вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"05" червня 2024 р. Справа№ 910/10704/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Козир Т.П.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
представники сторін:
від позивача - не з'явились,
від відповідача - не з'явились,
від третьої особи - не з'явились,
розглянувши клопотання Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про ухвалення додаткового рішення в межах розгляду апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 (повний текст рішення складено 28.12.2023)
у справі № 910/10704/23 (суддя Павленко Є.В.)
За позовом Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни
до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний Завод "Діамант-13"
про витребування майна, -
У 2023 році Фізична особа - підприємець Понькіна Оксана Володимирівна звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про витребування майна.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Понькіна Оксана Володимирівна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Одночасно, з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 року у справі №910/10704/23.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 року апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 року у справі №910/10704/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 року у справі № 910/10704/23 залишено без змін.
04.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник", відповідача у справі, надійшло клопотання ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат понесених під час розгляду апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни.
10.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від позивача, надійшло заперечення на заяву щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 року розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат понесених під час розгляду апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 року у справі №910/10704/23 призначено на 08.05.2024 року.
07.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни, позивача у справі, надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
Судове засідання, призначене на 08.05.2024 року не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді Агрикової О.В. у відпустці з 07.05.2024 року по 10.05.2024 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 року розгляд справи призначено на 05.06.2024 року.
14.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни, позивача у справі, надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
В судове засідання 05.06.2024 року представники сторін не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, позивач просив здійснювати розгляд справи без участі представника.
Відповідно до ч. 4, ст. 244 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи те, що представники сторін повідомлені про дату та час судового засідання належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи, колегія суддів вирішила розглянути клопотання Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про прийняття додаткового рішення у справі №910/10704/23 в даному судовому засіданні.
Розглянувши клопотання Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про прийняття додаткового рішення у справі №910/10704/23 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач під час апеляційного перегляду не надав попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначає. що зі змісту диспозитивної норми частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може, але не зобов'язаний відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, що свідчить про дискреційний характер відповідних повноважень суду (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 року у справі № 910/2679/21, від 21.06.2022 року у справі № 908/574/20, від 29.09.2022 року у справі № 910/3055/20, від 25.10.2022 року у справі № 910/19650/20).
Отже, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат, чого в даному випадку апеляційним судом встановлено не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі № 910/9024/21.
Згідно зі ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Як вже було зазначено вище, 04.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник", відповідача у справі, надійшло клопотання ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат понесених під час розгляду апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни.
Дана заява про розподіл судових витрат мотивована тим, що заявником понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 32 000, 00 грн., розмір яких він вважає співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Колегія суддів зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що позивачем було подано заперечення на заяву щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що представник відповідача брав участь лише в одному судовому засіданні, яке відбулось 03.04.2024 року, тому зважаючи на тривалість судового засідання - близько 30 хвилин, сума в розмірі 32 000, 00 грн. за участь в судовому засіданні є завищеною, зважаючи на складність справи, витрачений час, та є неспіврозмірною у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також позивач звертає увагу, що п. 10.2. договору, наданим відповідачем, передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 14.11.2023 року. В той же час, датою підписання договору зазначена дата - 01.12.2023 року, тобто на момент його підписання, вже настала його дата закінчення.
Поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.
Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.01.2021 року у справі №911/3156/19, від 09.02.2021 року у справі №910/15201/17, від 03.03.2021 року у справі №912/354/20.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
В якості доказів понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 32 000, 00 грн. в суді апеляційної інстанції, відповідачем надано копію додаткової угоди № 8 до договору на правове обслуговування юридичної особи від 01.12.2023 року № 0112/23 від 02.04.2024 року, акт здачі-приймання наданих юридичних послуг за Договором на правове обслуговування юридичної особи від 01.12.2023 року № 0112/23 до Додаткової угоди від 02.04.2024 року № 8, а також копію платіжної інструкції № 686 від 03.04.2024 року на суму 32 000 грн.
Колегією суддів встановлено, що 01.12.2023 року між ПрАТ «Завод Супутник» та АО «Максимальний захист» укладено договір на правове обслуговування юридичної особи №0112/23 відповідно до п. 1.1. якого юридична компанія зобов'язується надати замовнику послуги з правового супроводження господарської діяльності замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціна договору (розмір винагороди) визначаються загальною кількістю періодів юридичного обслуговування, які визначаються кількістю підписаних додаткових угод до даного договору, які містять виконані послуги та вартість надання таких послуг.
Так, пунктом 10.2. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 14.11.2023 року. У разі, якщо жодна із сторін не заявила будь-яким способом (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення, за допомогою смс-повідмолення на мобільний директора, електронною поштою на офіційну адресу) про припинення дії договору протягом терміну дії, договір автоматично пролонговується на 1 (один) рік.
Щодо доводів позивача стосовно дати підписання договору колегія суддів зазначає, що враховуючи обумовлену сторонами умову щодо автоматичної пролонгації договору, факт укладання договору 01.12.2023 року та укладання додаткової угоди №8 до договору на правове обслуговування юридичної особи від 01.12.2023 року № 0112/23 від 02.04.2024 року, колегія суддів враховує схвалення сторонами такого правочину, тому доводи позивача щодо відсутності підстав у представника відповідача для надання юридичних послуг за договором колегія суддів відхиляє.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1. Додаткової угоди сторони домовились визначити вартість послуг юридичної компанії з представництва замовника в Північному апеляційному господарському суді по справі №910/10704/23, а також надання будь-яких інших послуг, передбачених у договорі на правове обслуговування юридичної особи від 01.12.2023 року №0112/23, необхідність у яких виникне в ході розгляду Північним апеляційним господарським судом справи №910/10704/23, у вигляді фіксованої суми.
Відповідно до п. 2. Додаткової угоди вартість юридичних послуг юридичної компанії, обумовлених в п. 1. цієї додаткової угоди, становить 32 000, 00 грн.
Пунктом 1 акту здачі-приймання наданих юридичних послуг за Договором на правове обслуговування юридичної особи від 01.12.2023 року № 0112/23 до Додаткової угоди від 02.04.2024 року № 8 визначено, що на дату складання цього акту сторони дійшли згоди, що юридична компанія надала правову допомогу в об'ємі та строки визначені в додатковій №8 до договору на загальну суму 32 000, 00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 686 від 03.04.2024 року відповідач сплатив на користь АО «Максимальний захист» 32 000 грн.
Колегія суддів критично оцінює заперечення позивача стосовно того, що представник відповідача брав участь лише в одному судовому засіданні, яке відбулось 03.04.2024 року, тому зважаючи на тривалість судового засідання - близько 30 хвилин, сума в розмірі 32 000, 00 грн. за участь в судовому засіданні є завищеною, зважаючи на складність справи, витрачений час, та є неспіврозмірною у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, оскільки окрім участі в судовому засіданні, представник позивача подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. (т.2, а.с. 60-62).
Також, як вже було зазначено вище, постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 року апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 року у справі №910/10704/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 року у справі № 910/10704/23 залишено без змін.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).
З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір витрат на послуги адвоката є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами, наданими послугами, витраченим часом та обсягом наданих послуг, що відповідає критеріям розумності, справедливості.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про прийняття додаткового рішення у справі №910/10704/23 - задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, код ЄДРПОУ 02970300) 32 000 (тридцять дві тисячі гривень) 00 коп. витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
3. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10704/23.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст додаткової постанови складено 05.06.2024 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
Т.П. Козир