Справа № 127/532/24
Провадження № 2/127/87/24
29 травня 2024 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цепляєв С.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 15.05.2021 р о 01:39 хв. в м. Вінниці по пров. Архітектурний водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Toyota Land Cruiser - 200, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу, не дотримався безпечного бокового інтервалу відносно припаркованого транспортного засобу марки Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , власником зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_1 , в зв'язку з цим допустив зіткнення з вказаним транспортним засобом. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.3 (б), 12.1, 13.1 ПДР України.
Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29.07.2021 року справа №127/13113/21 ОСОБА_2 було визнано винним та накладено адміністративне стягнення.
Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та відповідно до Висновку експертного дослідження №ЕД-19/102-21/8042-АВ від 03.06.2021 року, проведеного судовим експертом Вишталюк О.В., яку було проведено за зверненням позивача, сума матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля марки Mitsubishi Outlander 2.4 д.н.з. НОМЕР_2 , яке відбулося 15.05.2021 року, станом на момент проведення огляду КТЗ, а саме 01.06.2021р, становить 261 303 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Mitsubishi Outlander 2.4 д.н.з. НОМЕР_2 , яке відбулося 15.05.2021 року, станом на момент проведення огляду КТЗ, а саме 01.06.2021 року, становить 304 265.02 грн. з урахуванням ПДВ на матеріали та запасні частини.
Позивач зазначає, що в ході оформлення наслідків ДТП позивачем було з'ясовано, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія та власника транспортного засобу автомобіля марки Toyota Land Cruiser - 200 д.н.з. НОМЕР_1 станом на 15.05.2021 року була застрахована в Приватному акціонерному товаристві (ПРАТ "УПСК") відповідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс № АР9098807. Цивільна відповідальність, відповідно до страхового полісу з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілого 260 000 грн., та за шкоду заподіяну майну потерпілого 130 000 грн.
Таким чином, виплати позивачу за пошкоджений автомобіль та завдану йому матеріальну шкоду від ПрАТ «УПСК» складає 130 000 грн., а саме позивач виходить із висновку експертного дослідження №ЕД-19/102-21/8042-АВ від 03.06.2021 року, сума матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля внаслідок пошкодження автомобіля марки Mitsubishi Outlander 2.4 д.н.з. НОМЕР_2 , становить 261 303 грн.
Після з'ясування усіх обставин та прийняттям судом рішення по адміністративній справі, позивач по справі направив повідомлення та заяву про виплату страхового відшкодування до відповідача Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» та страхове відшкодування отримав лише частково в сумі 79 636 грн.
Тому позивач вважає, що сума яка підлягає стягненню з відповідача ПрАТ « УПСК», як страхове відшкодування складає 130 000 грн. - 79 636 грн.= 50 364 грн.
До відкриття провадження у справі представник позивача подав до суду заяву про відкликання заявлених позовних вимог до відповідача ПрАТ «УПСК», в розмірі 50 364,00 грн., оскільки останній здійснив доплату страхового відшкодування, а тому вимоги до нього відпали.
Тому позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 та, враховуючи, що він має сплатити позивачу різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди, а саме : 261 303 грн. - 130 000 грн. = 131 303 грн. просить її стягнути із відповідними судовими витратами по справі.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.03.2024 було відкрите спрощене позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування, з повідомлення (викликом) осіб, надано сторонам строк для подання до суду заяв по суті спору, відповідачу відзиву.
10.04.2024 до суду від представника відповідача адвоката Малика О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив суд відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача невідшкодованої суми збитків є безпідставними, помилковими, та не підтверджуються жодними допустимими доказами в справі. Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тобто у випадку завдання шкоди внаслідок ДТП, винна в даній пригоді особа (або власник транспортного засобу) відшкодовує виключно завдану шкоду (матеріальну та/або моральну). Термін «вартість відновлювального ремонту транспортного засобу:» не є тотожною із «завданою матеріальною шкодою внаслідок ДТП». Звертає увагу, що позивачем до позовної заяви надано докази, які в повному обсязі не можуть підтвердити та чітко встановити розмір завданої шкоди потерпілому. З огляду на викладене просить суд в задоволені позову відмовити.
В судовому засіданні представник позивача позов про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підтримав в повному обсязі, просив його задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав викладену свою позицію щодо позову у відзиві та просив суд в задоволені позову відмовити.
Інших заяв та клопотань по суті спору матеріали цивільної справи не містять.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини, які ґрунтуються на нормах ЦК України щодо відшкодування шкоди та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Судом встановлено, що 15.05.2021 р о 01:39 хв. в м. Вінниці по пров. Архітектурний водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Toyota Land Cruiser - 200, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу, не дотримався безпечного бокового інтервалу відносно припаркованого транспортного засобу марки Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , власником зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_1 , в зв'язку з цим допустив зіткнення з вказаним транспортним засобом. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.3 (б), 12.1, 13.1 ПДР України.
Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29.07.2021 року справа №127/13113/21, ОСОБА_2 було визнано винним та накладено адміністративне стягнення.
В наслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Як встановлено судом, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія та власника транспортного засобу автомобіля марки Toyota Land Cruiser - 200 д.н.з. НОМЕР_1 станом на 15.05.2021 року була застрахована в Приватному акціонерному товаристві (ПРАТ "УПСК") відповідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс № АР9098807. Цивільна відповідальність, відповідно до страхового полісу з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілого 260 000 грн., та за шкоду заподіяну майну потерпілого 130 000 грн.
Таким чином виплати позивачу за пошкоджений автомобіль та завдану йому матеріальну шкоду від ПрАТ «УПСК» складає 130 000 грн.
Оскільки особа винна у ДТП застрахував свою цивільну відповідальність в страховій компанії Приватному акціонерному товаристві ПрАТ « УПСК» - то цивільна правова відповідальність за спричинену шкоду покладено на страхову компанію.
В свою чергу, позивач по справі направив повідомлення та заяву про виплату страхового відшкодування до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та страхове відшкодування отримав спочатку в сумі 79 636,00 грн., а також в подальшому 50 364,00 грн., тобто в сумі 130 000 грн. в межах страхового відшкодування.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Як зазначалося вище цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 дійсно відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АР/9098807 власника наземного транспортного засобу Toyota Land Cruiser - 200 д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована на страхову сума за шкоду заподіяну майну 130 000,00 грн.
За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, вказаний обов'язок ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виконано та здійснено страхове відшкодування в сумі 130 000 грн. в межах страхового відшкодування, що сторонами не заперечується.
В матеріалах справи наявний висновок експертного дослідження №ЕД-19/102-21/8042-АВ від 03.06.2021 року проведеного судовим експертом Вишталюк О.В. за зверненням позивача, на підставі якого позивачем сформовано свої позовні вимоги та визначено суму завданої йому шкоди в наслідок ДТП, а саме: сума матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля марки Mitsubishi Outlander 2.4 д.н.з. НОМЕР_2 , яке відбулося 15.05.2021 року, станом на момент проведення огляду КТЗ, а саме 01.06.2021року, становить 261 303 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Mitsubishi Outlander 2.4 д.н.з. НОМЕР_2 , яке відбулося 15.05.2021 року, станом на момент проведення огляду КТЗ, а саме 01.06.2021 року, становить 304 265.02 грн. з урахуванням ПДВ на матеріали та запасні частини.
Виходячи із вказаного висновку позивач з урахуванням того, що ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» здійснила виплату страхового відшкодування в сумі 130 000 грн., пред'являє вимогу про стягнення з відповідача на свою користь різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди, а саме : 261 303 грн. - 130 000 грн = 131 303 грн..
Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 369/7403/17 вказано, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
Положеннями частин першої, шостої, сьомої статті 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відповідно до п. 4.21 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/3 (далі Інструкція), експертні дослідження виконуються в порядку, передбаченому для проведення експертиз.
Відповідно до п. 4.12 Інструкції, у вступній частині висновку експерта зазначаються: попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України; інформація про те, що висновок підготовлений для подання до суду або долучення до матеріалів кримінального провадження (у разі проведення експертизи на підставі письмового звернення особи, яке містить таку інформацію).
Наданий позивачем висновок експертного дослідження Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від №ЕД-19/102-21/8042-АВ містить порушення вимог, які є обов'язковими для висновку експертного дослідження.
Зокрема, у вказаному висновку не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 висловлено позицію, що відсутність у висновку експерта положень про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду є підставою для визнання того, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом.
Таким чином, враховуючи викладене вище, а також те, що сторона відповідача у справі ставить під сумнів даний висновок експерта, який надано позивача задля підтвердження розміру шкоди завданої позивачу в наслідок ДТП, суд приходить до висновку наданий позивачем висновок експертного дослідження Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 03.06.2021 №ЕД- 19/102-21/8042-АВ є неналежним та недопустимим доказом.
Завдана матеріальна шкода має підтверджуватись належними та допустимими доказами, наприклад висновком товарознавчої експертизи або товарознавчого дослідження, яке проводиться із повідомлення обох учасників дорожньо-транспортної пригоди (власників транспортних засобів).
