Справа № 303/4157/24
2/303/760/24
06 червня 2024 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Вагерич О.С.,
за участі позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки у розмірі 10000,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.05.2019 року шлюб між сторонами розірвано. За час подружнього життя у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на цей час хоч і зареєстрована за місцем проживання матері, однак проживає разом з батьком та перебуває на його повному утриманні. Відповідачка в свою чергу не тримає з ними жодного контакту та не допомагає жодним чином. Відповідачка є працездатною, молодою по віку, а тому має змогу працювати та утримувати доньку.
Ухвалою суду від 14.05.2024 року постановлено позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання по справі призначено на 30.05.2024 року та відкладено на 06.06.2024 року.
29.05.2024 року до суду від представника відповідача, адвоката Сідун В.М., надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого встановлено наступне. Так, відповідачка визнає, що дійсно перебувала у шлюбі з позивачем під час якого в них народилася донька. Станом на зараз донька залишилася проживати в Україні разом з батьком. Однак, безпідставними твердження позивача про те, що матір не надає допомоги своїй дитини. Зазначає, що заявлена сума до стягнення у розмірі 10000,00 грн. є не підйомною для неї, адже вона тимчасово не працює, не має іншого доходу крім гарантованої соціальної допомоги для осіб, яким надано тимчасовий захист. Тому на підставі вищезазначеного просить задовольнити позов частково та стягувати з матері аліменти на утримання доньки у розмірі 2000,00 грн.
В судовому засіданні позивач заявлені ним вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач та її представник, адвокат Сідун В.М., у судове засідання з розгляду цієї справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Із врахуванням відсутності підстав для відкладення судового засідання, суд, заслухавши позицію позивача, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12.10.2011 року.
Також встановлено, що відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03.2024 року визначено місце проживання дитини разом з батьком за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кольчинської селищної ради № 02-9-6/1170 від 12.09.2023 року визнано за доцільне встановити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відтак судом встановлено факт проживання дитини з разом батьком.
Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, в ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. До того ж, в силу ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХII), держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Керуючись вимогами ст. 182 СК України та п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне положення дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших утриманців, інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином судом встановлено, що саме батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, а матір в свою чергу своїх обов'язків щодо утримання дитини в повній мірі не виконує.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи відсутність взаємної домовленості між сторонами про участь у матеріальних витратах на утримання доньки, а також те, що відповідач несе обов'язок із утримання її поряд з батьком, а тому є підстави для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, на чому наполягає позивач.
Позивач просить суд стягувати на свою користь з відповідача аліменти на утримання доньки у розмірі 10000,00 грн. щомісячно.
В той же час, відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач, частково заперечуючи проти позову зазначає про безпідставність тверджень позивача про те, що вона не надає допомоги своїй дитини. Разом з тим вона не в змозі сплачувати аліменти в розмірі 10000,00 грн. так як тимчасово не працює, іншого доходу крім гарантованої соціальної допомоги для осіб, яким надано тимчасовий захист, не має.
При цьому, суд враховує також те, що позивачем в силу свого процесуального обов'язку не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для стягнення аліментів саме в заявленому розмірі.
Таким чином, при визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд враховує матеріальне становище відповідача, яка є працездатною та не звільняється від обов'язку щодо утримання доньки, а тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти на утримання доньки в розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з 13.05.2024 року і до досягнення нею повноліття. Саме такий розмір аліментів надасть можливість забезпечити інтереси дитини, не ставитиме відповідача у скрутне матеріальне становище, відповідатиме критерію щодо рівності батьків у понесенні витрат, а також загальним засадам сімейних відносин справедливості, розумності та моральності.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Пунктом 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 206, 263-265, 279, 354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст. 180-184, 191 СК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень, щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.05.2024 року та до досягнення нею повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) судових витрат.
Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення складено 06.06.2024 року.
Суддя А.М.Заболотний