Справа № 686/13953/24
Провадження № 1-кс/686/4456/24
05 червня 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача від 30.04.2024 про закриття кримінального провадження №12024243060000159,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із скаргою, поданою на постанову дізнавача від 30.04.2024 про закриття кримінального провадження №12024243060000159.
В обґрунтування скарги зазначає, що досудове розслідування проведено без усіх необхідних слідчих дій, неповно.
А тому вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
ОСОБА_3 у судовому засіданні скаргу підтримав, просив задовольнити.
Уповноважена особа Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області у судове засідання не з'явився, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Разом із тим, від органу досудового розслідування надійшли матеріали кримінального провадження №12024243060000159.
Враховуючи положення статті 306 КПК України, та з метою дотримання розумних строків розгляду скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд скарги за відсутності представника особи, процесуальне рішення якої оскаржується.
Заслухавши пояснення особи,яка подала скаргу, дослідивши долучені до неї матеріали та матеріали кримінального провадження №12024243060000159слідчий суддя дійшов такого висновку.
Встановлено, що 01.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості №12024243060000159 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.192 КК України.
Постановою дізнавача СД відділення поліції №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_4 від 30.04.2024 кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із відсутністю у діянні невстановленої особи складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно із ст.92 КПК України обов'язок доказування покладається на слідчого, прокурора.
На виконання даних вимог сторона обвинувачення в силу ст.93 КПК України здійснює збирання доказів.
Виходячи зі змісту ст. 284 КПК України, про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження, зокрема з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті - встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження у сукупності (ст.ст. 9, 283, 284 КПК України).
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У п. 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя, серед іншого, повинен перевірити наявність підстав для винесення такої постанови, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про закриття кримінального провадження, тощо.
Положеннями ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, зокрема, в ній має бути викладено зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, які виключають провадження у справі та зумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
При цьому, приймаючи процесуальне рішення, зокрема постанову про закриття кримінального провадження, слідчий зобов'язаний мотивувати прийняте ним рішення, дати правову оцінку зібраним та дослідженим обставинам справи.
Вказаних вимог законодавства дізнавач не дотримався.
Слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Згідно з ч.5 ст.38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Закриваючи кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України слідчий зазначає про відсутність складу кримінального правопорушення, проте не зазначає у чиїх діях відсутній зазначений склад кримінального правопорушення, зважаючи на те, що ОСОБА_3 у заяві про вчинення кримінального правопорушення вказує як на особу, яка відносно нього вчинила кримінально карані дії - ОСОБА_5 .
Із сукупності норм, які містяться у п. 1 ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 214 КПК України визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, належить до компетенції керівника органу досудового розслідування.
При цьому законодавець у своїй термінографічній практиці застосовує словосполучення «визначати слідчого» та «призначати слідчого» як синонімічного змісту терміни, що мають тотожне семантичне значення стосовно визначення обсягу, форми та змісту дій, які вони характеризують.
Одночасно ст. 110 КПК України установлено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Така специфічна процесуальна форма рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть відповідні повноваження у конкретному кримінальному провадженні, як постанова вбачається із тлумачення положень ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК України у взаємозв'язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу.
При застосуванні приписів ст. 110 КПК України слід виходити з того, що зміст і значення процесуального рішення у формі постанови визначає не виключно його назва, а зміст, структура і обсяг викладеної у процесуальному рішенні інформації про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні з огляду на приписи зазначеної статті кримінального процесуального закону.
Отже, процесуальне рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має відповідати вимогам ст. 110 КПК України. При цьому, враховуючи вимоги ч. 6 вказаної статті, таке рішення повинно бути виготовлене на офіційному бланку та підписане службовою особою, яка його прийняла.
Таким чином витяг з ЄРДР не може замінити процесуального рішення про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні, яке має бути оформлено постановою.
Отже процесуальне рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має прийматися у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови.
При цьому таке процесуальне рішення необхідно долучати до матеріалів досудового розслідування для підтвердження наявності повноважень слідчих, які здійснюють досудове розслідування.
Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.10.2021 за результатом розгляду справи № 724/86/20.
У матеріалах кримінального провадження міститься доручення начальника сектору дізнання Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_6 про здійснення досудового розслідування кримінального проступку (дізнання) дізнавачеві ОСОБА_7 .
Як слідує із указаних матеріалів кримінального провадження, у них міститься витяг з ЄРДР, сформований реєстратором 01.04.2024, у якому єдиною уповноваженою на здійснення досудового розслідування особою є ОСОБА_8 .
Згідно із повідомленням про початок досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, дізнання у ньому здійснював старший дізнавач сектору дізнання ХРУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_8 .
Із долученої ОСОБА_3 копії оскаржуваної постанови від 30.04.2024 про закриття кримінального провадження та наявного у матеріалах кримінального провадження №12024243060000159 її оригіналу слідує, що вона винесена дізнавачем Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_4 .
Проте, кримінальне провадження, яке скріплене у єдиний том , не містить відомостей про доручення проведення дізнання дізнавачеві Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_4 .
За наведеної відсутності у матеріалах кримінального провадження процесуального рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про уповноваження на здійснення досудового розслідування дізнавачеві Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_4 , постанова від 30.04.2024 про закриття кримінального провадження №12024243060000159, є такою що прийнята не уповноваженою на це особою, а тому є незаконною та підлягає скасуванню.
При цьому наказ від 15.04.2024 т.в.о начальника ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_9 про відрядження дізнавача сектору дізнання ВНП №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_4 до сектору дізнання ХРУП ГУНП в Хмельницькій області строком на 30 діб, не є тим документом ,який наділяє цього дізнавача здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024243060000159.
Під час досудового розслідування уповноваженій у визначеному КПК України порядку особі на здійснення досудового розслідування належить виконати необхідні слідчі дії щодо з'ясування обставин про наявність чи відсутність події та складу кримінального правопорушення, та, в залежності від встановленого, прийняти законне та обґрунтоване рішення, яке у будь-якому випадку має бути належним чином мотивованим.
Слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс процесуальних дій, який би не залишав місце жодним сумнівам, а зроблені висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях та повинні бути викладені у процесуальному документі.
За положеннями ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
За таких обставин, викладені у скарзі аргументи про наявність підстав для скасування постанови дізнавача, заслуговують на увагу.
А тому скаргу слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 284, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача СД відділення поліції №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_4 від 30.04.2024 про закриття кримінального провадження №12024243060000159.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1