ОСОБА_5 , ОСОБА_10 вийшли з машин та спустились вниз з галявини, як зрозумів ОСОБА_9 останні пішли шукати місце для захоронення водія пирятинців. ОСОБА_9 в цей момент залишився в автомобілі та розмовляв з пирятинським водієм. ОСОБА_56 для захоронення копали всі, а оскільки у ОСОБА_9 була зломана нога, його в цей час послали спостерігати за дорогою. Через деякий час, ОСОБА_9 почув постріл, хто саме стріляв, не бачив, ОСОБА_9 бачив як труп водія тягнули від машини до викопаної ями. Підійшовши до автомобіля пирятинців, побачив на передньому сидінні кров та зрозумів, що водія застрелили прямо в салоні машини. Після захоронення трупа за кермо пирятинського автомобіля сів «Кєц» та поїхав попереду, вони виїхали на автодорогу, яка веде з с. Удайці на трасу Прилуки - Пирятин, та проїхавши близько одного кілометра, зупинилися біля лісосмуги, де татари, « ОСОБА_52 » та « ОСОБА_53 » закопали зброю. Після чого « ОСОБА_53 » сів за кермо пирятинського автомобіля, всі інші сіли до автомобіля ОСОБА_9 . Виїхавши на автодорогу ОСОБА_55 - Прилуки, між селами ОСОБА_90 та ОСОБА_84 , проїхавши одну із лісосмуг підібрали ОСОБА_5 , який сказав, що заховав автомашину пирятинців у лісосмузі. Близько 9 години ранку, всі разом прибули до будинку ОСОБА_8 , де « ОСОБА_53 » вийшов і пішов, а він ОСОБА_9 , татари і «Книш» піднялися до квартири, де татари і « ОСОБА_52 » сказали ОСОБА_8 , що справа зроблена ( т. 5 а.с. 49-51).
Відомостями, які містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події злочину від 21.11.1995 р. із застосуванням відеозапису, відповідно до якого останнє було організовано наступним чином: з прокуратури м. Прилуки на автомобілі «УАЗ», що належав УМВС України в Чернігівській області, всі учасники відтворення прибули в с. Богданівку Прилуцького району Чернігівської області в сільську раду, де свідку ОСОБА_9 було запропоновано в присутності понятих та всіх учасників коротко розповісти про відомі йому обставини по справі, а потім привезти на місце вчинення злочину, і вказати конкретні місця, де, хто і як приймав участь у вчиненому злочині. На дану пропозицію ОСОБА_9 дав згоду і спочатку коротко повідомив: 09 червня 1995 року вечором він знаходився в м. Прилуках вдома в знайомого ОСОБА_8 , де крім нього були ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , два татара - Альберт і Ренат. Приїхав він туди в період близько 22-00 год. - 22-30 год. Коли знаходився там, то ОСОБА_8 по телефону телефонував ОСОБА_12 , це йому відомо зі слів ОСОБА_8 . В останнього всі дивилися телевізор, вечеряли, при цьому вживали спиртні напої. Він особисто також випив приблизно 100 грам чи більше спиртного. Десь близько 01-00 год. 10 червня 1995 року знову зателефонував ОСОБА_12 , а потім хвилин через 20-30 у квартиру ОСОБА_8 , яка знаходилась на 4 поверсі п'ятиповерхового будинку, в яком у на 1 поверсі знизу знаходиться магазин-гастроном «Юність», а сам будинок знаходиться по вулиці ОСОБА_91 , піднявся ОСОБА_12 та ще два невідомих йому чоловіка, як йому відомо зі слів присутніх там, вони жителі міста Пирятин Полтавської області. Потім вони про щось розмовляли з ОСОБА_8 , йому не відомо про що, ПІБ пирятинців він не знає. Один віком приблизно 26-27 років, інший -30-32 р., в який одяг були вдягнені, він не пам'ятає, але знає, що одягнені по літньому, так як тоді була хороша літня погода. Вони з ОСОБА_8 і рештою тоді на кухні розпивали спиртні напої, які були розмови між ними він не знає, так як він був в кімнаті. Були вони десь близько 1,5 год. з 01-30 год. до 04-00 год., початку 05-00 год. Потім всі вирішили поїхати продовжити розпиття спиртних напоїв на озеро. Він спустився на низ з квартири до свого автомобіля «Жигулі -ВАЗ 2103» зеленого кольору, якого на даний момент в нього не має, так він його продав. Він чекав, коли решта спустяться, і через хвилин 20 вниз вийшли всі, крім ОСОБА_8 Пирятинці тоді приїхали на автомобілі «ВАЗ 2103» шоколадного, темно-коричного кольору, їх водій на квартирі у ОСОБА_8 не був, він сидів в машині та чекав, на вигляд йому було років 20-22, він чорнявий, високий. Всі на машинах поїхали на озеро, яке розташоване кілометрів за три від с. Турковка Прилуцького району, на озері хтось був, але він не знає хто, сказав, що туди вони їхали ще й за рибою. На озері він сидів в автомобілі, решта випивали спиртні напої, були там хвилин 20, але це вже було під ранок. Потім ОСОБА_5 підійшов до водія автомобіля, на якому приїхали пирятинці, який сидів в машині, де також на задньому сидінні спав в нетверезому стані ОСОБА_12 . ОСОБА_5 тоді сів на переднє сидіння біля водія, покликав ОСОБА_9 , він підійшов, сів на заднє сидіння біля ОСОБА_12 , автомобіль від'їхав в бік метрів за 5. В цей час до машини підбіг один із пирятинців, а ОСОБА_5 тоді в руках тримав пістолет ТТ, який був направлений на водія автомобіля пирятинців, ОСОБА_5 сказав підбігшому, щоб той також сідав в автомобіль, але він почав тікати, тоді ОСОБА_5 наказав ОСОБА_9 наздогнати його. Коли він почав бігти, то спіткнувся та зламав ногу. В той час, він не пам'ятає, хто саме, чи татари, чи ОСОБА_10 , збили втікаючого на землю та почали бити його руками та ногами, а потім хтось вдарив рукояткою пістолета, від чого він втратив свідомість і його поклали до багажника автомобіля пирятинців. Він також допомагав в цьому.
Посідали до автомобілів, до нього сів хтось із татар, решта сіли до автомобіля пирятинців, і поїхали кілометрів за 2 в сторону дороги на м. Пирятин, м. Прилуки. Приїхали до лісопосадки, яка знаходилась на полі, де росла можливо пшениця, точно не пам'ятає. Там його попросили стати на «атасі», дивитися за дорогою, що він і зробив, знаходячись від них метрів за 25-30, що вони збирались робити, він не знав. Він почув одиночні постріли, було їх 3-4 з інтервалами в 1-2 хвилини, а всі вони пролунали на протязі 4-5 хвилин. Він тоді подумав, що когось убили. Коли він підбіг до них, то побачив на землі трупи ОСОБА_12 та двох пирятинців, а їх водій в посадці копав яму лопатою, там було дві лопати, одна його, він возив його в багажнику машини, а іншу взяли на озері, можливо в охоронця, так же там поряд також лежала вогнепальна зброя - автомат Калашникова і два пістолета - «ТТ» і «Вальтер». Потім по черзі всі копали яму для захоронення, копав і він, викопали її глибиною близько метра, можливо 1,2 м, довжиною в ріст людини. Потім, так як у нього боліла нога, він знову став на «шухер» дивився за дорогою, а решта захоронили трупи трьох вбитих, хто конкретно клав трупи до ями та хто закопував він не бачив. Не пам'ятає, чи брав він особисто участь у закопуванні даних трупів, хоча не виключає того, що і він можливо закопував яму. Місце захоронення вони зрівняли із землею, присипавши листям.
Після цього до нього в автомобіль сів татарин на ім'я ОСОБА_54 та ОСОБА_10 , виїхали на дорогу, яка вела із с. Удайці та а/д Прилуки- Пирятин, та зупинились. Решта приїхали туди на автомобілі пирятинців під керуванням їх водія, який ще був живим. Тоді вони вирішили його убити, як зайвого свідка. Він в цей час сидів в машині. Відстань від місця захоронення трьох пирятинців до того місця, де вони зупинились на дорозі, складає приблизно кілометрів 2. Потім всі сіли до автомобілів, проїхали трохи вперед, після чого повернули вліво, проїхали по полю, зліва знаходилась лісопосадка по ходу руху, справа поле, виїхали до іншої посадки, зупинились, вийшли з автомобілів. До нього в автомобіль сів один із татар, а також водій пирятинського автомобіля, всі решта спустились з місця, де вони знаходились, вниз в яр, мабуть шукали підходяще місце для захоронення водія. Не було їх хвилин 10. Він в цей час розмовляв з водієм, він розповідав, що недавно відслужив службу в армії. Після того, коли всі підійшли до них, то всі вони крім водія пирятинців спустилися в яр, в тому числі і він, водій залишався біля машини. Внизу в яру він знову став на «шухері», так як десь було чутко звук трактора, а всі решта викопали яму, він почув одиничний вистріл із пістолета, потім водія принесли до ями, де захоронили. Він не бачив, хто ніс і не бачив трупа. Коли піднявся на верх, то побачив, що двері в автомобілі зі сторони водія була відкрита, побачив кров на сидінні, зрозумів, що водія застрелили прямо в автомобілі, йому ще хтось сказав, щоб він підрівняв траву, так як там була кров від того, що тягли труп водія. Він намагався підняти траву, хоча це було марно. Не пам'ятає, щоб він закопував яму, але можливо ї закопував. Після вбивства водія зброя знаходилась в автомобілях, хто стріляв у водія, він не бачив, хто конкретно закопував яму, він також не бачив.
Після цього ОСОБА_5 сів за кермо автомобіля пирятинців. Всі решта сіли до нього в автомобіль. Виїхали на дорогу, яка веде на а/д Прилуки-Пирятин, проїхавши не багато, зупинились, всі крім нього, так як в нього боліла нога, вийшли з машин і в посадці, яка була біля автодороги, десь заховали зброю, лопати вони заховали на місці захоронення водія.
Потім ОСОБА_5 поїхав на автомобілі пирятинців вперед, відірвався від них, а на а/д Прилуки-Пирятин між селами ОСОБА_92 та ОСОБА_84 вони його підібрали, автомобіль пирятинців від заховав в лісопосадці між вказаними селами. Після цього вони всі разом приїхали в м. Прилуки до ОСОБА_8 .
На пропозицію показати шлях руху до озера до місць вбивства та захоронення пирятинців, місця схову зброї та автомобіля, ОСОБА_9 погодився.
Всі учасники відтворення сіли біля Богданівської сільської ради в указаному місці на автомобіль. Свідок ОСОБА_9 привів всіх до а/д Прилуки-Пирятин, де повернули вліво і поїхали в сторону Пирятина. Доїхавши до показника на с. Удайці Прилуцького району, ОСОБА_9 повів всіх наліво в бік с. Удайці по дорозі, потім за показником КСП «ім. Кірова» він сказав, що потрібно звернути із асфальтованої дороги на грунтову, що було зроблено. По цій дорозі він привів всіх до озера, розміщеного поблизу с. Турковка Прилуцького району, де указав на місце біля озера, на якому знаходиться саморобний стіл з лавочками, де, як він пояснив в ту ніч на 10 червня 1995 року вони розпивали спиртні напої, потім указав на місце поряд, де стояв його автомобіль, автомобіль пирятинців, потім привів метрів за 5-7 по дорозі назад, звідки всі прибули, і указав на місце, пояснивши, що саме сюди від'їхала машина пирятинців, в якій був ОСОБА_5 , п'яний ОСОБА_12 , водій і він, та де був побитий один з пирятинців, який був захований в багажник автомобіля.
Після цього ОСОБА_9 повів всіх по дорозі назад, привівши до лісопосадки, розташованої зліва по ходу руху та полю, метрів за 30 вздовж посадки, указав на місце, де були розстріляні троє пирятинців, потім привів там же поряд з місцем розстрілу у посадці, тоді в посадку, де конкретно указав на місце між двома деревами, пояснивши, що саме тут місце поховання трьох пирятинців. При розкопках в цьому місці в ямі, лежачими один на одному, були виявлені три трупа чоловічої статі. Потім ОСОБА_9 повів всіх по дорозі, що вела із с. Удайці на а/д Прилуки-Пирятин, зупинився у лісопосадці і поля, де звернув уліво, повівши всіх вздовж лісопосадки, яка росла зліва, через поле, привів до краю поля на поляну, де вказав на місце, де стояли його автомобіль та автомобіль пирятинців. Також вказав, що саме тут в автомобілі був розстріляний водій пирятинців. Після цього привів всіх з поляни вниз до березового гаю, де вказав на місце, поблизу розташованої внизу дороги, що веде в с. Удайці, пояснивши, що тут захоронений водій пирятинців. При розкопках в указаному місці був виявлений труп чоловічої статі.
Після цього ОСОБА_9 привів всіх назад на автотрасу, що веде на а/д Прилуки-Пирятин, указав на місце в посадці, розташованої справа, сказавши, що саме тут після скоєних убивств була захована зброя. Потім привів всіх на а/д Прилуки-Пирятин, ділянку, розташовану між селами ОСОБА_90 та ОСОБА_84 до дорожного знака АДРЕСА_6 зі сторони руху на м. Пирятин. Він пояснив, що в цьому місці він тоді вранці 10 червня 1995 року зупинявся та забирав ОСОБА_5 , який заховав в лісопосадці автомобіль пирятинців. На цьому відтворення обстановки і обставин події злочину зі свідком ОСОБА_9 було закінчено. Із вказаних ОСОБА_9 місць вилучені в ОСОБА_93 морг трупи осіб чоловічої статі в кількості чотирьох осіб для судово-медичного дослідження і впізнання (т. 5 а.с. 52-56).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту обвинуваченого ОСОБА_9 від 30.01.1996 року, які фактично співпадають з відомостями, які містяться у протоколі допиту ОСОБА_9 як свідка від 17.11.1995 року (т. 5 а.с. 57-60).
Відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_21 від 20 листопада 1996 року, відповідно до якого останній зазначив, що ОСОБА_9 доводиться йому братом. Останній розповів йому, що літом 1995 року він знаходився у квартирі ОСОБА_94 , де були два татарина, ОСОБА_37 , хто ще не пам'ятає. Під ранок до ОСОБА_42 приїхали хлопці з ОСОБА_31 , серед яких був і ОСОБА_39 . Всіх було 4 чоловік. Останні сиділи з ОСОБА_40 на кухні та розмовляли. Потім хтось запропонував поїхати за місто випити. Двома машинами вони поїхали за місто, де почали вживати спиртні напої. Згодом почув постріли і побачив трьох вбитих Пирятинців. Залишився живим тільки молодий водій, якого вирішили вбити як непотрібного свідка. Хто вбивав останнього не пам'ятає (т. 5 а.с. 61-62).
Постановою від 28 листопада 1995 року про притягнення ОСОБА_5 в якості обвинуваченого та пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 93 п. «г» КК України (т. 6 а.с. 74).
Постановою про обрання міри запобіжного заходу під вартою від 28 листопада 1995 року, якою обрано ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 6 а.с. 75).
Постановою від 28 листопада 1995 року, якою оголошено обвинуваченого ОСОБА_5 в розшук (т. 6 а.с. 76).
Висновком судово-психіатричного експерта № 453 від 30.09.2021 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_5 на теперішній час не виявлено ознак психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю та інших психоактичних речовин з синдромом залежності, тому наркологічне лікування йому не показане (т. 7 а.с. 38-39).
Висновком судово-психіатричного експерта № 452 від 30.09.2021 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_5 на період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, не виявлено ознак психічного захворювання. ОСОБА_5 за своїм психічним станом на період часу до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. У ОСОБА_5 на теперішній час не виявлено ознак психічного захворювання. ОСОБА_5 за своїм психічним станом на теперішній час здатний правильно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження, та давати про них правильні свідчення. ОСОБА_5 за його психічним станом на теперішній час примусові заходи медичного характеру не показані (т. 7 а.с. 40-43).
Суд критично ставиться до тверджень захисника ОСОБА_6 у частині того, що обвинувачення ОСОБА_5 фактично ґрунтується на показаннях ОСОБА_9 , зокрема і на його явці з повинною, які не можна вважати належними доказами, оскільки останній неодноразово змінював свої показання, враховуючи наступне.
Так, неодноразово допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_9 в рамках розслідування кримінальної справи № 66/325 (т. 5 а.с. 57-60), фактично давав аналогічні показання тим, що давав в якості свідка від 28.10.2011 року (т. 3 а.с. 240-245), від 17.11.1995 року (т. 5 а.с. 49-51), від 06.09.1999 року (т. 3 а.с. 50-52, 53-54), від 05 квітня 2000 року (т. 3 а.с. 59-63), при відтворенні обстановки і обставин події злочину 21.11.1995 року (т. 5 а.с. 52-56), також у рамках розгляду кримінальної справи № 66/325 розглянутої Чернігівським обласним судом (справа 2-11/1997) під час допиту у суді як підсудного, що підтверджується протоколом судового засідання від 10-21 лютого 1997 року (т. 5 а.с. 73-250, т. 6 а.с. 1-53, зокрема у т. 5 а.с. 137-147, 187-200), протоколом судового засідання від 09.01-15.05.2001 року (т. 3 а.с. 73-228, зокрема у т. 3 а.с. 174-193), а саме щодо місця скоєння вбивств, обставин їх скоєння, вказував про захоронення трупів ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 .
Як убачається з переглянутого у судовому засіданні відеозапису допиту ОСОБА_9 в якості свідка, явку з повинною та свої показання від 17.11.1995 року останній давав добровільно, без психологічного і фізичного впливу на нього зі сторони працівників правоохоронних органів, про що свідчить також оголошений та досліджений в судовому засіданні протокол відтворення обстановки і обставин події злочину від 21.11.1995 року, з якого убачається, що ОСОБА_9 добровільно вказав місця скоєння злочинів та розповів про обставини їх скоєння, вказав місця захоронення трупів ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , де вони і були знайдені (т. 5 а.с. 52-56).
Крім того, після допиту ОСОБА_9 17.11.1995 року в якості свідка, останньому слідчим з особливо важливих справ прокуратури Чернігівської області ОСОБА_95 було продемонстровано вказаний відеозапис даної слідчої дії, про що був складений відповідний протокол, після демонстрації відеозапису ОСОБА_9 заявив, що протокол прочитаний, записано правильно, про що і розписався (а.с. т. 5 а.с. 51 - на звороті).
Переглянутий у судовому засіданні відеозапис відтворення обстановки і обставин злочину від 21.11.1995 р. свідчить про те, що ОСОБА_9 добровільно показав місця скоєння вбивств та розповідав про обставини їх скоєння, під час відтворення повністю орієнтувався на місцевості, вказав місця захоронення трупів ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , де вони і були знайдені.
Крім того, після відтворення обстановки і обставин злочину 21.11.1995 р. з ОСОБА_9 , останньому слідчим з особливо важливих справ прокуратури Чернігівської області ОСОБА_95 було продемонстровано вказаний відеозапис даної слідчої дії, про що, був складений відповідний протокол, після демонстрації відеозапису від ОСОБА_9 та понятих ніяких заяв не поступило, протокол був прочитаний, записано правильно, про що всі і поставили свої підписи (т. 5 а.с. 52-56).
Послідовність і логічність показань ОСОБА_9 , які останній давав в рамках розслідування кримінальної справи за його обвинуваченням, показання в якості обвинуваченого та свідка, не викликають в суду сумнівів в їх достовірності, при чому такі неодноразово були предметом дослідження та перевірялися судами в ході розгляду кримінальних справ, зокрема справи № 2-11/1997 р. по обвинуваченню ОСОБА_9 за ст.ст. 69, 190-1, 93 п.п. а), г), ж), в), з) КК України в редакції 1960 року (т. 2 а.с. 142-173, 174-182), справи № 1-2517/21/12 по обвинуваченню ОСОБА_10 за ст.ст. 69, 93 п.п. а), г), ж), з) КК України в редакції 1960 року (т. 2 а.с. 198-211, 213-225), справи № 1-4/2001 р. по обвинуваченню ОСОБА_8 за ст.ст. 69, 93 п.п. а), г), 143 ч. 2, 144 ч. 3, 222 ч. 1 КК України в редакції 1960 року (т. 7 а.с. 221-247), і його показання щодо ролі ОСОБА_5 , як активного члена озброєної банди та вбивства ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 у складі банди, колегія суддів визнає достовірними і такими, що підтверджують вину ОСОБА_5 , а тому до показань останнього в частині того, що він не приймав участі у подіях, які сталися 09 та 10 червня 1995 року, зокрема, за його участю та за участю ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 колегія суддів відноситься критично, які спростовуються дослідженими вище доказами.
З цих же підстав колегія суддів відноситься критично і до показань свідка ОСОБА_21 , які він давав у судовому засіданні, у частині того, що його брат ОСОБА_9 , коли вийшов з місць позбавлення волі говорив йому, що під час слідства на нього працівники поліції чинили тиск.
Письмові клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_5 відповідно до ст. 49 КК України підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності не заслуговують на увагу, оскільки останній вчинив особливо тяжкі злочини, за один з яких вбивство у складі банди чотирьох осіб за ст. 93 п. п. А), Г), Ж), З) КК України в редакції 1960 року у 1995 році могло бути призначене найсуворіше покарання смертна кара, а згідно нового КК України покарання у виді довічного позбавлення волі, а тому враховуючи наведене та ступінь небезпечності скоєних злочинів, колегія суду не визнає за можливе застосувати давність.
Колегія суддів також відхиляє клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2021 року про надання дозволу на затримання ОСОБА_5 з посиланням на те, що таке рішення приймалося без відновлення досудового розслідування кримінального провадження, оскільки як убачається з матеріалів ОСОБА_5 був затриманий 31 липня 2021 року (т. 6 а.с. 197-201) на підставі вказаної ухвали слідчого судді (т. 6 а.с. 193-194), після чого у цей же день постановою заступника начальника Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області - заступника слідчого відділу ОСОБА_96 було відновлене досудове розслідування кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 (т. 6 а.с. 195-196), а тому підстави для визнання незаконною такої ухвали слідчого судді відсутні, враховуючи також, що після затримання ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, при цьому оскаржувався стороною захисту, але був залишений у силі апеляційною інстанцією, у тому числі й ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року (т. 7 а.с. 3-5), яка розглядала одну з вимог адвоката ОСОБА_6 , зазначену в його апеляційній скарзі, а саме щодо незаконності затримання ОСОБА_5 на підставі рішення про надання дозволу на затримання останнього, яке було винесене без відновлення досудового розслідування кримінального провадження, однак не знайшла підстав для її задоволення.
Не заслуговують на увагу і твердження сторони захисту про те, що з дня повідомлення ОСОБА_5 про підозру сплив двохмісячний строк досудового розслідування, що є підставою для закриття кримінального провадження, виходячи з наступного.
28 листопада 2014 року старшим слідчим СВ Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_97 було винесено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України (т. 2 а.с. 226-227).
28 грудня 2015 року старшим слідчим Прилуцького ВП ГУНП ОСОБА_97 було винесено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, яке під розпис було вручено дочці підозрюваного ОСОБА_5 30.12.2015 року (т. 2 а.с. 228-229).
03 грудня 2014 року був оголошений розшук підозрюваного ОСОБА_5 (т. 6 а.с. 117) та зупинено досудове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12014270210000843 від 07.07.2014 року (т. 6 а.с. 118).
По даному кримінальному провадженню неодноразово зупинялося досудове розслідування, зокрема 03.12.2014 року (т. 6 а.с. 118), 20.01.2016 року (т. 6 а.с. 133), 30.06.2016 року (т. 6 а.с. 142), 25.11.2016 року (т. 6 а.с. 144), 29.10.2017 року (т. 6 а.с. 159), а також неодноразово відновлювалося досудове розслідування 07.04.2015 року (т. 6 а.с. 119), 28.12.2015 року (т. 6 а.с. 132), 24.06.2016 року (т. 6 а.с. 134), 24.06.2016 року (т. 6 а.с. 134), 25.11.2016 року (т. 6 а.с. 143), 18.09.2017 року (т. 6 а.с. 151), 31.07.2021 року (т. 6 а.с. 195-196).
Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 вересня 2021 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014270210000843 від 07.07.2014 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на строк до п'яти місяців, а саме в межах клопотання до 08 листопада 2021 року (т. 6 а.с. 228-229).
Як убачається з вказаної ухвали слідчого судді ОСОБА_5 затриманий 31.07.2021 року на підставі ухвали суду, якому 01 серпня 2021 року вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України. Постановою керівника Прилуцької окружної прокуратури від 02.09.2021 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 15 вересня 2021 року.
23 жовтня 2021 року слідчим СВ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_98 було винесено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_5 за ст. 69, ст. 93 п.п. а, г, ж, з КК України (в редакції 1960 року), яке під розпис в той же день було отримано ОСОБА_5 (т. 7 а.с. 21-25).
Враховуючи викладене вище колегія суддів вважає, що оскільки повідомлення про підозру було вручене особисто ОСОБА_5 01.08.2021 року, тому двохмісячний строк досудового розслідування не сплив, у зв'язку з чим підстави для закриття кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК відсутні.
Досліджені у судовому засіданні докази у своїй сукупності, узгоджуються між собою, є послідовними, взаємодоповнюючими та такими, що вірно покладені в основу обвинувачення, які дають змогу прийти до висновку про вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інкримінованих йому злочинів, передбачених ст. 69, ст. 93 п.п. а, г, ж, з КК України (в редакції 1960 року), зокрема, що він дійсно брав участь в організованій, стійкій банді, до складу якої входили організатор, виконавці і пособники. Маючи вогнепальну зброю: автомат «Калашникова», пістолет «ТТ» і «Вальтер» приймав участь у вчинюваному нею нападі на так званих «пирятинців» з метою усунення конкурентів в боротьбі за поділ сфер впливу у злочинному середовищі та усунення конкурентів з корисливих мотивів, приймав участь у вбивстві ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та їх закопуванні, при цьому з метою приховати цей злочин приймав участь у вбивстві ОСОБА_11 , його закопуванні та у подальшому заховуванні зброї та автомобіля, на якому приїхали «пирятинці».
Разом з тим із вироку Чернігівського обласного суду від 15.05.2001 року яким ОСОБА_8 був засуджений за ст.ст. 69, 93 п.п. а), г), 144 ч. 3, 42 КК України в редакції 1960 року до 14 років позбавлення волі, вбачається, що судом було встановлено, що ОСОБА_8 організував і здійснював керівництво стійкою озброєною злочинною групою - бандою, до якої входили засуджені ОСОБА_9 , ОСОБА_99 , а також інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження в зв'язку з розшуком, котра мала на озброєнні автомат «Калашникова» і пістолети «Вальтер» і «ТТ» і була створена для нападу на окремих громадян з метою боротьби за сфери впливу на приватний бізнес, і, будучи керівником банди, ОСОБА_8 організував убивство жителів м. Пирятина ОСОБА_12 , ОСОБА_14 і ОСОБА_13 з корисливих мотивів, щоб усунути конкурентів при розподілу сфер впливу між злочинними угрупуваннями, банда була стабільною і стійкою, і ОСОБА_8 як організатор банди мав певні стосунки з особами, які стали членами банди (т. 7 а.с. 221-247).
Не визнання ж ОСОБА_5 своєї вини розцінюється колегією суддів, як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності.
Таким чином, заслухавши показання обвинуваченого, та дослідивши матеріали кримінального провадження, зокрема докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у судовому засіданні доведена повністю, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ст. 69 КК України (в редакції 1960 року), які виразилися в участі в озброєній банді та вчинюваному нею нападі, за ст. 93 п.п. «А», ОСОБА_100 КК України (в редакції 1960 року), які виразилися в умисному вбивстві, з корисних мотивів двох і більше осіб, за ст. 93 п.п. «Ж», «З» КК України (в редакції 1960 року), які виразилися в умисному вбивстві, вчиненому з метою приховати інший злочин, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, особу винуватого, який перебуває у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, не працює, не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, його посередню характеристику як випускника школи та позитивну характеристику як ув'язненого, затверджену начальником державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор», відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання і вважає необхідним призначити покарання, яке буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, за правилами ст. 42 КК України (в редакції 1960 року), у виді позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, окрім житла, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до вступу вироку у законну силу залишити у вигляді тримання під вартою.
Судові витрати відсутні.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні злочинів, передбачених ст. 69, ст.93 п.п. а, г, ж, з КК України в редакції 1960 року і призначити йому покарання:
-за ст. 69 КК України в редакції 1960 року у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, окрім житла;
-за ст. 93 п.п. а, г, ж, з КК України в редакції 1960 року у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, окрім житла.
На підставі ст. 42 КК України в редакції 1960 року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити покарання ОСОБА_5 у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, окрім житла.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку у законну силу залишити у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 відраховувати з 31 липня 2021 року.
Речові докази: відеокасети SONI та VHS - YOKOHAMA з відеозаписами допиту ОСОБА_9 , відтворення обстановки і обставин злочину за участю ОСОБА_9 від 21.11.1995 року та огляд трупів у Прилуцькому СМЕ, протокол допиту ОСОБА_20 від 12.07.1995 року, протокол допиту ОСОБА_24 від 18.07.1995 року, протокол допиту ОСОБА_14 від 03.10.1995 року, протокол допиту ОСОБА_30 від 24.07.1995 року, протокол допиту ОСОБА_18 від 21.07.1995 року, заключення експерта № 31 від 24.07.1995 року з фототаблицею, протокол огляду місця події від 16.06.1995 року, протокол огляду автомобіля від 17.06.1995 року з фототаблицею, заключення експерта № 171 від 24.07.1995 року з фототаблицею, висновок експерта № 353 від 19.10.1995 року, заключення експерта (СМЕ) від 22.11.1995 року № 402, заключення експерта (СМЕ) від 22.11.1995 року № 401, заключення експерта (СМЕ) від 22.11.1995 року № 403, заключення експерта (СМЕ) від 22.11.1995 року № 404, протокол допиту ОСОБА_20 від 12.08.1995 року, протокол впізнання від 22.11.1995 (Найдюк), протокол впізнання від 22.11.1995 (Тимченко), протокол впізнання від 22.11.1995 (Горєлов), протокол впізнання від 23.11.1995 (Свінтицький), протокол допиту потерпілої ОСОБА_18 , протокол допиту потерпілої ОСОБА_101 , протокол допиту потерпілого ОСОБА_30 , протокол допиту потерпілої ОСОБА_20 , протокол допиту свідка ОСОБА_102 від 03.03.1996, протокол допиту свідка ОСОБА_22 від 03.04.1996, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 02.10.1999, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 06.09.1999, протокол допиту свідка ОСОБА_43 від 08.12.1999, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 05.04.2000, протокол судового засідання від 22.05-10.08.2000 року, протокол судового засідання від 09.01-15.05.2001 року, - залишити у матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ічнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим у цей же строк з моменту отримання копії вироку.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3