Постанова від 15.05.2024 по справі 910/3070/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2024 р. Справа№ 910/3070/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Полякова Б.М.

Остапенка О.М.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 : Новіков І.І. - за ордером серія АН № 1417560 від 14.05.2024

та ліквідатор ТОВ «Люнет», арбітражний керуючий Бандура І.В. (особисто).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 (суддя Мандичев Д.В., повний текст ухвали складено та підписано - 31.07.2023), яка прийнята за результатами розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», арбітражного керуючого Гаращенка І.В. про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника

у справі № 910/3070/21

за заявою Акціонерного товариства «Асвіо Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 (суддя Мандичев Д.В., повний текст ухвали складено та підписано - 31.07.2023) задоволено заяву ліквідатора арбітражного керуючого Гаращенка І.В. про покладення солідарної відповідальності на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» ОСОБА_1 ; визнано ОСОБА_1 солідарним боржником за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет».

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст.ст. 13, 92, 614 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мотивоване тим, що з 01.07.2020 обчислюється місячний строк, у який керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» ОСОБА_1 (керівник ТОВ «Люнет» у період з 07.03.2020 по 23.03.2021) був зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора арбітражного керуючого Гаращенка І.В. про покладення солідарної відповідальності на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» ОСОБА_1 .

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не встановлено дату, на яку виникла неплатоспроможність боржника та хто виконував функцію органу управління боржником на момент виникнення його неплатоспроможності.

Крім того, на переконання скаржника, місцевим господарським судом надано невірну оцінку «Звіту про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», який виконано 05.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Прімум Верітас» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», а також не враховано суперечностей, що містяться у такому Звіті та відсутності доказів, на підставі яких суб'єкт складання Звіту дійшов висновку про наявність ознак доведення до банкрутства у діях ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Учасники справи відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надали, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі № 910/3070/21 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3070/21 за заявою Акціонерного товариства «Асвіо Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 до надходження матеріалів справи.

23.02.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор-Плюс» надійшла заява із запереченнями щодо поновлення строку на подання апеляційної скарги ОСОБА_1

07.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/3070/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі № 910/3070/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 залишено без руху.

01.04.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21.

Слід зазначити, що головуючий суддя (суддя-доповідач) Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М. перебували на підготовці для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України з 08.04.2024 по 12.04.2024 (включно).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 910/3070/21, поміж іншого, задоволено клопотання ОСОБА_1 та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3070/21; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 призначено на 15.05.2024.

Явка представників учасників справи

15.05.2024 у судове засідання з'явилися представник ОСОБА_1 та ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», арбітражний керуючий Бандура Іван Васильович.

Інші учасники справи у судове засідання 15.05.2024 не з'явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез'явлення суд не повідомили.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Необхідно вказати, що копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 910/3070/21 було надіслано учасникам справи в електронний кабінет та засобами поштового зв?язку, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа та відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення/поверненнями.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Разом з тим, колегія суддів робить акцент на тому, що з 18.10.2023 адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи зобов'язані зареєструвати у відповідності до ч. 6 ст. 6 ГПК України свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представника ОСОБА_1 та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича.

Заяви/клопотання подані учасниками справи

15.05.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання, згідно з яким останній просить суд, призначити економічну експертизу з метою з'ясування обґрунтованості сумнівів в правильності висновків Звіту про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» від 05.11.2021, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Прімум Верітас» та викликати в судове засідання експерта для допиту. Оплату експертизи ОСОБА_1 гарантує. Дану вимогу суд апеляційної інстанції приймає за клопотання призначення економічної експертизи у справі № 910/3070/21.

Головуючим суддею (суддею-доповідачем) у судовому засіданні 15.05.2024 на обговорення ставиться питання про можливість задоволення клопотання ОСОБА_1 про призначення економічної експертизи.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні 15.05.2024 підтримав клопотання про призначення економічної експертизи та просив його задовольнити.

У судовому засіданні 15.05.2024 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», арбітражний керуючий Бандура Іван Васильович заперечував щодо задоволення клопотання ОСОБА_1 про призначення економічної експертизи та просив відмовити у його задоволенні.

За наслідками розгляду вищевказаного клопотання, постановлено ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 910/3070/21, якою залишено без розгляду клопотання ОСОБА_1 про призначення економічної експертизи у справі № 910/3070/21.

Позиції учасників справи

15.05.2024 у судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора арбітражного керуючого Гаращенка І.В. про покладення солідарної відповідальності на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» ОСОБА_1 .

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», арбітражний керуючий Бандура Іван Васильович у судовому засіданні 15.05.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство «Асвіо Банк» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», у зв'язку із наявною та непогашеною заборгованістю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі № 910/3070/21 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет»; визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Асвіо Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» у розмірі 3 280 814,75 грн (основний борг - 3 067 847,63 грн, штрафні санкції - 212 967,12 грн); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет»; здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» за номером 66332 від 23.04.2021; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» арбітражного керуючого Гаращенка Ігоря Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1839 від 08.02.2018).

Постановою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 910/3070/21 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гаращенка І.В.

В подальшому, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», арбітражний керуючий Гаращенко Ігор Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, згідно з якою заявник просив суд, покласти солідарну відповідальність на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» ОСОБА_1 , у зв'язку з доведенням до банкрутства та приховуванням стійкої фінансової неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет».

На обґрунтування зазначеної вище заяви ліквідатор вказав, що у процедурі розпорядження майном розпорядником майна ТОВ «Люнет» арбітражним керуючим Гаращенком І.В. замовлено у ТОВ «Прімум Верітас» Звіт про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ «Люнет» від 05.11.2021, який досліджувався судом при ухваленні постанови 24.11.2021 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» та відкриття ліквідаційної процедури.

