Постанова від 29.05.2024 по справі 905/1163/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Харків Справа № 905/1163/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.;

та представників учасників справи:

позивачів - С.О. Погрібна (в режимі відеоконференції);

першого відповідача - А.А. Гінінгер; К.О. Чайкіна (в режимі відеоконференції);

представники інших учасників справи в судове засідання не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (вх.№2889Д/1-43) та ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю “Меридіан А”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (вх.№177Д/1-43) на рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2023 (суддя Ю.О. Паляниця, повний текст рішення складено 29.12.2023) у справі №905/1163/23

за позовом ОСОБА_1 , м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю “Меридіан А”, м.Київ, ОСОБА_2 , с.Петропавлівське, ОСОБА_3 , м.Дніпро

до 1. Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка

2. Компанії “Метінвест Б.В.” (Metinvest B.V.), м.Амстердам, Королівство Нідерланди

3. ОСОБА_4 , м.Київ

про визнання права та солідарне стягнення 5722284,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, ОСОБА_1 , м.Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю “Меридіан А”, м.Київ, ОСОБА_2 , с.Петропавлівське, ОСОБА_3 , м.Дніпро звернулись до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка, Компанії “Метінвест Б.В.” (Metinvest B.V.), м.Амстердам, Королівство Нідерланди, ОСОБА_4 , м.Київ про:

- визнання за ОСОБА_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю “Меридіан А”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 права на отримання з 18.05.2018р. справедливої вартості за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” та встановлення її розміру на рівні 54,30 грн із розрахунку на 1 акцію;

- солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, Компанії “Метінвест Б.В.” (Metinvest B.V.), ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суми компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” в розмірі 2026970,99 грн, суми збитків за неотримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” в 2017 році на загальну суму 590968,03 грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 941762,59 грн;

- солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, Компанії “ ОСОБА_5 ” (Metinvest B.V.), ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суми компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” в розмірі 1307723,22 грн, суми збитків за неотримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” в 2017 році на загальну суму 190634,85 грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 303794,38 грн;

- солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, Компанії “ ОСОБА_5 ” (Metinvest B.V.), ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” в розмірі 261544,64 грн, суми збитків за неотримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” в 2017 році на загальну суму 38126,97 грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 60758,88 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.12.2023 у справі №905/1163/23 (суддя Ю.О.Паляниця) позовні вимоги задоволено частково.

Визнано право ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю “Меридіан А” (код ЄДРПОУ 34925773), ОСОБА_6 (код НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (код НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (код НОМЕР_4 ) на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” у розмірі з розрахунку 54,30 грн за одну акцію.

Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) та Private Limited Liability Company Metinvest B.V. (Приватної компанії з обмеженою відповідальністю “Метінвест Б.В.”) (Gustav Mahlerplein 74B, 1032 MA, Amsterdam, Koninkrijk der Nederlanden, Густава Малера площа 74 Б, 1032 МА, м.Амстердам, Королівство Нідерланди) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” в розмірі 1218300 грн, суму збитків за неотримані дивіденди в сумі 365523,87 грн, інфляційні збитки в сумі 225444,16 грн.

Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) та Private Limited Liability Company Metinvest B.V. (Приватної компанії з обмеженою відповідальністю “Метінвест Б.В.”) (Gustav Mahlerplein 74B, 1032 MA, Amsterdam, Koninkrijk der Nederlanden, Густава Малера площа 74 Б, 1032 МА, м.Амстердам, Королівство Нідерланди) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) суму компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” в розмірі 393000 грн, суму збитків за неотримані дивіденди в сумі 117910,92 грн, інфляційні збитки в сумі 72723,93 грн.

Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) та Private Limited Liability Company Metinvest B.V. (Приватної компанії з обмеженою відповідальністю “Метінвест Б.В.”) (Gustav Mahlerplein 74B, 1032 MA, Amsterdam, Koninkrijk der Nederlanden, Густава Малера площа 74 Б, 1032 МА, м.Амстердам, Королівство Нідерланди) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_4 ) суму компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” в розмірі 78600 грн, суму збитків за неотримані дивіденди в сумі 23582,18 грн, інфляційні збитки в сумі 14544,79 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 23858,41 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Меридіан А” (04050, м.Київ, вул.Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 34925773) судовий збір в сумі 2147,20 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 9150,81 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 3547,92 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ) на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Приватне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод” з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд (з урахуванням зміни до апеляційної скарги від 19.01.2024):

- скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2023 у справі №905/1163/23 в частині задоволення позову, в цій частині прийняти рішення про відмову в задоволенні позову про визнання права ОСОБА_1 , ТОВ "МЕРИДІАН А", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі із розрахунку 54,30 грн. за одну акцію, стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» та Компанії «METINVEST B.V.» на користь ОСОБА_1 суми компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 1 218 300 грн., суми збитків за неотримані дивіденди в сумі 365 523,87 грн., інфляційних збитків в сумі 225 444,16 грн.; стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» та Компанії «METINVEST B.V.» на користь ОСОБА_2 суми компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 393 000,00 грн., суми збитків за неотримані дивіденди в сумі 117 910,92 грн., інфляційних збитків в сумі 72 723,93 грн., стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» та Компанії «METINVEST B.V.» на користь ОСОБА_3 суми компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 78 600 грн., суми збитків за неотримані дивіденди в сумі 23 582,18 грн., інфляційних збитків в сумі 14 544,79 грн.

- судові витрати у зв'язку з апеляційним переглядом покласти на Позивачів;

- забезпечити участь представників Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” Гінінгера Андрія Анатолійовича, ОСОБА_7 у судових засіданнях в межах апеляційного перегляду справи №905/1163/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги перший відповідач посилався на те, що:

- чинне законодавство прямо забороняє відповідальність акціонерів за дії інших акціонерів або акціонерного товариства, тому ПрАТ “АКХЗ” не може відповідати за дії Компанії Barlenco LTD, однак на вказане суд першої інстанції уваги не звернув, не застосував ч.3 ст.96 ЦК України. абз.2 ч.2 ст.3 ЗУ “Про акціонерні товариства”, а тому дійшов помилкового висновку про можливість позивачів звернутися з позовом до ПрАТ “АКХЗ” та Компанії Metinvest B.V.;

- суд першої інстанції застосував доктрину “підняття корпоративної завіси” за відсутності відповідного закону, передбаченого таким законом механізму застосування доктрини, а тому дійшов помилкового висновку про можливість звернення з позовом до ПрАТ “АКХЗ” та Компанії Metinvest BV;

- дії Наглядової ради ПрАТ “АКХЗ” з “визначення необґрунтованої ринкової вартості акції” не призводять до збереження майна без достатніх підстав, а можуть призводити до завдання шкоди, тому товариство не може бути відповідачем за кондикційними вимогами, так як не зберегло майно (кошти) за результатами власних дій;

- місцевий господарський суд в оскаржуваному судовому рішенні не вказав, на підставі яких належних та допустимих доказах ґрунтується висновок щодо вартості розміру справедливої компенсації акції у сумі 54,30 грн; посилання суду першої інстанції на обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №905/671/19, є безпідставними, оскільки відповідні обставини не є преюдиційними у розумінні положень статті 74 Господарського процесуального Кодексу України;

- для кондикційних зобов'язань не встановлено випадків виникнення солідарного зобов'язання, отже, позивач обрав, а суд застосував не передбачений (неефективний) спосіб захисту, що є відмовою для задоволенні позовних вимог;

- враховуючи характер заявлених позовних вимог, відсутність у позивача акцій станом на дату визначення строку прийняття рішення про виплату дивідендів, вимоги про стягнення збитків у вигляді дивідендів є необґрунтованими.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 для розгляду справи №905/1163/23 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Позивачі з рішенням суду першої інстанції не погодились, звернулись до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2023 у справі №905/1163/23 в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕРИДІАН А”, ОСОБА_2 . ОСОБА_3 та закриття провадження у справі відносно гр. ОСОБА_4 , змінити рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2023 у справі 905/1163/23 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕРИДІАН А”, ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , зазначені в позовній заяві від 28.08.2023; вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування власної апеляційної скарги позивачі посилаються на те, що:

- міноритарний акціонер, який зазнав матеріальних та моральних втрат не тільки від мажоритарного акціонера, але й від держави, має право на усі компенсуючі йому виплати в зв'язку з грубим порушенням його права власності, оскільки закон, яким вводилась норма щодо сквіз-ауту, був прийнятий лише в інтересах мажоритарного акціонера, а також не пройшов перевірку на другий та третій тести перевірки порушення права власності, що порушує принцип верховенства права та норми Конвенції з прав людини і основоположних свобод;

- оскільки позивачем доведено порушення відповідачами 1 та 2 проведеної процедури обов'язкового продажу (примусового викупу) акцій ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод”, то згідно з Директивою Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 2004/25/ЄС, останній має право на застосування до відповідачів 1 та 2 за аналогією закону (ст.8 ЦК України, ч.10 ст.11 ГПК України) санкції у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено в ч.ч.6,7 ст.65-2 Закону України “Про акціонерні товариства”;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат у даному випадку, посилаючись на те, що у даному випадку не є за можливим встановлення дати виникнення у відповідачів грошового зобов'язання, адже оскільки акції ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” були списані у позивачів 18.05.2018, тому і момент виникнення такого зобов'язання у відповідності до вимог ст. 41 Конституції України має відліковуватись не пізніше 18.05.2018;

- місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку щодо закриття провадження в частині вимог до гр. ОСОБА_8 , адже відповідна особа є власником усіх корпоративних прав щодо підприємств відповідачів та має нести відповідність за завдання шкоди процедурою примусового викупу акцій у міноритарних акціонерів;

- суд першої інстанції, перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат, що нараховані на заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн, зазначив про його розмір у сумі 205799,71 грн, натомість арифметична перевірка підрахунків (562 909,12 - 353 732,78) свідчить про їх розмір у сумі 209 176,34 грн;

12.01.2024 витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду справи №905/1163/23 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю “Меридіан А”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Погрібної Світлани Олександрівни на рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2023 у справі №905/1163/23. Встановлено відповідачам десятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його скаржникам.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” на рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2023 у справі №905/1163/23. Встановлено позивачам, другому та третьому відповідачам десятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його скаржнику. Об'єднано апеляційну Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (вх.№2889Д/1-43) та апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю “Меридіан А”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Погрібної Світлани Олександрівни (вх.№177Д/1-43) на рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2023 у справі №905/1163/23 в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду.

29.01.2024 від представника Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” адвоката А.А. Гінінгера через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про продовження процесуального строку для надання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ "Меридіан А" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2023р. у справі №905/1163/23 на 10 (десять) днів (вх.№1481 від 29.01.2024).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 задоволено заяву представника Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” адвоката А.А. Гінінгера про продовження процесуального строку на подання відзиву. Продовжено Приватному акціонерному товариству “Авдіївський коксохімічний завод” процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ "Меридіан А" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2023 у справі №905/1163/23 з доказами його надсилання іншим учасникам справи до 09.02.2024 (включно).

31.01.2024 від представника Позивачів адвоката Погрібної С.О. з підсистему Електронний суд надійшло клопотання про долучення відзиву позивачів на апеляційну скаргу ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” на рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2023 у справі №905/1163/23, у відзиві просить суд залишити апеляційну скаргу ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” без задоволення. (вх.№1613 від 01.02.2024).

