вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.05.2024м. ДніпроСправа № 904/5124/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір
за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ
до відповідача Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Дніпро
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фізична особа ОСОБА_2 , с. Романків, Обухівський район, Київська область
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державний реєстратор - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко Сергій В'ячеславович, м. Дніпро
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фізична особа ОСОБА_3 , м. Дніпро
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал", м. Дніпро
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна, м. Дніпро
про визнання права іпотекодержателя
Представники:
від позивача ОСОБА_4
від відповідача ОСОБА_5
від третьої особи - Фізичної особи ОСОБА_2 не з'явився
від третьої особи - Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко Сергія В'ячеславовича не з'явився
від третьої особи - Фізичної особи ОСОБА_3 не з'явився
від від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" не з'явився
від третьої особи Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни не з'явився
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачів - Фізичної особи ОСОБА_1 , Фізичної особи ОСОБА_2 , Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко С.В. та Фізичної особи ОСОБА_3 , в якому просить суд:
1. Визнати за Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" право іпотекодержателя (обтяжувача) щодо нерухомого майна, а саме: квартири за адресою АДРЕСА_1 в, яке виникло за Договором іпотеки № КП461-Г-ДИЗ від 19.12.2012, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 13916.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Мошковської Н.М. від 10.10.2017 з індексними номерами 37505339 та 37503013:
- про припинення іпотеки, зареєстрованої на підставі Договору іпотеки № КП461-Г-ДИЗ від 19.12.2012, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 , номер запису про іпотеку 22760134 (спеціальний розділ);
- про припинення обтяження, зареєстрованого на підставі Договору іпотеки № КП461-Г-ДИЗ від 19.12.2012, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 , номер запису про обтяження 22758782 (спеціальний розділ).
3. Визнати недійсним договір іпотеки № 999, виданий 30.11.2022, посвідчений приватним нотаріусом Мошковською Н.М. (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65621988 від 30.11.2022), укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
4. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренка С.В. № 68618831 від 27.07.2023 про відмову в проведенні реєстраційних дій.
5. Зобов'язати державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренка С.В. внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи та накласти обтяження (іпотеку) та заборону відчуження на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" щодо нерухомого майна, а саме: квартири за адресою АДРЕСА_1 в, яка є предметом іпотеки за Договором іпотеки № КП461-Г-ДИЗ від 19.12.2012, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 13916.
ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що державним реєстратором оскаржувані рішення приймались на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 у справі № 201/5563/17, яке набрало законної сили 10.10.2017. Доказів подання АТ КБ "Приватбанк" апеляційної скарги на зазначене вище рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на момент винесення державним реєстратором оскаржуваних рішень позивачем надано не було. Таким чином, на думку відповідача, державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мошковською Н.М. здійснені всі обов'язкові дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", без будь-яких порушень.
Також, зазначає ОСОБА_1 , ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2017 у справі № 201/5563/17 (яка АТ КБ "Приватбанк" не оскаржувалась та набрала законної сили) було скасовано заборону вчиняти будь-які дії щодо відчуження та проведення відповідних реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна (квартири за адресою: АДРЕСА_1 ), яку вжито ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2017.
Посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, відповідач зазначає про те, що якщо спірне майно є об?єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому, за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто, не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Отже, на думку ОСОБА_1 , відомості з Державного рестру речових прав на нерухоме майно презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинем перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.
Зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву і про те, що Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 922/1995/17 встановлено, що права особи, яка покладається на дані реєстру речових прав, мають пріоритет по відношенню до прав іпотекодержателя, чий запис про іпотеку було незаконно вилучено, або не було зареєстровано, і на іпотекодержателя покладається обов'язок довести, що особа, яка придбала іпотечне майно, діяла недобросовісно.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що, 26.03.2015 позичальником (за кредитним договором № КП461-Г від 20.03.2011) були перераховані кошти на погашення кредиту у повному обсязі та нарахованих процентів, які були зараховані в погашення основної суми боргу та процентів, що також не заперечується позивачем.
Проте, з незрозумілих причин, після дострокового повернення кредиту позичальником, між банком та позичальником самостійно, без обов'язкової згоди іпотекодавця, підписані додаткові угоди та договір від 25.07.2016 про внесення змін до кредитного договору № КП461-Г від 20.03.2011 (який містить умови про затвердження додаткової винагороди, яку повинен сплатити боржник кредитору та яка не була передбачена кредитним договором).
Також, за домовленістю банка та позичальника з 31.07.2016 внесено зміни до пункту 4.7. договору, яким передбачено сплату позичальником банку винагороди за користування кредитом, та викладено формулу, за якою розраховується така винагорода, у новій редакції, тобто, відмінної від формули, яка була встановлена на дату підписання договору іпотеки (майнової поруки) № КП461-Г-ДИЗ від 19.12.2012.
Так, відповідач зазначає, що вказане дозволяє стверджувати, що договором про внесення змін, сторони внесли зміни не лише в кредитний договір, а і в договір іпотеки, оскільки в пункті 2 договору іпотеки зазначено, що за цим договором іпотекою забезпечуються виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору № КП461-Г від 20.03.2011, зокрема: сплата винагороди за користування кредитом, розмір якої розраховується згідно умов, встановленої у пункті 7 кредитного договору (даний пункт змінений договором про внесення змін від 25.07.2016 вже після укладення договору іпотеки), що свідчить про зміну умов іпотеки.
Тобто, вказує відповідач, ОСОБА_2 поручався за виконання зобов'язань за кредитним договором № КП461-Г від 20.03.2011, а не договором про внесення змін до вказаного кредитного договору, який укладено 25.07.2016.
Крім того, наголошує відповідач, в договорі відсутні будь-які вказівки на те, що зазначені вище зміни можливі без повідомлення поручителя. Навпаки, у пункті 31 Договору іпотеки вказано, про те що внесення змін до цього договору допускається лише за згодою сторін. Узгоджені сторонами зміни до цього договору вносяться у письмовій формі і підлягають обов?язковому нотаріальному посвідченню, чого сторонами зроблено не було.
11.03.2024 на поштову адресу суду від позивача надійшла заява про зміну процесуального статусу учасників справи та зменшення позовних вимог.
У вказаній заяві позивач просить
- змінити процесуальний статус Відповідача-4 ОСОБА_3 , Відповідача-3 Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергія В'ячеславовича та Відповідача-2 ОСОБА_2 та залучити їх в якості третіх осіб без самостійних вимог;
- зменшити позовні вимоги шляхом вилучення з прохальної частини позову вимоги № 2, № 3, № 4, № 5;
- прийняти та долучити до матеріалів справи позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" в новій редакції та долучити її до матеріалів справи.
Нова редакція позовної заяви містить вимогу про визнання за Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" права іпотекодержателя (обтяжувача) щодо нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 в, яке виникло за Договором іпотеки № КП461-Г-ДИЗ від 19.12.2012, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 13916.
Позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" обґрунтовані наступними обставинами.
20.03.2011 Публічним акціонерним товариством Комерційним Банком "Приватбанк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк") (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № КП461-Г.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, Банком (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (далі - Іпотекодавець, третя особа у даній справі) укладений договір іпотеки від 19.12.2012 № КП 461-Г-ДИЗ, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського місткого нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 13916 (далі - Іпотечний договір), яким в іпотеку Банку передано нерухоме майно - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в (далі - предмет іпотеки).
У квітні 2017 ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Банку про визнання недійсним кредитного договору, визнання припиненими договорів майнової поруки (іпотеки), в тому числі, іпотечного договору, і договору поруки.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 по справі № 201/5563/17 позовні вимоги за вказаним позовом задоволені частково: визнано припиненими правовідносини за договорами іпотеки (майнової поруки), у т.ч. за договором іпотеки № КП 461-Г-ДИЗ від 19.12.2012, укладеним АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 .
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.08.2018, залишеною без змін Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2020, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 по справі № 201/5563/17 в частині визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки (майнової поруки), укладеним АТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_2 , скасоване, у задоволенні позову ОСОБА_2 про припинення договорів поруки та майнової поруки відмовлено.
Так, позивач вказує про те, що на підставі зазначеного вище рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 по справі № 201/5563/17, яке не набрало законної сили, 10.10.2017 державним реєстратором прийнято рішення про припинення обтяжень предмета іпотеки на користь Банку, майно відчужене іншій особі.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (Інформаційна довідка № 306540589 від 04.08.2022) теперішнім власником предмета іпотеки за іпотечним договором є ОСОБА_1 (далі - відповідач у даній справі) на підставі договору дарування від 24.10.2017, реєстровий № 2020, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М.
Зазначає позивач і про те, що заборгованість за кредитним договором, в забезпечення виконання зобов'язань за яким укладено договір іпотеки від 19.12.2012 № КП 461-Г-ДИЗ, не погашена, тобто зобов'язання за кредитним договором позичальником не виконано, у зв'язку з чим ТОВ "Істейтглобал" має прострочену заборгованість за кредитним договором зі сплати винагороди за користування кредитом в сумі 25 253 565,75 грн. Вказана заборгованість визнана судовим рішенням у справі № 904/372/23 про банкрутство ТОВ "Істейтглобал".
З метою внесення до відповідних реєстрів записів про іпотеку на підставі вищенаведеного Договору іпотеки, АТ КБ "Приватбанк" звернулося до державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренка Сергія В?ячеславовича. До заяви було додано договір іпотеки № КП 461-Г-ДИЗ від 19.12.2012, кредитний договір № КП461-Г, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 по справі № 201/5563/17, постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.08.2018, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2020.
Проте, рішенням державного реєстратора № 68618831 від 27.07.2023 відмовлено у проведенні реєстраційних дій на підставі п. 6 п. 7 ч. 1 ст. 24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Так, під час проведення реєстраційних дій за вищенаведеною заявою Банку з?ясувалося, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна 30.11.2022 внесено запис про обтяження № 48567210, Державний реєстратор: приватний нотаріус Мошковська Наталія Миколаївна, на підставі договору іпотеки, серія та номер: 999, виданий 30.11.2022, Обтяжувач: ОСОБА_3 , особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 .
Таким чином, за твердженням позивача, предмет іпотеки за договором іпотеки, без згоди первинного Іпотекодержателя (АТ КБ "Приватбанк") було передано в наступну іпотеку за наведеним договором іпотеки, укладеним між відповідачем та ОСОБА_3 .
Так, на підставі зазначеного вище рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017, яке не набрало законної сили, на думку позивача, 10.10.2017 Державним реєстратором були протиправно зареєстровані відомості про припинення обтяжень предмета іпотеки, який у подальшому було відчужено за договором дарування.
Вказує АТ КБ "Приватбанк" і про те, що відповідач - ОСОБА_1 не може вважатися добросовісним набувачем предмета іпотеки, бо останній був обізнаний про наявність зобов'язань ТОВ "Істейтглобал" перед Банком, оскільки, як керівник ТОВ ЮК "Правовий Альянс" підписував в той самий день, в тому самому місці, у того самого приватного нотаріуса інший Іпотечний договір № КП 461-Г-ДИ4 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КП 461-Г, який містить опис зобов'язань за ним.
Крім того, вказує позивач, відчуження спірного нерухомого майна відбулося за безоплатним договором, укладеним між несторонніми особами: ОСОБА_2 , і ТОВ ЮК "Правовий Альянс", в особі ОСОБА_1 , мали відношення до ТОВ "Істейтглобал", укладаючи в його інтересах договори забезпечення. В свою чергу, ОСОБА_1 був засновником ТОВ ЮК "Правовий Альянс", до складу учасників якого також входила ОСОБА_6 .
Також позивач у своїй заяві зазначає про те, що в т.ч. за кредитним договором № КП461-Г заборгованість в сумі 25 253 565,75 грн. визнана судовим рішенням у справі № 904/372/23 про банкрутство ТОВ "Істейтглобал" та враховуючи те, що зазначений Кредитний договір забезпечує договір іпотеки № КП 461-Г-ДИЗ від 19.12.2012, заборгованість по якому визнана судом, Банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, власником якого є відповідач-1.
Таким чином, на думку позивача, належним відповідачем за вимогою про визнання за АТ КБ "ПриватБанк" права іпотекодержателя є власник спірного майна Відповідач-1 - ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву позивача, в частині зменшення позовних вимог, господарський суд, виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, розцінює її як зміну предмета позову, шляхом вилучення деяких із позовних вимог (№ 2, № 3, № 4, № 5).
З огляду на відповідність поданої позивачем заяви вимогам статті 46 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом прийнято її до розгляду.
З огляду на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, господарським судом задоволено заяву АТ КБ "Приватбанк" в частині зміни процесуального статусу Відповідача-4 ОСОБА_3 , Відповідача-3 Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергія В'ячеславовича та Відповідача-2 ОСОБА_2 та залучено їх в якості третіх осіб без самостійних вимог.
08.03.2024 від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мошковської Наталії Миколаївни надійшли письмові пояснення, в яких останньою зазначено про проведення 10.10.2017 на підставі рішення Жовтневого районного суду від 28.09.2017 у справі № 201/5563/17 (яке на момент вчинення реєстраційних дій набрало законної сили) державної реєстрації припинення іпотеки та припинення обтяження, зареєстрованого на підставі договору іпотеки № КП461-Г-ДИЗ від 19.12.2012.
У подальшому, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2017 у справі № 201/5563/17 було скасовано заборону вчиняти будь-які дії щодо відчуження та проведення відповідних реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна (квартири за адресою: АДРЕСА_1 ), яку вжито ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2017.
Таким чином, на думку приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мошковської Наталії Миколаївни, державну реєстрацію припинення іпотеки та припинення обтяжень предмета іпотеки було проведено відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в ред. на момент проведення реєстраційних дій).
З огляду на зазначені обставини, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мошковська Наталія Миколаївна просить розглядати справу без її участі з урахуванням наданих пояснень та відмовити у задоволенні позовних вимог.
18.03.2024 від позивача надійшла відповідь на віздив, в якій останній зазначає про те, що відповідач не може вважатись добросовісним набувачем, оскільки останнім придбано спірне майно безкоштовно в дар. Так, за твердженням АТ КБ "Приватбанк" різниця між оплатним і безоплатним договорами має вирішальне значення, оскільки при отриманні права власності за оплатним договором постає питання реституції, добросовісності набувача та надмірного тягаря у зв'язку із витребуванням у нього спірного майна. Тобто, якщо особа отримує право власності на майно на безоплатній основі, то у випадку позбавлення її у подальшому такого права, вона не буде нести надмірний тягар у зв'язку з отриманням майна безоплатно. До того ж, повторно звертає увагу суду позивач на те, що ОСОБА_1 знав про укладення як кредитного договору, так і договорів, що його забезпечують.
Посилається позивач у відповіді на відзив і на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 904/3001/22, в якій зазначено про те, що перехід права власності не є підставою для припинення іпотеки (стаття 23 Закону України "Про іпотеку"); у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою; особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Так, АТ КБ "Приватбанк" зазначає про те, що останнє є іпотекодержателем за договором іпотеки № КП 461-Г-ДИЗ від 19.12.2012, відповідно за законом має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, у т.ч. на підставі пункту 29 договору іпотеки, відповідно до якого Банк може задовольнити свої вимоги шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.
Крім того, вказує позивач про подання до суду відповідачем позову про визнання договору іпотеки припиненим із зазначенням підстав позову, якими є у тому числі - укладення додаткової угоди до кредитного договору без його відома та погодження. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.02.2024 у справі № 201/1916/23 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2023 скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки залишено без задоволення.
04.04.2024 відповідачем - ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" подані додаткові пояснення, в яких останнім, з посиланням на практику Верховного суду, зазначено про те, що заборгованість за кредитним договором відсутня у ТОВ "Істейтглобал", а тому позивач не лише не має права стягувати заборгованість у вигляді винагороди за користування кредитом, оскільки така винагорода не є банківською послугою, а ще й не має жодного права в рахунок виконання зобов'язань (у вигляді сумнівної заборгованості за винагородою) звертати стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № КП 461-Г-ДИ3 від 19 грудня 2012 року, так як порядок та розмір стягнення такої винагороди взагалі не було передбачено основним договором, за який поручався іпотекодавець.
Вказує відповідач і про те, що останній не є ні стороною кредитного договору, ні стороною договору іпотеки, а є добросовісним набувачем та власником спірного майна, добросовісність відповідача, як останнього набувача спірного майна, Банком не спростовано, у зв'язку з чим у АТ КБ "Приватбанк" відсутнє будь-яке право як іпотекодержателя за договором іпотеки, а у ОСОБА_1 відсутній кореспондуючий обов'язок за таким іпотечним договором.
Додаткові пояснення ОСОБА_1 містять також посилання на те, що на момент укладання договору дарування квартири жодного зобов'язання за іпотечним договором у сторін не існувало, що свідчить про їх добросовісність, а тому твердження позивача про те, що договір дарування укладений відповідачем з метою ухилення від виконання судового рішення є лише припущеннями позивача. Таким чином, на думку відповідача, АТ КБ "Приватбанк" не наведено жодних мотивів та аргументів, а також не надано жодних належних доказів суду на спростування добросовісності відповідача.
Позивачем в якості відповідача визначено фізичну особу ОСОБА_1 .
Так, господарським судом було здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано відповідь № 244945 від 27.09.2023, згідно з якою, за параметрами запиту ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 , особу ОСОБА_1 не знайдено.
27.09.2023 господарський судом було постановлено ухвалу по справі № 904/5124/23, якою зобов'язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у строк протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання зазначеної ухвали надіслати на адресу Господарського суду Дніпропетровської області у паперовій формі:
- інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) Фізичної особи ОСОБА_1 (відома суду адреса проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Листом від 06.12.2023 Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради повторно зобов'язано надіслати на адресу Господарського суду Дніпропетровської області у паперовій формі:
- інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) Фізичної особи ОСОБА_1
04.01.2024 АТ КБ "Приватбанк" через систему "Електронний суд" подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони ОСОБА_1 відчужувати об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1387343912101), та встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб'єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій, у тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження, зміни або поділу зазначеного вище об'єкта нерухомого майна.
Ухвалою від 08.01.2024 господарським судом задоволено зазначену вище заяву Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про забезпечення позову.
15.01.2024 на поштову адресу суду від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надійшов лист № 02.3-25/2967 від 08.01.2024, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
З огляду на викладене, господарським судом здійснено відповідні дії, передбачені статтею 176 Господарського процесуального кодексу України, щодо встановлення місцезнаходження відповідача - ОСОБА_1 .
Ухвалою від 22.01.2024 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/5124/23, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.02.2024.
23.01.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну процесуального статусу учасників справи та зменшення позовних вимог.
05.02.2024 від Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко Сергія В'ячеславовича надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.
20.02.2024 від фізичної особи ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке господарським судом задоволено.
Ухвалою від 20.02.2024 господарським судом відкладено підготовче засідання до 13.03.2024.
Ухвалою від 13.03.2024 господарським судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 22.04.2024 та відкладено підготовче засідання до 10.04.2024.
22.03.2024 від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко Сергія В'ячеславовича надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.
10.04.2024 господарським судом відкладено підготовче засідання до 24.04.2024, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" та Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковську Наталію Миколаївну, про що постановлено відповідну ухвалу.
23.04.2024 від відповідача - ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшла заява про відкладення судового засідання, яке призначено на 24.04.2024, на іншу дату.
Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим господарський суд завершив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 22.05.2024, про що постановив ухвалу від 24.04.2024.
20.05.2024 від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко Сергія В'ячеславовича надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.
У судовому засіданні, що відбулось 22.05.2024, заслухавши вступне слово представника позивача та відповідача, судом відкладено розгляд справи по суті до 27.05.2024, про що постановлено відповідну ухвалу.
27.05.2024 від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко Сергія В'ячеславовича надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.
Представники третіх осіб у судове засідання, що відбулось 27.05.2024, не з'явились, письмових пояснень по суті спору ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко Сергій В'ячеславович, ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" не надали.
ТОВ "Істейтглобал" було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою про доставку електронного листа (зокрема, ухвали від 22.05.2024) в електронний кабінет третьої особи.
ОСОБА_3 також був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується залученими до матеріалів справи поштовими повідомленнями.
Щодо дотримання прав третьої особи - фізичної особи ОСОБА_2 під час розгляду даної справи слід зазначити про наступне.
З метою повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи № 904/5124/23, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному демографічному реєстрі, надсилалась, зокрема, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024, якою, у тому числі замінено процесуальний статус відповідача - ОСОБА_2 та залучено останнього в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Конверт із зазначеною вище ухвалою було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "неправильно зазначена (відсутня) адреса".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Враховуючи наведене, оскільки третьою особою не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного демографічного реєстру, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "неправильно зазначена (відсутня) адреса" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) третьої особи щодо його належного отримання, тобто, є власною волею третьої особи.
За приписами пунктів 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд відзначає, що до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат вибув", "Адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20 (К/990/14340/23).
Відтак, в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження третьої особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення третій особі відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що ОСОБА_2 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
27.05.2024 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для визнання за Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" право іпотекодержателя (обтяжувача) щодо нерухомого майна, а саме: квартири за адресою АДРЕСА_1 в, яке виникло за Договором іпотеки № КП461-Г-ДИЗ від 19.12.2012, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 13916.
20.03.2011 Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - банк, позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал"(далі - позичальник, третя особа у даній справі) укладено кредитний договір № КП461-Г (далі - кредитний договір).
Відповідно до умов зазначеного вище кредитного договору його ліміт складає 32 900 000 грн. з кінцевим терміном повернення до 19.03.2041.
У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 19.12.2012 ОСОБА_7 на підставі нотаріально засвідченої довіреності в інтересах ОСОБА_2 (далі - іпотекодавець, третя особа у даній справі) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № КП461-Г-ДИ3 (далі - договір іпотеки).
Відповідно до пункту 7 договору іпотеки іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 . Загальна площа: 151,2 кв.м. Житлова площа: 41,4 кв.м. Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради 24.10.2012 № 35976139, опис об'єкта: в житловому будинку літ.А-7 квартира АДРЕСА_5 в, яка складається з: 1-хол, 2-кухня-вітальня, 3-гардеробна, 4-пральня, 5-санвузол, 6-гардеробна, 7,8-житлова, 9-гардеробна, 10-санвузол, 11-туалет. Предмет іпотеки належить на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська №б/н від 01.10.2012, що набрало законної сили 12.10.2012. Право власності зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради 22.10.2012 за реєстровим номером 37950244, номер витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно 35939033.
14.04.2017 ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал", про визнання недійсним кредитного договору № КП461-Г від 20.03.2011, визнання припиненими договорів майнової поруки (іпотеки), зокрема, № КП461-Г-ДИ3 від 19.12.2012.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 у справі № 201/5563/17 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано припиненими (припинено правовідносини) за договором іпотеки (майнової поруки), у тому числі, від 19.12.2012 № КП461-Г-ДИ3, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_2 .
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 у справі № № 201/5563/17 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_2 про припинення договорів поруки та майнової поруки - відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2020 у справі № 201/5563/17-ц вказану вище постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 залишено без змін.
Відповідно до інформації з офіційного веб-порталу судової влади України рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/5563/17 від 28.09.2017 набрало законної сили 10.10.2017, тоді як датою надходження апеляційної скарги на зазначене рішення є 24.10.2017, тобто апеляційна скарга подана після закінчення строку для її подання.
До матеріалів справи також надано копію рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/5563/17 від 28.09.2017 (том 1 а.с. 226-230), на якому міститься штамп про те, що судове рішення набрало законної сили - 10.10.2017.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 10.10.2017 прийняті рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни з індексними номерами 37505339 та 37505013:
- про припинення іпотеки, зареєстрованої на підставі Договору іпотеки № КП461-Г-ДИ3 від 19.12.2012, номер запису про іпотеку 22760134 (спеціальний розділ);
- про припинення обтяження, зареєстрованого на підставі Договору іпотеки № КП461-Г-ДИ3 від 19.12.2012, номер запису про обтяження 22758782 (спеціальний розділ).
На підставі вказаних рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни від 10.10.2017 з індексними номерами 37505339 та 37505013 було проведено державну реєстрацію:
- припинення іпотеки, зареєстрованої на підставі Договору іпотеки № КП461-Г-ДИ3 від 19.12.2012, номер запису про іпотеку 22760134 (спеціальний розділ);
- припинення обтяження, зареєстрованого на підставі Договору іпотеки № КП461-Г-ДИ3 від 19.12.2012, номер запису про обтяження 22758782 (спеціальний розділ).
У подальшому, 24.10.2017 на підставі договору дарування квартири від 24.10.2017 та рішення приватного нотаріуса Мошковської Н.М про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу індексний номер: 37736429) за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано право власності (номер запису про право власності: 22985218) на квартиру АДРЕСА_5 в, першої черги житлового комплексу "Амфітеатр" містобудівного ансамблю "Крутогірний, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 т, загальною площею 151,2 кв.м, житловою - 41,4 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1387343912101).
Таким чином, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване припинення права іпотеки на майно, право власності на яке зареєстроване за відповідачем.
Звертаючись з даним позовом до суду Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" зазначає про те, що зобов'язання за кредитним договором № КП461-Г від 20.03.2011 позичальником не виконані, ТОВ "Істейтглобал" має прострочену заборгованість зі сплати винагороди за користування кредитом в сумі 25 253 565,75 грн., у зв'язку з чим договір іпотеки № КП461-Г-ДИ3 від 19.12.2012 не погашено.
Вказує позивач і про те, що останній з метою внесення до відповідних реєстрів записів про іпотеку на підставі зазначеного вище договору іпотеки звернувся до державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренка Сергія В'ячеславовича з відповідною заявою, до якої було додано договір іпотеки № КП461-Г-ДИ3 від 19.12.2012, кредитний договір № КП461-Г від 20.03.2011, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 у справі № 201/5563/17, постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 та постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2020.
Проте, рішенням державного реєстратора № 68618831 від 27.07.2023 відмовлено у проведенні реєстраційних дій на підставі пунктів 6, 7 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Так, позивач зазначає, що під час проведення реєстраційних дій за вищевказаною заявою банку з'ясувалось, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 30.11.2022 внесено запис про обтяження № 48567210 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65621988 від 30.11.2022), Державний реєстратор: приватний нотаріус Мошковська Наталія Миколаївна, на підставі договору іпотеки, серія та номер: 999, виданий 30.11.2022, Обтяжувач: Дугін Ігор Андрійович, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 .
Таким чином, за твердженням АТ КБ "Приватбанк", предмет іпотеки за договором іпотеки № КП461-Г-ДИ3 від 19.12.2012 без згоди первинного Іпотекодержателя було передано в наступну іпотеку за договором іпотеки, укладеним відповідачем - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Позивач вважає, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017, яке не набрало законної сили та було скасовано, 10.10.2017 Державним реєстратором були протиправно зареєстровані відомості про припинення обтяжень предмета іпотеки, який у подальшому було відчужено за договором дарування.
Вказані обставини і стали причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Як вже було зазначено вище, відповідно до інформації з офіційного веб-порталу судової влади України рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/5563/17 від 28.09.2017 набрало законної сили 10.10.2017, тоді як датою надходження апеляційної скарги на зазначене рішення є 24.10.2017, тобто апеляційна скарга подана після закінчення строку для її подання.
До матеріалів справи також надано копію рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/5563/17 від 28.09.2017 (том 1 а.с. 226-230), на якому міститься штамп про те, що судове рішення набрало законної сили - 10.10.2017.
Таким чином, на момент винесення рішень державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Мошковською Наталією Миколаївною з індексними номерами 37505339 та 37505013, на підставі яких вчинено реєстраційні дії, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ у справі № 201/5563/17 від 28.09.2017 набрало законної сили.
Внесення нотаріусом до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційний підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки, але такий факт не створюється реєстраційною дією нотаріуса. На момент вчинення державним реєстратором запису про припинення іпотеки щодо спірного нерухомого майна в ДРРП було зареєстровано обтяження, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІV від 01.07.2004 (в редакції від 04.06.2017) - це заборона розпоряджатись та/або користуватись нерухомим майном. При цьому не діяла і заборона на вчинення будь-яких реєстраційних дій.
Позивачем не надано суду доказів того, що після припинення державним реєстратором іпотеки чи після скасування рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 у справі № 201/5563/17, тобто, після 29.08.2018, він звертався до державного реєстратора з вимогою поновити його право як іпотекодержателя, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивач не звертався до держаного реєстратора, відмови у вчинені відповідних реєстраційних дій не отримував, відповідно й не оскаржував її у встановленому законом порядку.
Таким чином, господарський суд погоджується з відповідачем про те, що державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мошковською Н.М. здійснені всі обов'язкові дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", без будь-яких порушень, тобто, державний реєстратор діяв правомірно.
До того ж, слід зазначити про те, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2017 у справі № 201/5563/17 було скасовано заборону вчиняти будь-які дії щодо відчуження та проведення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, а саме, зокрема: квартири АДРЕСА_7 , яку вжито ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2017.
Проте, вказана заборона відповідно до ухвали від 24.04.2017 стосувалась відчуження майна та вчинення щодо цього реєстраційних дій, а не забороняла вчинення будь-яких реєстраційних дій взагалі.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Статтями 3, 4 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема обмеження речових прав.
Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна.
Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто, не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), а саме:
"Скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.
Виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення.
Виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі.
Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.
За відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто, не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 Постанови ВП ВС від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (№ в ЄДРСР 85614599). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.
При вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження".
Таким чином, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач є добросовісним набувачем та законним власником нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 в, яке придбав на підставі договору дарування від 24.10.2017.
Право власності відповідачем набуте правомірно, що передбачає його законність і добросовісність. Доказів визнання недійсним договору дарування спірного нерухомого майна від 24.10.2017 до суду не надано, отже, останній є чинним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, положеннями частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.
Особа, яка придбаває нерухоме майно у власність, вправі покладатись на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяжень, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно чи їх обтяжень, особа, яка добросовісно покладалась на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обмежень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Така позиція суду узгоджуються з висновками, які неодноразово робив Верховний Суд у своїх постановах, зокрема Постанові ВС від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 31.05.2022 у справі № 750/9652/20.
Посилання позивача на недобросовісність відповідача, який був обізнаний про наявність зобов'язань ТОВ "Істейтглобал" перед Банком, оскільки він як керівник ТОВ ЮК "Правовий Альянс" підписував в той самий день, в тому самому місці, у того самого приватного нотаріуса інший Іпотечний договір № КП 461-Г-ДИ4 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КП 461-Г, який містить опис зобов'язань за ним, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне.
Як вбачається із залученого до матеріалів справи Іпотечного договору № КП 461-Г-ДИ4 від 19.12.2012, укладеного між позивачем та ТОВ ЮК "Правовий Альянс", його предметом є інше нерухоме майно, яке не є предметом даного спору. У вказаному договорі Іпотекодавець зазначає про те, що він ознайомлений з умовами кредитного договору, проте останній не містить перелік договорів, що його забезпечують, та майно, яке було предметом таких договорів іпотеки.
У пункті А.5. кредитного договору зазначено лише, що зобов?язання Позичальника забезпечуються договором застави корпоративних прав.
Доказів, які б свідчили про те, що відповідачу було відомо про укладення інших договорів в якості забезпечення зобов?язань за кредитним договором, матеріали справи не містять.
Як вбачається із матеріалів справи, під час укладання договору іпотеки в інтересах іпотекодавця ОСОБА_2 виступав його представник, який і підписував договір.
До того ж, суд погоджується із посиланнями відповідача про те, що на момент укладення договору дарування, квартира не перебувала під арештом чи забороною, як не перебувала і в судовому спорі та під податковою заставою, відсутні претензії третіх осіб на вказану квартиру (доказів протилежного матеріали справи не містять).
Відсутність заборони відчуження квартири, реєстрації іпотеки та податкової застави підтверджувалось інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, отриманими приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. 24.10.2017 (пункт 6 договору дарування).
Тобто, спірна квартира під час укладення договору дарування була вільна від іпотеки та будь-яких інших обмежень. У державному реєстрі запис про обтяження іпотекою нерухомого майна був відсутній.
Договір дарування був укладений відповідно до вимог чинного законодавства. Право власності на нерухоме майно набуте Відповідачем правомірно. Договір дарування від 24.10.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є чинний та на момент його укладення квартира не була обтяжена іпотекою та не перебувала під забороною.
Зважаючи на те, що на час укладення договору дарування було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості чи обтяжень такого нерухомого майна, та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна та припинення таких обтяжень, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до норм частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач не спростував доводи відповідача про добросовісність набуття спірного нерухомого майна та не надав суду належних доказів щодо його недобросовісності як останнього набувача нерухомого майна.
З урахуванням вищевказаної правової позиції Верховного суду України, суд доходить висновку, що право іпотекодержателя виникає саме з моменту набрання законної сили рішення про визнання права іпотекодержателя. Саме на підставі такого рішення суду відбувається поновлення іпотекодержателя в правах, при наявності доведеності недобросовісності набувача спірного майна, шляхом внесення запису до Державного реєстру запису про таке право.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення заявлених вимог позивача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Відповідно до частини 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина 10 статті 145 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвалою суду від 08.01.2024, за заявою позивача, вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1387343912101) та заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб'єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій, у тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження, зміни або поділу вказаного об'єкта нерухомого майна (з урахуванням постанови ЦАГС від 04.04.2024).
У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 08.01.2024 (з урахуванням постанови ЦАГС від 04.04.2024), підлягають скасуванню.
У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Фізичної особи ОСОБА_1 про визнання за Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" права іпотекодержателя (обтяжувача) щодо нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 в, яке виникло за Договором іпотеки № КП461-Г-ДИЗ від 19.12.2012, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 13916, - відмовити.
Судові витрати віднести на позивача.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 у справі № 904/5124/23 (з урахуванням постанови ЦАГС від 04.04.2024).
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 06.06.2024.
Суддя І.Ф. Мельниченко