Так, у звіті про аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та щодо виявлення ознак неплатоспроможності Боржника та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства встановлено:

- фінансовий стан товариства є незадовільним, оскільки більшість економічних показників та коефіцієнтів, що характеризують ліквідність та фінансову стійкість товариства, є нижчими від нормативних значень. За результатами аналізу встановлено, що товариство є фінансово нестійким та не має змоги проводити незалежну фінансову політику, тобто, перебуває в стані неплатоспроможності;

- станом на дату проведення цього аналізу ТОВ «Люнет» відсутні об'єкти нерухомого майна, а наявність оборотних активів на момент проведення дослідження не підтверджена, отже можна стверджувати, що товариство не є інвестиційно привабливим.

До того ж, в ході проведеного аналізу на предмет наявності (відсутності) ознак фіктивного, навмисного або прихованого банкрутства товариства, за результатами отриманих показників та коефіцієнтів було встановлено, таке:

- враховуючи дані аналізу, можна зробити висновок, що ознаки поточної неплатоспроможності в товариства присутні всіх протягом аналізованих періодів. За наслідками 2018-2019 років та І півріччя 2020 року оборотні активи перевищують за обсягом суми поточних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», тобто коефіцієнт покриття в даному періоді становить більше 1, а саме: 1,132 в 2018 році; 1,080 в 2019 році та 1,153 в І півріччі 2020 року. Показник забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами перевищує одиницю при позитивній рентабельності протягом 2018-2019 років та перевищує одиницю при негативній рентабельності протягом І півріччя 2020 року. Користуючись Методичними рекомендаціями, що затверджені Міністерством економіки щодо визначення ознак фіктивного банкрутства, можна зробити висновок про відсутність ознак фіктивного банкрутства товариства станом на 30 червня 2020 року;

- показник забезпечення зобов'язань боржника, тобто суми позикового капіталу, до складу якого входять поточні борги, його оборотними активами станом на 31 грудня 2018 року складає 1,127; на 31 грудня 2019 року - 1,077 та на 30 червня 2020 року - 1,148. Співвідношення усіх активів товариства та його зобов'язань станом на 31 грудня 2018 року - 1,141; на 31 грудня 2019 року - 1,081 та 1,153 станом на 30 червня 2020 року. Фінансові показники, протягом періоду, що досліджується не погіршились. Враховуючи дані системи показників оцінки фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», економічні ознаки дій з доведення до банкрутства відсутні протягом 2018 - 2019 років та І півріччя 2020 року, за які товариством було подано фінансову звітність. Проте, враховуючи, що товариством протягом ІІ півріччя 2020 року та І кварталу 2021 року не подавалась фінансова, статистична та податкова звітність, те, що за цей період відбувалась зміна керівництва, а також враховуючи відсутність станом на сьогоднішній день будь-яких активів у товариства (з чого слідує висновок про їх відчуження керівництвом товариства), вбачається наявність ознак доведення до банкрутства;

- в процесі аналізу не встановлено, що товариством подані недостовірні відомості про своє майно в фінансовій звітності або в інших документах, що свідчать про його фінансове та майнове становище. Неподання керівництвом товариства звітності, в тому числі, в той час як судом відкрито провадження у справі про банкрутство, дає підстави стверджувати про наявність ознак дій з приховування банкрутства.

Протягом ІІ півріччя 2020 року та І кварталу 2021 року керівником ТОВ «Люнет» був ОСОБА_1 , призначений згідно з Наказом Б-01/03-20 від 07.03.2020, виконував обов'язки керівника боржника до 23.03.2021.

Таким чином, на думку ліквідатора, ОСОБА_1 допущено порушення вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ, у зв'язку з чим на останнього має бути покладена солідарна відповідальність.

За наслідками розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», арбітражного керуючого Гаращенка Ігоря Володимировича про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ «Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство» законодавець встановлює умови, за яких у боржника виникає обов'язок звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, а саме: боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

Солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду. Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.

При цьому предметом розгляду є саме дослідження можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, а не розгляд заяв кредиторів про покладення солідарної відповідальності з конкретними вимогами до зазначеної особи.

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 910/3191/20.

Сутність такої відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов'язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.

Обов'язок керівника щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об'єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.

Відтак, бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов'язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб'єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.

Приписами ч. 6 ст. 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов'язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативним обов'язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв'язку між неподанням керівником боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21.

Оскільки підставою для вимоги розпорядника майна про солідарну відповідальність керівника боржника стало порушення, прямо визначене ч. 6 ст. 34 КУзПБ, а саме - недотримання боржником вимоги щодо обов'язку у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності (якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами), то суд щодо порядку доведення заявником, щодо необхідної і достатньої сукупності умов для встановлення судом наведеного порушення як підстави для застосування солідарної відповідальності зазначає про необхідність доведення заявником та встановлення судом двох юридичних фактів: порушення визначеного абзацом другим частини шостою статті 34 КУзПБ місячного строку та наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності боржника.

Загроза неплатоспроможності як підстава для звернення боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутства не є новелою КУзПБ, а є успадкуванням окремих положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

І Закон, і КУзПБ так визначають загрозу неплатоспроможності - якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Таким чином, умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного ч. 6 ст. 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:

- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

Водночас, з огляду на положення ч. 6 ст. 39 КУзПБ (згідно з якими однією із підстав для відмови господарським судом у відкритті провадження у справі є наявність за вимогами кредитора спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження) для існування загрози неплатоспроможності боржника, за відсутності між ним і кредитором спору про право, цей Закон не вимагає безспірності вимог кредиторів до боржника, тобто не вимагає прийняття судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Правильність цього висновку підтверджується, якщо звернутись до положень ч.ч. 2, 3, 4 ст. 34 КУзПБ, якими визначені вимоги до документів/доказів, що додаються як до заяви кредитора, так і до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед яких відсутня вимога про додання до відповідної заяви судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника.

З огляду на вище викладене, слід дійти висновку, що обчислення визначеного абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ місячного строку для обов'язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце факт настання строку виконання боржником зобов'язань щонайменше перед двома його кредиторами (1) разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов'язань над розміром всіх активів Боржника (2), які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.

Близький за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, від 11.05.2018 у справі № 914/1487/17, від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі № 589/2800/15-ц щодо підстав виникнення зобов'язальних правовідносин, відповідно до яких:

- за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність;

- за змістом статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Разом з тим, зобов'язання боржника перед кредитором не має містити в своїй суті спору про право між кредитором та боржником.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20.

Отже, визначаючи момент виникнення загрози неплатоспроможності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», слід зазначити таке.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 910/11037/20 задоволено повністю позов Акціонерного товариства «Асвіо Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» про стягнення 3 033 520,79 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» на користь Акціонерного товариства «Асвіо Банк» 2 499 922,84 грн заборгованості за кредитом, 320 630,83 грн заборгованості по процентах, 199 447,64 грн заборгованості по пені на прострочену основну заборгованість, 13 519,48 грн заборгованості по пені на прострочені проценти, 45 502,81 грн судового збору.

06.02.2019 між Акціонерним товариством «Асвіо Банк» (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» (боржник) укладено Договір про надання овердрафту № 03-201/19О (надалі - Кредитний договір).

За змістом п. 1.1. Кредитного договору кредитодавець надає боржнику короткостроковий кредит на поповнення обігових коштів у вигляді відновлюваного овердрафту (надалі за текстом - кредит) для проведення його платежів, у тому числі для погашення процентів та інших платежів за цим Договором, понад залишок коштів на поточному рахунку боржника № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Асвіо Банк» (далі - поточний рахунок), за рахунок кредиту в межах встановленого кредитного ліміту овердрафту.

В силу п. 1.2., 1.2.1., 1.2.2., 1.2.3. Кредитного договору кредитний ліміт овердрафту (далі - ліміт) на момент підписання цього Договору становить - 2 000 000,00 (два мільйона гривень 00 копійок) грн. Ліміт являє собою максимально припустиму суму кредиту, що спрямовується на покриття недостатньої суми коштів на поточному рахунку боржника. Сума ліміту може змінюватись кредитодавцем на умовах, передбачених цим Договором. Ліміт розраховується на підставі аналізу даних про рух коштів по поточному(их) рахунку(ах), фінансової звітності боржника, кредитної історії та інших показників.

Згідно з п. 1.3., 1.4. Кредитного договору термін дії Кредиту: з « 06» лютого 2019 року по « 05» лютого 2020 року. Процентна ставка за користування кредитом: 23,0% (двадцять три цілих нуль десятих процентів) річних.

Період безперервного користування кредитом - не більше 365 (триста шістдесят п'ять) календарних днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку боржника при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості по кредиту у цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку боржника зафіксоване нульове дебетове сальдо (п. 1.5. Кредитного договору).

У відповідності до п. 3.1. Кредитного договору кредит надається шляхом утворення дебетового сальдо по поточному рахунку боржника в банку в межах встановленого ліміту. За результатами операцій боржника на поточному рахунку протягом операційного дня може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення суми надходжень на поточний рахунок над сумою списань з поточного рахунка), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення суми списань з поточного рахунка над сумою надходжень на поточний рахунок).

Приписами п. 3.5. Кредитного договору передбачено, що заборгованістю за кредитом за цим Договором вважається залишок за дебетом поточного рахунку боржника № НОМЕР_1 в АТ «Асвіо Банк» на кінець операційного чи вихідного дня та/або сума простроченої заборгованості за кредитом, що обліковується на відповідних рахунках в АТ «Асвіо Банк».

Нормами п.п. 4.1., 4.2., 4.3. Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно у валюті кредиту на суму фактичної заборгованості. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31) за методом факт/факт. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. У випадку прострочення погашення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту погашення кредиту. Нарахування комісій здійснюється в день укладення цього Договору, Договору (ів) застави, внесення змін до цих Договорів.

За змістом п. 5.1. Кредитного договору заборгованість за кредит за цим Договором погашається в кожен останній день періоду, визначеного в п.1.5., як період безперервного користування кредитом, але не пізніше дати, визначеної в п. 1.3., як граничний термін дії кредиту.

Відповідно до п. 5.2. Кредитного договору моментом (днем) повернення кредиту вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку боржника зафіксоване нульове дебетове сальдо.

Пунктом 5.3. Кредитного договору визначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок НОМЕР_2, відкритий в АТ «Асвіо Банк».

Згідно з п. 5.6. Кредитного договору сторони погодили, що повне погашення процентів проводиться не пізніше дати закінчення терміну кредитом. Проценти, несплачені по закінченню терміну користування кредитом, вважаються простроченим.

У відповідності до п. 6.2.8. Кредитного договору боржник зобов'язаний, зокрема, сплачувати кредитодавцю проценти, передбачені п. 1.4. цього Договору, в порядку, визначеному п. 5.3.- 5.6., 5.8. цього Договору; комісії, передбачені п. 5.7. цього Договору, в порядку, визначеному цим Договором; повернути кредитодавцю в повному обсязі кредит в строк, визначений п. 1.3. цього Договору.

В силу п. 7.1.5. Кредитного договору кредитодавець має право вимагати від боржника дострокового погашення кредиту, сплати процентів, комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), у разі невиконання боржником зобов'язань, визначених п. 6.2. цього Договору. Вимога кредитора щодо дострокового погашення його вимог за цим Договором підлягає задоволенню у 15 (п'ятнадцяти) календарних днів строк від дня її пред'явлення.

На виконання умов Кредитного договору позивачем було надано відповідачу кредит, що підтверджується банківською випискою за період з 06.02.2019 по 24.07.2020.

Як зазначає позивач, в порушення умов Кредитного договору, позичальником не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачено відсотки у строки передбачені Кредитним договором.

Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача письмові вимоги з проханням терміново усунути порушення умов Кредитного договору та здійснити погашення простроченої заборгованості (лист позивача №676 від 25.02.2020 року, лист позивача №1306 (повторно) від 06.05.2020, лист позивача №1662 від 22.06.2020).

Однак, заборгованість за Кредитним договором відповідачем погашена не була, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість за Кредитним договором у розмірі 3 033 520,79 грн, у тому числі 2 499 922,84 грн заборгованості за кредитом, 320 630,83 грн заборгованості по процентах, 199 447,64 грн заборгованості по пені на прострочену основну заборгованість, 13 519,48 грн заборгованості по пені на прострочені проценти, що і стало підставою для звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу кредит у сумі 2 499 922,84 грн, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься банківська виписка (рух по рахунку) по рахунку відповідача.

При цьому, виписка з банку по рахунку відповідача, оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є первинним документом, а тому є належним доказом в підтвердження обставин надання кредиту позичальнику.

Таким чином, з наведеного вбачається, що банк належним чином виконав свої зобов'язання в частині надання відповідачу кредитних коштів, внаслідок чого у позичальника виник обов'язок погашення кредиту та процентів за користування кредитом.

В той же час, відповідач не виконав взяті на себе за умовами Договору про надання овердрафту № 03-201/19О від 06.02.2019 зобов'язання у встановлені договором строки, у зв'язку з цим, заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 499 922,84 грн заборгованості за кредитом, 320 630,83 грн заборгованості по процентах.

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» існувала заборгованість щонайменше за тілом кредиту у розмірі 2 499 922,84 грн перед Акціонерним товариством «Асвіо Банк» за Договором про надання овердрафту № 03-201/19О від 06.02.2019, умовами якого визначено термін дії кредиту з 06.02.2019 по 05.02.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 задоволено частково позовні вимоги Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» про стягнення 4 108 037,84 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» основний борг у розмірі 2 792 798,15 грн, пеню у розмірі 596 868,00 грн, штраф у розмірі 558 559,63 грн, 3% річних у розмірі 70 503,46 грн, інфляційні втрати у розмірі 83 836,05 грн та судовий збір у розмірі 61 538,48 грн; в решті позовних вимог відмовлено.

01.12.2017 між Публічним акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської», найменування якого змінено відповідно до додаткової угоди №1 від 16.04.2018 на Акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» (надалі - покупець) укладено договір поставки товару №1058 (надалі - договір) за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю замовлений товар, (бетон, бетонні і залізобетонні вироби та конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа постачальника (надалі - товар) на об'єкт: проспект Перемоги, буд. 32 (зоопарк), м. Київ, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки є товар попереднього замовлення.

Згідно з п. 2.1 договору ціна, кількість товару, що підлягають виготовленню та поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках покупця, рахунках-фактурах постачальника та накладних (товарно-транспортних, фактичних або видаткових).

Нормами п. 2.2 договору визначено, що загальна кількість товару остаточно визначається по фактично прийнятій кількості, згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Приписами п. 3.1 договору передбачено, що загальна суму цього договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних постачальника.

Умови поставки товару погоджені сторонами у розділі 5 договору. Так, поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року, з врахуванням особливостей встановлених цим договором. У разі виникнення розбіжностей між текстом договору термінологією «Інкотермс», перевага надається тексту договору (п. 5.1). Поставка товару здійснюється в денний та/або нічний час на адресу, та в строки, що зазначені покупцем в письмових замовленнях, та погоджені з постачальником (п. 5.5 договору). Товар вважається поставленим покупцю з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується покупцем на підставі товарно-транспортних накладних (п. 5.6 договору). Поставка товару здійснюється на об'єкти покупця, адреси та відвантажувальні реквізити яких повідомляються постачальнику в заявках покупця (п.5.8 договору).

У відповідності до п. 6.1 договору товар постачається покупцю у строки, кількості та на умовах, визначених в заявках покупця, попередньо погоджених з постачальником (у разі надання покупцю відстрочки на оплату), або з моменту надходження коштів за товар на банківський рахунок постачальника (у разі попередньої оплати).

За змістом п. 6.3 договору письмові заявки та/або зміни до них надсилаються за 1 (один) календарний день до дати поставки, факсимільним зв'язком з підтвердженням отриманого замовлення уповноваженою особою постачальника (пункт 6.2 договору). Покупець також може надавати заявку по телефону не пізніше 24 годин до початку поставки, узгодивши з постачальником строк та/або графік поставки.

В силу п. 6.7 договору передача товару здійснюється за видатковою накладною та товарно-транспортною накладною. Про отримання товару на об'єкті поставки (замовлена адреса), уповноважена особа покупця зобов'язана розписатися у видатковій накладній чи товарно-транспортній накладній та поставити штамп (п. 6.10 договору).

Розділом 7 договору погоджено сторонами ціну товару та порядок розрахунків.

Згідно з п. 7.1 договору відпуск товару здійснюється за вільними цінами згідно статті 190 Господарського кодексу України. Ціна товару, що постачається згідно цього договору, вказується постачальником у накладних на відпуск товару та/або рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 7.2 договору покупець отримує товар за ціною постачальника, встановленою на момент відвантаження товару.

Пунктом 7.6 договору визначено, що оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та рахунків-фактур, виставлених постачальником на вартість товару. При здійсненні розрахунків покупець зобов'язаний зазначити в платіжному дорученні номер та дату договору.

Нормами п. 7.7 договору визначено, що покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату на розрахунковий рахунок постачальника за кожну партію товару, що постачається протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури постачальником.

Положеннями п. 7.9 договору сторони погодили, що грошові кошти, що надходять від покупця в будь-який момент зараховуються постачальником у черговості, встановленій статтею 534 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 7.11 договору в порядку виключення, постачальник має право надати покупцю відстрочку оплати за товар на термін до 5 (п'яти) банківських днів. Покупець зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту його поставки, згідно умов розділу 5 та пункту 6.1 цього договору.

У відповідності до п. 10.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31 грудня 2018, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяця до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарних рік на тих самих умовах.

Приписами п. 11.2 договору передбачено, що усі додатки, зміни і доповнення до цього договору дійсні і є його невід'ємною частиною тільки в тому випадку, якщо вони виконанні в письмовій формі і підписані належним чином уповноваженими представниками обох сторін.

Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 2810607,97 грн, що підтверджується накладними №5/50979 від 10.07.2019 на суму 84691,49 грн, №5/52300 від 11.07.2019 на суму 23602,66 грн, №5/52293 від 15.07.2019 на суму 9161,04 грн, №5/52632 від 15.07.2019 на суму 18273,70 грн, №5/53933 від 16.07.2019 на суму 13943,17 грн, №5/54028 від 17.07.2019 на суму 13877,00 грн, №5/54181 від 18.07.2019 на суму 118013,28 грн, №5/54396 від 20.07.2019 на суму 17019,56 грн, №5/55870 від 21.07.2019 на суму 2805,42 грн, №5/55882 від 22.07.2019 на суму 6434,80 грн, №5/55546 від 23.07.2019 на суму 14711,41 грн, №5/55495 від 26.07.2019 на суму 19298,02 грн, №5/57788 від 29.07.2019 на суму 10362,71 грн, №5/55869 від 31.07.2019 на суму 105257,54 грн, №5/58006 від 31.07.2019 на суму 12537,06 грн, №5/58151 від 01.08.2019 на суму 7242,02 грн, №5/58130 від 01.08.2019 на суму 45276,00 грн, №5/59733 від 02.08.2019 на суму 4715,54 грн, №5/59732 від 02.08.2019 на суму 109551,60 грн, №5/59592 від 03.08.2019 на суму 4453,67 грн, №5/59544 від 04.08.2019 на суму 17165,57 грн, №5/59864 від 05.08.2019 на суму 41115,82 грн, №5/59931 від 05.08.2019 на суму 109551,60 грн, №5/58150 від 06.08.2019 на суму 47967,73 грн, №5/61459 від 06.08.2019 на суму 26224,15 грн, №5/61654 від 07.08.2019 на суму 64370,88 грн, №5/61852 від 08.08.2019 на суму 3577,74 грн, №5/61500 від 09.08.2019 на суму 51863,42 грн, №5/62005 від 09.08.2019 на суму 7299,80 грн, №5/62001 від 09.08.2019 на суму 109551,60 грн, №5/62003 від 09.08.2019 на суму 6753,78 грн, №5/61551 від 10.08.2019 на суму 54525,89 грн, №5/62002 від 10.08.2019 на суму 97032,12 грн, №5/63580 від 11.08.2019 на суму 11273,70 грн, №5/63605 від 12.08.2019 на суму 33821,10 грн, №5/63640 від 15.08.2019 на суму 51401,14 грн, №5/65572 від 16.08.2019 на суму 85827,84 грн, №5/65577 від 19.08.2019 на суму 23577,72 грн, №5/65548 від 20.08.2019 на суму 21366,40 грн, №5/67531 від 21.08.2019 на суму 88524,00 грн, №5/67417 від 22.08.2019 на суму 11273,70 грн, №5/66181 від 23.08.2019 на суму 178970,04 грн, №5/67288 від 24.08.2019 на суму 4580,52 грн, №5/67412 від 24.08.2019 на суму 19560,95 грн, №5/68033 від 28.08.2019 на суму 176742,84 грн, №5/69326 від 31.08.2019 на суму 105139,10 грн, №5/69331 від 31.08.2019 на суму 36677,16 грн, №5/71608 від 03.09.2019 на суму 51496,70 грн, №5/71742 від 03.09.2019 на суму 146068,80 грн, №5/71625 від 04.09.2019 на суму 27462,58 грн, №5/72074 від 05.09.2019 на суму 4426,87 грн, №5/72259 від 06.09.2019 на суму 348779,88 грн, №5/73634 від 06.09.2019 на суму 8365,45 грн, №5/73902 від 09.09.2019 на суму 17165,57 грн, №5/73926 від 10.09.2019 на суму 4426,87 грн, №5/75345 від 12.09.2019 на суму 4715,54 грн, №5/75564 від 13.09.2019 на суму 3794,24 грн, №5/75578 від 13.09.2019 на суму 25748,35 грн, №5/75998 від 14.09.2019 на суму 3794,24 грн, №5/77580 від 17.09.2019 на суму 9214,60 грн, №5/77639 від 18.09.2019 на суму 5636,86 грн, №5/77386 від 19.09.2019 на суму 11273,70 грн, №5/77316 від 20.09.2019 на суму 5636,86 грн, №5/79657 від 21.09.2019 на суму 5636,86 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без заперечень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.

Позаяк відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, оплату належним чином не провів, сплативши згідно платіжного доручення №1234 від 27.12.2019 лише 50000,00 грн, частина з яких зарахована позивачем в рахунок погашення попередньої заборгованості, а залишок у розмірі 17809,82 грн в рахунок погашення заборгованості за накладною №5/50979 від 10.07.2019, у зв'язку з чим виник борг за отриманий товар в сумі 2792798,15 грн, що і стало підставою звернення до суду.

В силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» існувала заборгованість щонайменше за отриманий товар у розмірі 2 792 798,15 грн перед Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» за договором поставки товару № 1058 від 01.12.2017, згідно з умовами якого останнім днем її погашення було 27.09.2019 (п. 7.11 Договору).

Отже, станом на лютий 2020 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» існувала у тому числі заборгованість перед щонайменше двома кредиторами (АТ «Асвіо Банк» та АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської») у розмірі 5 292 720,99 грн, строк погашення якої настав за умовами правочинів, укладеними між зазначеними юридичними особами та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет».

Так, для визначення майнового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» на лютий 2020 року судом проаналізовано наявні у матеріалах справи фінансові звіти суб'єкта малого підприємства (форма № 1-м та 2-м) за 2018 - 2019 роки та І півріччя 2020 року, а також отримані розпорядником майна відомості та інформацію під час пошуку майна боржника у процедурі розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет».

З метою виявлення активів банкрута, арбітражним керуючим отримано витяги (інформаційні довідки) з державних реєстрів щодо наявності активів у Банкрута, а саме:

- інформаційна довідка № 255374785 від 05.05.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за найменуванням;

- витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05.05.2021 №№ P97275, P97278, P97280, P97281, P97283.

Крім того, 07.05.2021 розпорядником майна ТОВ «Люнет» направлено запити до наступних установ та отримано наступні відповіді:

- Головного управління ДПС у м. Києві - з метою отримання інформації про банківські рахунки, які належать Боржнику та інформації про надання Боржником фінансової звітності за останні 3 (три) роки. Листом від 03.06.2021 Головне управління ДПС у м. Києві надало копії податкової звітності та інформацію про банківські рахунки Банкрута;

- Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру - з метою виявлення земельних ділянок, якими користується Боржник на праві постійного користування, оренди або на праві власності. Листами Державна служба України з питань геодезії картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, у Чернігівській області, у Запорізькій області, у Чернівецькій області, у Рівненській області, у Івано-Франківській області, у Київській області, у Дніпропетровській області, у Херсонській області, Миколаївської області, у Донецькій області, у Сумській області, у Харківській області, у Закарпатській області, у Черкаській області, у Полтавській області, у Львівській області, у Вінницькій області, у Житомирській області, в Одеській області, у Волинській області повідомили, що зареєстрованих земельних ділянок за Банкрутом не виявлено;

- Головного сервісного центру МВС України - з метою виявлення транспортних засобів, які належать Боржнику. Листом від 19.05.2021 Головний сервісний центр МВС України повідомив, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня інформація про реєстрацію транспортних засобів;

- Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві - з метою отримання інформації про зареєстровану за Боржником сільськогосподарську, дорожньо-будівельну та меліоративну техніку. Листом від 12.05.2021 Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві повідомило, що за Боржником сільськогосподарська техніка, машини та механізми не зареєстровані;

- Державної служби України з безпеки на транспорті - з метою виявлення зареєстрованих за Боржником плавзасобів великого та малого флоту;

- Департамент розвитку сфери інтелектуальної власності Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з метою виявлення зареєстрованих прав інтелектуальної власності та інформації про всі правочини по відчуженню або перереєстрацію права інтелектуальної власності. Листом від 18.05.2021 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України повідомило, що не має повноважень надавати запитувану інформацію і пропонує звертатися до відкритих реєстрів. Відповідно до даних реєстрів Боржнику не належать об'єкти права інтелектуальної власності;

- Державної авіаційної служби України - з метою отримання інформації про наявність/відсутність зареєстрованих повітряних суден. Листом від 03.06.2021 Державна авіаційна служба України повідомила, що за Боржником повітряні судна не зареєстровані;

- Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - з метою виявлення підприємств, установ та організацій, акціями яких володіє Боржник. Листом від 03.06.2021 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повідомила, що Банкрут будь які ліцензії на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів не має. Банкрут не здійснював реєстрацію випуску цінних паперів інститутів спільного інвестування. Банкрут серед власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств, відсутній;

- Державної служби України з питань праці - з метою отримання інформації про зареєстровані за Боржником великотонажних та інших технологічних транспортних засобів. Листами Управління держпраці в Івано-Франківській області, у Закарпатській області, у Київській області, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, у Львівській області, у Сумській області, у Полтавській області, у Черкаській області, у Херсонській області, у Дніпропетровській області, у Кіровоградській області, у Запорізькій області, у Харківській області, у Тернопільській області, у Миколаївській області повідомили, що великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби за Боржником не зареєстровано;

- Державне космічне агентство України - з метою отримання інформації про наявність або відсутність засобів (космічних, технічних тощо), що підлягають обов'язковій державній реєстрації в органах ДКАУ. Листом від 13.05.2021 Державне космічне агентство України повідомило, що зареєстрованих унікальних об'єктів космічної діяльності у Банкрута немає;

