вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" травня 2024 р. Справа№ 910/16560/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Палія В.В.
суддів: Сибіги О.М.
Вовка І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024
у справі №910/16560/23 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Товариства Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс»
про стягнення 3 282, 86 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» (далі - відповідач) про стягнення 3 282, 86 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що в грудні 2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» про стягнення 16 414,30 грн, з яких 14 773,20 грн - плата за користування вагонами, 1641,10 грн - збір за зберігання вантажу, в подальшому рішенням господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі №910/21487/21 позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» плату за користування вагонами у розмірі 14 773,20 грн, збір за зберігання вантажу у розмірі 1641,10 грн та судовий збір - 2270,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» суму податку на додану вартість у розмірі 3 282, 86 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем доведено належними та допустимим доказами вимоги про стягнення з відповідача суми ПДВ у розмірі 3 282, 86 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/16560/23 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Підставою для скасування рішення апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Також доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем нараховано до сплати відповідачем суми плати за користування та зберігання рухомого складу без врахування ПДВ.
Крім того апелянт зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/16560/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Вовк І.В., Сибіга О.М.
В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/16560/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою суду від 18.03.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/16560/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 26.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/16560/23 та роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.
Позиції учасників справи
04.04.2024 через електронний суд до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції, в грудні 2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» про стягнення 16 414,30 грн, з яких 14 773,20 грн - плата за користування вагонами, 1641,10 грн - збір за зберігання вантажу.
В рішенні Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі №910/21487/21, яке набрало законної сили 28.03.2023, встановлено наступні обставини:
Відповідно до умов договору про подачу та забирання вагонів від 12.10.2020 №03-1793/20, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кононівський елеватор» та Акціонерним товариством «Українська залізниця» та на підставі Заявки (Угоди) від 24.06.2021 року № 4, укладеної між представником ТОВ «Промвагонтранс», представником під'їзної колії ТОВ «Кононівський елеватор» та начальником станції Лисянка виробничого підрозділу Шевченківська дирекція залізничних перевезень філії «Одеська залізниця» AT «Укрзалізниця», остання взяла на себе зобов'язання подавати вагони, які будуть прибувати протягом 2021 року на адресу ТОВ «Промвагонтранс» для навантаження/вивантаження вантажу зернових вантажів, на під'їзну колію ТОВ «Кононівський елеватор». Розрахунки за подачу-забирання, маневрову роботу, користування вагонами будуть проводитися власником колії/вантажу відповідно до умов договору від 12.10.2020 №03-1793/20 про подачу та забирання вагонів.
Інформацію про підписання зазначеної вище Заявки (Угоди) від 24.06.2021 №4 внесено до автоматизованій системі паспортизації, експлуатації, контролю під'їзних колій промислових підприємств, що підтверджується наданим до суду витягом.
Згідно з п. 16.2 договору у разі простою на коліях залізниці порожніх вантажних вагонів, що перебувають у власності підприємств чи орендовані ними, з вини одержувача цих вагонів, плата за користування такими вагонами стягується відповідно до пункту 15 розділу 6 частини 1 Правил перевезення вантажів.
Пунктом 9 договору встановлено, що фронт подачі 10 вагонів навантаження зернових вантажів становить 1 вагон за 1 год. 30 хв. (1,5 год), таким чином 10 вагонів повинні навантажуватися підприємством за 15 годин.
У червні, липні 2021 року на підставі залізничних накладних №№41891813, 41890856, 41881939, 41890864, 41881962, 41891821, 41891847, 41891854, 41891862, 41891870, 41890880, 41890898, 41949512, 41924309, 41924473, 41924481, 41924291, 41976671, 42029751, 41971797 на станцію Лисянка Одеської залізниці на адресу ТОВ «Промвагонтранс» прибули вагони №№95116208, 95367454, 95393617, 95403101, 95554960, 95614715, 95616082, 95635942, 95659868, 95838413, 95619136, 95621629, 95554838, 95604435, 95598488, 95554820, 95602017, 95603288, 95599668, 95614913 під відповідне навантаження.
Зокрема, 28.06.2021 відповідно до залізничних накладних №41891813, №41890856, №41881939, №41890864, №41881962, №41891821, №41891847, №41891854, №41891862, №41891870 на станцію Лисянка Одеської залізниці на адресу ТОВ «Промвагонтранс» прибули групи вагонів під навантаження. У графі 20 зазначених даних накладних найменування вантажу зазначено: «Вагоны железнодорожные, перевозимые на своих осях, не поименованные в алфавите». Відповідно до графи 51 даних накладних вагони на станцію Лисянка Одеської залізниці прибули 28.06.2021.
Про прибуття даного вантажу (вагонів) на адресу ТОВ «Промвагонтранс» останньому було повідомлено працівником залізниці 28.06.2021 о 13 год. 49 хв., що підтверджується відмітками у графі 49 зазначених накладних (містить інформацію про дату і час повідомлення про прибуття вагонів, прізвище, ініціали працівника станції, який передав повідомлення, його електронно-цифровий підпис (ЕЦП). Одержання цих вагонів (вантажів) відповідачем 28.06.2021 о 14 год. 53 хв. - 58 хв. підтверджується відмітками у графі 53 вказаних накладних «Підтвердження одержання вантажу вантажоодержувачем» (містить відмітки, що зроблені уповноваженими працівниками відповідача про підтвердження одержання вантажу та скріплені ЕЦП). Також, дата та час подачі повідомлення представнику ТОВ «Промвагонтранс» про прибуття вказаних вагонів міститься у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2, відповідний витяг наданий до матеріалів справи.
Звертаючись з позовом у даній справі позивач послався на те, що на станційних коліях станції Лисянка Одеської залізниці відбулась затримка вагонів з вини вантажоотримувача ТОВ «Промвагонтранс», які прибували на його адресу в зв'язку з зайнятості фронту навантаження вагонами останнього, на під'їзній колії ТОВ «Кононівський елеватор», тому відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, а також відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажу сторонами було складено акти загальної форми ГУ-23 від 28.06.2021 № 88, від 30.06.2021 № 92, від 01.07.2021 № 94, від 02.07.2021 №97 та № 98, від 04.07.2021 №101, від 05.07.2021 № 102 та №103.
Також, працівниками залізниці було сформовано відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 від 06.07.2021 № 06070012 на загальну суму 14 773,20 грн, та накопичувальні картки форми ФДУ-92 від 04.07.2021 року № 04070054, від 05.07.2021 № 05070055 зборів за зберігання вантажу на загальну суму 1748,34 грн.
Вказані акти загальної форми ГУ-23 з описом, що вагони затримані з вини вантажоотримувача, підписано представником вантажоотримувача ТОВ «Промвагонтранс» без зауважень.
Відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 від 06.07.2021 №06070012 підписана представником ТОВ «Промвагонтранс» із запереченням та відмовлено в оплаті, про що працівниками залізниці було складено акт загальної форми ГУ-23 від 08.07.2021 №39.
Накопичувальні картки форми ФДУ-92 від 04.07.2021 №04070054, від 05.07.2021 №05070055 підписані представником ТОВ «Промвагонтранс» із запереченням та відмовлено в оплаті про що працівниками залізниці було складено акт загальної форми ГУ-23 від 06.07.2021 №35, №36.
З огляду на зазначені обставини позивачем було нараховано відповідачу плату за користування вагонами в кількості 10 вагонів, яка складає 14 773,20 грн, та збір за зберігання вантажу в кількості 16 вагонів на суму 1 748,34 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу ТОВ «Промвагонтранс» претензію від 11.08.2021 №03-55/502, яка залишена останнім без відповіді.
Проте, як зазначає позивач, у справі №910/21487/21 сума у розмірі 16 414, 30 грн була обрахована без податку на додану вартість , а тому позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача суму у розмірі 3 282, 86 грн податку на додану вартість
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вже зазначалось вище, в грудні 2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» про стягнення 16 414,30 грн, з яких 14 773,20 грн - плата за користування вагонами, 1641,10 грн - збір за зберігання вантажу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі №910/21487/21, яке набрало законної сили 28.03.2023, встановлено, що відповідно до відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 від 06.07.2021 № 06070012 по вагонам №№95116208, 95614715, 95616082, 95635942, 95659868, 95838413:
- затримка з вини ТОВ «Промвагонтранс»: початок о 13 год. 45 хв. 28.06.2021 згідно акту загальної форми ГУ-23 від 28.06.2021 №88, опис обставин: затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта в очікуванні звільнення фронту подачі; кінець затримки о 13 год. 40 хв. 01.07.2021 згідно з актом загальної форми ГУ-23 від 01.07.2021 №94;
- затримка з вини AT «Укрзалізниця» (кошти за користування за даний період не нараховувалися): початок о 13 год. 40 хв. 01.07.2021 згідно з актом загальної форми ГУ-23 від 01.07.2021 №95, опис обставин: затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під навантаження з вини залізниці через відсутність локомотива на станції; кінець затримки о 13 год. 00 хв. 02.07.2021 згідно акту загальної форми ГУ-23 від 02.07.2021 №96;
- затримка з вини ТОВ «Промвагонтранс»: початок о 13 год. 00 хв. 02.07.2021 згідно з актом загальної форми ГУ-23 від 02.07.2021 №97, опис обставин: затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта в очікуванні звільнення фронту подачі; кінець затримки о 15 год. 00 хв. 04.07.2021 згідно акту загальної форми ГУ-23 від 04.07.2021 №101. Загальний час затримки вищезазначених вагонів склав 731 год. 30 хв. (731,5 годин).
Таким чином, як вірно встановлено судом, суму плати за користування вагонами №№ 95116208, 95614715, 95616082, 95635942, 95659868, 95838413 розраховано позивачем з урахуванням вимог закону за 122 години затримки з вини відповідача в сумі 13 042,80 грн.
Відповідно до відомості плати за користування вагонами по вагонам №№95367454, 95393617, 95403101, 95554960:
- затримка з вини ТОВ «Промвагонтранс»: початок о 13 год. 45 хв. 28.06.2021 згідно акту загальної форми ГУ-23 від 28.06.2021 №88 Опис обставин: затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта в очікуванні звільнення фронту подачі; кінець затримки о 15 год. 15 хв. 30.06.2021 згідно з актом загальної форми ГУ-23 від 30.06.2021 №92. Загальний час затримки зазначених вагонів склав 198 год. 00 хв. Після закінчення затримки даних вагонів на коліях станції Лисянка їх було подано під завантаження ТОВ «Промвагонтранс» згідно з пам'яткою про подавання вагонів від 02.07.2021 №59.
Таким чином, сума плати за користування вагонами №№95367454, 95393617, 95403101, 95554960 за 50 годин затримки з вини відповідача розрахована позивачем вірно та склала 1 730,04 грн.
Загальна сума плати за користування вагонами становить 14 773, 20 грн.
В частині розрахунку суми збору за зберігання вагонів час затримки з вини відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи актами загальної форми ГУ-23, загальна сума збору за зберігання вантажу по двом накопичувальним карткам форми ФДУ-92 в розмірі 1 641,10 грн. відповідає фактичним обставинам справи.
При вирішенні даного спору судом першої інстанції враховано, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, №. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, №3236/03, від 03.04.2008).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Відтак, обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі №910/21487/21, яке набрало законної сили 28.03.2023 мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доведенню при розгляді справи №910/16560/23.
Згідно приписів ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено обов'язок вантажовідправника сплатити перевізнику за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 311 Господарського кодексу України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
За змістом пунктів 2, 3 Розділу I Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (далі - Збірник тарифів), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року №317, вбачається, що тарифи, збори та плати, наведені у цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування для всіх суб'єктів господарювання, які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом. Державні регульовані тарифи встановлюються, зокрема, на внутрішні вантажні перевезення, що здійснюються на лініях широкої та європейської колій загальної мережі залізниць України, користування вагонами і контейнерами перевізника, роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника.
Пунктами 6, 11 Розділу I Збірника тарифів визначено, що тарифи застосовуються при визначенні плати за перевезення вантажів вантажною і великою швидкістю та пасажирськими поїздами за відстань залізницями України у внутрішньому сполученні - від станції відправлення до станції призначення, які відкриті від виконання комерційних операцій згідно з Тарифним керівництвом №4 залізниць України; плата за перевезення визначається згідно з Правилами застосування тарифів, наведеними в Розділі II цього Збірника. Для розрахунку плати за перевезення вантажів потрібно визначити належність вагона - перевізника, власний або орендований, у якому пред'являється до перевезення вантаж або перевезення у порожньому стані, і вибрати тарифну схему; при перевезенні вантажів у вагоні перевізника, крім транспортерів, базова ставка плати визначається як сума інфраструктурної для вагонів перевізника та вагонної складових плати (тарифу), що передбачено підпунктом 1.1.5. пункту 1.1. Розділу II Збірника тарифів. Після встановлення номера тарифної схеми, що відповідає даному виду відправки та перевезенню, необхідно звернутись до таблиць Розділу IV цього Збірника, в яких наведені базові ставки плати за перевезення відповідно до відстані перевезення (підпункт 1.1.11. пункту 1.1. Розділу II Збірника тарифів).
Отже, законодавцем передбачено встановлення державних регульованих тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, що зумовлює визначення плати за перевезення вантажу залізницею із застосуванням тарифних схем, що встановлені Розділом IV. Ставки плати за перевезення Збірника тарифів на перевезення вантажів.
Пунктом 1.2. Розділу IV Збірника тарифів передбачено, що плата за тарифними схемами визначається залежно від відстані перевезення, а, відтак, є провізною платою, що справляється перевізником за доставку вантажу залізницею до станції призначення.
Пунктом 6 Статуту залізниць визначено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу є системою цінових ставок та правил їх застосування, за якими провадяться розрахунки за перевезення залізницями, тоді як збори - цінові ставки, за якими провадяться розрахунки за виконання підприємствами залізничного транспорту робіт та послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу.
За змістом пункту 3 Розділу I Збірника тарифів вбачається, що поряд з платою за перевезення (провізною платою) державні регульовані тарифи також встановлюються на користування вагонами перевізника та роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в Розділі III цього Збірника. Плата за користування вагонами та збори нараховуються за ставками, які діяли в ті дні, коли надавалися послуги, а додаткові витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами і викликані причинами, що не залежали від перевізника, нараховуються за ставками, що діють на дату виникнення цих витрат (пункт 9 Розділу I Збірника тарифів.
Отже, Статутом залізниць та Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом визначено різновиди платежів, що сплачуються відправником вантажу на користь залізниці за перевезення вантажу до станції призначення, а саме тариф на перевезення вантажу як «провізна плата» за перевезення вантажу у вагонах перевізника, власному чи орендованих вагонах або перевезення вагонів у порожньому стані, що не включає вартості робіт і послуг залізниці, пов'язаних з перевезенням вантажу (суми зборів), а також «інші платежі», які включають збори за виконання робіт та надання послуг залізницею, пов'язаних з перевезенням вантажів (плата за користування вагонами перевізника, плата за проїзд провідників, плата за охорону та супроводження), та додаткові витрати під час перевезення вантажу, не передбачені тарифами та зумовлені причинами, що не залежать від залізниці як перевізника.
Пунктом 6 Статуту залізниць визначено накладну як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем, яка є одночасно договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Додатком №1 до Правил оформлення перевізних документів визначено форму накладної як перевізного документа на залізниці із розшифруванням даних, що вносяться до її граф; додатком №2 до цих Правил зазначено форму відомості вагонів. Так, до накладної залізницею-перевізником вносяться відомості щодо провізної плати (графа 31), плати за проїзд провідника (графа 32), плати за охорону вантажу залізницею (графа 33), інших платежів, сплачених на станції відправлення (графи 35, 36, 37), а також усього суми платежів, сплачених відправником (графа 34).
Відтак, у графі 34 залізничної накладної відображається загальна сума платежів, сплачених відправником на користь залізниці та зазначених у графах 31-33, 35-37 такого перевізного документа, в тому числі провізної плати, як плати за перевезення, та зборів за роботи і послуги, надані залізницею під час перевезення вантажу.
Законодавцем розмежовано поняття «провізна плата», яка є регульованим державою тарифом за надання залізницею послуг з перевезення вантажів, та «інші платежі», що справляються за надання (виконання) інших, пов'язаних з перевезенням послуг і робіт.
Розмір плати за перевезення вантажу у вагонах, пов'язаних із перевезенням, розраховується за ставками, які визначаються відповідно до умов Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317.
Згідно з п. 10 вказаного Збірника ставки тарифів, плати і зборів, що містяться у цьому Збірнику, є базовими та визначені без урахування податку на додану вартість. Водночас, відповідно до п. б) ст. 185.1, 186 Податкового кодексу України операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України; з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом, є об'єктами оподаткування.
Відповідно до п. 2.5, 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.
Отже суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що податок на додану вартість у розмірі 20% правомірно нарахований позивачем та підлягає стягненню з відповідача у розмірі 3 282, 86 грн.
Щодо посилання скаржника на застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Спір про стягнення основної суми заборгованості був розглянутий в рішенні Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі №910/21487/21, яке набрало законної сили 28.03.2023. Водночас у даному спорі позивачем заявляється вимога про достягнення суми ПДВ.
За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.
Звертаючись до правової позиції, яка викладена у постанові від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Порядок обчислення та сплати ПДВ регламентується розділом V Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг.
Відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість.
Проте, не зважаючи на те, що ПДВ й включається до ціни товару, вона не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20 та у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.
Відтак, у даному спорі застосовуються положення цивільного законодавства, в частині необхідності сплати відповідачем суми ПДВ, а не здійснення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст 261 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі №910/21487/21, акти загальної форми ГУ-23 складені з червня по липень 2021 року. Отже, строк позовної давності починається з дати складання актів загальної форми.
Позивач з даним позовом звернувся до Господарського суду в жовтні 2023 року, тобто в межах 3х річного строку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду із заявленими позовними вимогами.
А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не встановив (ч. 4 ст. 269 ГПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/16560/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/16560/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/16560/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс».
4. Матеріали справи №910/16545/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено після виходу судді Вовка І.В. з лікарняного - 31.05.2024.
Головуючий суддя В.В. Палій
Судді О.М. Сибіга
І.В. Вовк