30 травня 2024 року м. Харків Справа №917/1891/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ватутинець-1” (вх.№909П/1) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 04.03.2024 року у справі №917/1891/21,
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ватутинець-1”, вул. Чорновола, 2-б, кв.22, м.Полтава, Полтавська область, 36003,
про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ “Ватутинець-1”, оформлених протоколом від 06.12.2020 року №3/2020,-
22.02.2024 року до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу (вх.№2396), відповідно до якої просив суд винести додаткове рішення про стягнення з ОСББ “Ватутинець-1” на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 42700,00 грн. В поданій заяві позивач зазначив, що залишилися нерозподіленими його витрати, понесені за надання правової допомоги: в суді першої інстанції - 10400,00 грн, в суді апеляційної інстанції - 15000,00 грн, в суді касаційної інстанції - 11800,00 грн та за новий розгляд справи в суді першої інстанції - 5500,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.03.2024 року у справі №917/1891/21 (повний текст складено 04.03.2024 року, колегія суддів у складі: головуючий суддя Тимощенко О.М., суддя Безрук Т.М., суддя Киричук О.А.) заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу (вх.№2396) задоволено частково.
Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ватутинець-1” (вул. Чорновола, 2-б, кв. 22, м.Полтава, 36003, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35582353) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 18000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині заяви відмовлено.
Відповідач з вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при його прийнятті норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив:
- додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 04.03.2024 року скасувати;
- заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат залишити без розгляду.
В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою та не надано відповідної оцінки тому факту, що позивачем, протягом всього розгляду справи в жодній судовій інстанції не надано попереднього розрахунку судових витрат та не зроблено заяви про можливість відшкодування таких судових витрат, що є порушенням ст. 124 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, під час розгляду справи та ухвалення рішення по справі від 07.02.2024 року, судом було вирішено питання про відшкодування витрат, та стягнуто судові витрати в сумі 10400,00 грн. - єдину суму витрат, яка була подана позивачем за весь час розгляду справи. На думку апелянта під час розгляду справи, позивачем не було заявлено про те, що ним додатково буде подана заява про стягнення витрат на правову допомогу, або хоча б якась інша заява в розумінні ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим така заява повинна була бути залишена без розгляду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ватутинець-1” на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 04.03.2024 року; розгляд справи призначено на 30.05.2024 року на 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
Ухвала апеляційного суду від 07.05.2024 була надіслана до електронних кабінетів всіх учасників справи та отримана ними 07.05.2024.
До судового засідання 30.05.2024 представники сторін не з'явились, про час та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені.
Зважаючи на те, що відповідно до ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, Східний апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ватутинець-1” на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 04.03.2024 року у даному судовому засіданні.
Розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ватутинець-1” на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 04.03.2024 року, судова колегія зазначає таке.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
У відповідності до статті 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У ч. 1-2 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Колегією суддів апеляційної інстанції при дослідженні матеріалів справи встановлено наступне:
- рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.09.2022 року, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 року в задоволені позову відмовлено;
- додатковим рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2022 року стягнуто з позивача на користь відповідача 15330,00 грн. витрат на правову допомогу;
- додатковою постановою від 19.04.2023 року Східного апеляційного господарського суду стягнуто з позивача на користь відповідача 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції;
- постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.11.2023 року частково задоволено касаційну скаргу позивача, скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 21.09.2022 року, додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2022 року, постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 року та додаткову постанову від 19.04.2023 року, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області;
- ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 року прийнято справу № 917/1891/21 до провадження та ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження. Розгляд справи розпочато заново зі стадії підготовчого провадження;
- рішенням Господарського суду Полтавської області 07.02.2024 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ватутинець-1”, оформлених протоколом від 06.12.2020 року №3/2020. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ватутинець-1”, оформлених протоколом від 06.12.2020 року №3/2020 на користь ОСОБА_1 10215,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 11100,00 грн. витрат на правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що 14.02.2024 року до суду першої інстанції від позивача через засоби поштового зв'язку надійшов акт наданих правових послуг та виконаних робіт від 08.02.2024 року, квитанція №4 від 08.02.2024 року на суму 5000,00 грн. з доказами направлення цих документів ОСББ “Ватутинець-1” (вх.№1997, поштова відмітка на конверті - 09.02.2024 року).
22.02.2024 року до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшла заява про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу (вх.№2396), відповідно до якої просив суд першої інстанції винести додаткове рішення про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 42700,00 грн: нерозподілені витрати, понесені за надання правової допомоги в суді першої інстанції - 10400,00 грн., в суді апеляційної інстанції - 15000,00 грн., в суді касаційної інстанції - 11800,00 грн. та за новий розгляд справи в суді першої інстанції - 5500,00 грн.
