22.05.2024 року м. Дніпро Справа № 904/2166/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційні скарги ОСОБА_1 і арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 (суддя Камша Н.М.; повне судове рішення складено 04.12.2023) у справі № 904/2166/23
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , м. Дніпро,-
1. Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.
Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про закриття провадження у справі № 904/2166/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , яка мотивована неповнотою та недостовірністю інформації у декларації про майновий стан боржника, а також порушенням строків подання схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, що відповідно до положень частини сьомої статті 123 та частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.11.2023, крім іншого, закрито провадження у справі № 904/2166/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 і відмовлено у задоволенні заяви керуючого реструктуризацією, - арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича, про затвердження плану реструктуризації боргів, у зв'язку з ухваленням рішення про закриття провадження у справі.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована положеннями частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки боржник у декларації про майновий стан зазначив неповну та недостовірну інформацію про майно, доходи та витрати боржника і членів його сім'ї, що не дає кредиторам і суду можливість реально оцінити фінансовий та майновий стан боржника.
Висновку стосовно того, що зазначена боржником у деклараціях про його майновий стан інформація є неповною та недостовірною, місцевий господарський суд дійшов на підставі встановлених обставин у справі, як-от: відсутність інформації про фактичне проживання ОСОБА_1 за межами України, перетин державного кордону, якої підтверджується довідкою Прикордонної служби України, а також відсутність інформації щодо понесених ним витрат на поїздки за кордон протягом 2020 та 2021 років; відсутність інформації про отримання боржником і його сином, - ОСОБА_2 , заробітної плати за 2020-2022 роки, нарахування якої підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Пенсійного фонду України; відсутність інформації, необхідної для підтвердження наявності у матері боржника, - ОСОБА_3 , доходів або грошових коштів, необхідних для придбання протягом 2022-2022 років коштовного майна.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд закрив провадження у справі № 904/2166/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі положень частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні заяви керуючого реструктуризацією про затвердження плану реструктуризації.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг.
ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 у справі № 904/2166/23 і направити справу до місцевого господарського суду для подальшого розгляду.
Скаржник вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що в деклараціях про майновий стан відображена неповна та недостовірна інформація про майновий стан декларанта і майновий стан його родини, з огляду на таке.
Скаржник зазначає, що з 2020 року він проживав у квартирі АДРЕСА_1 , тому зазначена в податкових деклараціях інформація про місце проживання декларанта є актуальною. Крім того, інформація про зміну фактичного місця проживання боржника не стосується майна, доходів і витрат боржника та членів його сім'ї, тому неподання такої інформації суду не може мати наслідком закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Скаржник стверджує, що він не має за кордоном майна та не отримує доходів, а також у нього немає додаткових витрат на оренду нерухомого майна, необхідного для проживання за кордоном, тобто не в Україні.
На думку скаржника, відхилення місцевим господарським судом заяви про затвердження схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів без його розгляду у судовому засіданні, є порушенням вимог Кодексу України з процедур банкрутства до порядку та умов затвердження плану реструктуризації боргів господарським судом, оскільки місцевий господарський суд не надавав оцінку поданому на розгляд плану, не досліджував підстави та обставини, які зумовлюють його затвердження, чи навпаки - відмову у затвердженні плану реструктуризації.
Арбітражний керуючий Лященко Сергій Сергійович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 у справі № 904/2166/23 і направити справу до місцевого господарського суду для подальшого розгляду.
Крім викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 підстав для скасування оскаржуваного судово рішення, арбітражний керуючий Лященко Сергій Сергійович зазначає, що всупереч вимог законодавства про банкрутство, місцевий господарський суд не виконав обов'язку з розгляду плану реструктуризації у судовому засіданні, у зв'язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні заяви про його затвердження. Крім того, законодавство про банкрутство не визначає факт закриття провадження у справі про неплатоспроможність підставою для відмови у затвердженні плану реструктуризації, що також не враховано місцевим господарським судом.
Арбітражний керуючий звертає увагу, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не містить посилання на визначені частиною восьмою статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства підстави, за наявності яких господарський суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, тобто рішення суду у даному випадку є необґрунтованим.
Арбітражний керуючий вважає, що у разі розгляду плану реструктуризації боргів відповідно до встановлених Кодексом України з процедур банкрутства вимог, кредитори мали б змогу погодити інший план реструктуризації, оскільки частина дев'ята цього Кодексу встановлює, що постановлення ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника не є перешкодою для повторного звернення до суду із заявою про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у разі усунення обставин, які перешкоджали його затвердженню судом.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Представники Акціонерного товариства «Банк кредит Дніпро», Акціонерного товариства «Сенс банк» і Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» у відзиві просять залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Представники банків вважають, що зазначена боржником у декларації про майновий стан інформація стосовно його місця проживання в Україні є недостовірною, оскільки 19.02.2022 боржник покинув її територію і до теперішнього часу не повертався, що також унеможливлює встановлення осіб, які проживають разом із боржником та ведуть з ним спільний побут, з метою визначення їх майнового стану.
Представники банків зазначають, що у декларації про майновий стан боржника не відображено нарахування боржнику заробітної плати у розмірі 57784,00 грн за 2020 рік, 72500,00 грн у 2021 році та 78600,00 грн за 2022 рік. Також у декларації відсутні відомості про нарахування сину боржника заробітної плати у розмірі 1160,48 грн за 2020 рік та 79752,55 грн за 2021 рік. Крім того, боржник не надав інформацію про витрати на кілька поїздок за кордон протягом 2020-2021 років, що є порушенням Кодексу України з процедур банкрутства стосовно вимог повноти інформації про майно та доходи боржника і членів його сім'ї.
Представники банків звертають увагу, що арбітражний керуючий не перевірив походження статків та доходів матері боржника, необхідних для придбання останньою у період з серпня 2022 року по січень 2023 року двадцяти трьох земельних ділянки, а також п'ятнадцяти автомобілів, що також підтверджує неповне відображення майнового стану членів сім'ї боржника.
На думку представників банку, провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 наразі є передчасним, оскільки боржник є спадкоємцем своєї матері, за якою зареєстроване право власності вищезазначеного рухомого та нерухомого майна, за рахунок якого можна погасити наявну заборгованість перед кредиторами. Крім того, в порушення положень пункту 3 частини другої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не містить інформації про витрачання боржником отриманих за договором позики від ОСОБА_4 989707 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 25000000,00 грн.
ОСОБА_4 у відзиві просить апеляційні скарги задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати та направити матеріали справи до місцевого господарського суду для продовження розгляду.
ОСОБА_4 вважає, що інформація про місце проживання боржника за кордоном не стосується інформації про майно та доходи боржника і членів його сім'ї, недостовірне відображення якої може бути підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
ОСОБА_4 зазначає, що схвалений кредиторами план реструктуризації боргів ОСОБА_1 передбачав виплату кредиторам впродовж трьох місяців 3736671,00 грн, що частково б задовольнило їх вимоги, водночас боржник впродовж одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність не має права ініціювати відкриття нового провадження у справі про неплатоспроможність, що порушує інтереси кредиторів ОСОБА_1 , у зв'язку з чим спірне судове рішення підлягає скасуванню.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 у справі № 904/2166/20. Розгляд апеляційних скарг об'єднано в одне провадження.
У судовому засіданні 22.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 відкрито провадження у справі 904/2166/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 у справі № 904/2166/23 до реєстру вимог кредиторів внесені вимоги таких кредиторів:
- Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінд» у сумі 5368,00 грн (судовий збір) - позачергово, у сумі 3452530,64 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів, у суму 325082,03 грн - 3 черга задоволення вимог кредиторів;
- Акціонерного товариства «Сенс банк» у сумі 5368,00 грн (судовий збір) - позачергово, у сумі 18780780,22 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів, у сумі 953204,82 грн - 3 черга задоволення вимог кредиторів;
- ОСОБА_4 у сумі 5368,00 грн (судовий збір) - позачергово, у сумі 46651096,85 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів;
- Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» у сумі 5368,00 грн (судовий збір) - позачергово, у суму 2000000,00 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів;
- Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» у сумі 5368,00 грн (судовий збір) - позачергово, у сумі 56358,60 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів, у сумі 16080,94 грн - 3 черга задоволення вимог кредиторів;
- Акціонерного товариства «Банк кредит Дніпро» у сумі 5368,00 грн (судовий збір) - позачергово, у сумі 3792670,99 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу засідання перших зборів кредиторів у справі № 904/2166/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 від 03.11.2023 (т. 5, а.с. 82-84), у заочному голосуванні, проведеному у письмовій формі, брали участь такі кредитори:
- Акціонерне товариство «Сенс банк» - 18780 голосів;
- Акціонерне товариство «Банк кредит Дніпро» - 3792 голоси;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінд» - 3452 голоси;
- Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» - 2000 голосів;
- ОСОБА_4 - 46651 голосів.
Згідно з протоколом засідання кредиторів у справі № 904/2166/23 від 03.11.2023 кредитори ухвалили такі рішення:
- схвалили звіт керуючого реструктуризацією;
- схвалили план реструктуризації боргів;
- вирішили не звертатися до суду з клопотаннями про перехід до процедури погашення боргів та закриття провадження у справі.
Відповідно до наявних в матеріалах справи рішень Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» № КНО-61.1.3.2/285 від 29.10.2023, Акціонерного товариства «Сенс банк» від 02.11.2023, Акціонерного товариства «Банк кредит Дніпро від 02.11.2023, зазначені кредитори просили арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича про таке: усунути вказані кредиторами недоліки у звіті керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; повторно організувати проведення зборів кредиторів з запропонованим порядком денним; зобов'язати боржника оформити право на спадщину, яка відкрилася після смерті його матері, - ОСОБА_3 (т. 5, а.с. 52-75).
Арбітражний керуючий Лященко Сергій Сергійович 15.11.2023 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою № 06/11 від 06.11.2023 про затвердження плану реструктуризації боргів у справі № 904/2166/23 (т. 5, а.с. 80-81).
Згідно з наявним в матеріалах справи планом реструктуризації боргів у справі № 904/2166/23 (т. 5, а.с. 85-89), ОСОБА_1 запропоновані такі умови та строки погашення вимог кредиторів:
- строк виконання плану реструктуризації боргів становить три місяці з дня набрання законної сили ухвалою суду про затвердження плану реструктуризації;
- боржник пропонує виплатити кредиторам на виконання плану реструктуризації боргів 3736671,85 грн, що становить 5% вимог другої черги;
- грошові кошти на виконання плану реструктуризації надійдуть за договорами позики. Продаж належного боржнику майна план реструктуризації не передбачає;
- сума щомісячного погашення вимог кредиторів становитиме 1245557,29 грн;
- 95% вимог другої черги, що становить 70996765,44 грн, та 100% вимог третьої черги, що становить 1294367,79 грн підлягають прощенню.
Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» і Акціонерне товариство «Сенс банк» у заявах від 28.11.2023 і від 29.11.2023 просили господарський суд відмовити у затвердженні плану реструктуризації боргів у справі № 904/2166/23 (т. 5, а.с. 147-149, 160-161).
Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» 30.11.2023 звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про закриття провадження у справі № 904/2166/23 (т. 5, а.с. 166-168).
6. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Об'єктом апеляційної скарги є судове рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
Предметом апеляційного розгляду є питання встановлення наявності або відсутності підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи саме на підставі положень частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства через зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та недостовірної інформації, у зв'язку з чим апеляційний господарськи суд зазначає таке.
Частиною другою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до боржника-фізичної особи застосовуються судові процедури реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з частиною п'ятою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
Саме тому до боржника-фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
За змістом статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Кодексу України з процедур банкрутства встановлює перелік документів та відомостей, необхідних до подання заявником при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, одним з яких відповідно до пункту 11 частини третьої статті 116 цього Кодексу є декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Відповідно до частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 вказав, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Таким чином, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
Включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
Верховний Суд у постанові від 05.10.2023, прийнятій за результатами розгляду справи № 922/2788/21 зауважив, що Кодексом України з процедур банкрутства запроваджено «добровільне банкрутство» боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем презюмується, що фізична особа-боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Також Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 Цивільного кодексу України).
Частина сьома статті 123 Кодекс України з процедур банкрутства встановлює, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Тобто, вказана норма права є процесуальним запобіжником від недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 зазначив, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів
Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником з метою розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов'язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації.
Конструкція частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника-фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
Крім того, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у поданих боржником деклараціях про майновий стан за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки зазначено, що боржник не має будь-яких доходів у вигляді заробітної плати, отриманої з офіційних джерел. Водночас у відомостях Пенсійного фонду України (форма ОК-5) (т. 4, а.с.7) зазначено, що у 2020 році ОСОБА_1 отримав заробітної плати 57784 грн, у 2021 році отримав 72500,00 грн, у 2022 році отримав 78600 грн. Вказані дані про заробітну плату боржника у деклараціях не відображені.
Також у декларації боржника за 2020 рік не зазначені доходи у вигляді заробітної плати сина боржника ОСОБА_5 у сумі 11660,48 грн та за 2021 рік у сумі 79752,22 грн, що зазначені в довідці про доходи боржника та членів його сім'ї (т. 4, а.с. 168).
У розділі 14 декларації «Відомості про фінансові зобов'язання боржника та членів його сім'ї та інші витрати, у тому числі за межами України» не зазначено інформацію про витрати на придбання товарів, утримання майна та побутові потреби (в графі 68-70 розділу 14). Такі дані відсутні у всіх деклараціях за 2020-2023 року, тому не можливо встановити щомісячні витрати боржника і членів його сім'ї. Водночас боржник протягом 2020 та 2021 років чотири рази виїжджав за межі України, що передбачає здійснення ним грошових витрат, які не відображені у деклараціях. Також з декларації за 2023 рік неможливо встановити, за рахунок яких доходів боржник з лютого 2022 року проживає у іншій державі, підтвердженням чого в матеріалах справи є довідка Державної прикордонної служби України від 21.06.2023 (т. 3, а.с. 70), що також потребує певних витрат.
З наданих боржником декларації неможливо встановити наявність у матері боржника, - ОСОБА_3 , грошових коштів чи-то доходів для придбання у власність 23 земельні ділянки, розташовані на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району. Також невідоме походження грошових активів, необхідних для придбання ОСОБА_3 у 2022-2023 роках 15 автомобілів.
При цьому боржником не спростовано можливість придання вищевказаного майна членами сім'ї за рахунок боржника з метою ухилення боржника від погашення вимог кредиторів.
Відсутність даних про доходи та витрати боржника та членів його сім'ї не дає змоги кредиторам боржника та суду реально оцінити фінансовий і майновий стан боржника, що є визначальним при здійсненні провадження у справі про неплатоспроможність і на підставі чого можна робити висновок про актуальність і можливість виконання заходів, запропонованих у плані реструктуризації.
Відсутність цих відомостей також унеможливлює встановлення інформації щодо обставин, за яких боржник витратив 74733437,29 грн, отриманих від кредиторів, з'ясування чинників, що стали підставою для звернення з заявою про відкриття неплатоспроможності боржника.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відсутність повної та достовірної інформації про доходи та витрати боржника і членів його сім'ї, доказів сумлінного виконання боржником своїх обов'язків, зокрема вжиття заходів щодо отримання доходу задля погашення існуючої заборгованості, не може свідчити про добросовісну поведінку боржника, що є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи саме на підставі положень частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
Стосовно посилань скаржників на передчасність рішення суду про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, ухваленого без розгляду місцевим господарським судом у судовому засіданні поданого арбітражним керуючим на затвердження плану реструктуризації боргів, апеляційний господарський суд вважає за потрібне зазначити таке.
Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника-фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою («Книга четверта. Відновлення платоспроможності фізичної особи».
З огляду на взаємозв'язок зі статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства, визначені частиною першою статті 90 цього Кодексу підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за винятком, визначених пунктами 1, 2, 5, які стосуються виключно юридичних осіб) є загальними стосовно підстав закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за Книгою четвертою цього Кодексу, оскільки застосовуються як до банкрутства юридичних осіб, так і фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців.
Водночас спеціальні підстави закриття провадження у справі, які можуть бути застосовані лише у справі про неплатоспроможність фізичної особи, то вони застосовні на всіх стадіях судової процедури реструктуризації боргів боржника, за різних підстав та з неоднаковим ступенем імперативності відповідних норм.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
У судовій процедурі реструктуризації боргів Кодекс України з процедур банкрутства передбачає право зборів кредиторів (кредитора у частині другій статті 128) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Частина сьома статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, яка передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема у разі подання неповної та/або недостовірної інформації про майновий стан боржника та членів його сім'ї, є процесуальним запобіжником задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності.
У абзаці п'ятому частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, не може відкрити провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.
Таким чином, зібравши певний перелік підстав для закриття провадження у справі в окремій нормі (частина сьома статті 123 Кодексу), законодавець акцентував насамперед на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно скористатися такою процедурою для очевидно недобросовісного боржника, тому, перелік підстав для закриття провадження у справі за вказаною нормою права необхідно розуміти як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.
Водночас положення частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства покладають на суд імперативний обов'язок із закриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі подання неповної та/або недостовірної інформації про майновий стан боржника та членів його сім'ї.
Тобто, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі подання неповної та/або недостовірної інформації про майновий стан боржника та членів його сім'ї не залежить, зокрема від плану реструктуризації боргів, його схвалення, чи відмови у схваленні кредиторами тощо, оскільки положення частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування до положень частин десятої та одинадцятої статті 126, статті 128 цього Кодексу.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржників, що перед ухваленням рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, місцевий господарський суд повинен розглянути поданий на затвердження план реструктуризації, оскільки зазначені положення Кодексу містять самостійні підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Таким чином, встановивши наявність визначених положеннями частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні заяви про схвалення плану реструктуризації, тобто не розглядав план на предмет його відповідності нормам Кодексу України з процедур банкрутства.
Апеляційний господарський суд зазначає, що невирішення судом клопотань арбітражного керуючого щодо затвердження звітів та виплати грошової винагороди арбітражному керуючому, не впливає на правильність висновків суду щодо закриття провадження у справі, залишено судом без рух, що не виключає подальшого розгляду даних питань.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 у справі № 904/2166/23 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 у справі № 904/2166/23 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 у справі № 904/2166/23 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України
Повний текст постанови складено 28.05.2024
Головуючий суддя Ю. ПАРУСНІКОВ
Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД
Суддя А. ЧЕРЕДКО