Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/470/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
06.06.2024 року. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та обвинуваченим:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.4 ст.185 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22 липня 2024 року без визначення розміру застави.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22 липня 2024 року без визначення розміру застави.
В провадженні Долинського районного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2024 року обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції вказав, що при застосуванні до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, було встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду; впливати на свідків, які не допитувалися судом, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неявки до суду.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 185 КК України, ці злочини є умисними, тяжкими, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років та від 7 до 10 років. Ці злочини проти власності та проти життя та здоров'я особи, що свідчить про схильність обвинуваченого до спричинення людині тілесних ушкоджень, а також до здійснення фізичного та психологічного примусу, зокрема до свідків, які не були допитані під час судового провадження, з метою отримання доказів на свою користь. Внаслідок одного зі злочинів настали непоправні наслідки у виді смерті людини.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, цей злочин є умисним, тяжким, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Цей злочини проти життя та здоров'я особи, що свідчить про схильність обвинуваченого до спричинення людині тілесних ушкоджень, а також до здійснення фізичного та психологічного примусу, зокрема до свідків, які не були допитані під час судового провадження, з метою отримання доказів на свою користь. Внаслідок злочину настали непоправні наслідки у виді смерті людини.
В своїй апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_5 просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою обрати стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Свої вимоги обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_6 є неповнолітньою особою. Він має відоме слідству і суду зареєстроване місце проживання. Адреса фактичного проживання його матері та інших родичів. Він навчається у Бобринецькій спеціальній школі та є учнем 10 класу, не працює і не має самостійного доходу та є фінансово залежним від свої матері. Відтак, переховуватися обвинуваченому фактично ніде, усі адреси його перебування слідству і суду відомі. Коштів для самостійного існування підозрюваний не має. Станом на час подання цієї скарги всі докази по справі вже є зібрані, речові докази з місця пригоди та особисті речі підозрюваного вилучені, а свідки допитані. Отже, спотворити будь-які речі та/або документи обвинувачений не може. Незаконний вплив обвинуваченого на свідків, потерпілого та інших осіб, причетних до вчинення злочину, з метою уникнення покарання буде неможливим, якщо ОСОБА_6 перебуватиме під цілодобовим домашнім арештом. А відтак, не зможе контактувати ні з ким, окрім законного представника - його матері та бабусі. Більше того, перебування під цілодобовим домашнім арештом матиме позитивний вплив. Відтак, обвинувачений буде під наглядом і при цьому вдома, за адресою своєї реєстрації. Перешкоджання кримінальному провадженню «іншим чином» нічим слідством не обгрунтоване та не наведено яким саме чином обвинувачений зможе чинити таке перешкоджання. Адже ОСОБА_6 є неповнолітньою особою, учнем, фінансово залежним від матері та немає власних засобів для існування. Отже, можливі ризики для судового розгляду справи не є доведеними, а продовження дії запобіжного заходу тримання під вартою неповнолітнього ОСОБА_6 є неспівмірним і не відповідним принципу достатності такого запобіжного заходу.
В своїй апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволені клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 є неповнолітнім, раніше не судимим та має шанс на переосмислення своїх дій та поведінки у майбутньому. Запобіжний захід у виді домашнього арешту зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На даний час нікому не відомо чи буде доведене дане обвинувачення в суді і відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. В даному випадку не тільки не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, а й взагалі в належний спосіб не доведено існування вказаних в клопотанні ризиків. Продовження неповнолітньому ОСОБА_8 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є співмірним з наявними ризиками у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та національного права.
Прокурор, обвинувачені та їх захисники, клопотань про участь сторін під час розгляду апеляційної скарги не заявляли, при цьому захисники та прокурор подали клопотання про розгляд справи без їх участі, а тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з таких підстав.
Згідно положень ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судом першої інстанції належним чином враховано конкретні обставини даного кримінального провадження, а саме що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 185 КК України, ці злочини є умисними, тяжкими, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років та від 7 до 10 років. Ці злочини проти власності та проти життя та здоров'я особи, що свідчить про схильність обвинуваченого до спричинення людині тілесних ушкоджень, а також до здійснення фізичного та психологічного примусу, зокрема до свідків, які не були допитані під час судового провадження, з метою отримання доказів на свою користь. Внаслідок одного зі злочинів настали непоправні наслідки у виді смерті людини.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, цей злочин є умисним, тяжким, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Цей злочини проти життя та здоров'я особи, що свідчить про схильність обвинуваченого до спричинення людині тілесних ушкоджень, а також до здійснення фізичного та психологічного примусу, зокрема до свідків, які не були допитані під час судового провадження, з метою отримання доказів на свою користь. Внаслідок злочину настали непоправні наслідки у виді смерті людини.
Окрім цього, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зважаючи на суворість покарання, що загрожує обвинуваченим за діяння в якому обвинувачуються, існує обґрунтоване переконання у можливості їх переховування від суду, а також перешкоджанню суду шляхом неявки на виклики.
Також те, що на даний час ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою, не змінились, та не зменшилися, інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, також, відсутність у матеріалах справи даних про появу нових обставин, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу або про існування інших перешкод для тримання обвинуваченого під вартою.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих підстав, на які посилається в своїх апеляційних скаргах захисники, колегія суддів не вбачає.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які знайшли своє об'єктивне підтвердження, дані про осіб обвинувачених, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені мотиви.
Крім того, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно врахував, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обвинувачуються у скоєнні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, та відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційних скарг з приводу того, що не доведено наявність ризиків та не надано жодних доказів на підтвердження їх існування, колегія суддів визнає необґрунтованими та безпідставними, оскільки судом першої інстанції при постановленні ухвали правильно встановлено наявність ризиків, які продовжують існувати на даний час та не зменшились, що також підтверджується матеріалами справи.
Крім того жодних переконливих доказів з приводу того, що зменшились ризики передбачені ст. 177 КПК України, до суду апеляційної інстанції надано не було.
Більше того, на переконання колегії суддів інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 під вартою, не доведено.
За таких підстав, на переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, належним чином дослідженими та оціненими судом першої інстанції. Крім того, враховуючи вище викладене, колегія суддів, із урахуванням вищевказаних ризиків, які встановлені, не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та обрання обвинуваченим більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування по суті правильного прийнятого судом першої інстанції рішення колегією суддів не встановлено.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , а тому ухвалу суду першої інстанції залишає без зміни.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 та обвинуваченому ОСОБА_6 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22 липня 2024 року без визначення розміру застави - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підписи)