вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
24 травня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/16/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Нагібіна І.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом Чопської міської ради Закарпатської області, м. Чоп
до Приватного підприємства “ХЕМІКОН АГ”, с. Сторожниця, Ужгородського району
про розірвання договору, повернення об'єкту оренди та стягнення суми 336 124,10 грн.
За участі представників:
від позивача - Ламбрух Олександр Сергійович, адвокат, ордер серія АО № 1113611 від 22 січня 2024 року
від відповідача - Михалків Богдан Степанович, адвокат, ордер серія АО №1128898 від 24 травня 2024 року
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 336 124,10 грн., орендної плати за договором оренди земельної ділянки №19/17 (2009) від 16.01.2004 р. та додаткових угод до нього, розірвання договору оренди земельної ділянки №19/17 (2009) від 16.01.2004 р. та повернення об'єкту оренди, посилаючись на порушення відповідачем умов Договору оренди земельної ділянки та положень статей 526, 530 ЦК України.
Ухвалою суду від 23.01.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі №907/16/23 призначено на 14.02.2023 р.
Ухвалою суду від 14.02.2023 р. відкладено підготовче засідання на 09.03.2023 р.
Ухвалою суду від 09.03.2023 р. відкладено підготовче засідання на 28.03.2023 р.
27.03.2023 р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
На день судового засідання представником відповідача адвокатом Семанцо О.О. подано заяву про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 28.03.2023 р. відкладено підготовче засідання на 20.04.2023 р.
В судовому засіданні 20.04.2023 р. відповідно до ст. 183 ГПК України оголошено перерву до 23.05.2023 р.
Проте, судове засідання призначене на 23.05.2023 року не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі Оксани Федорівни на навчанні для підтримання кваліфікації голів та заступників голів апеляційних судів, місцевих загальних, господарських, окружних адміністративних судів на робочому місці в режимі онлайн трансляції в Національній школі суддів України з 22.05.2023 р. по 24.05.2023 р., згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-06/16-к від 22.05.2023 р.
Ухвалою суду від 25.05.2023 р. відкладено підготовче засідання на 20.06.2023 р.
Проте, судове засідання призначене на 20.06.2023 р. не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі О.Ф. у щорічній основній відпустці з 14.06.2023 року по 23.06.2023 р. включно, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/13-к від 13.06.2023 р.
Ухвалою суду від 27.06.2023 р. відкладено підготовче засідання на 22.08.2023 р.
В судовому засіданні 22.08.2023 р. за згодою представників сторін відповідно до ст. 183 ГПК України оголошено перерву до 19.09.2023 р.
07.09.2023 року позивачем надіслано суду заяву про закриття провадження в частині стягнення заборгованості. У решті заявлених позовних вимог підтримує у повному обсязі.
Присутні учасники судового процесу не заперечили щодо закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 19.09.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.10.2023 р.
У засіданні суду 17.10.2023 за згодою представників сторін відповідно до ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 21.11.2023 р.
Відповідач в засіданні суду подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових угод до договору оренди земельної ділянки, що є предметом судового розгляду.
Ухвалою суду від 21.11.2023 р. відкладено розгляд справи по суті на 23.01.2024 р.
Ухвалою суду від 23.01.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 20.02.2024 р.
В судовому засіданні 20.02.2024 р. постановлено протокольну ухвалу суду, якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відповідно до ст. 216 ГПК України оголошено перерву на стадії встановлення обставин справи та дослідження доказів до 19 березня 2024 р.
Ухвалою суду від 19.03.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 23.04.2024 р.
В судовому засіданні 23.04.2024 р. відповідно до ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 09.05.2024 р.
Ухвалою суду від 09.05.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 24.05.2024 р.
На день судового засідання через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання та повідомлення про заміну представника.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
Вказує на те, що 16 січня 2004 р. між Чопською міською радою Закарпатської області та ПП «Хемікон АГ» укладено договір оренди земельної ділянки. Сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки 16 червня 2004 р. Земельна ділянка внесена до Державного земельного кадастру і їй присвоєно кадастровий номер 2111 000000:11:011:0005.
Позивач зауважує, що відповідачем систематично не в повному обсязі, та не своєчасно вносилась орендна плата за договором оренди земельної ділянки 16 січня 2004 року, у зв'язку з чим станом на момент звернення позивача до суду у відповідача утворилась заборгованість зі сплати за користування земельною ділянкою за останні три роки у розмірі 336124,10 грн.
За доводами позивача, несвоєчасна сплата орендної плати позбавила Чопську міську раду Закарпатської області на отримання орендної плати у встановлений у договорі оренди землі строк. Ухилення відповідача від належного виконання зобов'язань за договором оренди землі є істотним порушенням умов договору, що є підставою для розірвання договору оренди землі на вимогу орендодавця.
У зв'язку з чим, позивач стверджує, що наявні підстави розірвання договору оренди земельної ділянки №19/17 (2009) від 16.01.2004 р. та повернення об'єкту оренди.
Разом з тим, в заяві від 07.09.2023 р. представник позивача, вказує про сплату відповідачем після відкриття провадження суми 336 124,10 грн. основної заборгованості та про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині заявлених позовних вимог, щодо стягнення суми 336 124,10 грн. боргу. В іншій частині позивач позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Водночас, присутній в засіданні суду представник відповідача, щодо задоволення позову заперечує та вказує про наявність підстав для відкладення розгляду справи по суті.
Відповідно до часин 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Пунктами 4, 5 частини 5 вказаної статті передбачено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд звертає увагу на те, що Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.
Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
У відповідності до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
З огляду на викладене, враховуючи наявність в засіданні суду повноважних представників сторін, враховуючи, що розгляд справи по суті неодноразово відкладався, Суд не вбачає підстав для повторного відкладення розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 24.05.2024 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
16 січня 2004 року між Чопською міською радою Закарпатської області (далі - Орендодавець, Позивач) та Приватним підприємством «Хемікон АГ» (далі - Орендар, Відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки №19/17 (2009) зареєстрований у Ужгородського районному відділі ЗРФДП УДЗК про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 09 червня 2004 року №0404071000025. (далі - Договір). Сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки 16 червня 2004 року.
Земельна ділянка внесена до Державного земельного кадастру і їй присвоєно кадастровий номер 2111000000:11:011:0005.
За умовами п. 1 Договору Орендодавець Чопська міська рада Закарпатської області рішенням дев'ятої сесії IV скликання від 18.12.203 року із земель запасу комунальної власності передає, а Орендар П.П. «Хемікон АГ» приймає в строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Чопської міської ради Закарпатської області на території СВЗ «Закарпаття». Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка площею 18,5161 га.
Згідно розділу 2.2 договору оренди земельної ділянки договір укладена строком на 29 (двадцять дев'ять) років, починаючи з дати його державної реєстрації.
04 квітня 2017 року між Чопською міською радою Закарпатської області (ЕДРПОУ 04053737) та ПП «Хемікон АГ» ( ЄД1 ПОУ 3001577А0) укладено Угоду № 315 до договору оренди земельної ділянки з врахуванням протоколу розбіжностей від 04.08.2017 року.
Відповідно до абзацу 5 розділу 1 договору з врахуванням додаткової угоди № 315 від 04 квітня 2017 року до договору - поновлена нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 12518735,21 грн.
Згідно розділу 2.3 Договору з врахуванням додаткової угоди № 315 від 04 квітня 2017 року до договору та протоколу розбіжностей від 08.04.2011 року розмір річної орендної плати становить: 250374,70 грн або 20864,56 грн. на місяць. Орендна плата вноситься Орендарем у відповідності до рішення 9 сесії, 4 скликання Чопської міської ради від 18.12.2003 року на відповідний рахунок орендодавця у вигляді грошової суми у розмірі 2% (два відсотки) від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, визначеної абзацом 5 розділу І Договору, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Додатковою угодою №2 до договору оренди земельної ділянки б/н від 16.01.2004 р. сторонами внесено зміни до Договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2111000000:11:011:0005) укладеного шляхом викладення абзацу 5 розділу 1 та розділу 2.3 у новій редакції. За умовами абзацу 5 розділу 2.3 поновлена нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 222 065 828, 96 грн.
Розмір річної орендної плати становить 4441316,58 грн. в рік або 370109,71 грн. в місяць (п. 2.3 Договору).
У відповідності до п. 2.5 Договору в разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.
Розділом 3.2 договору передбачено що, орендар зобов'язаний у відповідності з пунктом 2.3 договору своєчасно вносити орендну плату.
Згідно з листом Фінансового Управління Чопської міської ради Закарпатської області від 20.12.2022 року № 353/07-18 ПП «Хемікон АГ» сплатив до бюджету Чопської територіальної громади орендної плати з юридичних осіб за період 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 62 3000, 00 гр. 01.01.2020 року по 31.12.2020 року 215 000, 00 грн. і 01.01.2021 року по 31.12.2021 року 100 000, 00 грн. Э 01.01.2022 року по 19.12.2022 року 100 000,00 грн.
Так враховуючи розділ 2.3 договору відповідач за останні 3 роки (з 01.12.2019 року по 01.12.2022 року) зобов'язаний сплатити до бюджету Чопської територіальної громади за користування земельної ділянки 18,5161,га 751 124,10, а фактично сплатив за останні три роки 415 000,00 грн.
У відповідності до листа Директора ПП «Хемікон АГ» вхідний № 292/0319 від 23.02.2022 року директором висловлено прохання до позивача про відтермінувати зобов'язання на 1 місяць до 21.03.2022 року.
Згідно з платіжними квитанціями №93113391 від 31.03.2023 та №93536450 від 07.04.2023 відповідачем після відкриття провадження здійснено оплату на користь позивача в загальній сумі 500 000,00 грн.
За доводами позивача, несвоєчасна сплата орендної плати позбавила Чопську міську раду Закарпатської області на отримання орендної плати у встановлений у договорі оренди землі строк. Ухилення відповідача від належного виконання зобов'язань за договором оренди землі є істотним порушенням умов договору, що є підставою для розірвання договору оренди землі на вимогу орендодавця.
У зв'язку з чим, позивач стверджує, що наявні підстави розірвання договору оренди земельної ділянки №19/17 (2009) від 16.01.2004 р. та повернення об'єкту оренди, що і стало приводом звернення позивача до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позов в частині стягнення суми боргу підлягає закриттю, в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Статтею 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Поряд з цим, згідно зі ст.2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Так, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За умовами п. 1 Договору Орендодавець Чопська міська рада Закарпатської області рішенням дев'ятої сесії IV скликання від 18.12.203 року із земель запасу комунальної власності передає, а Орендар П.П. «Хемікон АГ» приймає в строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Чопської міської ради Закарпатської області на території СВЗ «Закарпаття». Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка площею 18,5161 га.
Згідно розділу 2.2 договору оренди земельної ділянки договір укладена строком на 29 (двадцять дев'ять) років, починаючи з дати його державної реєстрації.
Як встановлено судом, відповідачу на підставі договору оренди земельної ділянки від 16 січня 2004 р. передано в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 2111000000:11:011:0005
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).
Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону України "Про оренду землі").
Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Пунктом 14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Відповідно до вимог статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
Згідно зі вимогами ст.24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Згідно пункту "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати оренду плату.
Згідно вимог пункту 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендар сплачує орендодавцю орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності і вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок виконання зобов'язання у встановлений строк (термін) його виконання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Розділом 3.2 договору передбачено що, орендар зобов'язаний у відповідності з пунктом 2.3 договору своєчасно вносити орендну плату.
Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що на момент звернення позивача до суду, у відповідача була наявна заборгованість за користування об'єктом оренди у розмірі 336 124,10 грн.
Згідно з платіжними квитанціями №93113391 від 31.03.2023 та №93536450 від 07.04.2023 відповідачем після відкриття провадження здійснено оплату на користь позивача в загальній сумі 500 000,00 грн.
Таким чином, відповідач оплатив суму боргу після відкриття провадження у даній справі. Вказані обставини зумовлюють необхідність закриття провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення боргу в сумі 336 124,10 грн., а не відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відмова у задоволенні позову може мати місце лише у випадку, якщо заборгованість була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору та необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача суми 336 124,10 грн.
Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки №19/17 (2009) від 16.01.2004 р. та повернення об'єкту оренди.
Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно з ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до п. д) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно з ч.3 ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. Правочин про розірвання договору оренди (суборенди) землі сільськогосподарського призначення, орендарем (суборендарем) за яким є юридична особа приватного права (крім акціонерного товариства, повного та командитного товариства), є значним правочином та потребує попереднього прийняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом такої юридичної особи рішення про надання згоди на його вчинення (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним). У разі неприйняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом юридичної особи рішення про надання згоди на вчинення такого значного правочину (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним) такий правочин є нікчемним. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Разом з цим, за приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №920/418/19).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.02.2021 у справі №923/1001/19.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем у період з 01.12.2019 р. по 01.12.2022 р. неналежним чином виконувався обов'язок по своєчасній сплаті орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою за спірним Договором, чим відповідач істотно та систематично порушував умови договору оренди земельної ділянки №19/17 (2009) від 16 січня 2004 р., у зв'язку із чим у позивача виникло право на розірвання спірного Договору.
З огляду на зазначене, оскільки відповідач систематично не виконує свій обов'язок зі сплати орендної плати і таке порушення є істотним, а основною метою укладання договору оренди є отримання коштів за передану в оренду земельну ділянку, відтак це є достатньою підставою вимагати дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку відповідно до ст. 651 ЦК України, а тому дана вимога є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
За пунктом «б» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Оскільки у статті 152 Земельного кодексу України не конкретизовано переліку видів порушень прав власника земельної ділянки, в кожному конкретному випадку власник має право на власний розсуд конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення.
Власник земельної ділянки повинен безперешкодно користуватись своїм майном задля повного, ефективного та своєчасного захисту своїх порушених прав. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №922/3166/20.
За змістом ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
За змістом ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
У відповідності до п. 2.5 Договору в разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.
У зв'язку з розірванням договору оренди земельної ділянки №19/17 (2009) від 16 січня 2004 р., правові підстави для зайняття відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 2111000000:11:011:0005 площею 18,5161 га відсутні.
Таким чином, враховуючи, що позовна вимога Чопської міської ради Закарпатської області, м. Чоп про зобов'язання Приватного підприємства «Хемікон АГ» повернути Чопській міській раді Закарпатської області земельну ділянку кадастровий номер 2111 000000:11:011:0005, прощею18,5161 га, розташовану на території Чопської міської територіальної громади є похідною від вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки №19/17 (2009) від 16 січня 2004 р., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Чопської міської ради Закарпатської області, м. Чоп до Приватного підприємства “ХЕМІКОН АГ”, с. Сторожниця, Ужгородського району про розірвання договору, повернення об'єкту оренди та стягнення суми 336 124,10 грн. підлягають задоволенню частково.
За приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи висновки суду про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог внаслідок сплати зазначеного розміру заборгованості після пред'явлення відповідного позову до суду, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права та можливості на повернення позивачу з Державного бюджету України частини судового збору, сплаченого за подання відповідної позовної вимоги, проте станом на момент постановлення даного рішення відповідне клопотання позивачем не подано, тому підстави для повернення вказаної суми судового збору відсутні.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 4 962,00 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 336 124,10 грн. (триста тридцять шість тисяч сто двадцять чотири гривні 10 коп.) закрити.
2. Позовні вимоги в іншій частині задовольнити.
3. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 16 січня 2004 року, укладений між Чопською міською радою Закарпатської області (89502, Закарпатська обл., місто Чоп, вулиця Берег, будинок 2, код ЄДРПОУ 04053737) та Приватним підприємством «ХЕМІКОН АГ» (89502, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Чоп, вул. Молодіжна, будинок 11, квартира 5, код ЄДРПОУ 30015770) зареєстрований у Ужгородському районному відділу ЗРФДП УДЗК про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 09 червня 2004 р. №0404071000025.
4. Зобов'язати Приватне підприємство «ХЕМІКОН АГ» (89502, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Чоп, вул. Молодіжна, будинок 11, квартира 5, код ЄДРПОУ 30015770) повернути Чопській міській раді Закарпатської області (89502, Закарпатська обл., місто Чоп, вулиця Берег, будинок 2, код ЄДРПОУ 04053737) земельну ділянку з кадастровим номером 2111000000:11:011:0005, прощею18,5161 га, розташовану на території Чопської міської територіальної громади.
5. Стягнути з Приватне підприємство «ХЕМІКОН АГ» (89502, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Чоп, вул. Молодіжна, будинок 11, квартира 5, код ЄДРПОУ 30015770) на користь Чопської міської ради Закарпатської області (89502, Закарпатська обл., місто Чоп, вулиця Берег, будинок 2, код ЄДРПОУ 04053737) суму 4 962,00 грн. (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 06.06.2024
Суддя О. Ф. Ремецькі