22 травня 2024 року м. Харків Справа № 917/209/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,
за участю представників сторін:
від заявника (Ексім Банку США): Марченко О.І., ордер серія АО №1118332 від 01.03.2024; Гусак А.М., ордер серія АА №1411807 від 22.02.2024;
від апелянтів:
- ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс": Шабельник К.П., ордер серія АА №1394687 від 11.03.2024;
- АТ "ЗНВКІФ "Фавор": Суярко М.О., ордер серія АА №1328775 від 14.02.2024;
- ТОВ "Агротермінал Констракшин": Демчук Є.В., ордер серія СВ №1078339 від 14.02.2024;
розглянувши апеляційні скарги:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро" (вх. №417 П/2),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Монополіум Фінанс" (вх. №418 П/2),
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Констракшин" (вх. №422 П/2),
4) Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" (вх. №424 П/2),
5) Приватного акціонерного товариства "Західний Торгово-Промисловий Дім" (вх. №425 П/2),
на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 (повний текст підписано 13.02.2024) у справі №917/209/24 (суддя Сірош Д.М.),
за заявою Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of the Unites States),
про забезпечення позову до подання позовної заяви,
У лютому 2024 року Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів (надалі - Ексім Банк США) звернувся до Господарського суду Полтавської області із заявою в порядку п. 1 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив вжити заходи забезпечення позову, а саме: до набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області за позовом Ексім Банку США накласти арешт на наступні об'єкти нерухомого майна:
1) зерновий елеватор-Заводське: зерновий елеватор (I та II черга), що знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, Миргородський район (Лохвицький район), м. Заводське (м. Червонозаводське), вул. Чубинського Павла (вул. Якубовського), 5А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 267816353226;
2) зерновий елеватор-Степанівка: нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Україна, Сумська область, Сумський район, смт Степанівка, вул. Заводська, буд. 1/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1083959247;
3) зерновий елеватор-Дубно: будівля, зерносховище місткістю 97500 тонн з вузлом перезавантаження зернових на залізничний та автотранспорт, що знаходиться за адресою: Україна, Рівненська область, м. Дубно, пров. Проїзний, буд. 11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 435506656103;
4) зерновий елеватор-Дубно: зерносховище ємкістю 50000 тонн з вузлом перевантаження зернових на залізничний та автомобільний транспорт, що знаходиться за адресою: Україна, Рівненська область, м. Дубно, пров. Проїзний, буд. 11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 180294056103.
В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що Ексім Банк США має всі підстави вважати, що, якщо не накласти арешт на об'єкти нерухомого майна зернових елеваторів наступних майбутніх відповідачів - ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" і ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім", що входять до групи УкрЛендФармінг та є "додатковими зобов'язаними особами" перед Ексім Банком США за двома кредитними договорами, то вони вчинять неправомірне відчуження нерухомого майна зернових елеваторів, чим спричинять шкоду правам Ексім Банку США та істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду. Як вказує заявник, "додаткові зобов'язані особи" вже уклали фраудаторні договори іпотеки на користь ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор", що є порушення прямих зобов'язань перед Ексім Банком США не обтяжувати майно зернових елеваторів, тому Ексім Банк США подає цю заяву про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Заявник також вказує, що предметом майбутнього позову є: (1) визнання укладеними та дійсними додаткових договорів поруки, що були укладені в забезпечення всіх вимог Ексім Банку США за кредитами на техніку та елеватори; (2) визнання дійсним першого договору іпотеки-Дубно і змін до перших договорів іпотеки Степанівка та Заводське, укладені в забезпечення вимог за кредитом на елеватори; (3) визнання дійсними других договорів іпотеки, укладених в забезпечення вимог за кредитом на техніку; (4) визнання недійсними договорів іпотеки інших об'єктів зернових елеваторів - Степанівка, - Заводське та - Дубно, укладених додатковими зобов'язаними особами на користь ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс", і договір іпотеки Дубнівського об'єкта, укладений ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" на користь АТ "Фавор"; (5) стягнення солідарно з додаткових зобов'язаних осіб заборгованості за кредитним договором від 27.03.2013 і кредитним договором від 13.09.2013; (6) звернення стягнення на предмети іпотеки - Степанівський, - Заводський та - Дубнівський об'єкти; (7) встановлення порядку виконання рішення суду з метою забезпечення ефективного захисту прав Ексім Банку США шляхом примусового продажу кожного предмета іпотеки (Степанівського, Заводського і Дубнівського об'єктів) одночасно з кожним іншим об'єктом зернових елеваторів - Степанівка, - Заводське і - Дубно відповідно.
У поданій заяві заявник визазначив майбутніх відповідачів: ТОВ "Агротермінал Констракшин"; ТОВ "Елеватор-Агро"; ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім"; ТОВ "Фінансова Компанія "Монополіум Фінанс"; АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор".
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.02.2024) задоволено заяву Ексім Банку США про забезпечення позову від 06.02.2024 повністю.
До набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області за позовом Ексім Банку США, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на зерновий елеватор (I та II черга), що знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, Миргородський район (Лохвицький район), м.Заводське (м. Червонозаводське), вул. Чубинського Павла (вул. Якубовського), буд. 5а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 267816353226.
До набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області за позовом Ексім Банку США, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Україна, Сумська область, Сумський район, смт Степанівка, вул. Заводська, буд. 1/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1083959247.
До набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області за позовом Ексім Банку США, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю, зерносховище місткістю 97500 тон з вузлом перезавантаження зернових на залізничний та автотранспорт, що знаходиться за адресою: Україна, Рівненська область, м. Дубно, пров. Проїзний, буд. 11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 435506656103.
До набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області за позовом Ексім Банку США, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на зерносховище ємкістю 50000 тон з вузлом перевантаження зернових на залізничний та автомобільний транспорт, що знаходиться за адресою: Україна, Рівненська область, м. Дубно, пров. Проїзний, буд. 11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 180294056103.
Ухвалу мотивовано тим, що з огляду на обставини справи, предмет і підстави майбутнього позову, з яким Ексім Банк США має намір звернутися до суду, господарський суд першої інстанції встановив наявність зв'язку між обраними заявником заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, оскільки перебування майна у власності відповідачів - майнових поручителів (ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім") та наявність в них правомочностей розпорядження об'єктами нерухомості, на які заявник просить накласти арешт, надає можливість безперешкодного відчуження та створює передумови для його подальшої передачі у власність, користування, наступну іпотеку іншим особам, тому існує реальна загроза того, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову щодо майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову).
Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Елеватор-Агро" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Ексім Банку США у задоволення заяви про забезпечення позову у справі №917/209/24.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 136, 137 ГПК України, та помилковість висновку суду щодо наявності обґрунтованих припущень того, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або унеможливить захист прав заявника, зважаючи на те, що:
- правочини, які заявник вважає має намір оскаржити, є правомірними в силу ст. 204 Цивільного кодексу України та недійсними у встановленому законом порядку не визнавались судом, тобто вони не є фраудаторними;
- суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що заявником не було здійснено оцінку окремих складових частин елеваторів "додаткових зобов'язаних осіб", обтяжених договорами іпотеки, за якими заявник має статус іпотекодержателя; а відтак, суд безпідставно забезпечив позов Ексім Банку США, незважаючи на те, що заявником не доведено та не підтверджено, що звернення стягнення на обтяжені іпотекою окремі складові частини елеваторів, іпотекодержателем за якими є заявник, не зможе задовольнити вимоги майнового характеру про солідарне стягнення з додаткових зобов'язаних осіб заборгованості у сумі 79166 448,21 доларів США та процентів.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Елеватор-Агро" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 12.03.2024 о 14:30 год.
Крім того, не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Ексім Банку США у задоволення заяви про забезпечення позову у справі №917/209/24 в повному обсязі.
Скаржник обґрунтовує апеляційну скаргу передчасністю висновків суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову за обставин необґрунтованості заяви Ексім Банку США, оскільки запропоновані заявником заходи забезпечення позову не є доцільними та не відповідають майбутнім позовним вимогам, з огляду на наступне:
- заявником не доведено наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову (арештом зернових елеваторів) і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- заявником не підтверджено належними та допустимими доказами та не наведено обставини, які можуть свідчити про вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо);
- заява ґрунтується лише на припущеннях та власному суб'єктивному баченні заявника, не підкріпленому фактичними обставинами та доказами;
- сам лише факт оспорювання заявником договорів іпотеки, за якими ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" є іпотекодержателем, не може свідчити про те, що іпотекодержатель зверне стягнення на предмет іпотеки; тоді як незгода заявника з дійсними договорами іпотеки не повинна обмежувати права іпотекодержателя; більше того, у випадку задоволення майбутніх позовних вимог заявника та визнання його іпотекодержателем щодо наведених вище об'єктів нерухомого майна, заявник не обмежуватиметься у праві реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки;
- правоздатність та дієздатність заявника не підтверджена належними документами (відсутні будь-які документи від компетентного органу США, які б підтверджували факт створення та існування такого Банку);
- висновки щодо вартості об'єктів нерухомості є сумнівними, а тому не можуть братися судом до уваги для цілей визначення підсудності.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.02.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фінансова Компанія "Монополіум Фінанс" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24; призначено до спільного розгляду вказані апеляційні скарги; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 12.03.2024 о 14:30 год.
ТОВ "Агротермінал Констракшин" також не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24 в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Україна, Сумська область, Сумський район, смт Степанівка, вул. Заводська, буд. 1/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1083959247 та у наведеній частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Скаржник посилається на відсутність підстав для застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову, з огляду на таке:
- позивачем не було подано належних та допустимих доказів, які б могли свідчити, що негайне невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як і самих доказів наявності порушених прав Ексім Банку США;
- також не підтверджено недобросовісної поведінки відповідача та наявності факту вчинення або підготовки до дій, які свідчать про намір ТОВ "Агротермінал Констракшин" ухилитися від виконання можливого рішення суду;
- самі лише посилання позивача в заяві на потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви;
- застосований судом захід забезпечення позову у вигляді арешту на нерухоме майно призводить до невиправданого порушення прав та законних інтересів відповідача, не відповідає принципам розумності, адекватності, співмірності та необхідності, оскільки фактично повністю обмежує та блокує господарську діяльність відповідача, а також негативно впливає на його ділову репутацію.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.02.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агротермінал Констракшин" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24; призначено до спільного розгляду вказані апеляційні скарги; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 12.03.2024 о 14:30 год.
АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" також не погодилось з оскаржуваною ухвалою Господарського суду та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Ексім Банку США у задоволення заяви про забезпечення позову у справі №917/209/24.
Скаржник не погоджується із доводами заяви про забезпечення позову та висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення такої заяви, виходячи із наступного:
- заявлені Ексім Банком США заходи забезпечення майбутнього позову не мають наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та порушують права інших учасників;
- у даному випадку відсутнє існування обґрунтованого припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання рішення суду, оскільки: відповідач (АТ "Фавор") не вчиняв та не вчиняє жодних дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки; у випадку вчинення таких дій Ексім Банк США буде проінформований про них та матиме процесуальну можливість подати відповідну заяву про забезпечення позову; при цьому, у випадку відчуження майна, за умови задоволення позову, іпотека Ексім Банку США залишиться дійсною, і останній матиме змогу задовольнити своє право вимоги за рахунок такого майна.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.02.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Фавор" (вх. № 424 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24; призначено до спільного розгляду вказані апеляційні скарги; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 12.03.2024 о 14:30 год.
Крім того, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 задоволено заяву представника АТ "Фавор" - адвоката Суярко М.О. про участь у судових засіданнях в межах справи №917/209/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" також не погодилось з оскаржуваною ухвалою та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення заяви про забезпечення позову.
Апелянт вважає вказану ухвалу про забезпечення позову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав:
- заява Ексім Банку США про забезпечення позову не містила належного обґрунтування та посилання на факти, з якими чинне законодавством пов'язує можливість вжиття відповідних заходів, та, по суті, зводилась лише до припущень заявника, які не підтверджені належними доказами, що виключає застосування заходів забезпечення позову;
- заявником документально не підтверджено того, що ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" вчиняє або має намір вчиняти дії щодо відчуження власного нерухомого майна;
- суд першої інстанції в розрізі кожного з відповідачів не навів конкретних обставин, які дають підстави стверджувати про можливість вчинення конкретною особою дій з відчуження майна, а також поверхнево розглянув заяву, без належної оцінки усіх доказів та без індивідуального підходу до підстав забезпечення щодо кожного з власників об'єктів нерухомості.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.02.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24; призначено до спільного розгляду вказані апеляційні скарги; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 12.03.2024 о 14:30 год.
Згідно витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2024, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
Згідно з ч. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 прийнято справу №917/209/24 за апеляційними скаргами ТОВ "Елеватор-Агро", ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс", ТОВ "Агротермінал Констракшин", АТ "ЗНВКІФ "Фавор", ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 задоволено клопотання представників: Ексім Банку США - адвоката Гусака А.М. та адвоката Марченка О.І.; ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" - адвоката Шабельник К.П.; ТОВ "Елеватор-Агро" - адвоката Мастюгіна Д.І.; ТОВ "Агротермінал Констракшин" - адвоката Васильченко М.П. про їх участь у судових засіданнях у справі №917/209/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
12.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Ексім Банку США про зупинення апеляційного провадження за апеляційними скаргами відповідачів на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 справі №917/209/24 (про забезпечення позову) до закінчення розгляду апеляційним судом апеляційної скарги Ексім Банку США на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.02.2024 (про повернення позовної заяви) у цій справі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №917/209/24 до 19.03.2024 о 14:45 год.
18.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Ексім Банку США надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційних скарг, просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову без змін. Обґрунтовуючи свою позицію, Ексім Банк США посилається на наступне:
- у поданій заяві про забезпечення позову заявником належним чином доведено та документально підтверджено недобросовісну поведінку відповідачів та існування реальної загрози відчуження ними арештованого майна;
- заявник не має доводити наявність фактичних дій, їх підготовки чи намірів відповідачів ухилитися від виконання рішення суду, а лише має обґрунтувати саме можливість (загрозу, ймовірність, ризик) відчуження арештованого майна; така загроза може бути обґрунтована не лише вже вчиненими діями, а й будь-якими іншими обставинами, що свідчать про загрозу відчуження майна;
- у даному випадку в заяві про забезпечення позову та позовній заяві Ексім Банк вказує на недобросовісну поведінку відповідачів ("додаткових зобов'язаних осіб") та, зокрема, передачу "додатковими зобов'язаними особами" окремих частин зернових елеваторів в фраудаторні іпотеки на користь фінансових компаній після дефолту позичальника (ПрАТ "Компанії Райз") за кредитними договорами, відразу після відкриття судом провадження у справі про банкрутство Компанії Райз, та в порушення зобов'язань перед Ексім Банком США не передавати майно в іпотеки без його згоди (п.10.06(g) кредитних договорів), що є достатнім підтвердженням недобросовісної поведінки відповідачів та свідчить реальну загрози подальшого відчуження відповідачами такого майна на шкоду кредитору;
- недобросовісна поведінка та дії "додаткових зобов'язаних осіб", зокрема, укладання ними фраудаторних іпотек, що вже порушили права Ексім Банку США за кредитними договорами та наші законні права на звернення стягнення на необтяжене майно "додаткових зобов'язаних осіб", зокрема, на арештоване майно зернових елеваторів, беззаперечно свідчать про існування реальної загрози неправомірного відчуження відповідачами арештованого майна;
- наведені обставини можуть спричинити подальшу шкоду законним правам Ексім Банку США та істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, чим позбавити Ексім Банк США права на ефективний судовий захист.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 задоволено клопотання Ексім Банку США та зупинено апеляційне провадження за апеляційними скаргами відповідачів на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24 до закінчення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Полтавської області від 28.02.2024 у цій справі №917/209/24.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 поновлено апеляційне провадження у справі №917/209/24 за апеляційними скаргами відповідачів на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24; розгляд апеляційних скарг призначено на 13.05.2024 о 12:45год.
09.05.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Ексім Банку США надійшли додаткові пояснення, в яких позивач просить врахувати правову позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, правовідносини в якій є подібними до правовідносин у цій справі. З посиланням на наведену правову позицію позивач зазначає, що накладення арештів на майно є належним засобом забезпечення позову Ексім Банку США, ці арешти не призводять до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів (власників майна), оскільки обмежується лише право "додаткових зобов'язаних осіб" розпоряджатися арештованим майном, а не їх право володіти та користуватися ним. Ексім Банк США вважає, що у даному випадку ним доведено ризик відчуження відповідачами арештованого майна, беручи до уваги їх недобросовісну поведінку та, зокрема, передачу майна у фраудаторні іпотеки на користь фінансових компаній в порушення їх зобов'язань не передавати нерухоме майно в іпотеки без згоди Ексім Банку США. Крім того, можливість та ризик відчуження "додатковими зобов'язаними особами" майна, що було передане у фраудаторні іпотеки, зокрема, відчуження на користь ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор", за відсутності накладених судом арештів, є очевидним.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2204 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №917/209/24 до 22.05.2024 о 12:00 год.
20.05.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Ексім Банку США надійшли додаткові пояснення, в яких позивачем зазначено, що арешти майна є належним та ефективним заходом забезпечення позову Ексім Банку США, оскільки саме такий захід є співмірним та належним чином враховує баланс інтересів сторін, адже забезпечує позовні вимоги з однієї сторони та не блокує діяльність боржників з іншої.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 22.05.2024 приймали участь представники апелянтів - ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс", АТ "ЗНВКІФ "Фавор", ТОВ "Агротермінал Констракшин" (в режимі відеоконференції) та представники Ексім Банку США (в режимі відеоконференції та в приміщенні суду).
Представники апелянтів ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс", АТ "Фавор" і ТОВ "Агротермінал Констракшин" у судовому засіданні підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг, просили скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Ексім Банку США про забезпечення позову.
Представники Ексім Банку США у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційних скарг з підстав, викладених у своїх відзивах та письмових поясненнях, просили залишити оскаржувану ухвалу про забезпечення позову без змін.
Уповноважені представники апелянтів (ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім") у судове засідання 22.05.2024 не з'явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги всі учасники справи повідомлені у встановленому порядку.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників вказаних учасників справи, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг з огляду на наступне.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання щодо дотримання господарським судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Водночас вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
При розгляді справи суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Подібний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.
Колегія суддів зазначає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (відповідачів) чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
Тобто, метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався взмозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).
Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд". Водночас, заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, що така заборона має стосуватися виключно спірного майна.
Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Визначення таких понять як арешт майна та заборона на відчуження майна містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19.
Так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, та заборона на відчуження майна - перешкода у вільному розпорядженні майном.
Арешт майна та заборона відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, які за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній справі констатувала, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (п.п. 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 (провадження № 14-28цс23)).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом майбутніх позовних вимог Ексім Банк США у межах справи №917/209/24 є вимоги до відповідачів: ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро", ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" (майнові поручителі - "додаткові зобов'язані особи") та ТОВ "Монополіум Фінанс", АТ "Фавор" (фінансові компанії - іпотекодержателі частини об'єктів зернових елеваторів) про визнання:
- укладеними та дійсними 6 (шість) додаткових договорів поруки;
- дійсними 12 (дванадцять) додаткових договорів забезпечення (іпотеки);
- недійсними 4 (чотири) фраудаторних договорів іпотеки;
- іпотечних права Ексім Банку США на 3 (три) об'єкти нерухомості - зернові елеватори - Заводське, - Степанівка, - Дубно та допоміжні споруди.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення солідарно з відповідачів (поручителів) заборгованості за 2 (двома) кредитними договорами від 27.03.2013 та від 13.09.2013 в загальній сумі 79 298 546,40 доларів США (складається з тіла кредиту, процентів та витрат) та звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно (зернові елеватори), а саме:
1) зерновий елеватор (I та II черга), що знаходиться за адресою: Україна, Полтавська обл., Миргородський район (Лохвицький район), м. Заводське (м. Червонозаводське), вул. Чубинського Павла (вул. Якубовського), 5А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 267816353226;
2) нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Україна, Сумська область, Сумський район, смт Степанівка, вул. Заводська, буд. 1/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1083959247;
3) будівля, зерносховище місткістю 97500 тонн з вузлом перезавантаження зернових на залізничний та автотранспорт, що знаходиться за адресою: Україна, Рівненська обл., м. Дубно, пров. Проїзний, буд. 11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 435506656103;
4) зерносховище ємкістю 50000 тонн з вузлом перевантаження зернових на залізничний та автомобільний транспорт, що знаходиться за адресою: Україна, Рівненська область, м. Дубно, пров. Проїзний, буд. 11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 180294056103.
Отже, предметом позовних вимог у межах справи №917/209/24, окрім іншого, є вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно (зернові елеватори).
Позовні вимоги Ексім Банку США заявлені у межах правовідносин щодо стягнення заборгованості з відповідачів - майнових поручителів (ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро", ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім") як "додаткових зобов'язаних осіб" за двома кредитними договорами від 27.03.2013 (кредит на техніку) та від 13.09.2013 (кредит на елеватори) та першими та другими договорами іпотеки, шляхом звернення стягнення на належне відповідачам нерухоме майно (зернові елеватори - Заводське, - Степанівка, - Дубно), та які (позовні вимоги) обґрунтовуються позивачем тим, що поручителі порушили свої зобов'язання не передавати в іпотеку зернові елеватори та інше нерухоме майно без згоди Ексім Банку США згідно з п. 10.06(g) кредитних договорів.
У позовній заяві Ексім Банк США стверджує, що відповідачі (ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім"), як майнові поручителі за зобов'язаннями позичальника (основного боржника - ПрАТ "Компанія Райз") та іпотекодавці за першим та другими договорами іпотеки, несуть спільні обов'язки та солідарну відповідальність перед Ексім Банком США за виконання позичальником всіх зобов'язань за кредитними договорами від 27.03.2013 та від 13.09.2013.
Відповідно до п. 10.06 (g) кредитних договорів зобов'язання кожного гаранта та зобов'язаної особи стосовно утримання від дій. Кожен гарант і зобов'язана особа (поручителі) беруть на себе зобов'язання та погоджуються, що доти, доки всі суми, які підлягають сплаті за цим (кредитними) договором та борговим інструментом або борговими інструментами, не будуть сплачені в повному обсязі (Компанією Райз), вони (поручителі) не будуть без попередньої письмової згоди Ексім Банку здійснювати наступне:
(g) заборгованість, застави та іпотеки: починаючи від дати Додаткового Договору №1 (від 06.04.2016), жодна із додаткових зобов'язаних осіб (поручителів) не може:
(i) брати на себе Заборгованість будь-якого виду …,
(ii) передавати в заставу на користь будь-якої особи будь-яке рухоме майно або майнові права ...,
(iii) передавати на користь будь-якої особи, в іпотеку будь-яке своє нерухоме майно чи права на нерухоме майно, за винятком договорів іпотеки (укладених на користь Ексім Банку США).
Однак, як вказує Ексім Банк США, всупереч умов п. 10.06(g) кредитних договорів майнові поручителі (ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім") уклали договори іпотеки (фраудаторні правочини) об'єктів зернових елеваторів з фінансовими компаніями - відповідачами (ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор"). За цими договорами іпотеки майнові поручителі передали об'єкти зернових елеваторів - Степанівка, - Заводське та - Дубно в іпотеку на користь фінансових компаній, що порушує права Ексім Банку США на задоволення своїх вимог за рахунок такого майна.
Разом з цим, позивач зазначає, що майнові поручителі - ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" як "додаткові зобов'язані особи" поручилися перед Ексім Банком США за виконання зобов'язань за кредитними договорами від 27.03.2013 та від 13.09.2013 всім своїм майном, у тому числі не обтяженим іпотекою Банку. Зокрема, Ексім Банк США має право звернути стягнення на інші (всі) об'єкти зернових елеваторів з допоміжними спорудами.
Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що спір у цій справі стосується виконання майновими поручителями - відповідачам (ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім") умов кредитних договорів від 27.03.2013 та від 13.09.2013 та забезпечувальних (іпотечних договорів), укладених між Ексім Банком США, позичальником (ПрАТ "Компанія Райз") та майновими поручителями, а також цей спір безпосередньо пов'язаний з належним поручителям нерухомим майном - зерновими елеваторами, які були передані в іпотеку фінансовим компаніям - відповідачам (ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор") на підставі відповідних договорів іпотеки, які заявник вважає фраудаторними, тобто такими, що суперечать умовам кредитних договорів та вчинені на шкоду кредитору Ексім Банку США.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арештів на нерухоме майно, Ексім Банк США зазначає про передачу поручителями (ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім") нерухомого майна - об'єктів зернових елеваторів в іпотеку Ексім Банку США та в подальшому ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор".