- Фонду державного майна України - з метою отримання інформації про наявність/відсутність державної частки у статутному капіталі Боржника. Листом від 03.06.2021 Фонд державного майна України повідомив, що в інформаційних системах, які Фонд використовує в своїй роботі, інформація стосовно Банкрута, в також щодо нерухомого майна, яке обліковується на його балансі, відсутня. Банкрут в Реєстрі корпоративних прав держави не обліковується;

- Державної Архітектурно-Будівельної Інспекції України - з метою отримання інформації про наявні проектні, будівельні, дозвільні документи, про можливі існуючі самовільно збудовані приміщення, споруди, будівлі. Листом від 17.05.2021 Державна Архітектурно-Будівельна Інспекція України повідомила, що відсутня інформація щодо видачі/реєстрації Боржнику документів дозвільного та декларативного характеру на будівництво. Боржнику видано Ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів IV категорії складності, терміном дії з 09.08.2016 по 09.08.2021;

- Київської міської митниці ДФС - з метою отримання інформації про здійснення митного оформлення товарів в зоні діяльності митниці. Листом від 08.06.2021 Київська митниця Держмитслужби повідомила, що станом на 07.06.2021 Боржник перебуває на обліку в Київській митниці Держмитслужби. В Авторизованій системі митного оформлення «Інспектор» Київської митниці Держмитслужби за період з 07.06.2018 по 06.06.2021 виявлена інформація щодо митного оформлення товарів Боржника в режимі ІМ40ДЕ (імпорт, додаткова до попередньої) за 1 митною декларацією;

- Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» - з метою отримання інформації про наявність або відсутність зареєстрованого залізничного транспорту. Листом від 13.05.2021 Філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» повідомило, що інформації про вагони за Боржника, як власника, в АБД ПВ немає;

- Державна служба морського та річкового транспорту України - з метою отримання інформації про те чи зареєстровані морський та/або річковий транспорт, та/або право власності або інше речове право на судна в Державному судновому реєстрі України та Суднової книги України. Листом від 14.05.2021 Державна служба морського та річкового транспорту України повідомила про відсутність у Державному судновому реєстрі України та Суднової книзі України записів щодо суден, власником яких є Боржник;

- Головного управління регіональної статистики - з метою отримання копій фінансової звітності (баланси, звіти про фінансові результати), які надавалися Банкрутом за останні 3 (три) роки. Листом від 07.05.2021 Головне управління регіональної статистики повідомило, що не має можливості надати копії фінансової звітності Боржника;

- Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» - з метою отримання інформації про наявність/відсутність нерухомого майна, яке належить Боржнику;

- Головного управління статистики у м. Києві - з метою отримання копій фінансової звітності (баланси, звіти про фінансові результати), які надавалися Боржником за останні 3 (три) роки. Листом від 20.05.2021 Головне управління статистики у м. Києві відмовило у наданні фінансової звітності.

- Департаменту комунальної власності м. Києва - з метою отримання інформації про нерухоме майно, яке належить Боржнику на праві оренди або на праві власності;

- Головного управління Держгеокадастру у м. Києві - з метою отримання інформації про земельні ділянки, якими користується Боржник на праві постійного користування, оренди або на праві власності. Листом від 18.05.2021 Головне управління Держгеокадастру у м. Києві повідомили, що зареєстрованих земельних ділянок за Боржником не виявлено;

- Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - з метою отримання інформації про земельні ділянки, якими користується Боржник на праві постійного користування, оренди або на праві власності. Листом від 18.05.2021 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що у міському земельному кадастрі відсутня інформація про реєстрацію права власності або користування земельними ділянками Боржником;

- Керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» - з метою отримання оригіналів та/або завірених копій ряду документів. Лист повернувся у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою;

- Державному підприємству служба місцевих автомобільних Доріг у Закарпатській області - з метою отримання інформації про стан виконання Договору підряду № 65 від 07.07.2020 та надання копії документів (договори, додатки, додаткові угоди, акти тощо) щодо господарських правовідносин із ТОВ «Люнет» за останні 3 (три) роки. Листом від 20.05.2021 ДП служба місцевих автомобільних Доріг у Закарпатській області повідомили, що в серпні-вересні 2020 року ТОВ «Люнет» виконало роботи та отримало за це 9 519 998,00 грн. У 2021 року фінансування не передбачено, ТОВ «Люнет» роботи не виконувало. Заборгованість перед ТОВ «Люнет» відсутня;

11.05.2021 розпорядником майна ТОВ «Люнет» направлено запит Керівнику ТОВ «Люнет» - з метою визначення дати проведення інвентаризації (не пізніше 04.06.2021), про що заздалегідь повідомити розпорядника майна. Лист повернувся у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

19.05.2021 розпорядником майна ТОВ «Люнет» направлено запити учасникам та бенефіціарам ТОВ «Люнет» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - з метою отримання оригіналів та/або завірених копій ряду документів. Лист до ОСОБА_2 повернувся у зв'язку із письмовою заявою одержувача.

Враховуючи те що, розпорядника майна зобов'язано у строк до 12.06.2021 провести інвентаризацію майна боржника, інвентаризація основних фондів, нематеріальних активів, біологічних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі ТОВ «Люнет» була проведена у період з 04.06.2021 по 11.06.2021 за відсутності посадових осіб та представників ТОВ «Люнет» в повному обсязі.

Інвентаризація проводилась за відсутності будь-яких бухгалтерських і статистичних даних.

Для визначення належності боржнику певних активів, котрі підлягають державній реєстрації, направлено ряд інформаційних запитів до держателів відповідних реєстрів.

За результатом інвентаризації було встановлено, що нерухомого майна та незавершеного будівництва, основних засобів, нематеріальних та біологічних активів товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів виявлено не було.

Також, за результатами інвентаризації було складено протокол інвентаризаційної комісії № 01 від 11.06.2021.

При ухваленні постанови від 24.11.2021 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, судом було встановлено, що ознаки поточної неплатоспроможності у товариства присутні всіх протягом аналізованих періодів. За наслідками 2018-2019 років та І півріччя 2020 року оборотні активи перевищують за обсягом суми поточних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», тобто коефіцієнт покриття в даному періоді становить більше 1, а саме: 1,132 в 2018 році; 1,080 в 2019 році та 1,153 в І півріччі 2020 року. Показник забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами перевищує одиницю при позитивній рентабельності протягом 2018-2019 років та перевищує одиницю при негативній рентабельності протягом І півріччя 2020 року. Користуючись Методичними рекомендаціями, що затверджені Міністерством економіки щодо визначення ознак фіктивного банкрутства, можна зробити висновок про відсутність ознак фіктивного банкрутства товариства станом на 30 червня 2020 року.

З огляду на вищевикладені обставини, враховуючи відомості про фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет», викладені у податковій звітності боржника станом на 30.06.2020, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що у боржника було достатньо активів для погашення усієї кредиторської заборгованості, у тому числі перед двома вказаними кредиторами Акціонерним товариством «Асвіо Банк» та Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» у розмірі 5 292 720,99 грн.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» з метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ч.ч. 1-3, 6 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їх договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійснення своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За змістом ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Приписами ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що відсутність свої вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, аналіз приписів ст.ст. 13, 92 ЦК України у взаємозв'язку з нормами ст. 34 КУзПБ свідчить, що керівник боржника зобов'язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.

Враховуючи те, що після 30.06.2020 ОСОБА_1 будь-яка податкова та статистична звітність Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» не подавалася, а матеріали справи не містять жодних доказів, у тому числі наданих ОСОБА_1 , існування будь-яких активів у боржника з 01.07.2020, місцевий господарський суд правомірно визначив, що загроза неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» виникла саме з 01.07.2020, яка полягала у нездатності Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» забезпечити за рахунок своїх активів задоволення виконання своїх зобов'язань щонайменше перед кредиторами двома кредиторами Акціонерним товариством «Асвіо Банк» та Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» у розмірі 5 292 720,99 грн, строк виконання яких настав за умовами укладених договорів між кредиторами та боржником.

Таким чином, саме з 01.07.2020 обчислюється місячний строк, у який керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» ОСОБА_1 (керівник ТОВ «Люнет» у період з 07.03.2020 по 23.03.2021) був зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства.

З огляду на зазначене вище, місцевий господарський суд належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов вірного висновку про задоволення заяви ліквідатора про покладення солідарної відповідальності на колишнього керівника боржника та визнання ОСОБА_1 солідарним боржником за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет».

Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_1 до заяви про усунення недоліків долучено висновок експерта Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз з ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 71 від 20.02.2024 за результатами проведення судової економічної експертизи.

Так, із вищевказаного висновку експерта вбачається, що 25.01.2024 до Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз з ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України надійшла заява адвоката Андрієнко Поліни Валеріївни від 23.01.2024 вих. № б/н про проведення судової економічної експертизи в інтересах ОСОБА_1 у господарській справі № 910/3070/21 про банкрутство ТОВ «Люнет».

На дослідження надано документи на 122 арк., а саме:

- звіт про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ «Люнет» від 05.11.2021;

- фінансову звітність ТОВ «Люнет» за 2018 - І півріччя 2020;

- інші документи.

На вирішення експертизи поставлені наступне питання: «Чи підтверджуються документально висновки Звіту про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ «Люнет» від 05.11.2021, складеного ТОВ «Преміум Верітас», про наявність ознак доведення до банкрутства «Люнет» за період 01.01.2018-31.12.2020?»

Проведення судової експертизи доручено судовому експерту вищого кваліфікаційного класу, Хомутенку Олексію Васильовичу , який має вищу економічну та юридичну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, науковий ступінь кандидата економічних наук, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 11.1 «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності», свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта № 160-22/Д, видане згідно рішення кваліфікаційної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 16.06.2022, строк дії свідоцтва до 16.06.2025 та за спеціальностями: 11.2 «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій», 11.3 «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій», свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1160, видане експертно-кваліфікаційною комісією ХНДІСЕ 21.11.2019, строк дії свідоцтва до 21.11.2024, стаж експертної роботи з 2002 року.

Про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України судовий експерт Хомутенко О.В. обізнаний.

Відповідно до висновку експерта Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз з ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 71 від 20.02.2024, у обсязі наданих на дослідження документів висновки Звіту про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ «Люнет» від 05.11.2021, складеного ТОВ «Преміум Верітас» в частині наявності ознак доведення до банкрутства «Люнет» за період 01.01.2018-31.12.2020 підтвердити не надається за можливе.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

При цьому, згідно зі ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до частин першої та другої статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За ч. 1 ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Разом з тим, суд враховує, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

Висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 зі справи №910/21067/17.

Так, висновок експерта Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз з ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 71 від 20.02.2024, складений на замовлення представника ОСОБА_1 , не може бути взятий за основу при ухваленні судового рішення у справі № 910/3070/21, а тому колегією суддів Північного апеляційного господарського суду не приймається у якості належного доказу по справі з метою мотивування рішення суду, оскільки під час складання такого висновку у експерта не були досліджені всі матеріали даної справи з наявними у ній належними та допустимими доказами, тобто експертизу було проведено виключно за наданими безпосередньо представником ОСОБА_1 , матеріалами.

При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21, а отже, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 залишити без змін.

3. Справу № 910/3070/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 04.06.2024 (у зв?язку з перебуванням судді Полякова Б.М. у відпустці).

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Поляков

О.М. Остапенко