Іменем України
06 червня 2024 року
м. Харків
справа № 553/5626/22
провадження № 22-ц/818/1407/24
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Маміної О.В.,
суддів - Пилипчук Н.П., Мальований Ю.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Відділ освіти Куп'янської міської ради Харківської області
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області про відшкодування шкоди, пов'язаної зі зменшенням працездатності, -
за апеляційною скаргою Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 серпня 2023 року, постановлене суддею Боговським Д.Є.,
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила стягнути з відповідача в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної зі зменшенням працездатності за період з 01.11.2019 року по 01.11.2022 року, кошти в розмірі 112106 грн. 50 коп.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної зі зменшенням працездатності ОСОБА_1 за період з 01.11.2019 року по 01.11.2022 року, грошові кошти у розмірі 112106 грн. 50 коп. Стягнуто з Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн.40 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, постановлене без повного з'ясування обставин справи. Судом не взято до уваги, що позивачка не довела втрату працездатності у розмірі 55%, вважає, що у неї втрата на 35%.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності у розмірі 55%, стягненню підлягає 112106,50.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 під час відвідування дитячого садку учбово - виховного комплексу № 3 відділу освіти виконкому Куп'янської міської ради, отримала тяжку травму ока, що підтверджується актом № 4 від 15.04.2002 року.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА №107589 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом другої групи з 30.07.2015 року по зору, інвалідність встановлена безстроково.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 07.04.2016 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.01.2016 року змінено, зазначено про необхідність стягнення з Відділу освіти виконкому Куп'янської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 суму відшкодування шкоди, пов'язаної зі зменшенням працездатності ОСОБА_1 на 55 %, за період з 30.07.2011 року по 30.07.2015 року, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати в Україні, одноразово в розмірі 30267 грн. 24 коп.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.01.2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та з Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 стягнуто суму відшкодування шкоди, пов'язаної зі зменшенням працездатності ОСОБА_1 за період з 30.07.2015 р. по 30.07.2018 року, грошові кошти у розмірі 48560, 25 грн. Вказане рішення постановою Харківського апеляційного суду від 18.07.2019 року залишено без змін.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.01.2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та з Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної зі зменшенням працездатності ОСОБА_1 за період з 01.08.2018 року по 01.11.2019 року, грошові кошти у розмірі 33 189 грн. 75 коп.
Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
У вище зазначених рішеннях суду встановлено, що ОСОБА_1 має стійку втрату працездатності у розмірі 55%.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 1195 Цивільного кодексу України у разу каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч.1 ст. 1199 Цивільного кодексу України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо. Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем - вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
Відповідно до ст. 40 Бюджетного кодексу України Законом про Державний бюджет України визначається розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період.
Судова колегія проаналізувавши розрахунок суду першої інстанції, погоджується, що сума шкоди за період 01.11.2019 року по 01.11.2022 року складає 112106 грн. 50 коп. (203830:100х55).
У ст.ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:
1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:
1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:
1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів на спростування розрахунку суду або надання контр розрахунку апелянтом не надано.
Також не надано і доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має стійку втрату працездатності у іншому розмірі ніж нею заявлений. Клопотань про призначення судово-медичної експертизи апелянтом не заявлялось.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області залишити без задоволення.
Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
Ю.М.Мальований