Позивачем до позовної заяви не додано жодного допустимого доказу про розмір матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля марки Mitsubishi Outlander 2.4 д.н.з. НОМЕР_2 позивачу ОСОБА_1 внаслідок ДТП, що мала місце 15.05.2021 року.
При розрахунку розміру вказаної шкоди сторона позивача виходила із того, що відповідно до висновку експертного дослідження від 03.06.2021 року сума матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Outlander 2.4 д.н.з. НОМЕР_2 становить 261 303, 00 грн., з яких 130 000,00 грн. вже відшкодовано ПрАТ «УПСК», як страхове відшкодування, а різницю між фактичним розміром шкоди (на думку сторони позивача - сумою завданого матеріального збитку) та страховим відшкодуванням, а саме: 261 303,00 грн. -130 000, 00 грн. = 131 303, 00 грн.
Вказаний вище розрахунок сторони відповідача є невірним враховуючи наступне.
У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закону).
Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно висновку експертного дослідження № ЕД-19/102-21/8042-АВ від вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mitsubishi Outlander 2.4 д.н.з. НОМЕР_2 становить 304 265,02 грн., а ринкова вартість даного транспортного засобу (станом на 01.06.2021) становить 261 303,00 грн.
Тобто, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача значно перевищує його ринкову вартість, а тому і розмір матеріального збитку, завданого позивачу, визначався за ринковою вартістю транспортного засобу Mitsubishi Outlander 2.4 д.н.з. НОМЕР_2 , на момент пошкодження, а не на момент проведення експертного дослідження.
Отже, у розумінні норм п. 30.1 ст. 30 Закону транспортний засіб Mitsubishi Outlander 2.4 д.н.з. НОМЕР_2 , має вважається фізично знищеним.
Згідно з пунктом 30.2 Закону, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, в даному випадку позивач має право на відшкодування йому різниці між вартістю транспортного засобу Mitsubishi Outlander 2.4 д.н.з. НОМЕР_2 , до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 року у справі № 363/2222/16-ц.
Тому, обов'язковому доведенню позивачем, як особою, яка звернулася до суду за захистом своїх прав, підлягають такі обставини, а саме: вартість транспортного засобу Mitsubishi Outlander 2.4 д.н.з. НОМЕР_2 , до дорожньо-транспортної пригоди; вартість даного транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди.
З матеріалів справи вбачається, що жодну із вказаних обставин стороною позивача не доведено, враховуючи те, що наданий стороною позивача експертний висновок в розумінні норм ЦПК України є неналежним на недопустимим доказом.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у наданому стороною позивача експертному висновку вказано ринкову ціну автомобіля Mitsubishi Outlander 2.4 д.н.з. НОМЕР_2 станом на момент проведення огляду, тобто станом на 01.06.2021 року, а не до дорожньо-транспортної пригоди, тобто станом на 15.05.2021 року, а також у ньому взагалі відсутня інформація про вартість транспортного засобу Mitsubishi Outlander 2.4 д.н.з. НОМЕР_2 , після дорожньо-транспортної пригоди.
Тому, суд приходить до висновку, що сторона позивача не надала належних та допустимих, достовірних та достатніх доказів у розумінні ст. 77-80 ЦПК України, на підтвердження викладених у позовній заяві обставин та заявлених позовних вимог. Клопотань про призначення судової експертизи від позивача не надходидо.
Враховуючи викладене, а також те, що для визначення розміру страхового відшкодування в порядку ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковим є встановлення вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а також і вартості транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки за відсутності таких відомостей неможливо здійснити розрахунок належного позивачу до виплати страхового відшкодування, яка дорівнює різниці між згаданими двома вартісними показниками.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як роз'яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
3 огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем суми завданої шкоди, яку ним заявлено при зверненні до суду із даними позовними вимогами до ОСОБА_2 та повністю безпідставними.
Як вказувалося, якщо обов'язок довести наявність чи відсутність вини хоча і покладається у даній категорії справ на відповідачів відповідно до положень ч. 2 ст. 1166 ЦК України, натомість не виключає обов'язку позивачів довести ті обставини, на які здійснено посилання як на підставу позову.
За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Проте суду не надано будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Таким чином, з огляду на викладене, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, наданого позивачем, представником відповідача, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування, задоволенню не підлягає, оскільки є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України в разі відмови в позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 993, 1166, 1187, 11194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 12, 13, 81, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Суддя: