ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
28 травня 2024 року Справа № 903/135/23 (903/1020/23)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Верещук А.В.
за участю представників сторін:
позивача: Кушнірука А.В. адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АC №1054656 від 24.02.2023
відповідача 1: не з'явився
відповідача 2 : Гапоненка Р.І. керівника
третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 14.02.24р. суддею Дем'як В.М. о 12:21 у м.Луцьку, повний текст складено 23.02.24р. у справі № 903/135/23 (903/1020/23)
за позовом: Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1
до відповідача-1: Приватного виконавця Пироги Сергія Степановича
до відповідача-2: Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Асадуллаєв Олег Ельдарович
про визнання протиправними та скасування документів та винесеного на їх підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень витребування майна з чужого незаконного володіння
у межах справи №903/135/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена"
до Фермерського господарства "Західний Буг" " ОСОБА_1
про банкрутство
26.09.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Фермерського господарства “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича за підписом Григор'єва Валерія Васильовича, що діє в інтересах Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 до Приватного виконавця Пироги Сергія Степановича та Адвокатського бюро “Гапоненко Роман і партнери” про визнання протиправними та скасування документів та винесеного на їх підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень витребування майна з чужого незаконного володіння, у якій просить суд:
1) визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця Пироги Сергія Степановича від 04.09.2023 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у зведеному виконавчому провадженні №71080303;
2) визнати незаконним та скасувати акт приватного виконавця Пироги Сергія Степановича про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04.09.2023 у зведеному виконавчому провадженні № 71080303;
3) визнати незаконним та скасувати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, серія та номер: 1538 видане 14.09.2023 приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Асадуллаєвим Олегом Ельдаровичем;
4) визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Асадуллаєва Олега Ельдаровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69291780 від 14.09.2023;
5) витребувати з чужого незаконного володіння Адвокатського Бюро “Гапоненко Роман і партнери” (ЄДРПОУ: 44467260) в користь Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) складське приміщення - літера “А-1”, загальною площею 1723,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Володимирський р., с. Микитичі, вул. Молодіжна, 49В.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проаналізувавши наведену інформацію із встановленими при проведенні процедури розпорядження майном обставинами встановлено, що передача майна боржника третім особам в якості погашення вимог при умові відкриття провадження у справі про банкрутство та введенні процедури розпорядження майном, а також зважаючи на введення ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.03.2023 мораторію на задоволення вимог кредиторів є незаконною, що підтверджується нормами закону та висновками Верховного Суду щодо їх застосування в аналогічних правовідносинах, а відтак доводить, що винесені приватним виконавцем документи спрямовані на подальшу реєстрацію права власності на майно боржника за третіми особами є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.02.2024 у справі №903/135/23(903/1020/23) позов задоволено. Визнано незаконною та скасувати постанову приватного виконавця Пироги Сергія Степановича від 04.09.2023 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у зведеному виконавчому провадженні №71080303.
Визнано незаконним та скасовано акт приватного виконавця Пироги Сергія Степановича про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04.09.2023 у зведеному виконавчому провадженні № 71080303.
Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, серія та номер: 1538 видане 14.09.2023 приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Асадуллаєвим Олегом Ельдаровичем.
Визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Асадуллаєва Олега Ельдаровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69291780 від 14.09.2023.
Витребувано з чужого незаконного володіння Адвокатського Бюро “Гапоненко Роман і партнери” (ЄДРПОУ: 44467260) в користь Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) складське приміщення - літера “А-1”, загальною площею 1723,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з Приватного виконавця Пироги Сергія Степановича (43025, м. Луцьк, вул. Сенатора, 1/1, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 (м. Володимир, вул. Ганни Жежко, 9, код ЄДРПОУ 36932997) 9199,20 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Стягнуто з Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" (м. Київ, вул. Предславинська, 30, офіс 15, код ЄДРПОУ 44467260) на користь Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 (м. Володимир, вул. Ганни Жежко, 9, код ЄДРПОУ 36932997) 9199,20 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст.1, 2, 39, 41 КУзПБ, ст.ст. 13, 34, 35, 61 Закону України “Про виконавче провадження”, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19, від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі №916/4644/15, постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 5/530-03, від 09.04.2019 у справі № Б8/180-10, від 14.05.2020 у справі №903/69/18, Наказ Міністерства Юстиції України “Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна” від 29.09.2016 №2831/5, ст.ст. 15, 16, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 2, 11, 26, 37 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) від 21 листопада 2021 №359/3373/16, докази наявні в матеріалах справи, встановив, що опис майна боржника приватним виконавцем Пирогою С.С. було здійснено в межах виконавчого провадження №70625530, яке було зупинене як на підставі ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №910/9204/22 так і підлягало безумовному зупиненню на підставі введеного мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відтак, продовження дії приватного виконавця з його реалізації суперечать закону та є неправомірними. За таких обставин, суд зазначив, що доводи позивача щодо незаконних дій приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні №71080303 є обґрунтованими, оскільки є порушення вимог закону в частині зобов'язання приватного виконавця Пироги С.С. зупинити виконавчі дії по реалізації арештованого майна згідно акту опису від 10.02.2023 у зведеному виконавчому провадженні №71080303 та його передачі згідно акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу складеного приватним виконавцем Пирогою С.С. 04.09.2023 та видачі на його підставі свідоцтва про право власності.
Крім того, з посиланням на постанови Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №352/1021/19, від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення похідних позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, серія та номер: 1538 видане 14.09.2023 приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Асадуллаєвим Олегом Ельдаровичем та визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Асадуллаєва Олега Ельдаровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69291780 від 14.09.2023 на підставі оспорюваного свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.
Разом з тим, суд вказав, що спірне майно вибуло поза волею власника (Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 ), а тому вимога позивача про витребування майна від останнього набувача (Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери") підлягає задоволенню. Отже суд дійшов висновку, що здійснення та оформлення переходу права власності на спірне майно до (Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери") як стягувача у виконавчому провадження, а відповідно і набуття (відповідачем-2) права власності на спірне нерухоме майно є незаконним, оскільки зазначене відбулось поза межами процедури банкрутства Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 (позивача) та з порушенням порядку продажу майна у цій процедурі - всупереч обмеженням, запровадженим мораторієм на задоволення вимог кредиторів у справі №903/135/23 про банкрутство Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 .
Не погодившись із прийнятим рішенням Адвокатське Бюро Гапоненко Роман і партнери звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Волинської області від 14.02.2024 у справі №903/135/23(903/1020/23) і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.
Вказує наступні доводи:
-на момент звернення до суду із відповідним позовом, розпорядник майна боржника не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження його повноважень, які б надавали йому можливість діяти не тільки, як розпоряднику майна, а як представнику боржника;
- суб'єктний склад учасників господарського процесу у межах позовного провадження відповідно до ГПК України не є тотожним складу учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21) від 31. 05.2022 у справі №923/719/17 (910/618/21). Іншими словами, учасниками справи відокремленого позовного провадження, що розглядаються в межах справи про банкрутство, є позивач, відповідач та треті особи (ч. 1 статті 41 ГПК), а не всі учасники провадження справи про банкрутство, визначені статтею 1 КУзПБ;
-позовна заява була подана і підписана розпорядником майна Григор'євим В.В., при цьому керівником Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича (далі - ФГ «Західний Буг»), відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Юнак Микола Петрович;
-з посиланням на ст.ст. 10, 44 КУзПБ вказує, що розпорядника майна боржника, в процедурі розпорядження майном боржника, неможливо розглядати як повноцінного представника боржника чи кредиторів, оскільки в юридичному сенсі він не повинен бути заінтересованою особою та може виступати від свого імені самостійно. Окрім того, призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника та він не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених законом;
-зауважує, що позивачем невірно обрано спосіб захисту;
-реалізація арештованого майна здійснюється, зокрема, шляхом проведення електронних аукціонів, а тому під час перебування арештованого майна на стадії примусової реалізації (першому або повторних аукціонах, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу) дії мораторію відповідно до КУзПБ на задоволення вимог кредиторів не розповсюджуються.
За наведеного скаржник вважає, що висновки суду не ґрунтуються на нормах закону, а саме оспорюване рішення суду не є законним та обґрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить рішення Господарського суду Волинської області від 14.04.2024 у справі №903/135/23 (903/1020/23) залишити без змін, а апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Гапоненко Роман і партнери» без задоволення.
Відзивів від відповідача 1 та третьої особи не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.
27.05.2024 від скаржника надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, у зв'язку з розглядом питання щодо усунення керівника боржника в судовій справі, просить відкласти розгляд апеляційного провадження на іншу дату для об'єктивного висловлення позиції боржника.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав подане клопотання та просив його задоволити.
Представник позивача заперечив проти такого клопотання.
Щодо клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія приходить до висновку про його відхилення, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.
Згідно із ч.2 ст. 202 ГПК України, визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Крім того, відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України, відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Колегія суддів зауважує, що керівник боржника на даний момент не усунутий, жодного рішення з приводу усунення керівника не приймалося, відтак він має право представляти інтереси позивач. Крім того, в матеріалах справи є відзив на апеляційну скаргу у якому позивачем висловлену позицію з приводу апеляційної скарги, повноваження адвоката не відкликалися, а тому вказане клопотання не підлягає задоволенню.
Представники відповідача 1 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися заздалегідь та належним чином.
Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників відповідача 1 та третьої особи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати повністю рішення Господарського суду Волинської області від 14.02.2024 у справі № 903/135/23(903/1020/23) і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення Господарського суду Волинської області від 14.04.2024 у справі №903/135/23 (903/1020/23) залишити без змін, а апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Гапоненко Роман і партнери» без задоволення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Ухвалою суду від 21.03.2023 відкрито провадження у справі №903/135/23 про банкрутство Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до Фермерського господарства “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича, введено процедуру розпорядження майном Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича строком до 15 місяців, призначено розпорядником майна Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 арбітражного керуючого Григор'єва В.В., вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику фермерському господарству “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича та власнику його майна (органу, уповноваженому управляти його майном) приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації фермерського господарства “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича, а також відчужувати основні засоби та предмети застави, перереєстровувати права оренди земельних ділянок, які знаходяться в оренді боржника.
Щодо боржника Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича приватний виконавець Пирога С.С. відкрив наступні виконавчі провадження:
1. 28.12.2022 приватним виконавцем Пирогою С.С. відкрито виконавче провадження №70625530 на підставі наказу Господарського суду міста Києва №910/9204/22 від 14.12.2022, яким стягнуто з Фермерського господарства “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича на користь Адвокатського бюро “Гапоненко Роман і партнери” 404 207 (чотириста чотири тисячі двісті сім) грн. 83 коп. основного боргу, 95 581 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одна) грн. 96 коп. інфляційних втрат, 14 717 (чотирнадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 47 коп. 3% річних, 7 717 (сім тисяч сімсот сімнадцять) грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору.
У зв'язку із відсутністю у повному обсязі коштів боржника, з метою виконання рішення суду, 10.02.2023 постановою приватного виконавця було проведено опис та накладено арешт на 2 об'єкти нерухомого майна: 30-ти тонну вагу - літера “А-1”, загальною площею 83,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Володимирський р., с. Микитичі, вул. Молодіжна, 49Г та складське приміщення - літера “А-1”, загальною площею 1723,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Володимирський р., с. Микитичі, вул. Молодіжна, 49В.
2. В подальшому, 17.02.2023 відкрите виконавче провадження №71079951 на підставі наказу Господарського суду Волинської області №910/18718/21-1 від 13.02.2023, що виданий на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 06.09.2022 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 910/18718/21.
06.09.2022 рішенням Господарського суду Волинської області у справі № 910/18718/21 позов задоволено та стягнуто з Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 на користь Адвокатського об'єднання “Гапоненко Роман і партнери” 1 153 512,44 грн штрафу, а також 17 302,69 грн витрат по сплаті судового збору.
17.01.2023 Північно-західним апеляційним господарським судом рішення Господарського суду Волинської області від 06.09.2022 р. у справі № 910/18718/21 залишено без змін. Крім того, ПЗАГС ухвалив замінити позивача Адвокатське об'єднання “Гапоненко Роман і партнери” правонаступником - Адвокатським бюро “Гапоненко Роман і партнери”.
Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2023 зупинено виконання рішення Господарського суду Волинської області від 06.09.2022 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі №910/18718/21 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
На підставі чого, постановою приватного виконавця від 24.03.2023 виконавче провадження №71079951 зупинено.
Постановою ВС від 05.04.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 06.09.2022 у справі № 910/18718/21 змінено, стягнуто з Фермерського господарства “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича на користь Адвокатського об'єднання “Гапоненко Роман і партнери” 576 756 грн 22 коп. штрафу.
14.04.2023 Відповідачем 1 винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій та постанову про зміну реєстраційних даних у ВП №71079951, якою, зокрема, зменшено суму коштів до стягнення у відповідності до постанови ВС від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21.
27.03.2023 приватному виконавцю Пирозі С.С. було надіслано лист із повідомленням про введення ухвалою господарського суду від 21.03.2023, в справі №:903/135/23 мораторію на задоволення вимог кредиторів Фермерського господарства “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича (ЄДРПОУ: 36932997).
Поряд з цим в листі зверталась увага, що відповідно до ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій зокрема у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);
Відповідно до ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
За доводами позивача, будучи обізнаним про введення мораторію приватний виконавець Пирога С.С. не вправі був поновлювати виконавче провадження №71079951 або ж як максимум зупинити вчинення виконавчих дій з підстав порушення провадження в справі про банкрутство відразу після його поновлення (14.04.2023). Проте, всупереч положенням Закону України “Про виконавче провадження” таких дій вчинено не було.
3. Виконавче провадження №71391715 відкрите 24.03.2023 на підставі наказу Господарського суду Волинської області №903/933/22 від 24.03.2023, що виданий на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2023 у справі №903/933/22, яким стягнуто з Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Віломікс Україна” 327 997,75 грн. заборгованості, а також 2 994,71 грн. витрат по сплаті судового збору.
27.03.2023 приватному виконавцю Пирозі С.С. було надіслано лист із повідомленням про введення ухвалою господарського суду від 21.03.2023, в справі №:903/135/23 мораторію на задоволення вимог кредиторів Фермерського господарства “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича (ЄДРПОУ: 36932997).
4. Виконавче провадження №71813955 відкрите 15.05.2023 на підставі наказу Господарського суду Волинської області №910/2464/22-1 від 24.04.2023, що виданий на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 01.02.2023, яким стягнуто з Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 на користь Адвокатського об'єднання “Гапоненко Роман і партнери” 133 766,72 грн., з яких 123 750,00 грн. штрафу, 6 375,95 грн. пені, 2 370,41 грн. інфляційних, 1 270,36 грн. 3% річних та 2 451,23 грн. витрат зі сплати судового збору.
04.05.2023 Господарський суд Волинської області ухвалив замінити сторону (стягувача) у наказі Господарського суду Волинської області від 24.04.2023 за №910/2464/22-1, а саме: Адвокатське об'єднання “Гапоненко Роман і партнери” на його правонаступника Адвокатське Бюро “Гапоненко Роман і партнери”.
5. Виконавче провадження №71830785 відкрите 16.05.2023 на підставі наказу Господарського суду міста Києва №910/1824/23 від 11.05.2023, що виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023, яким стягнуто з Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро “Гапоненко Роман і партнери” 152 800,00 інфляційних втрат, 35 736,99 грн. 3% річних та 2 828,06 грн. витрат по сплаті судового збору.
6. Виконавче провадження №71907754 відкрите 29.05.2023 на підставі наказу Господарського суду Волинської області №1 №910/7615/22 від 25.05.2023, що виданий на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.03.2023, яким стягнуто з Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро “Гапоненко Роман і партнери” 300 727,93 грн. боргу, а також 4 845, 12 грн. витрат по сплаті судового збору
7. Виконавче провадження №71985236 відкрите 08.06.2023 на підставі наказу Господарського суду міста Києва №910/4491/22 від 31.05.2023, що виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023.
26.09.2022 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/4491/22 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 на користь Адвокатського об'єднання “Гапоненко Роман і партнери” борг у розмірі 400 000,00 грн та судовий збір у розмірі 6 000,00 грн.
30.03.2023 Північний апеляційний господарський суд ухвалив замінити позивача Адвокатське об'єднання “Гапоненко Роман і партнери” на його процесуального правонаступника - Адвокатське бюро “Гапоненко Роман і партнери”.
27.04.2023 Північний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 р. у справі № 910/4491/22 залишено без змін.
8. Виконавче провадження №72206674 відкрите 10.07.2023 на підставі наказу Господарського суду Волинської області №903/135/23 (903185/23)-1 від 05.07.2023, що виданий на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 05.06.2023р., яким стягнуто з Фермерського господарства “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича на користь Адвокатського бюро “Гапоненко Роман і партнери” штраф у розмірі - 125 000 грн., пеню у розмірі - 8 163,85 грн., 3% річних у розмірі - 8 600,01 грн., збитків від інфляції у розмірі - 50 945,83 грн. та 2 642,56 грн. витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
Відтак суд встановив, що в провадженні приватного виконавця Пироги Сергія Степановича перебуває зведене виконавче провадження №71080303 в яке об'єднані виконавчі провадження №71079951, 71391715, 71813955, 71830785, 71907754, 71985236 і 72206674.
Позивач в позовній заяві зазначає, що зазначені виконавчі провадження відкриті після відкриття провадження в справі №903/135/23 про банкрутство ФГ “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича та після того, як відповідачу 1 - приватному виконавцю Пирозі С.С. було відомо про відкриття провадження та про введення мораторію, тому відповідно до ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” приватний виконавець Пирога С.С. зобов'язаний був винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у вказаних вище виконавчих провадженнях відповідно в той же день коли і постанови про їх відкриття, однак грубо ігноруючи положення Закону України “Про виконавче провадження” та Кодексу України з процедур банкрутства таких дій вчинено не було.
14.03.2023 року ФГ “Західний Буг” зверталося до приватного виконавця із клопотанням про зупинення виконавчих дій стосовно реалізації майна в межах зведеного ВП 71080303.
Листи приватному виконавцю Пирозі С.С. з повідомленням про відкриття провадження в справі про банкрутство були надіслані 27.03.2023, 29.03.2023, 25.04.2023, 25.05.2023, 16.06.2023, 14.07.2023, проте всі листи були залишені без належного реагування. Листом від 26.07.2023 приватний виконавець Пирога С.С. надав відповідь в якій зокрема зазначив, що відповідно до ст. 41 КУзПБ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому ж числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішення у немайнових спорах.
Приватний виконавець Пирога С.С. вказав, що вважає, що у зв'язку із перебуванням зведеного виконавчого провадження №71080303 на стадії продажу майна, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється.
В рамках виконання виконавчого провадження номер: 71080303, 24.02.2023 року в системі електронних торгів арештованим майном “СЕТАМ” було опубліковано аукціон, лот №524088. Складське приміщення - літера “А-1”, загальною площею 1723,2 кв.м. (з яких основна площа 1485,2 кв.м.; допоміжна 238 кв.м.), що знаходиться за адресою: Волинська область, Володимирський р., с. Микитичі, вул. Молодіжна, 49В (реєстраційний номер майна: 34670319). Дата проведення аукціону 27 березня 2023 року.
За результатами електронних торгів 27.03.2023 року, що відбулися вже після запровадження мораторію, аукціон по лоту №524088, складське приміщення - літера “А-1”, загальною площею 1723,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Володимирський р., с. Микитичі, вул. Молодіжна, 49В (реєстраційний номер майна: 34670319) - не відбувся, у зв'язку з відмовою учасників від сплати належної грошової суми (протокол №587758 від 11.05.2023).
12 травня 2023 року в рамках виконання виконавчого провадження номер 71080303, в системі електронних торгів арештованим майном “СЕТАМ” було повторно опубліковано аукціон, лот №528329 - складське приміщення - літера “А-1”, загальною площею 1723,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Володимирський р., с. Микитичі, вул. Молодіжна, 49В. Дата проведення аукціону 12 червня 2023 року. На повторному аукціоні торги знову ж таки не відбулися, так як від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція, що підтверджується протоколом №589339 від 12.06.2023.
13 червня 2023 року в рамках виконання виконавчого провадження номер 71080303, в системі електронних торгів арештованим майном “СЕТАМ” було повторно опубліковано аукціон, лот №528329 - складське приміщення - літера “А-1”, загальною площею 1723,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Володимирський р., с. Микитичі, вул. Молодіжна, 49В. Дата проведення аукціону 13.07.2023.
13 липня 2023 року в рамках виконання виконавчого провадження номер 71080303, в системі електронних торгів арештованим майном були проведені треті прилюдні електронні торги по лоту №529823 - складське приміщення - літера “А-1”, загальною площею 1723,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Володимирський р., с. Микитичі, вул. Молодіжна, 49В. Відповідно до протоколу №594188 проведення електронних торгів від 29.08.2023 торги не відбулися у зв'язку із відмовою учасників від сплати належної грошової суми (протокол №594188 від 29.08.2023).
В подальшому Приватний виконавець Пирога Сергій Степанович посилаючись на ч. 6 ст. 61 Закону України “Про виконавче провадження” звернувся до стягувача (АБ "Гапоненко Роман і партнери") з пропозицією вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів.
У відповідь на адресу офісу приватного виконавця надійшов лист від АБ "Гапоненко Роман і партнери", в якому останнє повідомило про бажання залишити за собою нереалізоване майно.
04.09.2023 приватним виконавцем Пирогою С.С. винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу. Згідно зазначеної постанови у зведеному ВП №71080303 передано стягувачу АБ “Гапоненко Роман і партнери” за наступними виконавчими документами: наказ Господарського суду Волинської області №910/18718/21-1 від 13.02.2023; наказ Господарського суду Волинської області №910/2464/22-1 від 24.04.2023; наказ Господарського суду міста Києва №910/1824/23 від 11.05.2023; наказ Господарського суду Волинської області №1 №910/7615/22 від 25.05.2023 наказ Господарського суду міста Києва №910/4491/22 від 31.05.2023; наказ Господарського суду Волинської області №903/135/23 (903185/23)-1 від 05.07.2023 складське приміщення - літера “А-1”, загальною площею 1723,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Володимирський р., с. Микитичі, вул. Молодіжна, 49В, що належить на праві власності ФГ "Західний Буг" Юнака С.П.
04.09.2023 Відповідачем 1 складено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу. В акті, зокрема, зазначено, що майно передається за ціною третіх електронних торгів в сумі 1 047 619,30 грн.
На підставі акту від 04.09.2023 приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Асадуллаєвим Олегом Ельдаровичом 14.09.2023 видано АБ "Гапоненко Роман і партнери" свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та зареєстровано право власності.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження”, як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.
Частиною 1 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.34 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
Згідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19).
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.
Тобто мета провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).
За змістом ч. 1, 2, ст. 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.
З моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство (стаття 39 КУзПБ).
При цьому, поряд з іншими принципами правового регулювання відносин банкрутства суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна/керуючого реструктуризацією чи ліквідатора банкрута (висновки щодо змісту цього принципу наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 5/530-03, від 09.04.2019 у справі № Б8/180-10).
Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також у судовому контролі за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої спеціальним Законом у правовідносинах банкрутства/неплатоспроможності процедури.
Так, у межах дотримання наведеного принципу (чинність якого зберігається і зі змінами у законодавстві про банкрутство - з прийняттям та введенням в дію КУзПБ) з відкриттям провадження у справі про банкрутство юридичної особи виникають обмеження з розпорядження майном цієї особи, що визначені положеннями ст. 41 КУзПБ, до яких належать обмеження, що застосовуються за наслідками введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Частиною 1 ст. 41 цього Кодексу наводить загальне для цього нормативного акту визначення мораторію на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
З огляду на мету та цілі КУзПБ завданням мораторію на задоволення вимог кредиторів є забезпечення збереження майнових активів боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів на засадах конкурсу, який би забезпечував максимально можливу ціну предмета продажу на ринку.
Положення ч. 2 та п. 1 ч. 3 ст. 41 КУзПБ визначають особливості введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника - фізичної особи, які полягають у тому, що: мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні; забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.
У справах про банкрутство юридичних осіб, мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - юридичної особи, що застосовується за правилами ст. 41 КУзПБ, є також одним із заходів, що забезпечує результативність виконання завдань судової процедури про банкрутство юридичної особи, яким (завданням) є збереження майна боржника - юридичної особи для його подальшого використання у колективній процедурі банкрутства.
Колегія суддів зауважує, що після введення мораторію у справі про банкрутство боржника - юридичної особи усі дії щодо індивідуального задоволення вимог кредитора, які вчиняються поза межами процедур банкрутства боржника - юридичної особи, мають припинятись негайно і на будь-якій стадії такого процесу з метою передання майна боржника під контроль суду у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до частин першої, другої ст. 61 Закону України “Про виконавче провадження” реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій ст. 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.
Згідно з положеннями п. 1 розд. І Наказу Міністерства Юстиції України “Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна” від 29.09.2016 №2831/5 (далі - Наказ) електронний аукціон - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних аукціонів, за яким його власником стає учасник, який під час аукціону запропонував за нього найвищу ціну.
Водночас, визначаючи в ст. 61 Закону України “Про виконавче провадження” процедуру реалізації майна, на яке звернено стягнення на електронних торгах, законодавець при цьому визначив, зокрема види електронних торгів (аукціону), як перший, повторний та третій електронний аукціон; які проводяться один за одним за наявності для цього підстав - в залежності від результату проведення кожного із попередніх торгів (аукціону).
При цьому стадії торгів (аукціону), які мають місце у разі проведення кожного із наведених видів торгів (аукціону), визначені та регламентовані положеннями Наказу: передача майна на реалізацію (розділ ІІ), підготовка до проведення електронних торгів (розділ ІІІ), реєстрація учасників електронних торгів (розділ ІV), проведення електронних торгів (розділ V), реалізація арештованого майна за фіксованою ціною (розділ VІ), оформлення результатів електронних торгів.
Відповідно до приписів абз. 6 п.1 розд. ІІ Наказу датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною).
За змістом наведених положень, які регламентують процедуру реалізації майна (на яке звернуто стягнення) у виконавчому провадженні з електронних торгів, електронні торги хоча і є єдиним процесом продажу майна, що складається, у разі наявності для цього підстав (ч. 5 ст. 61 Закону України “Про виконавче провадження”), з видів торгів (перші, повторні, треті), однак які в своєї суті є окремими самостійними етапами реалізації майна у виконавчому провадженні з електронних торгів, кожний з яких, в свою чергу, опосередковують відповідні, послідовно визначені законом, стадії.
Отже, з урахуванням цього висновку та за змістом положень, зокрема ст. 41, 61 Закону України “Про виконавче провадження” та абз. 6 п. 1 розд. ІІ Наказу колегія суддів зауважує, що стадія продажу майна розпочинається із моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон) на відповідному етапі торгів.
Інформація про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон), що була оприлюднена раніше, у межах попереднього етапу реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні - на перших, повторних електронних торгах, якщо вони завершились, однак нерухоме майно не було реалізовано, з подальшим виставленням цього майна на повторні (треті) електронні торги, не береться до уваги при вирішенні питання, чи вважається такою, що розпочалась, стадія продажу майна з моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон) на відповідному етапі торгів.
Отже, суд апеляційної інстанції зауважує, що кожний із визначених Законом видів електронних торгів з реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні має тотожну з іншими, однак самостійну стадійність, спрямовану на реалізацію майна боржника та укладення договору купівлі-продажу.
Також слід врахувати правову позицію Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справи про банкрутство, викладену в пунктах 51, 59 постанови від 14.05.2020 у справі №903/69/18, відповідно до якої, суд касаційної інстанції дійшов висновку про поширення на спірні правовідносини мораторію на задоволення вимог кредиторів та про незаконність дій осіб щодо здійснення переходу права власності на спірне майно до стягувача, виходячи з того, що зміст поняття "стадія продажу майна" (частина третя статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") не включає в себе процедуру придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна (частина перша статті 49 Закону України "Про іпотеку").
При цьому, формулюючи наведену правову позицію у справі № 903/69/18, суд відступив від протилежної правової позиції Верховного Суду, викладеної в пункті 25 постанови від 31.07.2019 у справі № 922/1787/18, а саме в тій її частині, в якій суд у справі у справі № 922/1787/18 вказував, що "стадія продажу майна включає в себе також і процедуру передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу у разі не реалізації майна на третіх електронних торгах та виявлення стягувачем бажання залишити його за собою".
Правова позиція у справі №903/69/18 з відступом від протилежної позиції (у справі № 922/1787/18), яка хоча і сформульована щодо визначення “стадії продажу майна” у розумінні ч. 3 ст. 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, однак підлягає врахуванню у спірних правовідносинах з огляду на те, що зі зміною законодавства (з втратою чинності вказаним Законом та з введенням в дію КУзПБ) законодавець не змінив зміст “мораторію на задоволення вимог кредиторів” та відповідні законодавчі обмеження щодо розпорядження майном боржника, які в чинному КУзПБ стали успадкуванням окремих положень Закону про банкрутство та знайшли своє відтворення у відповідних нормах КУзПБ (ст.ст. 41, 121).
За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
Відповідно до п. 1 і 2 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження. Та відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.
Також відповідно до ч. 3 ст. 26 цього Закону у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав зокрема на підставі судового рішення, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) від 21 листопада 2021 №359/3373/16.
За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
У разі скасування рішення державного реєстратора (в даному випадку приватного нотаріуса Асадуллаєва О.Е.) про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсним чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав (в даному випадку це постанова та акт приватного виконавця та рішення приватного нотаріуса), скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час набуття відповідних прав чи обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до ст. 37 цього Закону.
Відтак, з наведеного вище вбачається що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав може бути скасовано на підставі судового рішення; документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, може бути визнано судовим рішенням недійсними чи скасованими; державна реєстрація прав та відповідно права та обтяження, що виникли, як її наслідок, може бути скасованою на підставі судового рішення.
Закон зобов'язує державного реєстратора, який виконує рішення суду щодо скасування державної реєстрації прав, рішення державного реєстратора чи документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав у разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав провести державну реєстрацію набуття відповідних прав чи обтяжень.
Закон зобов'язує державного реєстратора, який виконує рішення суду щодо визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав або скасування державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав чи їх обтяжень, провести державну реєстрацію шляхом державної реєстрації змін чи набуття.
Оспорюваний в межах даної справи акт приватного виконавця про реалізацію майна є формою фіксації такого правочину, відтак звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанови та акту приватного виконавця є належним способом захисту порушеного права позивача.
Як убачається із матеріалів справи, виконавче провадження №70625530 відкрито приватним виконавцем Пирогою С.С. 28.12.2022 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва №910/9204/22 від 14.12.2022 тобто до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою суду від 21.03.2023.
Акт опису майна щодо якого заявлено позов здійснено в межах даного виконавчого провадження 10.02.2023.
Водночас, виконавче провадження №70625530 підлягало зупиненню згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №910/9204/22.
Постановою від 16.03.2023 приватний виконавець Пирога С.С. зупинив виконавче провадження №70625530.
Оголошення про продаж майна здійснено 24.02.2023 про проведення торгів призначених на 27 березня 2023 року.
Крім того, ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.03.2023 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який зобов'язував приватного виконавця Пирогу С.С. припинити всі дії по реалізації майна.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що опис майна боржника приватним виконавцем Пирогою С.С. було здійснено в межах виконавчого провадження №70625530 яке було зупинене як на підставі ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №910/9204/22 так і підлягало безумовному зупиненню на підставі введеного мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Крім того, постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі №910/9204/22, апеляційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 року у справі №910/9204/22 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 року у справі №910/9204/22 скасовано. Направлено справу №910/9204/22 на розгляд за встановленою законом територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Волинської області.
Відтак, продовження дії приватного виконавця з його реалізації суперечать закону та є неправомірними.
При цьому, слід вказати, що всі виконавчі провадження які зведені в виконавче провадження №70625530 відкриті після відкриття провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (виконавче провадження №71079951 було зупинене 24.03.2023 згідно постанови приватного виконавця, а поновлено 14.04.2023 вже після відкриття провадження у справі про банкрутство).
За таких обставин, доводи позивача щодо незаконних дій приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні №71080303 є обґрунтованими. Суд апеляційної інстанції встановив порушення вимог закону в частині зобов'язання приватного виконавця Пироги С.С. зупинити виконавчі дії по реалізації арештованого майна згідно акту опису від 10.02.2023 у зведеному виконавчому провадженні №71080303 та його передачі згідно акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу складеного приватним виконавцем Пирогою С.С. 04.09.2023 та видачі на його підставі свідоцтва про право власності (Том 1 а.с. 121).
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги про визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця Пироги Сергія Степановича від 04.09.2023 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у зведеному виконавчому провадженні №71080303 та про визнання незаконною та скасування акту приватного виконавця Пироги Сергія Степановича про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04.09.2023 у зведеному виконавчому провадженні № 71080303 підлягають до задоволення.
Щодо інших позовних вимог слід зазначити наступне.
Відповідно до правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 352/1021/19, під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, компенсація витрат, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У постанові від 23.06.2020 у справі № 906/516/19 Верховний Суд вказав, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).
З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення похідних позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, серія та номер: 1538 видане 14.09.2023 приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Асадуллаєвим Олегом Ельдаровичем та визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Асадуллаєва Олега Ельдаровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69291780 від 14.09.2023 на підставі оспорюваного свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
В постановах Верховного Суду від 09.08.2018 р. у справі № 927/876/17, від 11.09.2018 р. у справі № 910/9555/16, постановах Верховного Суду України від 15.03.2017 р. у справі №3-1515гс16, від 25.01.2017 р. у справі №3-1533гс16, від 23.11.2016 р. у справі № 3-1058гс16, від 05.10.2016 р. у справі № 3-604гс16 зазначений наступний правовий висновок:
“Власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (стаття 387 ЦК України) та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати (частина 3 статті 388 ЦК України).
Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини 1 статті 338 ЦК України, власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).
У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України.
У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.
Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.”.
Таким чином, для застосування даної норми необхідно встановити факт, що спірне майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом і перейшло у володіння особи, яка відчужила дане спірне майно за відплатним договором, не маючи права на його відчуження, добросовісному набувачу.
У п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 р. у справі №922/614/19 зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.
За наведеного слід вказати, що спірне майно вибуло поза волею власника (Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 ), а тому вимога позивача про витребування майна від останнього набувача (Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери") підлягає задоволенню.
Отже, здійснення та оформлення переходу права власності на спірне майно до (Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери") як стягувача у виконавчому провадження, а відповідно і набуття (відповідачем-2) права власності на спірне нерухоме майно є незаконним, оскільки зазначене відбулось поза межами процедури банкрутства Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 (позивача) та з порушенням порядку продажу майна у цій процедурі - всупереч обмеженням, запровадженим мораторієм на задоволення вимог кредиторів у справі №903/135/23 про банкрутство Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича.
Щодо твердження скаржника про те, що розпорядник майна не мав можливості звертатись з даним позовом до суду слід зазначити таке.
Ч. 1 ст. 44 КУзПБ вказує, що під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.
Ч. 1 ст. 12 КУзПБ визначені права арбітражного керуючого. Так, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: має право звертатися до господарського суду та суду загальної юрисдикції у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 1 КУзПБ, розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном.
Таким чином звертатись до суду із відповідними заявами від імені та в інтересах юридичної чи фізичної особи щодо якої арбітражний керуючий виконує обов'язки є не лише правом, а й обов'язком арбітражного керуючого.
В частині тверджень в апеляційній скарзі, що розпорядника майна неможливо розглядати як повноцінного представника боржника чи кредиторів оскільки він не повинен бути зацікавленою особою та може виступати від власного імені самостійно слід зазначити, що в контексті обов'язків розпорядника майна зокрема щодо обов'язку вживати заходів для захисту майна боржника розпорядник майна зобов'язаний звернутися з даним позовом до суду.
В даному ж випадку виконуючи обов'язки розпорядника майна звернутись із позовною заявою можливо лише в інтересах та від імені боржника адже сам по собі арбітражний керуючий не є зацікавленою особою щодо винесених документів на підставі яких право власності на майно боржника перейшло до апелянта, а від так не може від власного імені їх оскаржувати. Поряд з цим невірними є твердження скаржника, що позивачем в даному випадку є розпорядник майна адже позивачем є ФГ «Західний Буг» Юнака С.П. в інтересах якого з позовом та заявою про забезпечення позову звернувся розпорядник майна маючи на це відповідне доручення.
Слід також зазначити, що відповідно до ст. ст. 12, 42, 44 Кодексу, розпорядник майна зобов'язаний вживати заходів для захисту майна останнього з метою забезпечення збереження, ефективного використання його майнових активів та здійснення аналізу його фінансового стану, тобто на розпорядника майна покладено обов'язок забезпечити цілісність майна боржника до відновлення його платоспроможності або для задоволення кредиторських вимог, у разі оголошення його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Розпорядник майна, застосовуючи надані йому Кодексом повноваження, усуває можливість виходу майна боржника або його майнових прав з під юрисдикції останнього.
Зі змісту КУзПБ вбачається, що судовими стадіями процедури банкрутства є - розпорядження майном, санація та ліквідаційна процедура. При цьому, кожна із вищевказаних стадій невід'ємно супроводжується арбітражним керуючим, який на кожній із них має свої окремі специфічні повноваження, що націлені на відновлення платоспроможності боржника та виявлення добросовісних і недобросовісних кредиторів з метою задоволення їх реальних кредиторських вимог.
Ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 08.04.204 у справі №903/135/23 вже висловлював позицію щодо правомірності та повноважень розпорядника майна щодо представництва інтересів боржника.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять обставин наявності конфлікту інтересів та спору між розпорядником майна боржника та його керівником щодо представницьких функцій відповідної особи щодо боржника у спірних правовідносинах, зокрема у розумінні статті 40 КУзПБ (стосовно збереження майна Боржника та необхідності захисту цього майна, зокрема і спірного майна - складу), а скаржник наведеного не спростував.
А тому, твердження апелянта щодо неможливості розпорядника майна Боржника звертатися до суду із даним позовом є безпідставними, а тому не беруться судовою колегією до уваги.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується зі висновком суду першої інстанції, про задоволення позову.
Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 14.02.2024 у справі №903/135/23 (903/1020/23) прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Крім того, у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" на рішення Господарського суду Волинської області від 14.02.24 у справі № 903/135/23 (903/1020/23) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 14.02.24 у справі № 903/135/23 (903/1020/23) залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.
4. Справу № 903/135/23 (903/1020/23) повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "04" червня 2024 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Юрчук М.І.