В обґрунтування винесеного додаткового рішення в цій справи щодо вирішення клопотання позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42700,00 грн. судом першої інстанції з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції визначено наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У рішенні Конституційного Суду України №23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем надано копії: ордеру на надання правничої (правової) допомоги) серія ВІ№1077935 від 19.01.2022 року, свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ№2042 від 27.03.2018 року, договору про надання правової допомоги, акту наданих правових послуг та виконаних робіт від 19.01.2022 року, квитанції б/н від 19.01.2021 року на суму 10400,00 грн., додатку до акту наданих правових послуг та виконаних робіт від 21.02.2022 року, уточненого розрахунку витрат на надання правової (правничої) допомоги по справі №917/1891/21, акту наданих правових послуг та виконаних робіт, квитанції №1 від 08.01.2023 року на суму 15000,00 грн., акту наданих правових послуг та виконаних робіт від 16.10.2023 року, квитанції б/н від 16.10.2023 року на суму 11800,00 грн., акту наданих правових послуг та виконаних робіт від 08.02.2024 року та квитанції №4 від 08.02.2024 року на суму 5500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).
Згідно з ч. 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Закон “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Згідно зі статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 року у справі № 910/4317/21.
05.01.2022 року між адвокатом Бойченком В. П. (далі - адвокат) та Мірошниченком Є. О. (далі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір).
В розділі 1 договору сторони узгодили, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати клієнту за винагороду наступну правову допомогу:
- надавати консультації і роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів клієнта в судах, інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, перед іншими особами. У зв'язку з чим, клієнт надає право адвокату бути представником клієнта у Господарському суді Полтавської області у розгляді справи №917/1891/21, мати право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти, оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами; отримувати у суді засвідчені копії документів і витяги з них; змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.
Крім того, адвокату надається право звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств установ, організацій, громадських об'єднань, закладів охорони здоров'я (зокрема отримувати інформацію, яка становить лікарську таємницю), а також до фізичних осіб.
Згідно п. 6.1 договору розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами у додатку №1 до цього договору. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний адвокату для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду адвоката у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.
Пунктом 6.2 передбачено, що розмір гонорару не залежить від досягнення або недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт, якщо сторони додатково не домовляться про інше.
Відповідно до п. 6.4 договору факт надання передбачених цим договором послуг підтверджується актом приймання - передачі наданих послуг (далі - акт). А оплата - виданою квитанцією.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду першої інстанції надано акт наданих правових послуг та виконаних робіт від 19.01.2022 року, відповідно до якого сторони узгодили наступний перелік робіт та послуг, а також їх вартість:
- надання правової допомоги оцінки наданих клієнтом документів, рішень судів, протоколів загальних зборів ОСББ - 1500грн.;
- вивчення законодавства, судової практики, (ЄДРСР) щодо спірних правовідносин - 1000грн.;
- складання позовної заяви - 3500,00грн.;
- копіювання документів - 300,00грн.;
- пред'явлення позову з додатками до Господарського суду Полтавської області - 200грн.;
- підготовлення і направлення адвокатського запиту - 400грн.;
- підготовка відповіді на відзив - 2000,00грн.;
- підготовка клопотання - 500грн.;
- участь у судовому засіданні - 1000грн.
Усього: 10400,00 грн.
В додатку до акту наданих правових послуг та виконаних робіт від 21.02.2022 року сторони підписали даний акт про наступне:
- поштово - канцелярські витрати - 600грн.;
- надання правової оцінки наданих клієнтом документів, рішень судів, протоколів загальних зборів ОСББ - 1500грн.;
- вивчення законодавства, судової практики, (ЄДРСР) щодо спірних правовідносин - 1000грн.;
- складання позовної заяви - 3500,00грн;
- копіювання документів - 300,00грн.;
- пред'явлення позову з додатками до Господарського суду Полтавської області - 200грн.;
- підготовлення і направлення адвокатського запиту - 400грн.;
- підготовка відповіді на відзив - 2000,00грн.
- підготовка пояснення - 1000грн;
- участь у наступних судових засіданнях - 1200грн. за кожне судове засідання.
Усього: 11100,00 грн.
08.01.2023 року позивачем надано до суду апеляційної інстанції (при оскарженні рішення Господарського суду Полтавської області від 21.09.2022 року) акт наданих правових послуг та виконаних робіт від, відповідно до якого сторони узгодили наступний перелік робіт та послуг, а також їх вартість:
- клопотання про витребування доказів у відповідача від 24.01.2022 року - (1 год.) 500грн.;
- пояснення до заперечення відповідача від 07.02.2022 року - (2 год.) 500грн.;
- відповідь на адвокатський запит відповідача - (1 год.)500грн.;
- клопотання про витребування доказів у відповідача від 13.05.2022 року (1 год.) 500грн.;
- участь у судових засіданнях 22.02.2022 року, 02.05.2022 року, 19.05.2022 року, 16.06.2022 року, 21.07.2022 року, 30.08.2022 року, 21.09.2022 року - (7 год.) 500грн. за кожне засідання (3500грн.);
- надання правової оцінки наданих клієнтом рішення суду Полтавської області від 21.09.2022 року - (5 год.) 1500 грн;
- вивчення законодавства, судової практики (ЄСПЛ) щодо спірних правовідносин - (4 год.) 1000 грн;
- складання апеляційної скарги - (6 год.) 5000 грн;
- заперечення на відзив відповідача - (2 год.) 2000 грн.
Усього: 15000грн.
В наданому до суду касаційної інстанції акті наданих правових послуг та виконаних робіт сторони узгодили наступний перелік робіт та послуг, а також їх вартість по справі №917/1891/21:
- підготовка касаційної скарги на рішення та постанову суду - (5 год.) 5000грн.;
- клопотання про поновлення строку для оскарження рішення суду - (2 год.) 600грн.;
- клопотання про відстрочення судового збору за подачу касаційної скарги - (2 год.) 600грн.;
- клопотання про зупинення виконавчого провадження - (1 год.) 600грн.;
- підготовка уточненої касаційної скарги - (3год.) 2000 грн;
- підготовка заперечення на відзив до касаційної скарги - ( 5 год.) 3000грн.
Усього: 11800,00грн.
В акті наданих правових послуг та виконаних робіт від 08.02.2024 року сторони узгодили наступний перелік робіт та послуг, а також їх вартість у суді першої інстанції при новому розгляді справи №917/1891/21:
- вивчення постанови Верховного Суду по справі №917/1891/21 - (2 год.) 2500,00грн.;
- підготовка та участь у судовому засіданні - 2 засідання (2 год.) 3000,00грн.
Усього: 5500,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу відповідачу у справі надавав адвокат Бойченко В. П. на підставі договору від 05.01.2022 року про надання правової допомоги та ордеру серії серія ВІ №1077935 від 19.01.2022 року.
У постанові Верховного Суду від 02.02.2024 року по справі 910/9714/22 зазначено:
“6.36. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
6.37. Відповідно до положень частин п'ятої, шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
6.38. Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
6.39. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19.
6.40. Разом з тим у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
6.41. Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
6.42. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
6.43. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
6.44. Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
6.45. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 року у справі №910/12876/19, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
6.46. Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №775/9215/15ц).
6.47. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України” (пункт 80), від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України” (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України” (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
6.48. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі №922/928/18, від 30.07.2019 року у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі №915/237/18).
6.49. У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
6.50. Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 Господарського процесуального кодексу України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.”
Згідно статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції має містити розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00грн. які заявлені ним до стягнення в першій інстанції слід вказати таке.
Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 124 зазначеного кодексу особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені (постанова Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №916/24/18).
Крім того, з поданого позивачем акту від 08.01.2023 року вбачається, що в ньому зазначена частина послуг та робіт, наданих адвокатом в суді першої інстанції, зокрема: клопотання про витребування доказів у відповідача від 24.01.2022 року - (1 год.) 500грн.; пояснення до заперечення відповідача від 07.02.2022 року - (2 год.) 500грн.; відповідь на адвокатський запит відповідача - (1 год.) 500грн.; клопотання про витребування доказів у відповідача від 13.05.2022 року (1 год.) 500грн.; участь у судових засіданнях 22.02.2022 року, 02.05.2022 року, 19.05.2022 року, 16.06.2022 року, 21.07.2022 року, 30.08.2022 року, 21.09.2022 року - (7 год.) 500 грн за кожне засідання (35000грн.).
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що дані понесені витрати на професійну правничу допомогу мали бути подані до суду саме першої інстанції, а не до апеляційної інстанції.
Крім того, клопотання про витребування доказів у відповідача від 24.01.2022 року вже було включено в перелік наданих послуг та виконаних робіт акту від 19.01.2022 року, а судові витрати за даним актом вже було розподілено судом першої інстанції при ухваленні рішення від 07.02.2024 року.
Такі послуги, як: надання правової оцінки наданих клієнтом рішення суду Полтавської області від 21.09.2022 року та вивчення законодавства, судової практики (ЄСПЛ) щодо спірних правовідносин (п.3 та п.4 акту від 08.01.2023 року) охоплюються поняттям складання апеляційної скарги.
Стосовно вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді касаційної інстанції у розмірі 11800,00 грн., судому першої інстанції вірно враховане наступне.
В акті від 16.10.2023 року в переліку містяться такі надані послуги та виконані роботи: клопотання про поновлення строку для оскарження рішення суду, клопотання про відстрочення судового збору за подачу касаційної скарги та підготовка уточненої касаційної скарги.
При цьому ухвалою Верховного Суду від 14.08.2023 року було залишено без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 , а також ухвалено усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб: надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4540,00 грн. за подання касаційної скарги у даній справі; навести, які саме конкретні, чітко визначені норми матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) викладено у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, та не застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень.
Отже, надані послуги та виконані роботи, зазначені в п.2, п.3 та п.5 акту від 16.10.2023 року, були зумовлені недоліками при підготовці касаційної скарги, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 3200,00 грн. за вищезазначені роботи та послуги.
Як і відсутні підстави для задоволення стягнення витрат на професійну правничу допомогу на підготовку та подання клопотання про зупинення виконавчого провадження (п.4 акту) у розмірі 600грн. Ухвалою Верховного суду від 07.09.2023 року було відмовлено у задоволенні даного клопотання тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) відсутня підстава для їх задоволення.
Вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції при новому розгляді у розмірі 5500,00 грн., то, дослідивши надані на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката докази, колегія суддів дійшла висновку, що виокремлення адвокатом в акті від 08.02.2024 році послуги вивчення постанови Верховного Суду по справі №917/1891/21 як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, адже охоплюється діями адвоката при підготовці та участі у судовому засіданні.
У заяві про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу від 20.02.2024 року позивач також просив розподілити його витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції - 10400,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи під час нового розгляду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції вже були досліджені всі докази, які були подані позивачем 20.01.2022 року та 21.03.2022 року (договір на надання правової допомоги адвокатом Бойченко В.П. позивачу від 05.01.2022 року, ордер, акт наданих правових послуг та виконаних робіт від 19.01.2022 року, оригінал квитанції від 19.01.2022 року про сплату позивачем адвокату Бойченко В.П. 10400грн., додаток до акту наданих правових послуг від 21.02.2022 року на суму 11100грн.) та стягнуто рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.02.2024 року витрат на правничу допомогу у розмірі 11100,00грн.
Тому судом першої інстанції з яким погоджується колегія судів апеляційної інстанції вірно встановлено, що вимога про стягнення витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10400,00грн. задоволенню не підлягає, оскільки дане питання вже було вирішено в основному рішенні Господарського суду Полтавської області від 07.02.2024 року.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи, такі витрати на правову допомогу були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, враховуючи наведену практику Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками зробленими судом першої інстанції при новому розгляді даної справи, що надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 42700,00грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 року у справі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, колегія суддів першої інстанції дійшла правомірного висновку, що заява ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу та винесення додаткового рішення по справі №917/1891/21 підлягає частковому задоволенню в розмірі 18000,00грн. (понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді: апеляційної інстанції - 7000,00грн. (5000,00грн. за складання апеляційної скарги та 2000,00грн. за підготовку заперечення на відзив відповідача); касаційної інстанції - 8000,00грн. (5000,00грн. за підготовку касаційної скарги на рішення та постанову суду та 3000,00грн. за підготовку заперечення на відзив до касаційної скарги); першої інстанції при новому розгляді - 3000,00грн. (підготовка та участь у судовому засіданні).
Щодо доводів апеляційної скарги, що протягом всього розгляду справи в жодній судовій інстанції не надано попереднього розрахунку судових витрат та не зроблено заяви про можливість відшкодування таких судових витрат, що є порушенням ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів відмічає наступне.
Дійсно, попередній орієнтовний розрахунок судових витрат позивачем не надавався, однак це не є беззаперечною підставою для відмови у стягненні таких витрат. При цьому, матеріали справи свідчать, що позивачем надавались розрахунки та документи на підтвердження витрат і робились заяви щодо їх розподілу.
Апелянт вказує, що під час розгляду справи, позивачем не було заявлено про те, що ним додатково буде подана заява про стягнення витрат на правову допомогу, або хоча б якась інша заява в розумінні ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим така заява повинна була бути залишена без розгляду. Разом з тим, за приписами Господарського процесуального кодексу України та відповідної судової практики відповідні документи можуть бути надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження своєї позиції у справі.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване додаткове рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ватутинець-1” не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 04.03.2024 року у справі №917/1891/21, яке відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, ст. 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ватутинець-1” залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 04.03.2024 року у справі №917/1891/21 залишити без змін.
Дана додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 05.06.2024 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов