Єдиний унікальний номер 448/334/24
Провадження № 3/448/241/24
05.06.2024 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., при секретарі судового засідання - Керницькій Л.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Крисовичі Мостиського району Львівської області, жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , розлученої, громадянки України,
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),
учасники справи:
особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
права передбачені ст.ст.268, 269 КУпАП, ст.ст.10, 63 Конституції України особам роз'яснені,
На адресу Мостиського районного суду Львівської області з Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №558025 від 19.02.2024р., складеного інспектором СЮП ВП Яворівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області Мелешко О.М. відносно ОСОБА_1 слідує те, що вона 09.02.2024р. біля 18.20 год., перебуваючи в АДРЕСА_2 , вчинила відносно колишнього чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, що виразились у висловлюванні нецензурними словами, погрозами фізичною розправою в присутності малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2017р.н., і ОСОБА_4 , 2021р.н., внаслідок чого могла бути заподіяна шкода його психічному здоров'ю.
Вказано, що такими своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила факт вчинення нею даного правопорушення. Зазначила, що у вищевказаний день і час приїхала за місцем проживання колишнього чоловіка ОСОБА_2 , щоб забрати їхніх спільних дітей додому, однак останній відмовлявся віддавати дітей. Заперечила факт того, що при вказаному конфлікті була присутня матір ОСОБА_2 . Ствердила, що працівники поліції приїхали до ОСОБА_2 вже після того, як вона поїхала додому. Покликалася і на те, що попередньо, а саме 04.02.2024р., ОСОБА_2 вчинив щодо неї домашнє насильство і по вказаному факту було внесено відомості в Єдиний реєстр досудового розслідування за ч.1 ст.125 КК України.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та оцінюючи такі і інші докази в їх сукупності, суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протокол.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в її вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративним правопорушенням (проступком), як визначено ст.9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Психологічне насильство, відповідно до закону це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Ці обставини (завдання шкоди фізичному здоров'ю або завдання шкоди психічному здоров'ю чи можливість спричинення якогось виду шкоди), як обов'язкові елементи складу правопорушення повинні бути зазначені у протоколі.
Згідно із частинами 2 та 3 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000 р. № 1768-ІІІ до членів сім'ї відносяться особи, які проживають разом і (або) об'єднанні законними правами чи обов'язками щодо утримання.
Сім'ям або родина - соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.
Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №558025, - 09.02.2024р. біля 18.20 год. ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , вчинила відносно колишнього чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, що виразились у висловлюванні нецензурними словами, погрозами фізичною розправою в присутності малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2017р.н., і ОСОБА_4 , 2021р.н., внаслідок чого могла бути заподіяна шкода його психічному здоров'ю, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено заяву (повідомлення) про вчинення порушення ОСОБА_1 від 09.02.2024р. та письмові пояснення останньої, надані працівнику поліції, у яких остання вказує, зокрема, на те, що 09.02.2024р. приїхала в с.Шегині, де проживає її колишній чоловік ОСОБА_2 , щоб забрати своїх дітей та між ними не було жодного конфлікту. Вказала, що оскільки старший син відмовився їхати з нею додому, забрала молодшого сина та поїхала додому.
При цьому, до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не долучено жодного доказу на підтвердження обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, відсутні обґрунтовані показання свідків, інші документи, які б вказували на вчинення останньою дій, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та містять ознаки правопорушення, визначені диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Суд зазначає, що обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Проте, в протоколі серії ВАД №558025 від 19.02.2024р., не викладені обставини правопорушення, відповідно до диспозиції ст.173-2 КУпАП, а лише інкриміновано ОСОБА_1 вчинення домашнього насильства психологічного характеру стосовно ОСОБА_2 без зазначення конкретних дій (погрози, образи тощо) або бездіяльності, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, на переконання суду, вказаний вище протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №558025 від 19.02.2024р. не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема, в ньому не зазначено того, які саме дії (які погрози, образи тощо) були вчинені ОСОБА_1 або у чому полягала її бездіяльність, які могли б свідчити про вчинення нею домашнього насильства психологічного характеру стосовно потерпілого та внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого.
У випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушенню, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи, погрози не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Судовим розглядом встановлено, що між сторонами виник конфлікт, однак завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого чи можливість завдання такої шкоди будь-якими належними та допустимими доказами не доведено, оскільки з пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та матеріалами справи встановлено, що конфлікт виник між останніми був спровокований саме ОСОБА_2 , який попередньо, а саме 04.02.2024р. вчинив домашнє насильство щодо ОСОБА_1 та за фактом вчинення такого внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.125 КК України. Взаємні образи під час сварки не можуть носити характер психологічного насильства.
Само по собі складення протоколу про адміністративне правопорушення, за відсутності інших даних на підтвердження наявності складу адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Крім того, згідно ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 стала зава ОСОБА_2 про неправомірні дії його колишньої дружини ОСОБА_1 відносно нього, датована ще 09.02.2024.2021 року, натомість протокол про адміністративне правопорушення стосовно останньої складено 19.02.2024 року.
Таким чином, співробітником ВП № 1 Яворівського РУП ГУНП у Львівській області було порушено вимоги до оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачені ч.2 ст.254 КУпАП, а саме не дотримано строку складення не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
При цьому, матеріали справи не містять даних про те, чи були у особи, яка уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП труднощі з виявленням правопорушника і не зазначено причин спливу значного проміжку часу між виявленням особи правопорушника і часом складення протоколу.
Допущенні порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення позбавляють суд можливості здійснити повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи, а отже досягти завдань провадження у справі про адміністративне правопорушення, що в свою чергу є перешкодою для розгляду адміністративної справи по суті, з'ясування її обставин та прийняття рішення по ній.
З п.1 ст.247 КУпАП слідує, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сукупність досліджених у даній справі доказів не є достатніми для висновку про те, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства психологічного характеру за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, керуючись принципом презумпції невинуватості, згідно якого, крім іншого, усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягується до відповідальності, вважаю, що провадження у справі у цій частині підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч.2 ст.284 та ст.247 КУпАП, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору з ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 1, 9, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285, 294-295 КУпАП, суддя -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В. Кічак