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що:
- Ексім Банк США є іпотекодержателем:
1) Об'єкта нерухомості (зернового елеватора на 600,0 тис.тонн), що знаходиться за адресою: Україна, Сумська область, Сумський район, смт Степанівка, вул. Заводська, буд. 1/2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 208948059247, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 208948059247, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав про об'єкт нерухомості №208948059247 від 06.02.2024;
2) Об'єкта нерухомості (зернового елеватора (ІІІ черга)), що знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, Миргородський район (Лохвицький район), м.Заводське (м.Червонозаводське), вул. Чубинського Павла (вул. Якубовського), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 49672853226, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав про об'єкт нерухомості №49672853226 від 06.02.2024;
- ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" є іпотекодержателем:
1) Об'єкта нерухомості (нежитлові будівлі та споруди), що знаходиться за адресою: 42305, Україна, Сумська область, смт Степанівка, вул. Заводська, 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1083959247, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав про об'єкт нерухомості № 1083959247 від 06.02.2024;
2) Об'єкта нерухомості (зерновий елеватор (I та II черга)), що знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, Миргородський район (Лохвицький район), м.Заводське (м.Червонозаводське), вул. Чубинського Павла (вул. Якубовського), буд. 5/1-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 267816353226, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 267816353226, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав про об'єкт нерухомості №267816353226 від 06.02.2024;
3) Об'єкта нерухомості (зерносховище ємкістю 50000 тонн з вузлом перевантаження зернових на залізничний та автомобільний транспорт), що знаходиться за адресою: Україна, Рівненська область, м. Дубно, пров. Проїзний, буд. 11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 180294056103, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав про об'єкт нерухомості № 180294056103 від 06.02.2024;
- АТ "Фавор" є іпотекодержателем:
1) Об'єкта нерухомості (будівля, зерносховище місткістю 97500 тонн з вузлом перезавантаження зернових на залізничний та автотранспорт), що знаходиться за адресою: Україна, Рівненська область, м. Дубно, пров. Проїзний, буд. 11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 435506656103, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав про об'єкт нерухомості №435506656103 від 06.02.2024.
У поданій заяві про забезпечення позову Ексім Банк США стверджує, що договори іпотеки, на підставі яких ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" (06.04.2020) та АТ "Фавор" (12.11.2021) набули прав іпотекодержателів на об'єкти нерухомості, є фраудаторними, оскільки вказані правочини були вчинені власниками відповідних об'єктів нерухомості в порушення умов укладених ними договорів з Банком.
Зокрема, на переконання заявника, передача ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" як "додатковими зобов'язаними особами" нерухомого майна - зернових елеваторів в фраудаторні іпотеки на користь фінансових компаній - ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор" після дефолту за кредитами, відразу після відкриття судом провадження у справі про банкрутство позичальника (основного боржника - Компанії Райз) та в порушення зобов'язань перед Ексім Банком США за п.п. 10.06(g) кредитних договорів не передавати майно в іпотеки без згоди Банку, свідчить про недобросовісну поведінку відповідачів та про реальну загрозу подальшого відчуження відповідачами або передачу в іпотеку нерухомого майна.
Вимога про визнання недійсними договорів іпотеки, укладених 06.04.2020 між ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор Агро", ПАТ "Західний торгово-промисловий дім" (іпотекодавцями) та ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" (іпотекодержателем), та 12.11.2021 між ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" (іпотекодавцем) та АТ "Фавор" (іпотекодержателем), є предметом майбутнього позову Ексім Банку США.
Заявник стверджує, що наразі у ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" наявні правомочності щодо розпорядження об'єктами нерухомості, на які заявник просить накласти арешт, у тому числі існує можливість їх безперешкодного відчуження на користь третіх осіб, передання у користування, наступну іпотеку тощо.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у справі.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Водночас, нерозривний зв'язок заходів забезпечення з позовом зумовлює оцінку критерія ефективності з фактичними обставинами, які формують як підстави позову, так і визначають поведінку осіб як умову для їх вжиття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а докази мають відповідати вимогам встановленими статями 76-79,80, 91, 96 ГПК України.
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Дослідивши викладені заявником доводи та надані на їх підтвердження докази, врахувавши наявність зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно і предметом спору, співмірність і адекватність, суд першої інстанції дійшов висновку про підстав для задоволення заяви Ексім Банку США та забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.
Зокрема, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено існування фактичних обставин, що свідчать про можливість вчинення ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор Агро", ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" за погодженням з ТОВ "Фінансова компанія "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор" дій, які у випадку задоволення майбутнього позову заявника нівелюють мету звернення з ним, адже зумовлять необхідність звертатися до набувачів такого майна з інших підстав з новими позовами з метою відновлення порушених прав позивача на відповідне майно.
Суд також врахував, що передача об'єктів нерухомості, на які заявник просить накласти арешт, у наступні іпотеки або їх відчуження за згодою іпотекодержателів ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор" до вирішення судом спору за позовом Ексім Банку США призведе до суттєвого порушення прав заявника. Такі дії істотно ускладнять або навіть унеможливлять виконання рішення суду за умови задоволення позовних вимог Ексім Банку США. Крім того, суд відзначив, якщо під час розгляду справи за позовом Ексім Банку США відбудуться зміни в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо власників об'єктів нерухомості, на які заявник просить накласти арешт, існуватиме необхідність у зміні відповідачів/залученні співвідповідачів, а також заявленні нових додаткових вимог.
За висновком господарського суду першої інстанцції, накладення на цій стадії арешту на об'єкти нерухомості, які не є забезпеченими іпотекою заявника, спрямовані на гарантування ефективного захисту прав заявника, який у випадку задоволення судом його позовних вимог матиме змогу звернути стягнення на цілі майнові комплекси (зернові елеватори), можливість чого, за відсутності відповідного арешту, може бути нівельовано подальшим відчуженням об'єктів нерухомості за час вирішення відповідного спору.
У зв'язку з наведеним позивач в тому числі просив накласти арешт на об'єкти нерухомого майна (зернові елеватори). Тобто заявлені заходи забезпечення безпосередньо стосуються предмета спору за цим позовом.
Надаючи оцінку доводам сторін та наявним у справі доказам, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обраний заявником захід забезпечення позову є адекватним, розумним і співмірним з заявленими позовними вимогами, та може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення реального виконання або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Що стосується доводів скаржників про те, що Ексім Банком США не наведено та не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту нерухомого майна, а вжиті судом заходи забезпечення позову не є розумними, адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, їх застосування призвело до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, колегія суддів виходить з наступного.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що "співмірність" передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №320/3560/18).
Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на тому, що у даному випадку накладення арешту на нерухоме майно відповідачів, зокрема, не зернові елеватори - Заводське, - Степанівка, - Дубно не може призвести до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично залишиться у володінні власників, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.
Вказане дійсно може слугувати додатковою гарантією для позивача того, що у разі задоволення позову щодо його вимог про визнання недійсними фраудаторних договорів іпотек, укладених між відповідачами - ТОВ "Елеватор Агро", ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" (як іпотекодавцями) та відповідачами - ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор" (як іпотекодержателями), та звернення стягнення предмет іпотеки, рішення суду буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог, а отже такі заходи забезпечення позову будуть спрямовані на ефективний захист прав Ексім Банку США,
Також судом встановлено, що обраний заявником захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідачів, а також не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Водночас колегія суддів враховує, що предметом майбутнього позову у цій справі №917/209/24 є вимога Ексім Банку США про солідарне стягнення з майнових поручителів - відповідачів (ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро", ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім") як "додаткових зобов'язаних осіб" заборгованості за кредитними договорами в загальній сумі 79298546,40 доларів США та звернення стягнення на нерухоме майно (цілі зернові елеватори: - Степанівський, - Заводський, - Дубнівський), тому виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявним саме у відповідачів вказане нерухоме майно.
Отже, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно є безпосередньо пов'язаним з предметом позову.
Як вже зазначалося, в обґрунтування заяви про забезпечення позову Ексім Банк США посилається на те, що після дефолту позичальника (основного боржника - ПрАТ "Компанії Райз") за кредитними договорами та відкриття судом провадження у справі про банкрутство Компанії Райз, майновими поручителями (ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро", ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім"), що входять до групи компанії УкрЛендФармінг, було передано окремі частини зернових елеваторів в фраудаторні іпотеки фінансових компаній (ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор"), чим порушено зобов'язання перед Ексім Банком США не передавати майно в іпотеки без його згоди (п.10.06(g) кредитних договорів), що свідчить про недобросовісну поведінку відповідачів та реальну загрозу подальшого відчуження відповідачами такого майна на шкоду кредитору (Ексім Банку США).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
З урахуванням наведеного, національний закон має бути ефективним, він не може мати декларативного характеру, а гарантоване особі право на судовий розгляд справи має бути забезпечене.
Враховуючи те, що спір у цій справі стосується об'єктів нерухомого майна (зернових елеваторів), яке належить на праві власності відповідачам (ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро", ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім"), відтак у даному випадку має бути враховано баланс інтересів сторін.
Матеріали свідчать, що право власності ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро", ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" на спірне нерухоме майно, звернути стягнення на яке просить Ексім Банк США, внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1 та 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Одним із видів визначення такої фактичної та юридичної долі речі є відчуження свого майна, тобто обставина, яка припиняє право власності у конкретного суб'єкта (власника) на об'єкт права власності.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, зокрема, у випадку відчуження власником свого майна.
Положеннями ч. 1 ст. 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку").
У поданій заяві про забезпечення позову Ексім Банк США посилається на те, що майнові поручителі ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" як "додаткові зобов'язані особи" поручилися перед Ексім Банком США за виконання зобов'язань за кредитними договорами всім своїм майном. Тобто, Банк вважає, що він має право звернути стягнення на інші об'єкти зернових елеваторів, які не обтяжені іпотекою.
Водночас, як свідчать досліджені судом матеріали справи, майнові поручителі - відповідачі (ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім") уклали договори іпотеки об'єктів зернових елеваторів з фінансовими компаніями - відповідачами (ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор"). За цими договорами іпотеки майнові поручителі передали об'єкти зернових елеваторів - Степанівка, - Заводське та - Дубно в іпотеку на користь фінансових компаній, що Ексім Банк США вважає неправомірним та таким, що вчинено з метою істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Колегія суддів зауважує, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (висновок, викладений Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі №905/448/22).
З урахуванням встановлених обставин справи, а також взявши до уваги вищенаведену правову позицію Верховного Суду у справі №905/448/22, колегія суддів дійшла висновку, що перебування об'єктів нерухомого майна - зернових елеваторів, які є предметом спору, у власності майнових поручителів - відповідачів (ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім") створює безперешкодну можливість та передумови для подальшої його передачі цими особами у власність, в користування або в подальшу іпотеку іншим особам.
У свою чергу, подальша передача у наступні іпотеки окремих частин зернових елеваторів або відчуження та перереєстрація об'єктів нерухомого майна, на яке заявник просить накласти арешти, у тому числі за згодою іпотекодержателів - фінансових компаній ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор" до закінчення розгляду позову Ексім Банку США про визнання недійсними фраудаторних іпотечних договорів та звернення стягнення на об'єкти спірного нерухомого майна (зернові елеватори) суттєво ускладнить або взагалі призведе до неможливості виконати рішення суду (в разі задоволення позову) та захистити права позивача в межах одного судового провадження без нових звернень позивача до суду.
Разом з цим, відчуження нерухомого майна, передача в наступні іпотеки, внесення змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо до нього (про нових власників або іпотекодержателів), не тільки утруднить виконання судового рішення, відтак, порушить ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, але і позбавить ефективного механізму захисту своїх прав позивача, оскільки в такому випадку у Ексім Банку США буде існуватиме необхідність у зміні відповідачів та / або залученні співвідповідачів, а також заявленні нових додаткових позовних вимог.
Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі №369/16176/20 з подібних підстав зазначив, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Враховуючи той факт, що за майновими поручителями - відповідачами (ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім") на даний час зареєстроване речове право щодо спірних об'єктів нерухомості (зернових елеваторів), звернення стягнення на яке є предметом позову у цій справі, відтак невжиття заходів забезпечення позову свідчить про те, що відповідачі, маючи необмежене право розпорядження таким майном, можуть відчужити його або передати у наступні іпотеки у будь-який час, що, в свою чергу, значною мірою утруднить чи взагалі унеможливить виконання рішення у цій справі №917/209/24 та може призвести до необхідності вжиття Ексім Банком США додаткових заходів для захисту свого порушеного права.
Отже, за встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна - зернові елеватори може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про звернення стягнення на таке майно в разі задоволення такого позову.
Водночас суд апеляційної інстанції наголошує, що зазначений захід забезпечення позову не завдає шкоди відповідачам чи іншим особам, адже не позбавить прав відповідачів на володіння та користування нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися об'єктами спірного нерухомого майна, відчужити або передати його в користування, наступну іпотеку третім особам тощо.
Основною метою застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арештів на нерухоме майно у даному конкретному випадку є необхідність саме недопущення відчуження чи можливості вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на внесення чи зміну реєстраційних записів в державних реєстрах щодо зернових елеваторів, які є предметом спору за позовом Банку, а не будь-яке зупинення чи створення перешкод у фактичному функціонуванні, здійсненні безперервного виробничого процесу для нормальної господарської дяльності та експлуатації зернових елеваторів.
Судовою колегією апеляційного суду було досліджено обставини дійсного належного функціонування спірних елеваторів та діяльністю, пов'язаною з роботою елеваторів та майна, що знаходиться під арештом, та встановлено, що відповідачі в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції стверджують про відсутність будь-яких перешкод у здійсненні господарської діяльності.
Так, у судових засіданнях апеляційної інстанції у відповідь на запитання колегії суддів: чи здійснюється відповідачами на даний час фактичне користування нерухомим майном та ведення господарської діяльності; представники відповідачів підтвердили безперешкодну можливість здійснювати господарську діяльність та зазначили про фактичне користування зерновими елеваторами.
Тобто, відповідачі підтвердили, що зазначені зернові елеватори використовуються ними у господарській діяльності.
За таких умов колегія суддів не вбачає суттєвих ризиків порушення права відповідачів в разі застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні об'єкти нерухомості.
У свою чергу, відповідачі в апеляційних скаргах не зазначають, які саме їх права, свободи та інтереси порушуються внаслідок застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, за умови того, що останні зазначають про відсутність намірів здійснити відчуження спірних об'єктів нерухомості.
Крім того, колегія суддів зазначає, що накладення арештів на нерухоме майно лише встановлює заборону відповідачам вільно розпоряджатись майном до вирішення спору по суті, тобто обмежу можливість власника речі визначати її фактичну і юридичну долю, однак жодних чином не позбавляє відповідачів права володіння та користування ним, а також здійснення господарської діяльності.
Зважаючи на вищевикладене, негативні наслідки, які можуть настати внаслідок невжиття заходів забезпечення, вочевидь переважають негативні наслідки від їх вжиття.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомості унеможливить ефективний захист та поновлення прав позивача, у разі, якщо під час розгляду спору у даній справі будуть встановлені факти порушення його прав.
За оцінкою апеляційного суду, заявлені Ексім Банком США заходи забезпечення позову у вигляді накладення арештів на об'єкти нерухомості перебуває в логічному зв'язку з позовними вимогами про звернення стягнення на таке нерухоме майно.
Зазначений захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до неможливості та / або значного ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки у випадку подальшого відчуження або передачі в користування чи наступні іпотеки спірних об'єктів нерухомості, позивач не зможе захистити своє порушене право в межах цього судового провадження без інших звернень до суду до нових учасників.
Таким чином, з огляду на предмет і підстави позову у цій справі, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком господарського суду першої інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви Ексім Банку США про забезпечення позову шляхом накладення арешту та об'єкти спірного нерухомого майна (зернові елеватори), оскільки заявлені заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку з предметом позовних вимог та може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Доводи апеляційних скарг відповідачів про необґрунтованість заяви позивача з огляду на існування самих лише припущень заявника стосовно того, що подальші можливі дії відповідачів будуть спрямовані на відчуження нерухомого майна, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються як змістом заяви про забезпечення позову, так і фактичними (встановленими судом) обставинами, що передували поданню такої заяви, а саме, передача майновими поручителями - відповідачами (ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім") як "додатковими зобов'язаними особами" окремих частин зернових елеваторів в іпотеки на користь фінансових компаній - відповідачів (ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор") без згоди Ексім Банку США.
Судова колегія також відхиляє доводи апеляційних скарг відповідачів стосовно того, що позивачем не наведено обставин, які б свідчили про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, а також не надано доказів, які б свідчили про наявність у відповідача наміру або вчинення ним реальних дій по відчуженню спірного нерухомого майна.
За висновком апеляційного суду, у даному випадку подання доказів, які б свідчили про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, не є визначальною умовою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки до ухвалення рішення і набуття ним чинності відповідачі можуть у будь-який момент безперешкодно відчужити або передати в наступну іпоетку своє майно (зернові елеватори), зокрема, шляхом укладення прямих договорів купівлі-продажу або іпотечних договорів з третіми особами.
При цьому до укладання таких договорів відповідачі можуть і не здійснювати жодних дій, які б могли прямо чи опосередковано вказувати про намір вчинити відчуження об'єктів нерухомості, як-то наприклад подання оголошень про їх продаж/передачу в забезпечення чи укладення попередніх договорів про відповідний намір тощо.
Як вже вказувалося раніше, у разі невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову, відповідачі мають необмежену законом можливість розпорядитись у будь-який час належними їм об'єктами нерухомості та відчужити їх або передати в наступну іпотеку третім особам за прямим договором за відсутності будь-яких доказів наміру або фактичного вчинення таких дій, що надає суду обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав позивача.
Тобто, наявність у відповідачів правомочностей власників спірного нерухомого майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду цієї справи судом, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі (в разі задоволення позову), зокрема, в частині звернення стягнення на це майно з метою задоволення вимог Ексім Банку США (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 910/15634/23).
За таких умов вимога щодо обов'язкового надання позивачем доказів на підтвердження намірів або реальних дій щодо відчуження відповідачами спірного нерухомого майна, враховуючи наявність у них права розпорядитися ним у будь-який момент, свідчила б про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
Отже, з метою обмеження відповідачів у можливості відчуження, передачі в користування або в наступні іпотеки спірного нерухомого майна, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову за відсутності доведеності обставин, які б безпосередньо вказували на наявність у відповідачів наміру чи вчинення ними безпосередньо дій, спрямованих на відчуження об'єктів нерухомості, адже можливі негативні наслідки від відчуження такого майна відповідачами перевищують негативний вплив запроваджених обмежень.
При цьому, відповідачами у даному випадку не наведено будь-яких переконливих аргументів та не надано доказів того, яким чином вжиття наведених заходів та збереження у зв'язку з цим існуючого стану майна, яке є предметом спору, порушують права відповідачів, та не зазначено інших обставин, що в сукупності свідчать про можливість позивача захистити свої права, за захистом яких він звернувся у цій справі, в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо позов буде задоволено, але згадані заходи забезпечення позову у цій справі не будуть вжиті судом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд надав належну юридичну оцінку доводам заявника, встановив безпосередній зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову і правильно застосував положення ст.ст. 136, 137 ГПК України, обґрунтовано застосувавши заходи забезпечення позову, які відповідають вимогам процесуального законодавства.
Щодо посилання відповідачів на можливість виникнення для них певних негативних наслідків у зв'язку із забезпеченням позову, то судова колегія не приймає до уваги такі аргументи у якості підстав для невжиття заходів забезпечення позову, оскільки: по-перше, як вже зазначалося, застосовані судом заходи забезпечення позову не обмежують відповідачів у здійсненні господарської діяльності та отримання прибутку; по-друге, такі негативні наслідки не є співмірними у порівнянні до тих негативних наслідків, яких може зазнати позивач у випадку незабезпечення позову; по-третє, настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 143 ГПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим, а згідно ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Тобто, відповідачі не позбавлені права та можливості звернутися до суду з відповідним клопотанням, підтвердивши належними доказами та довівши суду наявність обставин, з якими пов'язується можливість заміни заходу забезпечення позову іншим або взагалі відсутність підстав чи подальшої потреби у їх застосуванні.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ч.ч. 1, 2 ст. 146 ГПК України унормовано, що у випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з інших, ніж зазначені у ч. 1 ст. 142 цього Кодексу підстав, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися. Також у разі подання відповідного позову про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням, зазначеним у частині першій цієї статті, відшкодування збитків, заподіяних вжиттям заходів забезпечення позову, здійснюється в першу чергу за рахунок коштів зустрічного забезпечення.
Отже, у випадку наявності підстав, передбачених ст. 146 ГПК України, власники спірного нерухомого майна не будуть позбавлені можливості захистити порушення їх прав та законних інтересів внаслідок заподіяння збитків поданням відповідної заявою про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ "Елеватор Агро" щодо правомірності правочинів, які має намір оскаржити Ексім Банк США у майбутньому позові, а також відносно того, що заявником не доведено того, що звернення стягнення на обтяжені іпотекою окремі складові частини елеваторів, іпотекодержателем за якими є заявник, не зможе задовольнити вимоги майнового характеру про солідарне стягнення з додаткових зобов'язаних осіб заборгованості у сумі 79166 448,21 доларів США та процентів, колегія суддів відхиляє, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №924/881/16 (924/811/20), від 17.09.2021 у справі №910/3547/21).
За наведених підстав судом також відхиляються аргументи апеляційної скарги ТОВ "Агротермінал Констракшн" про відсутність самого факту порушення прав Ексім Банку США та добросовісність дій відповідачів при укладенні оспорюваних іпотечних договорів, оскільки вирішення цього кола питань відбувається в ході розгляду справи по суті.
Щодо аргументів апеляційної скарги ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" про те, що заявником не підтверджено правосуб'єктність, зокрема, не надано документів компетентного органу США про створення та функціонування відповідного Банку, колегія суддів зазначає таке.
За приписами ч. 8 ст. 91 ГПК України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням ст. 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Статтею 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" внормовано, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі - Конвенція), була підписана 05.10.1961 року в місті Гаага та з 22.12.2003 набула чинності для України.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Конвенції ця конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Статтею 2 Конвенції передбачено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Частиною 1 ст. 4 Конвенції передбачений в ч. 1 ст. 3 Конвенції апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного відповідно до Конвенції та звільнення його від процедури консульської легалізації, він повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.
Статтею 5 Конвенції визначено, що апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред'явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ.
Апостиль установлюється у формі штампа розміром 10 х 10 см, у межах якого розміщено текст відповідно до зразка, і проставляється у формі відбитка штампа. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостиля не дозволяються.
Апостиль проставляється безпосередньо на вільному від тексту місці документа або на його зворотному боці чи на окремому аркуші.
Таким чином, враховуючи, що заявник (Ексім Банк США) є нерезидентом України, то при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви він повинен був подати суду належним чином засвідчені письмові докази на підтвердження його правосуб'єктності як юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, Ексім Банком США до заяви про забезпечення позову долучено докази на підтвердження правосуб'єктності, а саме: належним чином засвідчену копію Апостилю від 22.11.2019, скріпленого печаткою/штампом Державного нотаріуса округа Колумбія Джо Енн Ф. Річардс та нотаріального перекладу, з яких вбачається, що Експортно-Імпортний Банку Сполучених Штатів є незалежною установою Сполучених Штатів Америки з місцезнаходженням за адресою: 811 Вермонт Авеню, НВ, Вашингтон, Округ Колумбія 20571, США, створений відповідно до Закону про Експорно - Імпортний Банк 1945 року.
Також, матеріали справи містять належні докази, що підтверджують наявність у адвоката Марченко О.І. повноважень для підписання та подання від імені Ексім Банку США заяви про забезпечення позову, а саме: ордер серія АО №1108633, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 10.03.2021.
Отже, подані заявником документи є належними і допустимими доказами як на підтвердження наявності у Ексім Банку США правосуб'єктності як юридичної особи, так і наявності у його представника відповідних повноважень на представництво в суді.
Посилання скаржників на необґрунтованість наданих заявником експертних висновків щодо вартості майна та неможливість їх прийняття до уваги для цілей визначення підсудності були досліджені Східним апеляційним господарським судом при розгляді апеляційної скарги Ексім Банку США на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.02.2024 у справі №917/209/24 (про повернення позовної заяви), з наданням відповідної оцінки таким аргументам у постанові від 26.04.2024 у цій справі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, оскільки доводи заявників апеляційних скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційні скарги відповідачів задоволенню не підлягають, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційні скарги залишаються без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за їх подання покладається судом на скаржників.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор Агро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Монополіум Фінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Констракшин", Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" та Приватного акціонерного товариства "Західний торгово-промисловий дім" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.06.2024.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук