Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2835/24
30.05.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Казимірська Н.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Боричок К.В., про визнання права власності,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виноградівська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 . Останнім місцем реєстрації його проживання було АДРЕСА_1 . Разом із ним на день смерті проживали та були зареєстровани його дружина - позивач ОСОБА_1 та відповідач - син ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_1 , який завершений будівництвом, та земельна ділянка площею 0,045 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку і господарських будівель в межах цього дворогосподарства.
З часу відкриття спадщини весь ризик та тягар утримання цього нерухомого майна несе позивач. Відповідач у свою чергу декларує відсутність власного майнового інтересу до кола спадкового майна, однак від документального підтвердження цієї позиції ухиляється.
Набути право власності на спадкові речові права шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі позивач не може через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують належність майнових прав покійному спадкодавцю. Така ситуація обумовлена тим, що у документованих матеріалах, що залишилися по смерті чоловіка, оригіналів документів такого характеру віднайдено не було. Син позивача категорично заперечує перебування у його розпорядженні будь-яких документованих матеріалів. За вказаних обставин державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу відмовила. Вказана обставина підтверджується повідомленням Виноградівської державної нотаріальної контори від 25.04.2024 року №219/01-16.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 будучи повідомленими про день, час та місце проведення судового засідання належним чином, в судове засідання не з'явився, однак подав через канцелярію суду заяву, згідно якої заперечень проти вимог позивача немає та просить суд розглянути справу у його відсутність.
Третя особа будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в підготовче судове засідання також не з'явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядкуст. 223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе у судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 .
За життя спадкодавцями заповітного розпорядження залишено не було.
Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_1 , який завершений будівництвом, та земельна ділянка площею 0,045 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку і господарських будівель в межах цього дворогосподарства.
Позивачем замовлено проведення технічної інвентаризації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідок КП «Винограівське РБТІ» від 07.03.2018 року №192, від 15.04.2024 року №383 цей об'єкт нерухомого майна будівництвом завершений, рахується за покійним ОСОБА_3 на підставі довідки Виноградівської міської ради від 10.02.1994 року за №397, державного акту на право приватної власності на землю від 05.08.1996 року, правовстановлюючі документи не оформлено. Крім того, в архівних матеріалах КП «Виноградівське РБТІ» інвентарна справа на цей об'єкт нерухомого майна містить копію будівельного паспорту від 01.02.1989 року на забудову земельної ділянки на ім'я спадкодавця. Вказані документи в сукупності підтверджують належність майнових прав на цей об'єкт нерухомості померлому чоловіку позивача.
За запитом позивача в архівних матеріалах Відділу №4 ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вдалося віднайти копію державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК №003-00978 від 05.08.1996 року, виданого на ім'я спадкодавця. Вказаний документ підтверджує належність земельної ділянки, яка входить до складу спадщини, покійному ОСОБА_3 .
Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла позивач ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, так як являлася спадкоємцем першої черги і постійно проживала із спадкодавцем на момент смерті.
Згідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1261 ЦК України є його син - відповідач ОСОБА_2 який спадщину після смерті батька не прийняв, із заявою при прийняття спадщини у нотаріальну контору не звертався, та не заперечує проти визнання права власності на спадкове майно за позивачкою.
Родинні зв'язки підтверджуються копіями свідоцтва про одруження позивачки та копією свідоцтва про народження відповідача.
В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Отже, застосуванню підлягаєст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно дост.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину.Статтею 1297 зазначеного Кодексувстановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Позивач звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, але отримала відмову, оскільки позивачкою не представлено правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві. Також позивачці рекомендовано звернутися до суду для встановлення права власності на спадкове майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Разом з цим з матеріалів справи встановлено, що оригінали правовстановлюючих документів на спадкове у позивачки відсутні.
КП Виноградівське РБТІ здійснило технічну інвентаризацію житлового будинку. Виготовлено технічний паспорт.
Згідно довідок КП «Винограівське РБТІ» від 07.03.2018 року №192, від 15.04.2024 року №383 цей об'єкт нерухомого майна будівництвом завершений, рахується за покійним ОСОБА_3 на підставі довідки Виноградівської міської ради від 10.02.1994 року за №397, державного акту на право приватної власності на землю від 05.08.1996 року, правовстановлюючі документи не оформлено. Крім того, в архівних матеріалах КП «Виноградівське РБТІ» інвентарна справа на цей об'єкт нерухомого майна містить копію будівельного паспорту від 01.02.1989 року на забудову земельної ділянки на ім'я спадкодавця. Вказані документи в сукупності підтверджують належність майнових прав на цей об'єкт нерухомості померлому чоловіку позивача.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У відповідності до вимог ст.392 ЦК України - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
У пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Згідно зі ст. 1268 ЦК України - спадщина належить спадкоємцеві, незалежно від часу прийняття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до вимог ч.1ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов'язання встановлено законодавством у зв'язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.
Нормами ч.3. ст.3 Закону України"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382ч.2, ст.392 ЦК України).
Згідно положень ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
За запитом позивача в архівних матеріалах Відділу №4 ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вдалося віднайти копію державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК №003-00978 від 05.08.1996 року, виданого на ім'я спадкодавця. Вказаний документ підтверджує належність земельної ділянки, яка входить до складу спадщини, покійному ОСОБА_3 .
.
Відповідно до вимог ст.116, 131 ЗК України, громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади в межах їх повноважень; громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі успадкування.
Як роз'яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування /зі збереженням її цільового призначення/ при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Згідно з ст.125 ЗК України,право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10,12,13,81, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.5,16,328,392,1218,1220,1222,1225,1261,1265,1268 ЦК України, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Позовні вимоги задоволити.
Визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на:
- житловий будинок з надвірними побудовами в АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку площею 0,045 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частину рішення проголошено в судовому засіданні 30.05.2024 року. Повний текст рішення складено 06.06.2024 року.
ГоловуючийВ. В. Леньо