Код суду 233 Справа № 233/2293/24
Вирок
Іменем України
06 червня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010001145 від 12.04.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Генічеськ, Херсонської області, громадянина України, має середню освіту, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_6 - 2021 року народження та ОСОБА_7 - 2024 року народження, є військовослужбовцем військової служби за контрактом, командира бойової машини - командира 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні - молодший сержант, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407КК України, -
Відповідно до обвинувального акту від 12 квітня 2024 року затвердженого прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 :
Молодший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді командира бойової машини - командира 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.ст.17,65Конституції України, ст.ст.1,2Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст.11,16,127,128,129,130,199,216Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників та без поважних причин, 07 грудня 2022 року самовільно залишив місце служби за місцем тимчасової дислокації 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті Біла АДРЕСА_3 та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до 20 січня 2023 року, доки не звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим припинив вчиняти зазначене триваюче кримінальне правопорушення.
Такі умисні дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.5 ст.407КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.
12 квітня 2024 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 у присутності захисника ОСОБА_4 , укладена угода про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою обвинувачений ОСОБА_5 зобов'язався: беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407КК України, щиро каятися; у разі затвердження угоди про визнання винуватості, виконати призначене покарання; не вчиняти до закінчення проходження військової служби інших злочинів.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості обвинуваченому ОСОБА_5 буде призначено покарання за ч.5 ст.407КК України із застосуванням ст.69КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки та із застосуванням ст.58КК України замінено ОСОБА_5 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі на 2 (два) роки службового обмеження з відрахуванням в дохід держави 20% із суми грошового забезпечення.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.
Згідно з п.1 ч.3 ст.314КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до ст.468КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч.4 ст.469КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів.
Так, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 визнав себе винуватим, відповідно до ст.12КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, від якого потерпілих немає.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені ч.4 ст.474КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; йому роз'яснені наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого сторонами покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407КК України,враховуючи приписи ст.5КК України, із застосуванням ст.ст.58,69КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 20% із суми грошового забезпечення.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення злочину внаслідок тяжких психологічних обставин.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , судом не встановлено.
При дослідженні особи обвинуваченого встановлено, що він є особою раніше не судимою, має адресу реєстрації та місце мешкання, на медичних обліках в закладах охорони здоров'я за місцем реєстрації - не перебуває, за сімейним станом - одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, працездатний, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується посередньо.
Перевіряючи, чи відповідає узгоджене сторонами угоди покарання на відповідність загальним засадам призначення покарання, судом встановлено наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Враховуючи данні про особу обвинуваченого, а також його критичне ставлення до скоєного, суд вважає наявними підстави для застосування ст.ст.5,58,69КК України, та призначення ОСОБА_5 узгодженого сторонами покарання, а саме більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407КК України.
Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407КК України, у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 20% із суми грошового забезпечення, є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.
На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим за участю захисника відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб.
Витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз та речові докази по кримінальному провадженню - відсутні, цивільний позов - не заявлявся.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 - не застосовано, клопотання від прокурора, з цього приводу - не надходило та суд не знаходить підстав для його застосування.
Керуючись ст.ст.314,373,374,475КПК України, суд -
Угоду про визнання винуватості, укладену 12 квітня 2024 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 у присутності захисника ОСОБА_4 - затвердити.
ОСОБА_5 - визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407КК України та призначити, узгоджене сторонами покарання, за приписами ст.5КК України, із застосуванням ст.ст.58,69КК України, у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 20% (двадцяти відсотків) із суми грошового забезпечення.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити та/або направити: прокурору, обвинуваченому і захиснику.
Суддя ОСОБА_1