09.02.2024 від представника Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” адвоката К.О.Чайкіної через підсистему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить розглянути справу №905/1163/23 з врахуванням відзиву на апеляційну скаргу Позивачів; залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю “Меридіан А”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2023 у справі №905/1163/23 в оскаржуваній Позивачами частині без змін; судові витрати покласти на Позивачів (вх.№2122 від 12.02.2024)

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі №905/1163/23, зокрема, призначено апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (вх.№2889Д/1-43) та ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю “Меридіан А”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (вх.№177Д/1-43) на рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2023 у справі №905/1163/23 до розгляду на "20" березня 2024 р. о 13:00 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 132. Судове засідання у справі №905/1163/23, призначене на "20" березня 2024 р. о 13:00 год., Ухвалено провести судове засідання та наступні судові засідання за участю представників Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” Гінінгера Андрія Анатолійовича, Чайкіної Катерини Олегівни в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Від представника позивачів адвоката Світлани Олександрівні Погрібної надійшло клопотання, в якому просить забезпечити проведення всіх судових засідань у справі №905/1163/23 в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (вх.№3039 від 29.02.2024).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі №905/1163/23 задоволено клопотання представника позивачів адвоката Світлани Олександрівні Погрібної про її участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції.

18.03.2024 від позивачів адвоката Світлани Олександрівні Погрібної через підсистему Електронний суд надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№3898), в яких просить суд при ухваленні рішення у цій справі врахувати висновки: постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі №910/8714/18; ухвали Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №904/6760/21; постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2024 у справі №910/3831/22; постанов Касаційного господарського суду Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №910/14972/17 та від 04.07.2018 у справі №910/4947/18 та постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18.

19.03.2024 від представника АКХЗ адвоката Гінінгера А.А. через підсистему Електронний суд надійшла заява (вх.№4061), в якій він просить відмовити у прийнятті до розгляду додаткових пояснення до апеляційної скарги Позивачів на рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2023 у справі №905/1163/23. У разі прийняття до розгляду додаткових пояснення до апеляційної скарги Позивачів надати представнику Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" строк 5 (п?ять) днів для надання письмових пояснень та заперечень проти додаткових пояснень.

20.03.2024 від представника АКХЗ адвоката Гінінгера А.А. через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№4098), в якому він просить суд зупинити провадження у справі №905/1163/23 до перегляду судового рішення та опублікування повного тексту постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №904/1273/23.

Обґрунтовуючи клопотання, заявник повідомляє, що в ухвалі від 06.09.2023 у справі №904/1273/23 Касаційний господарський суд зазначив, що спірним є питання визначення належного способу повідомлення учасників справи про дату та час розгляду справи (вручення судового рішення), тобто застосування положень статті 242 ГПК України.

Також Суд зазначив, що питання застосування статті 242 ГПК України щодо визначення належного способу вручення судового рішення, не має єдиної правозастосовчої практики Верховного Суду. Колегія суддів вважала, що надання переваги одній із вищевказаних правових позицій Верховного Суду під час розгляду цієї справи матиме фактичним наслідком відступ від іншої позиції. З урахуванням вищезазначеного та з метою формування сталої судової практики у питанні застосування статті 242 ГПК України щодо визначення належного способу вручення судового рішення, колегія суддів вважала за необхідне з власної ініціативи передати справу №904/1273/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Перший відповідач повідомляв, що ухвалою Касаційного господарського суду від 15.09.2023 справу №904/1273/23 прийнято до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду. Як повідомляє заявник, станом на дату направлення клопотання справа №904/1273/23 не вирішена. Враховуючи викладене, вирішення питання належного повідомлення Компанії Metinvest B.V, вважає заявник, може бути вирішене лише після вирішення аналогічного питання об'єднаною палатою КГС ВС у справі №904/1273/23.

З урахуванням викладеного, просить зупинити провадження у справі №905/1926/18 на підставі п.7 ч.1 ст.228 ГПК України до вирішення справи №904/1273/23 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Крім того, 19.03.2024 від представника АКХЗ адвоката Гінінгера А.А. через підсистему Електронний суд надійшла заява (вх.№4039) про відвід головуючого колегії суддів Тихого П.В. та члена колегії суддів судді Плахова О.В. від розгляду справи №905/1163/23.

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., розглянувши заяву представника ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” Гінінгера А.А. про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Тихого П.В. та судді Плахова О.В. від розгляду справи №905/1163/23, дійшла висновку про її необґрунтованість, що відображено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 20.03.2024. Справу №905/1163/23 передано для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому ст.32, ч.3 ст.39 Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні оголошено перерву до 18.04.2024 до 10:00 год.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024 заяву представника ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” Гінінгера А.А. про відвід головуючого судді Тихого П.В. та судді Плахова О.В. від розгляду справи №905/1163/23 передано на розгляд судді Істоміній О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” адвоката Гінінгера А.А. (вх.№4039 від 19.03.2024) про відвід головуючого колегії суддів Тихого П.В. та члена колегії суддів судді Плахова О.В. від розгляду справи №905/1163/23.

28.03.2024 від представника позивачів надійшло клопотання про долучення Довідки щодо правильної адреси Компанії “МЕТІНВЕСТ Б.В.” та просить врахувати правильну адресу: PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY МЕТINVEST B.V. (ПРИВАТНА КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “МЕТІНВЕСТ Б.В.”), номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697, місцезнаходження: Zuidplein 216, 1077 XV , Amsterdam, Nethelands (Holland) та правильно її зазначати при надсиланні судових документів. (вх.№4479).

12.04.2024 від представника Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№5185). В поясненнях зазначає, що спір Позивачами та Ахметовим Р.Л. підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у відношення кінцевого бенефіціарного власника на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України. Вказує, що позивачами не надано до матеріалів справи №905/1163/23 жодних експертних висновків, звіту про оцінку із застосуванням усіх трьох методів оцінки, відповідно Позивачами не доведено належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги. Зазначає, що заявлена Позивачами вимога про солідарне стягнення у кондикційних правовідносинах не передбачена законом або договором, тому не гарантує можливість отримання відповідного відшкодування, а отже є неефективними способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Вважає, що до спірних правовідносини не застосовуються положення ст.1212 ЦК України. Таким чином, правові висновки у справі №910/3831/22 щодо застосування положень ст.1212 ЦК України не можуть застосовуватися до правовідносин у справі №905/1163/23. Щодо нарахування позивачами відсотків річних та інфляційних втрат зазначає, що не вбачається за можливе визначити строки виконання зобов'язання по сплаті справедливої компенсації, які не визначені законом, правочином або рішення суду, що набуло законної сили, що виключає факт порушення таких строків з боку відповідачів. Законодавством не передбачено нарахування процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ, тому така ставка застосована позивачами безпідставно.

В судове засідання 29.05.2024 з'явились представник позивачів та представники 1-го відповідача в режимі відеоконференції, які підтримують свої позиції, викладені в апеляційних скаргах та відзивах до апеляційних скарг.

Розглянувши клопотання 1-го відповідача про зупинення провадження у справі №905/1163/23 до перегляду судового рішення та опублікування повного тексту постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №904/1273/23, судова колегія не знаходить підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у даній справі, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, в тому числі, у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 статті 242 ГПК України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000, Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15.11.1965 в м. Гаага.

Статтею 1 вказаної Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується у цивільних або комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Конвенція передбачає можливість використання судом різних каналів вручення документів за кордоном:

1) основний (статті 5, 6, 7) - через Центральний орган держави, що запитується;

2) альтернативні:

- прямі консульські канали без застосування заходів примусу (ч.1 ст.8);

- непрямі консульські канали (ч.1 ст.9 Конвенції);

- непрямі дипломатичні канали у виключних обставинах (ч.2 ст.9);

- поштові канали (ст.10(а));

- прямі зв'язки між судовими та іншими посадовими особами, чи іншими компетентними особами (ст.10(б));

- прямі зв'язки між особою, що бере участь у судовому процесі та судовими посадовими особами чи іншими компетентними особами (ст.10(с));

3) інші канали, які не регулюються Конвенцією:

- відповідно інших міжнародних угод (статті 11, 24, 25);

- національного законодавства держави яка вручає документи (ст.19).

Отже, Конвенцією передбачено застосування як рівнозначних основного та альтернативного каналів вручення.

Пунктом "а" ст.10 Конвенції передбачено, якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Другим відповідачем у справі є іноземний суб'єкт господарювання - нерезидент України, а саме PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY МЕТINVEST B.V . (ПРИВАТНА КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “МЕТІНВЕСТ Б.В.”) номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697, місцезнаходженням якого є: Zuidplein 216, 1077 XV , Amsterdam, Nethelands (Holland).

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net) Республіка Нідерланди не заперечує проти способів передачі документів, передбачених ст.10(а) Конвенції.

Таким чином, у стосунках з Республікою Нідерланди віднесено, у тому числі, і безпосереднє надсилання судом кореспонденції отримувачу поштою.

Колегія суддів враховує, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо зареєстрованих на території України представництв другого відповідача, а також відсутні відомості про наявність у другого відповідача уповноваженого представника у даній справі. Також Компанія Metinvest B.V не є зареєстрованим користувачем підсистеми «Електронний суд».

Тому, саме на повідомлену суду сторонами адресу, апеляційний господарський суд в порядку ч. 5 ст. 242 ГПК України та положень Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах направляє Компанії Metinvest B.V поштову кореспонденцію засобами поштового зв'язку.

Зважаючи на таке, відсутні підстави вважати про існування правової проблеми з приводу визначення належного способу повідомлення Компанії Metinvest B.V. як учасника справи про час, дату та місце судового засідання, на що посилається в клопотанні представник першого відповідача як на підставу зупинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для зупинення провадження у справі з підстав, зазначених представником першого відповідача у заявленому клопотанні.

Судова колегія також зазначає, що представником позивачів до суду подавалась заява про надання інформації (вх.№5520 від 18.04.2024 та вх.№6254 від 03.05.2024). У вказаній заяві представник позивачів просить суд надати йому таку інформацію: 1. Якими засобами зв'язку Східний апеляційний господарський суд надсилав судові ухвалу про відкриття проваджень та повістки у справі №905/1163/23 до Компанії Метінвест Б.В. на судові засідання, які повинні були відбутися 20.03.2024, 18.04.2024, 29.05.2024? 2. Просимо надати номери поштових квитанцій про направлення до Компанії Метінвест Б.В. судових ухвал та повісток. 3. Просить повідомити адреси, на які суд надсилав судові ухвали та повістки.

За змістом частини 1 статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Суддею-доповідачем, в провадженні якого перебуває справа №905/1163/23 надається виключно та інформація, що була отримана або створена в процесі його роботи, або яка знаходиться у його володінні.

Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі №905/1163/23, якою, зокрема, призначено апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (вх.№2889Д/1-43) та ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю “Меридіан А”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (вх.№177Д/1-43) на рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2023 у справі №905/1163/23 до розгляду на "20" березня 2024 р. о 13:00 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 132. направлена на адреси: Компанії "Metinvest B.V."( ОСОБА_5 ) Gustav Mahlerplein 74 B, 1082MA, Amsterdam, (№ відправлення RD610326621UA, RD610326595UA,).

Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №905/1163/21, якою, зокрема, визнано необґрунтованим заявлений представником Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” адвокатом Гінінгером А.А. відвід головуючого колегії суддів Тихого П.В. та члена колегії суддів судді Плахова О.В. від розгляду справи №905/1163/23. Передано матеріали заяви представника Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” адвоката Гінінгера А.А. про відвід головуючого колегії суддів Тихого П.В. та члена колегії суддів судді Плахова О.В. від розгляду справи №905/1163/23 (вх.№4039 від 19.03.2024) для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України. Оголошено перерву у судовому засіданні у справі №905/1163/23 до 18.04.2024 о 10:00 год. направлена на адресу: Компанії "Metinvest B.V."(Метінвест Б.В.) Gustav Mahlerplein 74 B, 1082MA, Amsterdam, (№відправлення RD610324625UA) та з урахуванням заяви представника позивачів щодо правильної адреси Компанії "Metinvest B.V." від 28.03.2024 на адресу Компанії "Metinvest B.V."(Метінвест Б.В.) - 216, 1077XV Amsterdam, (№ відправлення RD610324617UA та RD610324594UA)

Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 у справі №905/1163/23, якою відкладено розгляд справи на 29 травня 2024 року об 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132 та повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи - направлена на адресу Компанії "Metinvest B.V." ( ОСОБА_5 ) 216, 1077XV Amsterdam, (№ відправлення RD610323801UA).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу учасників справи, що відстеженням поштового відправлення, направленого на адресу: Компанії "Metinvest B.V." (Метінвест Б.В.) 216, 1077XV Amsterdam, за трек-номером RD610323801UA на офіційному сайті Укрпошти, встановлено, що це поштове відправлено вкручено адресату 14.05.2024, що свідчить про належне повідомлення другого відповідача Компанії "Metinvest B.V." про розгляд цієї справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвали суду, надіслані на адресу Ахметова Р.Л. (зокрема ухвала суду від 18.04.2024 18.04.2024 у справі №905/1163/23, якою відкладено розгляд справи на 29 травня 2024 року об 11:30 год., трек-номер поштового відправлення №0600262330025) повертались до суду з відмоткою пошти «Повернення за зворотною адресою: Відсутність адресата за вказаною адресою».

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю учасників справи, які не з'явились в судове засідання.

Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який в подальшому продовжувався Указами Президента України.

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників учасників справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атріус Груп» (продавець) та Компанії Barlenco LTD (покупець) від імені якого діє Приватне акціонерне товариство «Альтана Капітал» (повірений покупця) укладено договір купівлі - продажу акцій №БВ20180426/02-АК, згідно з п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити акції з наступними характеристиками: вид акцій - акції прості іменні; емітент акцій: Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» міжнародний ідентифікаційний номер: UA4000079222; форма існування акцій: бездокументарна; кількість акцій: 550000 штук; сума договору: 8250000 грн.

Право власності на акції переходять від продавця до покупця з моменту зарахування акції на рахунок у цінних паперах покупця у депозитарній установі, відповідно до чинного законодавства України (п.2.2 договору).

За приписами п.8.1 цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та припиняє свою дію: з моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень.

27.04.2018 між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» (сторона 1), Приватним акціонерним товариством «Фірма верхнього одягу «ФЕЯ» (сторона 2) та Компанії Barlenco LTD (сторона 3) укладено договір, за умовами п.А якого сторони є афілійованими особами в розумінні п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства», а саме сторона 2 та сторона 3 під контролем сторони 1.

Сторона 1 прямо володіє 94,60034% акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (Україна, код ЄДРПОУ 00191075) (товариство); сторона 2 прямо володіє 0,11842% акцій товариства; сторона 3 прямо володіє 0,28196% акцій товариства (п.п.В, С, D договору).

Згідно з п.Е та п.1 договору сторони разом мають право власності на домінуючий контрольний пакет акцій товариства, який таким чином перебуває у прямій та опосередкованій власності сторони 1; враховуючи норми статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» та на підставі ст.627 Цивільного кодексу України, сторони уклали цей договір, яким домовились визначити сторону 3 особою, що уповноважена на вчинення наступних дій: вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій товариства шляхом надсилання до товариства публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій товариства та вчиняти всі інші дії відповідно до вимог та у порядку, визначеними ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства». Сторона 3 вчиняє дії, зазначені в п.1 цього договору, від власного імені та за власні кошти, самостійно несе ризик збитків за неналежне виконання своїх зобов'язань (п.2 наведеного правочину).

Відповідно до п.6 цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання стороною 3 дій, зазначених в п.1 цього договору.

27.04.2018 Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» надіслано відповідачу 1 Повідомлення б/н від 27.04.2018 про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», в якому зазначено про структуру власності Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» та її афілійованих осіб. Разом з цим, зазначено наступне: Ціна, передбачена п.1 та п.2 ч.5 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»: найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття - 15 грн за одну іменну акцію Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.»; опосередковано набули право власності на акції Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» згідно з вимогами п.2 ч.5 ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» не відбувалось. Дата набуття домінуючого контрольного пакету акцій товариства: 27.04.2018.

Крім того, у повідомленні зазначено, що Компанія Barlenco LTD виступить суб'єктом реалізації прав, передбачених статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» для заявника вимоги на підставі відповідного договору.

Протоколом засідання наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» №209 від 30.04.2018, на підставі отриманого Повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», вирішено обрати Товариство з обмеженою відповідальністю «Оціночний Стандарт» оцінювачем ринкової вартості акцій товариства станом на 26.04.2018; надано дозвіл товариству на укладання з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночний Стандарт» договору про надання послуг щодо оцінки ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції товариства, у складі пакетів загальною кількістю 4,99928% від статутного фонду станом на 26.04.2018 з метою реалізації права обов'язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, та надання рецензії незалежного оцінювача на звіт «Оцінка ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції товариства».

30.04.2018 між відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночний Стандарт» укладено договір №438/18Ю, предметом якого є оцінка ринкової вартості 1 (однієї) акції простої іменної Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду станом на 26.04.2018р. з метою реалізації права обов'язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій та надання рецензії незалежного оцінювача на звіт «Оцінка ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду станом на 26.04.2018 з метою реалізації права обов'язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій».

Згідно зі Звітом про оцінку вартості 1 (однієї) простої у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду з метою реалізації права обов'язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій) Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 02.05.2018 - ринкова вартість 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду з метою реалізації права обов'язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій) станом на 26.04.2018р. становить: 13,13 грн без ПДВ.

Протоколом засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» №211 від 04.05.2018 затверджено ринкову вартість 1 простої іменної акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 13,13 грн.

04.05.2018 відповідачем 1 надіслано Компанії Barlenco LTD повідомлення про затвердження ринкової вартості акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» станом на 26.04.2018.

04.05.2018р. між Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (банк) та Компанія Barlenco LTD (клієнт) укладено договір рахунку умовного зберігання (ескроу) №31/2017-7, предметом якого є відкриття клієнту рахунку умовного зберігання (ескроу) у національній валюті та здійснення його обслуговування у відповідності до умов цього договору та чинного законодавства України, у тому числі Закону України «Про акціонерні товариства» та нормативно-правових актів Національного банку України. Рахунок використовується з метою оплати ціни акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в межах процедури обов'язкового продажу акцій на вимогу клієнта, що є власником домінуючого контрольного пакета акцій емітента (або уповноваженою особою, яка діє в інтересах групи осіб, що спільно є власниками домінуючого контрольного пакету акцій емітента) (п.1.3).

На виконання умов зазначеного договору, Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» відкрито на ім'я Компанії Barlenco LTD у валюті UAH (з метою оплати ціни акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»), що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» №2879 від 04.05.2018.

05.05.2018 Компанія Barlenco LTD надіслано на адресу відповідача 1 Публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вимога).

Згідно з п.4 вимоги ціна придбання акцій та порядок їх визначення: 15 грн за одну просту іменну акцію Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод». Ціна придбання акцій визначена відповідно до ч.5 ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» як найвища з наступних:

- найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакету акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» включно з датою набуття (15 грн);

- ринкова вартість акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій - 26.04.2018. (13,13 грн);

- середній біржовий курс за останні три місяці, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», визначений Публічним акціонерним товариством «Українська біржа» (9,6723 грн).

Розділом 6 вимоги визначено порядок реалізації останньої.

Зазначена вимога отримана відповідачем 1 - 07.05.2018, що підтверджується відміткою про отримання №11/09/371 від 07.05.2018.

В подальшому, вказана вимога опублікована на сайті Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» https://akhz.metinvesthilding.com/ua/about/info, а також на загальнодоступній інформаційній базі Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України https://stockmarket.gov.ua//.

Повідомленням про перерахування грошових сум за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанія Barlenco LTD повідомив відповідача 1 та Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України» про перерахування на рахунок умовного зберігання 17.05.2018 грошових коштів у сумі 146275680 грн.

Актом приймання - передачі від 17.05.2018, підписаним з боку Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», відповідача 1 та Компанії Barlenco LTD, визначено список осіб, у яких придбаваються акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».

За змістом виписок про операції з цінними паперами станом на 18.05.2018 та 17.05.2018, ОСОБА_1 обліковувався в реєстрі власників цінних паперів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» з загальною кількістю цінних паперів - 31000 шт, ОСОБА_2 був власником з загальною кількістю цінних паперів - 10000 шт, Товариство з обмеженою відповідальністю «Меридіан А» - 22664 шт, ОСОБА_3 - 2000 шт.

Зазначені фізичні та юридичні особи звернулись до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» з заявами на видачу готівки з рахунків ескроу та отримали грошові кошти в наступних розмірах: ОСОБА_1 - 465000 грн, ОСОБА_2 - 117910,09 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю «Меридіан А» - 267233,30 грн, ОСОБА_3 - 23582,20 грн.

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Не погоджуючись із ціною викупу акцій та вважаючи свої права порушеними, позивачі звернулись до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч.5 ст.41 Конституції України примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Аналогічне положення міститься у ч.3 ст.321 Цивільного кодексу України (примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст.353 цього Кодексу).

Акція є об'єктом права власності (ст.177 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.4 Закону «Про акціонерні товариства», ст.6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання справедливої компенсації до моменту такого вилучення. У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов'язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97). ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001р. відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів.

Процедура обов'язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій (сквіз-аут) запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017р. №1983-VIII.

Цим законом доповнено ст.65 Закону України «Про акціонерні товариства», статтею 65-2, яка встановлює порядок обов'язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій.

При цьому, у п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України №1983-VIII зазначено, що протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.

Відповідно до ст.65-2 Закону особа (особи, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) власником домінуючого контрольного пакета акцій, протягом наступного робочого дня з дня набуття нею права власності на такий пакет акцій зобов'язана подати офіційним каналом зв'язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і до товариства повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій (далі - повідомлення).

Товариство не пізніше наступного робочого дня з дати отримання повідомлення зобов'язане розмістити його на веб-сайті товариства та у базі даних особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків.

Товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення повинно затвердити ринкову вартість акцій товариства, визначену суб'єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону, та повідомити її особі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 65-1 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа (далі - заявник вимоги) має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства (далі - публічна безвідклична вимога).

У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов'язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.

Згідно з ч.5 ст.65-2 Закону ціною обов'язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:

1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;

2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

3) ринкова вартість акцій товариства, визначена відповідно до статті 8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.

Тобто, встановлений законом порядок визначення ціни придбання акцій для цілей зазначеної процедури передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у цій нормі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Вибір робить заявник вимоги, тоді як наглядова рада визначає ринкову вартість (надає цей показник для порівняння).

Таким чином, одним із передбачених зазначеною нормою варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства.

Порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, зокрема цінних паперів (акцій) встановлений у ст.8 Закону «Про акціонерні товариства», з урахуванням особливостей, передбачених у ст.65-2 цього Закону.

Згідно зі ст.8 Закону «Про акціонерні товариства» ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання ухвалюється наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою).

Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається суб'єктом оціночної діяльності:

1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів; у разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому Національною комісією по цінним паперам та фондовому ринку;

3) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, або у разі якщо законом передбачена можливість незастосування п.2 цієї статті, як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин 1 і 2 цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення (ч.3 ст.8 Закону «Про акціонерні товариства»).

Як було встановлено судом, протоколом засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» №211 від 04.05.2018р. затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 13,13 грн.

Відповідно до ч.1 ст.51 Закону «Про акціонерні товариства» наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Згідно з ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного права, закріпленими у ст.3 та інших статтях Цивільного кодексу України, яким мають відповідати дії будь-якого суб'єкта.

Наглядова рада як орган, створений для захисту інтересів акціонерів, має забезпечувати рівний захист всіх акціонерів товариства і рівне ставлення до них, незважаючи на розмір пакету акцій, який їм належить.

При проведенні процедури сквіз-аут наглядова рада виконує надзвичайно важливу роль вона обирає суб'єкта оціночної діяльності і потім затверджує оцінку ринкової вартості акцій. Таким чином, саме від добросовісних, розумних дій наглядової ради при визначенні ринкової вартості акцій залежить захист інтересів всіх акціонерів.

Відповідно до ст.53 Закону України «Про акціонерні товариства» наглядова рада обирається рішенням загальних зборів простим або кумулятивним голосуванням. Членом наглядової ради акціонерного товариства може бути лише фізична особа. До складу наглядової ради обираються акціонери або особи, які представляють їхні інтереси (далі представники акціонерів), та/або незалежні директори.

Втім, те, що особа член наглядової ради не є незалежним директором, не означає, що вона може діяти виключно в інтересах мажоритарного акціонера, бути лише його представником і діяти відповідно до наданих ним вказівок.

У Принципах корпоративного управління, затверджених рішенням Національної комісії по цінним паперам та фондовому ринку від 22.07.2014 №955, рекомендованих до застосування в акціонерних товариствах, містяться такі рекомендації, які відображають найкращі практики корпоративного управління:

-товариство повинно забезпечити захист прав, законних інтересів акціонерів та рівне ставлення до всіх акціонерів незалежно від того, чи є акціонер резидентом України, від кількості акцій, якими він володіє, та інших факторів;

-товариство має запровадити ефективні механізми захисту прав дрібних акціонерів від недобросовісних дій акціонерів власників контрольного пакета акцій, вчинених ними особисто або третіми особами у їх інтересах (п.2.8);

-якщо рішення можуть по-різному впливати на різні групи акціонерів, наглядова рада має однаково справедливо ставитись до всіх акціонерів; наглядова рада у своїй діяльності керується найкращими етичними стандартами та враховує інтереси зацікавлених осіб (п.3.1.2.);

-з метою забезпечення незалежності наглядової ради до її складу доцільно включати незалежних членів, кількість яких складає принаймні 25 відсотків кількісного складу ради; незалежним вважається член наглядової ради, який не має будь-яких суттєвих ділових, родинних або інших зв'язків з товариством, членами його виконавчого органу або мажоритарним акціонером товариства і не є представником держави (п.3.1.12).

У коментарях до п.2.8 Принципів зазначено, що товариство має дбати про те, щоб рішення, які проводяться в життя контролюючими акціонерами, відповідали найкращим інтересам товариства та враховували інтереси дрібних (міноритарних) акціонерів; контролюючі акціонери не здійснюють дії, направлені на отримання зисків на шкоду товариству та іншим акціонерам; у разі зміни контролю над акціонерним товариством дрібним акціонерам надається можливість продати або вимагати викупу контролюючим акціонером або товариством належних їм акцій за справедливою (ринковою) ціною.

Тобто, дослідження обставин законності і обґрунтованості рішення наглядової ради про затвердження ринкової вартості акцій, яке ухвалюється відповідно до ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства», має істотне значення для вирішення цього спору, адже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв'язку з примусовим відчуженням належних йому акцій (постанова Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18).

Як зазначено у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 по справі №905/1926/18, від 15.06.2022 у справі №905/671/19:

- Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» є приватним акціонерним товариством, відповідно на нього не поширюється вимога мати незалежних директорів у складі наглядової ради, передбачена ст.53-1 Закону «Про акціонерні товариства».

Втім, те, що особа - член наглядової ради не є незалежним директором, не означає, що вона може діяти виключно в інтересах мажоритарного акціонера, бути лише його представником і діяти відповідно до наданих ним вказівок.

Ухвалюючи рішення про затвердження ринкової ціни акцій у 13,13 грн, члени наглядової ради усвідомлювали, що така вартість акцій є несправедливою. Суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином аргументи позивача про явну (очевидну для будь-якої розумної особи) невідповідність затвердженої наглядовою радою ціни акцій їх справедливій (ринковій) вартості.

Наглядова рада товариства знала, що відповідно до даних річної фінансової звітності товариства за 2017 рік його власний капітал (чисті активи) складав більше 24 млрд. грн (що за розрахунком позивача становить 54,97 грн із розрахунку на одну акцію), нерозподілений прибуток - більше 7 млрд грн (36,41 грн - на одну акцію). Більш того, ці дані про активи товариства містилися у Звіті про оцінку, з яким були ознайомлені члени наглядової ради перед затвердженням ринкової вартості акцій товариства. Таким чином, затверджена наглядовою радою товариства ринкова вартість однієї акції у 13,13 грн є вочевидь несправедливою, заниженою. Суди не надали належну правову оцінку аргументації позивача про несправедливість затвердженої відповідачем 1 оцінки і безпідставно відмовили позивачу у клопотанні про призначення експертизи для визначення справедливої (ринкової) вартості акцій, право власності на які перейшло від позивача до Компанії Barlenco LTD внаслідок проведеної процедури сквіз-аут.

Суди посилалися також на те, що при проведенні процедури сквіз-аут покупцем для розрахунків з акціонерами була обрана інша ціна, аніж ринкова вартість акцій, затверджена рішенням наглядової ради (13,13 грн). Так, Компанія Barlenco LTD звернулася до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» з публічною безвідкличною вимогою про придбання акцій усіх власників акцій акціонерного товариства за ціною 15 грн за акцію (найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» включно з датою набуття). Але це відбулося саме через те, що наглядова рада знехтувала своїми обов'язками і затвердила вочевидь несправедливу ціну, визначену оцінювачем, як ринкову вартість акцій.».

У постанові від 15.06.2022 по справі №905/671/19 Верховним Судом також звернуто увагу на надзвичайно стислі строки проведення оцінки Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт» та її затвердження наглядовою радою відповідача 1. Судами було встановлено, що договір з оцінювачем був підписаний товариством 30.04.2018р., вже 02.05.2018р. оцінювачем був затверджений звіт, 04.05.2018р. Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів» була надана рецензія на цей звіт. У цей же день наглядова рада ухвалила рішення про затвердження ринкової вартості акцій. Така надзвичайна швидкість визначення ринкової вартості акцій (7 календарних днів з дати звернення компанії Barlenco Ltd з вимогою) не була зумовлена вимогами закону, адже ч.3 ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства» надає наглядовій раді строк у 25 робочих днів на організацію проведення оцінки та затвердження ринкової вартості акцій. Верховний Суд врахував це додатковим аргументом, який підтверджує несумлінне, поверхневе і суто формальне ставлення наглядової ради до процедури встановлення ринкової вартості акцій.

Верховний Суд також врахував ті обставини, що звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт» визнаний таким, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на імовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків (рецензія Фонду державного майна України від 24.07.2018; висновок Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 23.10.2020р. №3914/3915/3945/3946).

З урахуванням зазначеного Верховний Суд дійшов висновку, що рішенням від 04.05.2018р. (протокол №211) наглядова рада Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» затвердила вочевидь несправедливу вартість акцій, визначену Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт», як ринкову.

У постанові від 04.03.2021р. у справі №910/2483/18 Верховний Суд надав аналіз положенням чинного законодавства, зокрема, Закону «Про акціонерні товариства», що стосуються порядку та способів визначення ціни придбання акцій, зокрема, для цілей процедур добровільного викупу акцій та примусового викупу акцій (сквіз-аут).

У цій справі Верховний Суд дійшов зокрема таких висновків щодо співвідношення понять ринкової та справедливої вартості:

- Закон України «Про акціонерні товариства» передбачає можливість викупу акцій мажоритарним акціонером у міноритарного акціонера. Для реалізації цієї можливості Закон передбачає три варіанти (процедури): 1) добровільний викуп акцій, 2) примусовий викуп акцій (процедура сквіз-ауту), 3) викуп акцій на вимогу міноритарних акціонерів (процедура сел-ауту);

-процедура добровільного викупу акцій урегульована статтею 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства». У цій процедурі має бути визначена ціна придбання акцій, так звана ціна пропозиції. Вчинення дій, передбачених статтею 65-1 цього Закону, зокрема і дій щодо визначення ціни пропозиції, є обов'язковим перед здійсненням процедури сквіз-ауту, що випливає із норм, закріплених у абзацах 1 та 4 частини четвертої статті 65-2 Закону;

-процедура примусового викупу акцій (сквіз-аут) урегульована статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства». У цій процедурі має бути визначена ціна обов'язкового продажу акцій, так звана ціна вимоги;

-порядок визначення ціни придбання акцій для цілей усіх трьох зазначених процедур чітко встановлений законом, проте має певні відмінності. Однаковим для визначення ціни придбання акцій в усіх трьох процедурах є те, що Закон передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у законі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Одним із таких передбачених Законом варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства;

-порядок визначення ринкової вартості акцій встановлений у ст.8 Закону України «Про акціонерні товариства», однак при її визначенні у процедурах добровільного викупу акцій та сквіз-ауту враховуються особливості, встановлені ст.ст.65 65-3 Закону (абз.2 ч.3 ст.8 Закону).

-у разі звернення міноритарного акціонера до суду з позовом про стягнення ціни придбання акцій у процедурі сквіз-ауту, яка на його думку є справедливою, посилаючись при цьому в обґрунтування позову на порушення порядку визначення ринкової вартості акцій товариства та на те, що визначена відповідачами ринкова вартість акцій є несправедливою, суд має з'ясувати розмір ринкової вартості акцій товариства, що визначається у процедурі добровільного викупу акцій, передбаченій статтею 65-1 Закону, а також розмір ринкової вартості акцій, що визначається у процедурі сквіз-ауту, передбаченій статтею 65-2 Закону, встановити чи відрізняються ці розміри ринкової вартості акцій між собою та чи є різниця між ними істотною. Також суд має перевірити, чи правильно була визначена ринкова вартість акцій в обох процедурах. Тобто суди мають з'ясувати, чи є визначена кожною із сторін у справі ринкова вартість акцій товариства правильною та справедливою.

У низці інших постанов Верховний Суд займає позицію, відповідно до якої «при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати» (зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, від 18.02.2021 у справі №908/3492/19, від 28.04.2021 у справі №910/12591/18).

Водночас, як зазначено Верховним Судом у постанові у справі №905/671/19, із таких правових висновків не є повністю зрозумілим, як саме визначається справедлива вартість акцій, і як вона співвідноситься із ринковою вартістю, механізм визначення якої встановлений у Законі України «Про акціонерні товариства», зокрема у статтях 8 та 65-2 цього Закону.

Для забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 8, 65-2 Закону «Про акціонерні товариства», Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2022 по справі №905/671/19 уточнює висновки, зроблені у вказаних вище постановах Верховного Суду, і зазначає, що поняття «справедлива вартість» означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб'єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб'єктом. Наглядова рада може вважатися такою, що не знаходиться під впливом мажоритарного акціонера у випадку наявності у її складі незалежних директорів, які становлять більшість від такого складу на момент ухвалення рішення про затвердження ринкової вартості акцій.

Як вже зазначалося вище, порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій визначений у ч.5 ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства», відповідно до якої ціною обов'язкового продажу акцій визначається найбільша з таких:

3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.

Тобто при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою.

Верховний Суд відхилив аргументи відповідача 1 про те, що саме справжня ринкова (біржова) вартість є справедливою (та вартість, за яку міноритарний акціонер міг реально продати на ринку свої акції). Верховний Суд звернув увагу на те, що Директива ЄС про поглинання, яка визначала як справедливу саме ціну, яка склалася на фондовому ринку, була розрахована на застосування до публічних компаній (товариств), акції яких знаходяться в обігу на організованих ринках. У країнах ЄС визначення ринкової ціни відбувається за умови розвиненого фондового ринку та наявності у таких товариствах значної кількості незалежних директорів у складі наглядової ради (що є вимогою всіх організованих ринків), що виступає запорукою забезпечення справедливої ціни.

В Україні фактично відсутній класичний фондовий ринок, на якому активно торгуються акції публічних компаній з розпорошеним корпоративним контролем.

Так, навіть у звіті про оцінку, підготовленому Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт», на який неодноразово, обґрунтовуючи свою позицію, покликався відповідач 1, вказано, що ринок акцій в Україні існує скоріше формально враховуючи низьку ліквідність, капіталізацію і зацікавленість з боку населення; цивілізованого ринку акцій в Україні дотепер немає; український фондовий ринок катастрофічно недооцінений.

Таким чином, навіть незалежний оцінювач, обраний самим відповідачем, у Звіті про оцінку стверджує про відсутність в Україні ефективно функціонуючого фондового ринку, через що біржова ціна, про необхідність застосування якої стверджує відповідач 1, не є належним індикатором ринкової вартості акцій.

Більше того, акції міноритарних акціонерів часто не мають високої ціни саме на українському фондовому ринку через те, що міноритарні акціонери фактично відсторонені від ухвалення будь-яких управлінських рішень (не мають контролю), роками не отримують дивідендів, але змушені нести витрати, пов'язані із депозитарним обліком своїх акцій.

Отже, вартість акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку може наближатися до нуля (бути мінімальною). Такі акції не купують портфельні інвестори, але вони є надзвичайно цікавими як предмет купівлі для контролюючого акціонера для зниження витрат товариства, зменшення ризиків, а також отримання повного контролю над товариством.

Саме через те, що ціна акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку є зазвичай дуже низькою, особливого значення для визначення справедливої вартості набуває проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем відповідно до вимог ст.ст.8, 65-2 Закону «Про акціонерні товариства» або шляхом проведення судової експертизи (якщо така вартість визначається судом).

У постанові від 17.02.2021р. у справі №905/1926/18, Верховний Суд дійшов висновку, що при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій при сквіз-ауті має бути застосований майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з ч.6 ст.9 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт №1 та Національний стандарт №3). При застосовуванні майнового підходу справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції товариства має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) за формулою: ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020р. у справі №908/137/18 вказано, що при проведенні процедури примусового викупу акцій, належних міноритарним акціонерам (сквіз-ауту), останні перебувають у менш захищеному стані. Тому наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв'язку з примусовим відчуженням належних йому акцій. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що запровадження нормативного регулювання, при якому, залежно від обраного способу визначення ціни акцій, їх вартість може відрізнятися в рази, не може гарантувати отримання міноритарним акціонером в усіх випадках справедливої компенсації за обов'язковий продаж акцій та, відповідно, дотримання у таких відносинах критерію пропорційності втручання у право власності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що надзвичайно стислі строки проведення оцінки ТОВ "Оціночний стандарт" та її затвердження Наглядовою радою третьої особи ставлять під обґрунтований сумнів сумлінне виконання обов'язків наглядової ради до процедури встановлення ринкової вартості акцій, та не виключає суто формального ставлення наглядової ради до вказаної процедури;

Оскільки ознакою домінуючого контрольного пакету акцій є наявність повного контролю над товариством з боку мажоритарного акціонера (його афілійованих осіб чи осіб, що діють з ним спільно на підставі угоди), то позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством.

Мажоритарний акціонер може не бути покупцем акцій у процедурі сквіз-аут, адже законодавство України дозволяє виступати покупцем акцій у процедурі сквіз-аут не лише особі, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, але й її афілійованим особам або уповноваженим особам, які не є афілійованими, а діють на підставі угоди.

В даній справі покупцем акцій є особа, яка не була акціонером станом на дату примусового викупу, в той же час, Компанія Barlenсo LTD, Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» та ПрАТ «Фірма верхнього одягу «ФЕЯ» є афілійованими особами. Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» прямо володіє 94,60034% статутного капіталу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».

З огляду на наведене, відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов'язаних / афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною.

Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються.

Оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером разом із групою міноритарних акціонерів (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань, адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів, чи "технічна" юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх активів для того, щоб відповідати за зобов'язаннями.

Вказане дає достатні підстави вважати, що компанія Barlenco Ltd могла бути використана в процедурі сквіз-ауту мажоритарним акціонером як технічна юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси" щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб'єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером.

Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23 постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022 у справі №905/830/21.

В постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду викладено правову позицію щодо того, що надзвичайно стислі строки проведення оцінки суб'єктом оціночної діяльності (як і в даній справі - ТОВ "Оціночний стандарт") та її затвердження наглядовою радою акціонерного товариства (надзвичайна швидкість визначення ринкової вартості акцій) не є такою, що зумовлена вимогами закону, адже ч.3 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" надає наглядовій раді строк у 25 робочих днів на організацію проведення оцінки та затвердження ринкової вартості акцій. Верховний Суд вважає це додатковим аргументом, який підтверджує несумлінне, поверхневе і суто формальне ставлення наглядової ради до процедури встановлення ринкової вартості акцій.

За таких обставин, міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента, а формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси", у зв'язку з чим можливим є пред'явлення позивачами вимог про визначення суми компенсації до покупця пакету акцій міноритаріїв - Компанія Barlenco LTD та Компанія Metinvest B.V., як мажоритарного власника ПрАТ "АКХЗ" та афілійованої з покупцем особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19.

Вказане спростовує доводи апеляційної скарги першого відповідача про те, що чинне законодавство прямо забороняє відповідальність акціонерів за дії інших акціонерів або акціонерного товариства, тому Компанія Metinvest B.V. не може відповідати за дії Наглядової ради ПрАТ "АКХЗ" або Компанії Barlenco LTD, а також про безпідставність застосування судом першої інстанції доктрини «підняття корпоративної завіси».

Верховний Суд у справі №905/671/19 звертає увагу, що у випадку проведення сквіз-ауту мажоритарний акціонер купує по суті не дрібні пакети акцій у окремих міноритарних акціонерів, які на ринку мають низьку ціну, можуть бути неліквідними, нецікавими для інших інвесторів (через відсутність будь-якого контролю, впливу на справи товариства, тривалу невиплату дивідендів), але мають значну вартість для мажоритарного акціонера, який шляхом сквіз-ауту швидким та зручним для себе способом викупає акції у всіх міноритаріїв без необхідності шукати кожного окремого власника і домовлятися з ним щодо умов індивідуальної угоди.

Відтак, в силу специфіки процедури сквіз-аут Верховний Суд вважає, що мажоритарний акціонер фактично купує не міноритарний пакет акцій як такий, а контроль над товариством в цілому (право на витискання міноритаріїв незалежно від їх волі та згоди), тому оцінці для визначення справедливої вартості 1 акції підлягає 100% пакет акцій акціонерного товариства, а не міноритарний пакет.

У Національному стандарті №3 надається визначення корпоративної долі це частина (пай, акція) господарського товариства, створеного на основі цілісного майнового комплексу. Отже, оцінка пакету акцій у 100% означає оцінку товариства як єдиного (цілісного) майнового комплексу.

Відповідно до п.38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: майновий (метод вартості чистих активів і метод оцінки вартості ліквідації), порівняльний (метод ринку капіталу та метод ринкових угод), дохідний (дисконтування грошових потоків або дивідендів).

Саме застосування трьох різних підходів дозволяє отримати найбільш об'єктивний розрахунок ринкової вартості акцій. При чому розрахунки різними методами можуть давати різну ринкову вартість.

Національний стандарт №1 передбачає можливість застосування контрольної знижки. Контрольна знижка зменшення вартості об'єкта оцінки через відсутність права контролю або їх меншого обсягу порівняно з вартістю об'єктів, які характеризуються правами контролю в більшому обсязі. У зв'язку з тим, що справедливою вважається найбільша ціна, а оцінка акції має здійснюватися у 100% пакеті, Верховний Суд доходить висновку, що контрольна знижка не підлягає застосуванню.

Усуваючи розбіжності у судовій практиці, Палата вирішила за необхідне уточнити правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону «Про акціонерні товариства», які містяться у постановах від 16.02.2021р. у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021р. у справі №905/1926/18 таким чином, що:

-при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті,

- у зв'язку з цим має бути обов'язково застосований Національний стандарт №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016р. відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008р. за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);

- майновий метод оцінки має бути обов'язково застосований поряд з іншими методами оцінки;

-не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1.

Позивачем у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог у справі №905/671/19 було надано розрахунок ринкової вартості акцій за майновим методом (методом балансової вартості чистих активів), відповідно до якого ринкову (справедливу) вартість акцій визначено позивачем у розмірі 54,3 грн за одну акцію.

У Методиці комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, вказано, що у багатьох випадках балансова вартість вважається самою консервативною оцінкою, і в цьому випадку вона може застосовуватися для оцінювання нижньої межі вартості акцій. Автори методики також зазначають, що в Україні при оцінюванні акцій балансова вартість часто виступає на перший план, що пов'язано з відсутністю об'єктивної інформації для використання інших методів.

Як зазначив Верховний Суд, формула, за якою проведено розрахунок позивача у справі №905/671/19, також передбачена Методикою комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18 (розділ 3.6 «Визначення вартості акцій за балансовим методом»).

Також, Верховний Суд виходив з того, що у цій справі суд визначає не ринкову вартість акцій як таку, а суму справедливої компенсації, у значенні ч.5 ст.41 Конституції України, ч.3 ст.321 Цивільного кодексу України, ст.1 Протоколу 1 Конвенції, яку акціонер мав би отримати за одну акцію в результаті примусового викупу його акцій відповідно до положень ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства».

Отже, як встановлено судами, ринкова вартість акцій розрахована порівняльним методом, становить 13,00 грн, дохідним методом 12,47 грн, позивач надав розрахунок вартості акцій, проведений майновим методом (методом балансової вартості чистих активів) 54,3 грн.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вирішив, що позивач має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».

Тобто, під час розгляду справи №905/671/19 судом було встановлено справедливу ціну однієї акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 54,3 грн, які примусово вилучалися на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що обставини та факти, встановлені Верховним Судом у справі №905/671/19, для цієї справи не є преюдиціальними.

Проте, суди при ухваленні судового рішення керується принципами правової визначеності та верховенства права і не може ухвалювати рішення врозріз з відповідними висновками Верховного Суду у справі №905/671/19, які стосувалися встановлення обставин проведення одного спільного сквіз-ауту Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».

За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи першого відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при застосуванні висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 в подібних правовідносинах.

Верховний Суд вказав, що чинне законодавство України не передбачає можливості подання акціонерами колективних позовів, що є істотною вадою національного процесуального законодавства. Особливістю процедури сквіз-аут є те, що внаслідок низки передбачених законом дій у значної кількості акціонерів товариства одночасно, шляхом єдиної для всіх публічної пропозиції, викупаються їх акції. Відтак у судових спорах щодо сквіз-ауту певного емітента фактичні обставини справи є майже однаковими. Водночас через вади процесуального законодавства, які не дозволяють акціонерам подати колективний позов, кожен акціонер має індивідуально у спорі з товариством кожен раз доводити ті факти і обставини, які вже були встановлені судом у іншій справі (але не є преюдиціальними через різний суб'єктний склад).

Відсутність преюдиції не означає можливість встановлення судом у кожній справі правомірності чи неправомірності рішення наглядової ради, чи індивідуальної справедливої ціни для кожного акціонера (залежно від наданих сторонами доводів та доказів).

Розглядаючи спори щодо одного й того самого сквіз-ауту, щодо одного й того ж емітента, щодо тих самих рішень його органів, але за позовами різних акціонерів (доводи яких є майже ідентичними, різняться лише позовні вимоги), суди мають враховувати висновки Верховного Суду щодо правомірності рішень щодо затвердження ринкової вартості акцій.

Ухвалення судами у подібних справах щодо одного й того самого питання судових рішень із діаметрально протилежними правовими висновками (правовою оцінкою фактів) є неприпустимим у правовій державі.

Отже, Верховний Суд у справі №905/671/19 погодився з доводами скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, що містяться у постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18.

Верховний Суд у наведеній справі також звернув увагу на надзвичайно стислі строки проведення оцінки ТОВ "Оціночний стандарт" та її затвердження наглядовою радою відповідача.

Так, судами було встановлено, що договір з оцінювачем був підписаний товариством 30.04.2018, вже 02.05.2018 оцінювачем був затверджений звіт, 04.05.2018 Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів" була надана рецензія на цей звіт. У цей же день наглядова рада ухвалила рішення про затвердження ринкової вартості акцій.

Така надзвичайна швидкість визначення ринкової вартості акцій (7 календарних днів з дати звернення компанії Barlenco Ltd з вимогою), за висновками Верховного Суду, не була зумовлена вимогами закону, адже ч.3 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" надає наглядовій раді строк у 25 робочих днів на організацію проведення оцінки та затвердження ринкової вартості акцій.

Наведене Верховний Суд вважає додатковим аргументом, який підтверджує несумлінне, поверхневе і суто формальне ставлення наглядової ради до процедури встановлення ринкової вартості акцій.

Верховний Суд вказав, що звіт ТОВ "Оціночний стандарт" визнаний таким, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на імовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків (рецензія ФДМУ від 24.07.2018; висновок ДНДІСЕ від 23.10.2020 №3914/3915/3945/3946).

Вказане за висновками Верховного Суду у справі №905/671/19 свідчить про те, що рішенням від 04.05.2018 (протокол №211) наглядова рада ПрАТ "АКХЗ" затвердила вочевидь несправедливу вартість акцій, визначену ТОВ "Оціночний стандарт", як ринкову.

У наведеній вище постанові Верховний суд визнав належним та допустимим доказом розрахунок ринкової вартості акцій ПрАТ “АКХЗ” за майновим методом (методом балансової вартості чистих активів), відповідно до якого ринкову (справедливу) вартість акцій визначено позивачем у розмірі 54,3 грн за одну акцію.

Позивач у цій справі також неодноразово стверджував, що вважає таку вартість справедливою.

Крім того, Верховний Суд врахував те, що в Україні з 24.02.2022 оголошено воєнний стан, ПрАТ "АКХЗ" знаходиться на території м. Авдіївка, у зоні воєнних дій, що може утруднити чи навіть привести до неможливості проведення експертизи із застосуванням майнового методу і переоцінкою активів за ринковою вартістю. Останній зазначив про те, що суд визначає не ринкову вартість акцій як таку, а суму справедливої компенсації, у значенні ч. 5 ст. 41 Конституції України, ч.3 ст.321 ЦК, ст.1 Протоколу 1 Конвенції, яку позивач мав би отримати за одну акцію в результаті примусового викупу його акцій відповідно до положень ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства".

Враховуючи викладене, Верховний Суд у справі №905/671/19 дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "АКХЗ".

Таким чином, знайшли свої підтвердження доводи позивачів про те, що обов'язковий продаж належних йому акцій ПрАТ "АКХЗ" було проведено із порушенням їх прав, що призвело до порушення критеріїв справедливості та пропорційності втручання у права позивача.

Отже, якщо акціонер вважає, що його права були порушені (він не отримав такої справедливої компенсації), то суд має сприяти поновленню відповідного права в максимально короткі строки.

Колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та / або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.1212 ЦК.

Рішення суду про визначення розміру компенсації (ринкової / справедливої вартості акцій) спрямоване на забезпечення балансу інтересів акціонерів товариства та дозволить обом сторонам правочину вирішити спір щодо вартості акцій (яку товариство та мажоритарний акціонер вважають справедливою, а міноритарний акціонер - заниженою) і, враховуючи це, визначити свою подальшу поведінку (судову та позасудову).

Правова визначеність щодо суми справедливої компенсації надає сторонам додаткову можливість врегулювати конфлікт шляхом переговорів чи медіації, без подальшого звернення до суду (постанова ВС від 15.06.2022 у справі №905/671/19).

В пунктах 7.34, 7.35.7.36. постанови від 24.11.2020 у справі №908/137/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що запровадження державою спеціальної процедури з примусового відчуження акцій на користь приватних осіб в будь-якому випадку має супроводжуватися встановленням гарантій захисту прав особи, яка позбавляється майна, і такі гарантії мають бути передбаченими саме у цій процедурі.

Втім зазначених гарантій для міноритарного акціонера законодавче регулювання спірних правовідносин не містить, а можливість міноритарного акціонера захистити свої права в загальному порядку, визначеному нормами ЦК України, у спосіб пред'явлення вимоги про стягнення з особи, на користь якої відбулося примусове відчуження акцій, грошових коштів у розмірі різниці між визначеною ціною у публічній безвідкличній вимозі та справедливою ціною таких акцій або ж у спосіб визнання недійсним зазначеного правочину, не може вважатися достатньою гарантією захисту прав цього учасника, адже за таких обставин обов'язок доказування справедливої ціни викупу акцій буде здійснюватися вже після фактичної втрати слабшою, в цих відносинах, стороною права власності та супроводжуватись необхідністю понесення останньою значних витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо.

Оскільки норма статті 65-2 Закону України “Про акціонерні товариства” не визначає спеціальних способів захисту прав міноритарних акціонерів права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною меншою за їх ринкову вартість, то особи, які вважають, що їх права та інтереси на акції були порушені вчиненням такого правочину, можуть самостійно обирати між визначеними нормативними приписами способами їх захисту.

У справі, що переглядається, метою Позивачів є визнання права на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції. Саме це він розглядає як спосіб захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Обставинами вище встановлено, що Позивачі втратив право власності на акції 18.05.2018, коли його акції були перераховані на рахунок у цінних паперах покупця.

Відтак, з 2018 року питання щодо справедливої компенсації позивачу вартості вилучених акцій не вирішено.

У розумінні положень чинного законодавства України акція є об'єктом права власності (ст.177 ЦК, ч.1 ст.4 Закону "Про акціонерні товариства", ст.6 Закону "Про цінні папери та фондовий ринок" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з ч.5 ст.41 Конституції України примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Аналогічне положення міститься у ч.3 ст.321 ЦК (примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст.353 цього Кодексу).

У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов'язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої.

Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97). ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів.

Невиправдана затримка у виплаті компенсації є порушенням ст.1 Першого протоколу (з урахуванням різниці у обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справах "Алмейда Гарретт, Машкареньяш Фалькао та інші проти Португалії" (ALMEIDA GARRETT, MASCARENHAS FALCAO AND OTHERS v. PORTUGAL від 11.01.2000, п.54, заяви №29813/96 та №30229/96), "Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND від 13.07.2010, п.60, заява №16651/05).

Навіть якщо в той час, коли суд розглядає справу, частина компенсації вже була виплачена, затримка у виплаті компенсації в повному обсязі залишається проблематичною ("Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND, від 13.07.2010, п.62, заява №16651/05)).

Таким чином, якщо акціонер вважає, що його права були порушені (він не отримав такої справедливої компенсації), то суд має сприяти поновленню відповідного права в максимально короткі строки.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що акціонер є слабкою стороною у відносинах, які виникають при реалізації процедури сквіз-аут.

Відмова акціонеру у задоволенні вимог і вирішення спору по суті через обрання ним неправильного способу захисту була б надмірним формалізмом та штучним звуженням існуючих способів захисту порушеного права.

У справі, що переглядається, метою позивача є визнання права на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції. Саме це він розглядає як спосіб захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.20 ГК, яка визначає способи захисту, права та законні інтереси суб'єктів господарювання і інших суб'єктів захищаються не лише шляхом стягнення збитків, а й, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Аналогічні положення містяться у ст.16 ЦК, якою передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Таким чином, спосіб захисту, обраний Позивачами у вигляді визнання права на отримання компенсації за примусово вилучені акції, прямо передбачений ст.20 ГК та ст.16 ЦК.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18 звертала увагу на недостатню якість законодавства щодо сквіз-аут, яка полягає, окрім іншого, у відсутності попереднього адміністративного чи судового контролю за процедурою сквіз-аут і, зокрема, ціною на акції, що примусово викупляються. Законодавство багатьох країн надає акціонерам можливість звертатися до регулятора чи до суду для визначення ціни на акції, щодо яких проводиться процедура сквіз-аут.

Враховуючи це, визнання судом права акціонера на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру є належним способом захисту, спрямованим на встановлення стану правової визначеності у відносинах між міноритарним акціонером, товариством і покупцем (мажоритарним акціонером).

Аналогічна правова позиція щодо належності зазначеного способу захисту викладена в постанові Верховного Суду у складі Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19.

Таким чином, беручи до уваги обов'язковість врахування судами нижчих інстанцій висновків Верховного Суду, зважаючи на особливості звернення з позовами колишніми міноритарними акціонерами про визнання за ними права справедливої компенсації вилучених акцій, законність обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав, а також неухильне дотримання судом принципу верховенства права, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновки про те, що Позивачі мають право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "АКХЗ".

Щодо належних відповідачів у даній справі

Колегія суддів зазначає, що вказане питання неодноразово поставало перед Верховним Судом у справах №908/137/18, №905/1926/18, №905/2291/19, №910/12591/18, №905/671/19, в яких доводи щодо того, що відповідачем має бути тільки заявник публічної вимоги вже були неоднократно відкинуті Верховним Судом, в тому числі Палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19), Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 20.11.2020 у справі №908/137/18).

Так, Верховний Суд у прийнятих в зазначених справах постановах дотримується позиції щодо того, що оскільки ознакою домінуючого контрольного пакету акцій є наявність повного контролю над товариством з боку мажоритарного акціонера (його афілійованих осіб чи осіб, що діють з ним спільно на підставі угоди), то позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством. Мажоритарний акціонер може не бути покупцем акцій у процедурі сквіз-аут.

Законодавство України дозволяє виступати покупцем акцій у процедурі сквіз-аут не лише особі, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, але й її афілійованим особам або уповноваженим особам, які не є афілійованими, а діють на підставі угоди.

Судами в цій справі встановлено, що 27.04.2018 компанія Metinvest B.V., Приватне акціонерне товариство «Фірма верхнього одягу «Фея» та компанії Barlenсo LTD уклали договір, у якому сторони визначили, що вони прямо володіють акціями Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 94,60034%, 0,11842%, 0,28196% відповідно, та є афілійованими особами у розумінні п.1 ч.1 ст.2 Закону «Про акціонерні товариства», оскільки дві зі сторін договору перебувають під контролем компанії Metinvest B.V. Разом ці компанії володіли 95,00072% акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», що становило домінуючий контрольний пакет.

Домінуючий контрольний пакет акцій пакет у розмірі 95 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства (п.3-1 ч.1 ст.2 Закону «Про акціонерні товариства»).

Афілійовані одна щодо іншої особи (далі - афілійовані особи) - це юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи (п.1 ч.1 ст.2 Закону "Про акціонерні товариства").

Саме ця обставина - наявність домінуючого контрольного пакету акцій у групи осіб, що діяли на підставі договору, як раз і надала компанії Barlenco Ltd можливість провести процедуру сквіз-аут.

Після примусового викупу акцій у міноритарних акціонерів покупець та його афілійовані особи володіли 100% акцій третьої особи.

Відтак покупцем виступив не мажоритарний акціонер, а його афілійована особа.

Тому відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов'язаних / афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною.

Судом першої інстанції також обґрунтовано враховано, що оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером разом із групою міноритарних акціонерів (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань, адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів, чи "технічна" юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх активів для того, щоб відповідати за зобов'язаннями.

Обмеження міноритарного акціонера у праві звертатися з позовом про визначення суми компенсації виключно до покупця акцій істотно обмежить можливості захисту ним своїх прав.

Вказане дає достатні підстави вважати, що компанія Barlenco Ltd могла бути використана в процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером як технічна юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси".

Підняття корпоративної завіси щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб'єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером.

“Підняття корпоративної завіси” щодо емітента та акціонерів, їх афілійованих осіб та осіб, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди, кінцевого бенефїціарного власника, який має вирішальний вплив на компанію (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб'єктністю), дозволяє суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритариих акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах, пов'язаних з обов'язковим продажем акцій в процедурі сквіз-аут.

Відповідно до практики ЄСПЛ підняття корпоративної завіси може відбуватися у випадках, коли учасник володіє значним пакетом акцій, який дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли акціонер є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від акціонера, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди).

Тобто в усіх тих випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов'язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремлення (з урахуванням відмінностей в обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справі "Альберт і інші проти Угорщини" (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява №5294/14), у справі "Лекіч проти Словенії" (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява №36480/07.

У рішенні ЄСПЛ у справі “Ходорковський та Лєбєдєв проти Росії”, Суд вказав, що у ситуаціях, коли товариство з обмеженою відповідальністю використовувалося лише як оболонка для шахрайських дій його власників або керівників, зняття корпоративної завіси може бути відповідним рішенням для захисту прав його кредиторів, в тому числі держави, що саме по собі не є неправильним [§ 877].

“Кінцевий бенефіціарний власник” - фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність компанії, а саме: володіє часткою не менше 25% статутного капіталу компанії самостійно або через своїх пов'язаних осіб (фізичних або юридичних), або здійснює фактичний контроль незалежно від формального володіння.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість пред'явлення позивачем вимог про визначення суми компенсації до покупця пакету акцій міноритаріїв - "АКХЗ" та Компанії Metinvest B.V., як мажоритарного власника ПрАТ "АКХЗ" та афілійованої з покупцем особи.

З огляду на наведені підстави, колегія суддів відхиляє доводи ПрАТ “АКХЗ ” в апеляційній скарзі про передчасність висновку суду першої інстанції щодо наявності у позивача права звертатись з позовом до інших осіб, окрім заявника публічної вимоги щодо примусового викупу акцій позивачів - Компанії Barlenсo LTD, зокрема, Компанії Metinvest B.V. з посиланням на те, що зобов'язаною особою з оплати вартості акцій в процедурі обов'язкового продажу акцій є заявник публічної вимоги, який не є “технічною” особою, оскільки не був ліквідований (припинена) та володіє достатніми активами для погашення вимог позивача, й відповідно, доктрина “підняття корпоративної завіси” не мала застосовуватись судом.

ПрАТ “АКХЗ” зазначило, що відповідно до ч.3 ст.96 Цивільного кодексу України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Абзацом 2 частини 2 статті 3 Закону України “Про акціонерні товариства” передбачено, що до акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами. Обов'язковий продаж акцій ПрАТ “АКХЗ” проведений на підставі публічної безвідкличної вимоги Компанії Barlenсo LTD. Саме вказана особа виступає зобов'язаною у відносинах з оплати (компенсації вартості) акцій. Чинне законодавство прямо забороняє відповідальність акціонерів за дії інших акціонерів або акціонерного товариства, а тому Компанія Metinvest B.V. не може відповідати за дії Наглядової ради ПрАТ “ АКХЗ ” або Компанії Barlenco LTD.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що зазначені норми не підлягають застосуванню, оскільки стосуються правочинів товариства (ПрАТ “АКХЗ”) або його акціонерів, a Компанія Barlenco Ltd не була на момент подання повідомлення та публічної безвідкличної вимоги і на час винесення оскаржуваного рішення не є акціонером ПрАТ ПрАТ “АКХЗ”, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи доказами, а процедура сквіз-аут не є правочином Товариства (ПрАТ “АКХЗ”)

Щодо позовних вимог до гр. ОСОБА_4 колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що відповідні вимоги не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, а відповідний спір належить до юрисдикції цивільних судів.

Так, позивач визначив третім співвідповідачем у даній справі фізичну особу, яка не має статусу підприємця, та є кінцевим бенефіціарним власником першого відповідача - гр. ОСОБА_4 .

У розумінні положень частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Частиною 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Відповідно до статті 96-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об'єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Згідно з підпунктом 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Справи, що виникають з корпоративних відносин - це, по-перше, спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), по-друге, спори між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства та ґрунтуються на корпоративних правах, тобто на правах і правомочностях особи, передбачених законом і статутними документами, у зв'язку з наявністю у цієї особи частини в статутному фонді (майні) господарського товариства.

Таким чином, за змістом наведеної статті ознаками корпоративних прав є те, що суб'єктом цих прав є особа, яка має частку в статутному фонді (майні) товариства та набула правомочностей, передбачених законом та статутом товариства (організаційних та майнових).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019р. у справі №757/39672/17-ц, від 04.09.2019р. у справі №927/90/19.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення коштів внаслідок заниження ціни обов'язкового продажу акцій, який проведено на підставі публічної безвідкличної вимоги.

Як зазначалося вище, позовні вимоги обґрунтовані тим, що обов'язковий продаж належних позивачу акцій за визначеною товариством ціною здійснено неправомірно, оскільки ціна обов'язкового продажу акцій товариства була суттєво заниженою, внаслідок чого позивач недоотримав всю вартість акцій у вигляді різниці між ціною викупу акцій та справедливою вартістю акцій.

У даному випадку позивач не є учасником юридичної особи, не має на меті отримання акцій "ПрАТ АКХЗ" з метою участі в управлінні та діяльності цієї юридичної особи, натомість його вимоги спрямовані до відповідачів в тому числі і до гр. ОСОБА_4 (кінцевий бенефіціарний власник) саме як до боржників у зобов'язальних відносинах.

Водночас, корпоративна природа первинних правовідносин, які стали причиною виникнення спору, сама по собі не може автоматично відносити будь-які спори, позовні вимоги у яких обґрунтовані посилання на відповідні корпоративні відносини, до корпоративних спорів, що належать до юрисдикції господарських судів, без урахування суб'єктного складу спору та спрямованості позовних вимог (природи захищуваного права).

Коло учасників розглядуваної процедури "сквіз-аут" визначено ст.65-2 Закону України “Про акціонерні товариства” (у відповідній редакції) і ОСОБА_4 до цих типів учасників не належить.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено розгляд спорів у справах, що виникають між фізичною особою та фізичною особою кінцевим бенефіціарним власником товариства.

Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вирішення цього спору щодо вимог заявлених до гр. ОСОБА_4 має здійснюватися за нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Щодо суми компенсації за примусово вилучені акції.

Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97).

ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонеров.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що Позивачі мають право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "АКХЗ".

Судами встановлено, що 18.05.2018 з рахунків в цінних паперах Позивачів були списані акції Товариства відповідно до заявленої Компанією Barlenco LTD (надалі - Компанія Барленко ЛТД) Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018.

Позивачі звернулися до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (надалі - ПАТ «ПУМБ») із заявами на видачу готівки з рахунків ескроу та отримали грошові кошти в наступних розмірах:

- ОСОБА_1 в сумі - 465 000,0 грн. (15,0 грн. * 31 000 шт.);

- Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРИДІАН А» в сумі - 339 960,0 грн. (15,0 * 22 664 шт.);

- ОСОБА_2 в сумі - 150 000,0 грн. (15,0 грн. * 10 000 шт.);

- ОСОБА_3 в сумі - 30 000,0 грн. (15,0 грн. * 2 000 шт.).

Враховуючи наведене у сукупності та зважаючи на те, що матеріалами справи доведено порушення першим та другим відповідачем майнових прав та інтересів позивача, занижено вартість вилучених в процедурі сквіз-аут акцій, а також беручи до уваги доведеність суми справедливої вартості за 1 вилучену акцію, суд першої інстанції дійшов законного висновку про те, що позивач має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 39,3 грн (різниця між балансовою вартістю 1 акції в 54,3 грн та ціною викупу в 15,0 грн), тому загальна сума компенсації складає: ОСОБА_1 1218300 грн (31 000 шт. х 39,3 грн), ТОВ «МЕРИДІАН А» 890695,20 грн (22 664 шт. х 39,3 грн)., ОСОБА_2 393000 грн (10 000 шт. х 39,3 грн), ОСОБА_9 78600 грн (2 000 шт. х 39,3 грн). за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (ст. 541 ЦК України).

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 статті 543 ЦК України).

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором (ч. 2, 4 статті 543 ЦК України).

Таким чином, оскільки спільні дії учасників правовідносин (відповідачів-юридичних осіб) призвели до викупу акцій у позивача за заниженою ціною, вказані особи у розумінні положень ч. 1 ст. 543 ЦК України несуть солідарний обов'язок зі сплати розумної компенсації, що свідчить про правильність висновку місцевого господарського суду щодо стягнення такої заборгованості з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” та Компанії “Метінвест Б.В.” (Metinvest B.V.).

Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих на суму компенсації інфляційних втрат та відсотків річних суд зазначив, що за змістом ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, для сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних недостатньо лише факту виникнення грошового зобов'язання, а необхідним є також наявність прострочення виконання грошового зобов'язання, наявність якого в даному випадку позивачами не доведено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

За змістом положень ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Водночас, для сплати суми боргу з урахуванням відсотків річних та інфляційних також недостатньо лише факту виникнення грошового зобов'язання. Така норма застосовується лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У спірних правовідносинах боржник вважається таким, що прострочив, якщо не виконав зобов'язання у строк, встановлений законом (стаття 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Колегія суддів виходить з того, що у цьому випадку існує два окремих грошових зобов'язання: грошове зобов'язання, що існувало в процедурі сквіз-аут відповідно до ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» і обставини недотримання строків сплати ціни відповідно до публічної безвідкличної вимоги у порядку, встановленому законом судом не встановлено, та окреме грошове зобов'язання, як справедлива компенсація вартості акцій.

Недоведення позивачами наявності у відповідачів простроченого грошового зобов'язання унеможливлює нарахування та стягнення інфляційних втрат за статтею 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, не вбачається за можливе визначити строки виконання зобов'язання по сплаті справедливої компенсації, які не визначені законом, правочином або рішення суду, що набуло законної сили, що виключає факт порушення таких строків з боку відповідачів.

Для визначення розміру відсотків річних в будь-якому випадку необхідно встановити розмір грошового зобов'язання та строк його виконання, а в розглядуваному випадку неможливо визначити ціну продажу акцій, оскільки визначена судом справедлива компенсація за одну акцію не є новою ціною акцій, викуплених в процедурі сквіз-ауту, але можуть розглядатися лише як визначена судом сума справедливої компенсації, яка відновлює на принципах справедливості майновий стан позивачів.

Схожої правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема в постанові від 07.06.2022р. по справі №910/10507/21.

Щодо застосування до відповідачів за аналогією закону (ст.8 Цивільного кодексу України, ч.10 ст.11 Господарського процесуального кодексу України) санкції у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено в ч.ч.6, 7 ст.65-2 Закону України “Про акціонерні товариства”.

За змістом ст.8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

В той же час, Директива ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004р. №2004/25/ ЄС не може вважатись ані частиною національного законодавства, ані міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Отже, вказана Директива не є актом цивільного законодавства, а відтак врегулювання відносин в цій справі в частині стягнення подвійної справедливої ціни не може бути здійснено на її підставі.

Крім того, законодавством України не встановлена відповідальність у виді стягнення подвійної справедливої ціни акцій за неналежне виконання учасниками вимог Закону України “Про акціонерні товариства” чи Закону 1983-VIII при здійсненні процедури сквіз-аут.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги позивачів в цій частині.

Щодо стягнення дивідендів за 2017 рік.

Статутний капітал Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 343310000 грн поділений на 195062500 шт простих іменних акцій, номінальною вартістю 1,76 грн.

За змістом виписок про операції з цінними паперами станом на 18.05.2018р. та 17.05.2018р. ОСОБА_1 обліковувався в реєстрі власників цінних паперів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» з загальною кількістю цінних паперів - 31000 шт, ОСОБА_2 був власником з загальною кількістю цінних паперів - 10000 шт, ОСОБА_3 - 2000 шт.

27.04.2018р. відбулись річні Загальні збори акціонерів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».

Серед питань, включених до порядку денного Загальних зборів, значились питання щодо розподілу прибутку за результатами роботи товариства у 2017 році (п.6) та попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, в тому числі щодо яких є заінтересованість (п.8).

У відповідності до п.6 Протоколу річних Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 27.04.2018р. №25 простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у річних Загальних зборах Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» та є власниками голосуючих з цього питання акцій, згідно з ст.42 Закону України «Про акціонерні товариства» прийнято рішення:

- п.п.6.1 «…. 2300000000 грн направити на виплату дивідендів акціонерам «Авдіївський коксохімічний завод» (11,791092599 грн на 1 просту акцію)…».

- п.п. 6.2 «Визначити, що дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, порядок (у тому числі, валюту виплати дивідендів акціонерам-нерезидентам) та строк їх виплати встановлює Наглядова рада Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»».

- п.п. 6.3 «Встановити, що виплата дивідендів щодо всього випуску акцій Товариства повинна здійснюватися безпосередньо акціонерам Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».

18.05.2018р. з рахунків позивачів в цінних паперах були списані акції та переведені на рахунок в цінних паперах за №300517-СY20003532 Компанії Barlenco LTD, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» відповідно до заявленої компанією Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018р.

Незважаючи на прийняте Загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» рішення про виплату дивідендів акціонерам «Авдіївський коксохімічний завод», дивіденди станом на час вирішення спору, не виплачені. Іншого відповідачами не доведено.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивачів, як акціонерів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», до відповідачів про стягнення дивідендів за 2017 рік та відсотків річних.

Питання справедливості визначення ринкової ціни акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в процедурі примусового викупу акцій та факту виплати дивідендів за 2017 рік вже досліджувалися Верховним Судом у господарській справі №905/1926/18 (постанова від 17.03.2021р.), в якій суд, зокрема, встановив наступні обставини:

« 5.33. Ухвалюючи рішення про затвердження ринкової ціни акцій у 13,13 грн, члени наглядової ради усвідомлювали, що така вартість акцій є несправедливою. Суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином аргументи позивача про явну (очевидну для будь-якої розумної особи) невідповідність затвердженої наглядовою радою ціни акцій їх справедливій (ринковій) вартості.

5.34. Наглядова рада Товариства знала, що відповідно до даних річної фінансової звітності Товариства за 2017 рік (а. с. 22-31, т. 1) його власний капітал (чисті активи) складав більше 24 млрд. грн. (що за розрахунком позивача становить 54,97 грн із розрахунку на одну акцію), нерозподілений прибуток - більше 7 млрд. грн. (36,41 грн - на одну акцію). Більш того, ці дані про активи Товариства містилися у Звіті про оцінку, з яким були ознайомлені члени наглядової ради перед затвердженням ринкової вартості акцій Товариства. За твердженням позивача, не спростованим відповідачем 1, лише дивіденди за 2017 рік, які були виплачені у 2018 році через декілька місяців після викупу його акцій, склали 11,79 грн. на акцію…».

Відносини між товариством і його учасниками (акціонерами) щодо виконання ними своїх обов'язків врегульовані насамперед Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства» і внутрішніми (корпоративними) локальними нормами статутів конкретних товариств. Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб'єктів певної правової поведінки.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

За приписами ст.10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів), пропорційне частці кожного з учасників, мають особи, які є учасниками товариства на початку строку виплати дивідендів.

Частиною 1 ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів.

Статтею 30 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. У разі прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.

Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006р. зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, «законне очікування», що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах «Брумареску проти Румунії» (п.74), «Пономарьов проти України» (п.43), «Агрокомплекс проти України» (п.166).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2018р. у справі №910/11316/17, від 28.11.2019р. у справі № 910/4040/19.

Право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонером передбачено ст.116 Цивільного кодексу України, ст.10 Закону України «Про господарські товариства» і з цього питання було прийнято рішення загальними зборами відповідача 1, які оформленні протоколом річних Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 27.04.2018р. №25.

Разом з тим, відповідно до «Повідомлення про виникнення особливої інформації емітента» від 05.07.2018р. за підписом генерального директора Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» Магомедова М.С. датою початку виплати дивідендів (на підставі протоколу №25 від 27.04.2018р.) є 23.07.2018р., датою закінчення строку виплати дивідендів є 27.10.2018р. (включно). Вказане повідомлення розміщене на офіційному сайті відповідача 1 за наступним посиланням: https://akhz.metinvestholding.com/ua/about/info.

ОСОБА_1 обліковувався в реєстрі власників цінних паперів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» з загальною кількістю цінних паперів - 31000 шт, ОСОБА_2 був власником з загальною кількістю цінних паперів - 10000 шт, Товариство з обмеженою відповідальністю «Меридіан А» - 22664 шт, ОСОБА_3 - 2000 шт.

Здійснивши розрахунок заборгованості:

- стосовно ОСОБА_1 (31000 шт * 11,791092599 грн = 365523,87 грн);

- стосовно Товариство з обмеженою відповідальністю «Меридіан А» в сумі - (11,791092599 грн. * 22 664 шт.) = 267 233,3 грн.

- стосовно ОСОБА_2 (10000 шт * 11,791092599 грн = 117910,92 грн);

- стосовно ОСОБА_3 (2000 шт * 11,791092599 грн = 23582,18 грн), суд дійшов висновку що за результатами роботи Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у 2017 році вказані позивачі мали отримати дивіденди у наведених розмірах.

Доводи позивачів та висновки суду першої інстанції в цій частині апелянтом не спростовані.

Матеріали справи не містять доказів про повне чи часткове перерахування вказаних коштів позивачу, тому підлягає до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості з виплати дивідендів за 2017 рік.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що за результатами роботи ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” у 2017 році Позивачі мав отримати дивіденди, натомість відповідачами не було надано доказів про повне чи часткове перерахування вказаних коштів позивачу, що свідчить про наявність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, Компанії “Barlenco LTD”, Компанії “Metinvest B.V.” на користь Позивачів заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік.

Щодо стягнення з відповідачів інфляційних втрат, нарахованих на суму неотриманих дивідендів.

За змістом ст.ст.524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання щодо сплати коштів.

Частиною 1 ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.

Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 наведеного кодексу, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання й поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

В силу ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків може бути і рішення загальних зборів про виплату дивідендів.

Отже, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Таким чином, правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов'язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому до цих правовідносин мають застосовуватися положення ст.625 Цивільного кодексу України.

Відтак, представником позивачів заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з 27.10.2018р. по 21.08.2023р. (дата подання позову), які нараховані на суму невиплачених дивідендів:

- стосовно ОСОБА_1 - 225444,16 грн;

- стосовно ОСОБА_2 - 72723,93 грн ;

- стосовно ОСОБА_3 - 14544,79 грн.

Перевіривши розрахунок позивачів щодо інфляційних втрат, суди встановили, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачами до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивачів та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, судова колегія визнає обґрунтованими визначені позивачами суми інфляційних збитків.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційні скарги безпідставними та такими, що стосується виключно переоцінки доказів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю “Меридіан А”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2023 у справі №905/1163/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 05.06.2024.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Попередній документ

119552817

Наступний документ

119552819

Інформація про рішення:

№ рішення:	119552818
№ справи:	905/1163/23
Дата рішення:	29.05.2024
Дата публікації:	10.06.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (04.07.2025)
Дата надходження:	29.08.2023
Предмет позову:	Корпоративний спір

Розклад засідань:

Минулі засідання (12)

08.11.2023 11:00	Господарський суд Донецької області
04.12.2023 12:00	Господарський суд Донецької області
19.12.2023 10:00	Господарський суд Донецької області
20.03.2024 13:00	Східний апеляційний господарський суд
18.04.2024 10:00	Східний апеляційний господарський суд
29.05.2024 11:30	Східний апеляційний господарський суд
28.08.2024 11:45	Касаційний господарський суд
18.09.2024 12:30	Касаційний господарський суд
30.10.2024 11:45	Касаційний господарський суд
20.11.2024 12:00	Касаційний господарський суд
04.12.2024 12:45	Касаційний господарський суд
05.08.2025 15:15	Господарський суд Донецької області