вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
31 травня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/200/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
№907/200/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансКом», м. Ужгород
до Ужгородської міської ради, м. Ужгород
про стягнення суми 46 590,59 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 46 590,59 грн. шкоди, яка складається із 36 021.70 грн. інфляційних втрат та 10 568.89 трьох відсотків річних.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/200/24 визначено головуючого суддю Ремецькі О.Ф., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2024 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа № 907/200/24, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Зазначена ухвала суду від 12.03.2024 надіслана відповідачу в його електронний кабінет та як вбачається з довідки про доставку електронного листа така доставлена 12.03.2024.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
Вказує на те, що 25 вересня 2015 року Господарським судом Закарпатської області винесена ухвала, якою затверджена мирова угода між сторонами. За змістом мирової угоди Департамент міського господарства Ужгородської міської ради зобов'язувався сплатити суму основного боргу в розмірі 72 050,00 грн., а КП Ужгородської міської ради зобов'язувалось сплатити позивачу суму штрафних санкцій в розмірі 56 423, 06 грн.
Оскільки ухвала про затвердження виконання мирової угоди є виконавчим документом, а КП «Ужгородпарквідео» в добровільному порядку свої зобов'язання не виконало, позивач звернувся до відділу ДВС задля примусового виконання рішення. Однак, рішення суду КП «Ужгородпарквідео» ні в добровільному, ні в примусовому порядку виконано не було.
З метою захисту свої майнових прав ТОВ «ТрансКом» звернулося до Господарського суду Закарпатської області із позовною заявою про визнання незаконною бездіяльність Ужгородської міської ради, яка полягала у нездійсненні заходів щодо фінансування КП «Ужгородпарквідео» з метою виконання судового рішення - ухвали господарського суду Закарпатської області від 25.09.2015 року по справі №907/900/15 та стягнення з Ужгородської міської ради заборгованість за грошовими зобов'язаннями КП «Ужгородпарквідео» в розмірі 56 423,06 грн. згідно ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25 вересня 2015 року у справі №907/900/15.
За результатами розгляду справи (907/676/20) 01 лютого 2021 року Господарський суд Закарпатської області прийняв рішення, яким, зокрема, визнав незаконною бездіяльність Ужгородської міської ради, яка полягала у нездійсненні заходів щодо фінансування КП "Ужгородпарквідео" з метою виконання судового рішення - ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2015 року у справі № 907/900/15. Дане судове рішення залишене без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19 липня 2021 року. На виконання судового рішення, Ужгородською міською радою 22 грудня 2021 року здійснено оплату заборгованості в розмірі 56 423,06 грн.
У зв'язку з чим, позивач вважає, що незаконною бездіяльністю Ужгородської міської ради позивачу завдано матеріальну шкоду, яка полягала у інфляційних втратах та знеціненні коштів, які б позивач міг отримати ще у 2015 році. Розмір матеріальної шкоди позивач визначив виходячи з розрахунку інфляційних втрат з моменту виникнення зобов'язання щодо оплати, тобто з 25.09.2015 року по день фактичної оплати - 22.12.2021 року та 3% річних. Загальний розмір матеріальної шкоди становить 46590,59 грн., яка складається із 36 021.70 грн. інфляційних втрат та 10 568.89 трьох відсотків річних.
З огляду на, що стверджує, що наявні підстави для стягнення суми 46 590,59 грн. завданої шкоди.
Відповідач - Ужгородська міська рада заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції, вказує на те, що боржником в даному грошовому зобов'язанні першочергово був КП «Ужгородпарквідео». Тільки з моменту набрання законної сили рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.02.2021 у справі № 907/676/20 в Ужгородської міської ради виникло зобов'язання щодо сплати відповідного грошового суми. Ужгородська міська рада з дати прийняття постанови Західного апеляційного господарського суду, а саме 19.07.2021 року у справі №907/676/20 зобов'язана сплатити грошову суму замість основного боржника КП «Ужгородпарквідео».
Зауважує, що відповідно до позову та до меморіального ордеру № 496 від 21.12.2021 року Ужгородською міською радою сплачено в добровільному порядку суму штрафних санкцій відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/900/15.
При цьому, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові об'єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 вказує, що нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період.
Підсумовуючи, відповідач зазначає, що враховуючи те, що відповідне грошове зобов'язання в Ужгородської міської ради як основного боргу виникло тільки 19.07.2021 року та враховуючи некоректність поданих розрахунків з встановленням не вірних періодів, просимо у позові ТОВ «ТрансКом» до Ужгородської міської ради про стягнення суми 46 590,59 грн. відмовити у повному обсязі.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між позивачем ТОВ «ТрансКом» та Комунальним підприємством Ужгородської міської ради «Ужгородпарквідео» було укладено декілька договорів про надання послуг. Однак, оскільки КП Ужгородської міської ради «Ужгородпарквідео» не виконували свої зобов'язання, ТОВ «ТрансКом» звернулось до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості.
25 вересня 2015 року Господарським судом Закарпатської області винесена ухвала, якою затверджена мирова угода між сторонами. За змістом мирової угоди Департамент міського господарства Ужгородської міської ради зобов'язувався сплатити суму основного боргу в розмірі 72050,00 грн., а КП Ужгородської міської ради зобов'язувалось сплатити позивачу суму штрафних санкцій в розмірі 56423, 06 грн.
ТОВ «ТрансКом» звернулося до Господарського суду Закарпатської області із позовною заявою про визнання незаконною бездіяльність Ужгородської міської ради, яка полягала у нездійсненні заходів щодо фінансування КП «Ужгородпарквідео» з метою виконання судового рішення - ухвали господарського суду Закарпатської області від 25.09.2015 року по справі №907/900/15 та стягнення з Ужгородської міської ради заборгованість за грошовими зобов'язаннями КП «Ужгородпарквідео» в розмірі 56 423,06 грн. згідно ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25 вересня 2015 року у справі №907/900/15.
За результатами розгляду справи (907/676/20) 01 лютого 2021 року Господарський суд Закарпатської області прийняв рішення, яким, зокрема, визнав незаконною бездіяльність Ужгородської міської ради, яка полягала у нездійсненні заходів щодо фінансування КП "Ужгородпарквідео" з метою виконання судового рішення - ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2015 року у справі № 907/900/15. Дане судове рішення залишене без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19 липня 2021 року. На виконання судового рішення, Ужгородською міською радою 22 грудня 2021 року здійснено оплату заборгованості в розмірі 56423,06 грн..
Відповідно до меморіального ордеру № 496 від 21.12.2021 року Ужгородською міською радою сплачено в добровільному порядку суму штрафних санкцій відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/900/15.
У зв'язку з чим, позивач вважає, що незаконною бездіяльністю Ужгородської міської ради позивачу завдано матеріальну шкоду, яка полягала у інфляційних втратах та знеціненні коштів, які б позивач міг отримати ще у 2015 році. Розмір матеріальної шкоди позивач визначив виходячи з розрахунку інфляційних втрат з моменту виникнення зобов'язання щодо оплати, тобто з 25.09.2015 року по день фактичної оплати - 22.12.2021 року та 3% річних. Загальний розмір матеріальної шкоди становить 46590,59 грн., яка складається із 36 021.70 грн. інфляційних втрат та 10 568.89 трьох відсотків річних.
З огляду на, що стверджує, що наявні підстави для стягнення суми 46 590,59 грн. завданої шкоди.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
У статті 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 цього Кодексу допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органів державної влади чи місцевого самоврядування, а також їх посадових або службових осіб.
Щодо визначення поняття майнової шкоди, суд виходить з того, що для цілей глави 82 ЦК України під нею розуміють зменшення майнової сфери потерпілого внаслідок пошкодження чи знищення його майна або внаслідок порушення його особистих немайнових прав.
Грошове вираження майнової шкоди іменується збитками.
Так, за приписами ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Тобто реальні збитки - це об'єктивне зменшення майнових благ особи, до якого включається: вартість втраченого або пошкодженого майна потерпілого, а також витрати, необхідні до здійснення потерпілим для усунення наслідків правопорушення.
Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки - безпосереднім наслідком такої протиправної поведінки.
Так, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.02.2021 визнано незаконною бездіяльність Ужгородської міської ради, яка полягає у нездійсненні заходів щодо фінансування КП “Ужгородпарквідео” з метою виконання судового рішення - ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2015 року у справі № 907/900/15. Стягнуто з Ужгородської міської ради, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 33868924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТрансКом”, 88000, м. Ужгород, площа Театральна, 9 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 33868924) суму 56 423 (П'ятдесят шість тисяч чотириста двадцять три гривні) грн. 06 коп. заборгованості згідно ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2015 року у справі № 907/900/15, а також суму 4 204 (Чотири тисячі двісті чотири гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження наявності у відповідача збитків у розумінні ст. ст. 22 ЦК України позивачем до матеріалів справи не надано.
Враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не приймає до уваги саме лише твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансКом» про наявність шкоди, яка полягала у інфляційних втратах та знеціненні коштів, які б позивач міг отримати ще у 2015 році.
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про недоведеність позивачем усіх елементів, наявність яких є необхідною для деліктної відповідальності відповідача, що, у свою чергу, виключає правові підстави для задоволення вимоги ТОВ «ТрансКом» та стягнення шкоди у заявленому розмірі.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансКом», м. Ужгород до Ужгородської міської ради, м. Ужгород про стягнення суми 46 590,59 грн. задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 216, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 06.06.2024
Суддя О.Ф. Ремецькі