Справа№464/2793/24
пр.№ 3/464/1295/24
05.06.2024 року м.Львів
Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко Олена Валеріївна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , притягався до адміністративної відповідальності: постановою УПП у Львівській області від 22 листопада 2023 року серії ЕАТ № 8189685 за ч.2 ст.126 КУАП; постановою Золочівського районного суду Львівської області від 22 квітня 2024 року (справа № 445/731/24), накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу за вчинення 31 березня 2024 року правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУАП, -
за ч.5 ст.126 КУАП,
ОСОБА_1 06 квітня 2024 року о 00.20 год по вул.Зелена, 184 в м.Львові повторно протягом року керував автомобілем марки «Мерседес» номерний знак НОМЕР_2 , без посвідчення водія, не маючи права керування транспортними засобами.
До такого висновку суддя дійшов з огляду на наступне.
У ст.280 КУАП закріплено обов'язок орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
За змістом ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 240/12/17 сформульовано правовий висновок про те, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За диспозицією ч.5 ст.126 КУАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а приписами ч.2 ст.126 КУАП заборонено керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10жовтня 2001року за № 1306 (із змінами та доповненнями) відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
У силу приписів ст.15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Як унормовано п.п.1.3, 1.9 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії - п.2.1а Правил дорожнього руху України.
Порушення ОСОБА_1 вимог п.2.1а ПДР України та доведеність вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУАП, стверджується наданими органами поліції та безпосередньо дослідженими суддею в порядку КУАП доказами у відповідності до ст.251 КУАП:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 635607 від 06 квітня 2024 року, що за формою та змістом відповідає вимогам ст.256 КУАП, та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення, де добровільно зазначив про «перегнав автомобіль»;
відеозаписом з місця події з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, де зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем без посвідчення водія, останнім такий факт визнано та повідомлено працівникам поліції про, що обізнаний про притягнення його до адміністративної відповідальності за аналогічне порушення, адже посвідчення водія не отримав. Пояснив, що сів за кермо у зв'язку із необхідністю «перегнати» автомобіль, а права водія можливо отримає десь через три місяці;
довідкою Управління патрульної поліції у Львівській області, згідно з якою за даними інформаційного порталу Національної поліції України підсистеми «Пошук посвідчення водія» відсутні відомості щодо отримання посвідчення водія ОСОБА_1 ;
рапортом працівника події із викладенням хронології події порушення.
Досліджуючи доводи захисника - адвоката Киришко О.В. щодо неналежності долучених до протоколу доказів - довідок патрульної поліції та рапорту, суддя виходить з наступного.
Долучена до справи довідка Управління патрульної поліції у Львівській області про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за ч.4 ст.126 КУАП, що не стосується ОСОБА_1 .
Водночас у силу приписів ст.ст.4, 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Судом з'ясовано, що за відомостями Єдиного реєстру судових рішень постанова Золочівського районного суду Львівської області від 22 квітня 2024 року (справа № 445/731/24), в якій встановлено притягнення ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУАП постановою від 22 листопада 2023 року серії ЕАТ № 8189685. Саме цю постанову зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Такі обставини не спростовують факту вчинення правопорушення та кваліфікації дій.
Не заслуговують на уваги твердження захисту щодо складення довідки про відсутність в ОСОБА_1 посвідчення водія 10 квітня 2024 року (після складення протоколу), адже не доводить протилежного та суду не надано жодних доказів наявності в правопорушника посвідчення водія, яке б надавало право керування автомобілем. У цей же час на долученому до справі відеозаписі відображено чітке ствердження самим порушником у нього права керування транспортним засобом за відсутності факту видачі йому посвідчення водія.
Дійсно рапорт працівника поліції не може визнаватися однозначним доказом винуватості особи, водночас у даній справі такому надається оцінка у сукупності з іншими належними, допустимими та вагомими доказами.
Аналіз зібраних у справі доказів у сукупності та взаємозв'язку свідчить про достатність таких для висновку про порушення правил дорожнього руху та вини у цьому правопорушника поза розумним сумнівом, адже достовірно та достеменно будучи обізнаним про відсутність у нього чинного посвідчення водія, керував джерелом підвищеної небезпеки. Підстав сумніватися у достовірності таких не встановлено.
Позиція захисту не ґрунтуються на наведених вище об'єктивних доказах, є формальною та розцінюється як можливість уникнення адміністративної відповідальності за скоєне та спосіб захисту.
Обставини, які б виключали провадження в справі відповідно до ст.247 КУАП та беззастережно доводили протилежне, відсутні.
Виходячи із положень ч.1 ст.268 КУАП, явка правопорушника не є обов'язковою, у даній справі такий скористався професійною правничою допомогою захисника - адвоката, а тому справу розглянуто у його відсутності.
За вчинене порушник підлягає адміністративній відповідальності. Санкція ч.5 ст.126 КУАП якої є безальтернативною, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Беручи до уваги наведене, на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
До такого висновку суддя дійшов з урахуванням постанови Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, якою установлено можливість позбавляти права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Щодо додаткового адміністративного стягнення, то суддя враховує наступне.
Як регламентовано, ст.28 КУАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилучення за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові, з відрахуванням витрат на реалізацію вилученого предмета.
Ця норма не містять імперативної вимоги, щоб транспортний засіб перебував у приватній власності порушника.
Унаслідок оплатного вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, його власник отримує грошову компенсацію, що не порушує принципу «пропорційності втручання в право власності» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
До того ж у ч.ч.4, 5 ст.319 ЦК України передбачено, що власність зобов'язує і не може бути використана на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власник речі повинен нести ризик передання його у володіння чи користування іншій особі, яка своєю недобросовісною поведінкою може спричинити йому негативні наслідки, у тому числі й позбавити права власності.
З огляду на неодноразовий систематичний ступінь суспільної небезпечності вчинених діянь з використанням джерела підвищеної небезпеки, грубе порушення правил дорожнього руху, що є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, адже правопорушник продовжує керувати транспортним засобом, не маючи на це законних прав, доцільним та дієвим застосувати оплатне вилучення транспортного засобу. Перешкод для такого не встановлено.
Аргументи захисника щодо неможливості застосування такого додаткового стягнення зводяться до власного помилкового тлумачення чинного законодавства та намаганням ототожнити таке стягнення із іншим стягненням - конфіскацією предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення.
Як відображено у ст.29 КУАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
У даній справі конфіскація не застосовується, тому положення про необхідність належності на праві власності автомобіля порушника не застосовується.
На момент учинення правопорушення власником автомобіля марки «Мерседес» номерний знак НОМЕР_2 був ОСОБА_1 (реєстраційна картка транспортного засобу), відчуження ОСОБА_3 такого автомобіля після надходження даної справи до суду (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) та зміна номерного знаку на НОМЕР_3 не перешкоджає застосуванню оплатного вилучення та свідчить та очевидну недобросовісність правопорушника та бажання уникнути передбачених законом санкцій.
Оскільки на правопорушника накладено адміністративне стягнення, то відповідно до ст.40-1 КУАП з нього на користь держави підлягає до стягнення судовий збір. Обставини, які надавали право на звільнення від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст.221, 251, 252, 283, 284 КУАП,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) років з оплатим вилученням автомобіля марки «Мерседес» номерний знак НОМЕР_3 (попередній номерний знак НОМЕР_2 ), ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 .
Стягнути із ОСОБА_1 605,60 грн судового збору на користь держави.
Реквізити для оплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Львiв. обл./Львів. обл/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA 268999980313040149000013001, код класифікації доходів бюджету: 21081300 (у порядку виконавчого провадження: стягувач Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області, адреса: 79005, м.Львів, вул.К.Левицького, 18, код ЄДРПОУ 38008294).
Реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106(у порядку виконавчого провадження: стягувач Державна судова адміністрація України, адреса: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред'являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО