Справа № 141/215/24
Провадження №1-кп/141/33/24
06 червня 2024 року с-ще Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
потерпіла ОСОБА_6 не з'явилася,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості від 22.04.2024 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020250000051 від 09.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Майдан Бобрик Літинського району Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , освіта середня, не працює, не одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
08 квітня 2024 року приблизно о 14 год 41 хв ОСОБА_4 , перебуваючи на першому поверсі приймального відділення КНП «Оратівська лікарня планового лікування», розташованого за адресою вул. Пирогова, 2, с-ще Оратів, Оратівської ТГ Вінницького району Вінницької області, помітив в коридорі на лавці мобільний телефон марки «Тесnо» серії «Тесnо POP 2F» моделі «Тесnо В1 F» золотистого кольору, та у нього виник умисел на заволодіння вказаним телефоном.
В подальшому ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, діючи умисно, протиправно, достовірно знаючи про те, що на території України введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє на підставі Указу Президента України № 49/2024 від 05.02.2024 на 90 діб з 14.02.2024 (затвердженого Законом № 3564-ІХ від 06.02.2024), переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно, з лавки взяв в руки мобільний телефон «Тесnо» серії «Тесnо POP 2F» моделі «Тесnо В1 F», який належить ОСОБА_6 та поклав до кишені своєї куртки.
Після цього ОСОБА_4 відразу ж залишив місце вчинення кримінального правопорушення, тим самим розпорядився викраденим на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдав ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 783,00 грн, що підтверджується висновком судово-товарознавчої експертизи № 1360/24-21 від 12.04.2024, згідно якого ринкова вартість наданого на дослідження телефону марки «Тесnо» серії «Тесnо POP 2F» моделі «Тесnо В1 F» золотистого кольору, об'ємом пам'яті 1/16 Гб станом на 08.04.2024, складала 783,00 грн (сімсот вісімдесят три гривні 00 копійок).
Досудовим слідством дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
22.04.2024 між прокурором Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , у даному кримінальному провадженні № 12024020250000051 від 09.04.2024 укладено угоду про визнання винуватості згідно з вимогами ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
При цьому, як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпіла не заперечує проти укладення угоди про визнання винуватості.
Так, 16.04.2024 потерпіла ОСОБА_6 звернулася до прокурора з письмовою заявою, у якій надала письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_4 , у якій вказала, що завдана їй кримінальним правопорушенням матеріальна шкода відшкодована у повному обсязі шляхом повернення викраденого телефону марки «Тесnо».
Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості від 22.04.2024 прокурор та підозрюваний ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо формулювання фактичних обставин вказаного кримінального правопорушення та його правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України. Підозрюваний ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість в інкримінованому йому діянні та зобов'язався: беззастережно визнати вину у вчиненні кримінального правопорушення у судовому провадженні; надати стороні обвинувачення достовірну та повну інформацію, що стосується зазначеного провадження, які йому відомі; неухильно виконувати вирок суду.
Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з іспитовим строком, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Крім того, прокурор та підозрюваний ОСОБА_4 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості і окремо, умисного невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_6 у підготовче судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи. При цьому, 06.06.2024 до суду від потерпілої ОСОБА_6 надійшла відповідна заява від 06.06.2024 про розгляд справи № 141/215/24 у її відсутність, претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 не має, просить призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, визначене угодою про визнання винуватості від 22.04.2024.
Згідно ч. 2 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
06.06.2024 у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила затвердити угоду про визнання винуватості від 22.04.2024 та призначити покарання, визначене угодою.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю та беззастережно, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості від 22.04.2024, а також зазначив, що цілком розуміє вимоги угоди, його рішення є добровільним та не прийнято під примусом чи обіцянок, погодився на призначення судом узгодженого покарання.
Захисник ОСОБА_5 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості від 22.04.2024.
Суд, заслухавши сторін кримінального провадження, розглянувши угоду про визнання винуватості від 22.04.2024, а також матеріали справи № 141/215/24, доходить наступних висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до абзацу п'ятого ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, що в силу вимог ч. 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільною та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 присутності захисника усвідомлює зміст угоди, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.
Судом установлені обґрунтовані підстави вважати, що взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов' язання очевидно можливі для виконання.
Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, кримінального закону та інтересам суспільства. Міра покарання, узгоджена обвинуваченим, захисником та прокурором, з урахуванням наявності обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання. Підстави для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлені.
Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не установлено.
На підставі викладеного, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , відносно якого компрометуючої інформації за період проживання на території громади не надходило, на «ДО» у лікаря нарколога КНП «Оратівська ЛПЛ» та на «ДО» у лікаря психіатра КНП «Оратівська ЛПЛ» не перебуває, раніше не судимий, а також з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, приймаючи до уваги те, що умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК України та КК України, дії ОСОБА_4 кваліфіковані правильно, покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості є достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також для виправлення обвинуваченого, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості від 22.04.2024 у підготовчому судовому засіданні.
Такий висновок суду ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 25.03.1999 року у справі «Ніколова проти Болгарії» зазначається, що застосування спрощеної процедури, зокрема, процедури на підставі угоди про визнання винуватості, має низку переваг для обвинуваченого та правосуддя (скорочена тривалість розгляду справи, швидке визначення винуватості особи та її відповідальності, швидке відшкодування шкоди, заподіяної злочином).
В іншому рішенні ЄСПЛ від 12.04.2012 року у справі «Бабар Ахмад та інші проти Сполученого королівства» ЄСПЛ зробив висновок, що процедура визнання винуватості на підставі угоди є спільним надбанням європейських систем кримінального правосуддя, загальною рисою яких є надання «знижки покарання» в обмін на визнання винуватості до початку судового провадження у кримінальній справі або суттєве співробітництво з правоохоронними органами чи прокурором за умови відповідності такої угоди гарантіям справедливого судового розгляду, закріпленим в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також, у рішенні в справі «Бортнік проти України» від 27.01.2011 року (п.40), Суд зазначає, що стаття 6 Конвенції не перешкоджає особі добровільно відмовитись відкрито чи опосередковано від свого права на деякі гарантії справедливого суду (див. рішення щодо прийнятності у справі «Квятковська проти Італії» від 30 листопада 2000 року, та рішення у справі «Піщальніков проти Росії» від 24 вересня 2009 року). Проте, для того, щоб відмова від права брати участь у судовому розгляді була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути встановлена у недвозначній формі і супроводжуватись мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю (див. рішення у справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року, пункт 31).
Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, згідно висновку експерта № 1360/24-21 від 12.04.2024, які становлять 1135,92 грн (одна тисяча сто тридцять п'ять гривень 92 копійки), оскільки залучення експерта було обумовлено розслідуванням скоєного ним кримінального правопорушення.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.
Відповідно до вимог частини 4 статті 174 КПК України скасувати арешт, накладений на речові докази.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12024020250000051 не обирався.
Керуючись ст.ст. 314, 368-371, 373-376, 474-476 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 22 квітня 2024 року між прокурором Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12024020250000051 від 09.04.2024.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Іспитовий строк за даним вироком ОСОБА_4 рахувати з дати проголошення вироку - 06.06.2024.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 1360/24-21 від 12.04.2024 в розмірі 1135,92 грн (одна тисяча сто тридцять п'ять гривень 92 копійки).
На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області у справі № 131/560/24 від 11.04.2024, скасувати.
Повернути власнику майна (залишивши у його володінні) мобільний телефон марки «Тесnо» серії «Тесnо POP 2F» моделі «Тесnо В1 F» IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 золотистого кольору, що знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме один DVD-R диск білого кольору, на якому наявні відео файли з камери відео спостереження КНП «Оратівська ЛПЛ» від 08.04.2024, що знаходиться при матеріалах кримінального провадження, залишити у матеріалах кримінального провадження.
Роз'яснити засудженому, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 Кримінального кодексу України, а також тягне за собою наслідки, встановлені статтею 476 КПК України.
Згідно ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів через Оратівський районний суд Вінницької області з моменту його проголошення.
Вирок суду на підставі угоди між підозрюваним, обвинуваченим та прокурором про визнання винуватості може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України: обвинуваченим (його захисником) виключно з підстав призначення судом покарання суворішого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Потерпілій копію вироку суду надіслати поштою не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1