Справа № 308/8694/24
05 червня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Ковач І.В. до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи її тим, що 29.08.1992 року між ним та ОСОБА_2 , був укладений шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів громадянського стану Ужгородської міської ради, за актовим записом № 578.
Станом на момент звернення з позовом до суду спільних, неповнолітніх дітей у сторін немає.
Починаючи з грудня 2023 року фактичні шлюбі відносини між сторонами - припинено, сторони сімейні стосунки не підтримуються, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.
Рішення про розірвання шлюбу Позивача остаточне і змінювати його не має намірів, оскільки примирятись сторони не бажають. А тому, подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, і є таким, що суперечить інтересам Позивача, Відповідача та їх дітей.
За таких обставин, позивач просить суд шлюб, який був укладений 29.08.1992 року, між ним та ОСОБА_2 , розірвати.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання надав суду заяву у якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив такі задоволити. Просив розглянути справу у його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання надала заяву згідно якої проти задоволення позовних вимог не заперечила. Також просила розглянути справу у її відсутності.
Дослідивши матеріали справи та подані сторонами заяви зокрема, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з оригіналу свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 виданого повторно 22.05.1996 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів громадянського стану Ужгородської міської ради, за актовим записом № 578.
За час шлюбу у подружжя є діти, однак останні є повнолітніми.
Відповідно до ч.3 ст.109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Судом встановлено, що спільне життя у сторін не склалося, спільне господарство як подружжя не ведуть, життя, яке б ґрунтувалося на почуттях взаємної любові, дружби та поваги немає. Спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки сторони наполягають на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Спору щодо поділу спільного майна подружжя сторонами не заявлялося.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам як позивача так і відповідачки, а тому шлюб між сторонами, слід розірвати.
Керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112 , 113 СК України, ст.ст. 2, 13, 82, 141, 142, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву - задоволити.
Шлюб, укладений 29.08.1992 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який зареєстровано відділом державної реєстрації актів громадянського стану Ужгородської міської ради, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис за № 578 - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 06.06.2024 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк