Справа № 128/2635/22
04 червня 2024 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Ружицькій І.В.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Р.В.,
представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Геращенко Т.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Вінниці клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Р.В. про забезпечення доказів шляхом їх витребування у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка Володимира Борисовича, про визнання заповіту недійсним, -
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка В.Б., про визнання заповіту недійсним.
17.05.2024 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Чернілевською Р.В. подано до суду клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування, а саме представник просить: витребувати у Державної прикордонної служби України: 1) усю наявну інформацію про осіб, які перетнули кордон та в'їхали в Україну 06.12.2019 року через пункт пропуску Виступовичі, на ТЗ номерний знак НОМЕР_1 разом з ОСОБА_2 та чи задекларовано будь-ким з цих осіб ввезення на територію України зброї; а також інформацію чи виїхали ці ж особи через пункт пропуску Нові Яриловичі 10.12.2019; 2) усю наявну інформацію про осіб, які перетнули кордон та в'їхали в Україну 05.08.2020 року через пункт пропуску Сеньківка на ТЗ номерний знак НОМЕР_2 разом з ОСОБА_2 та чи задекларовано будь-ким з цих осіб ввезення на територію України зброї; а також інформацію чи виїхали ці ж особи через пункт пропуску Сеньківка 15.08.2020; 3) усю наявну інформацію про осіб, які перетнули кордон та в'їхали в Україну 28.04.2021 року через пункт пропуску Сеньківка на ТЗ номерний знак НОМЕР_2 разом з ОСОБА_2 та чи задекларовано будь-ким з цих осіб ввезення на територію України зброї; а також інформацію чи виїхали ці ж особи через пункт пропуску Сеньківка 07.05.2021.
Клопотання обгрунтоване наступним.
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької
області із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту.
Відповідною заявою про зміну підстав позову судом було задоволено зміну підстав позову, в якій позивач вказує про відсутність волі заповідача на складання оспорюваного заповіту та чинення на заповідача тиску з боку особи, на користь якої посвідчено оспорюваний заповіт. У заяві про зміну підстав позову зазначено, що з Відповідачем до України з росії приїздило ще особа (особи) чоловічої статі, які могли бути причетні до тиску на спадкодавця і могли мати при собі зареєстровану на терені рф зброю. У відповіді від 03.03.2023р. з Державної прикордонної служби України, надано інформацію, відповідно до якої відповідач перетинала російсько-український кордон (в'їзд): 06.12.2019, 05.08.2020 та 28.04.2021. Перетин кордону здійснювала транспортним засобом - автомобілем. В 2019 році на автомобілі з номерним знаком НОМЕР_1 , в 2020 та в 2021 роках на автомобілі з номерним знаком НОМЕР_3 . Оскільки посвідчення водія, а відповідно і права на керування транспортним засобом відповідач на той час не мала, в'їзд та виїзд Відповідачем зі своїм спільником(ами) здійснювався у даний період на автомобілях, водієм(ями) яких була(и) особа(и) чоловічої статі, а саме: 1) в'їзд 06.12.2019р. та виїзд 10.12.2019р. на автомобілі NISSAN QASHQAI сірого кольору з номерним знаком НОМЕР_4 ; 2). в'їзд 05.08.2020р. та виїзд 15.08.2020р. на автомобілі HAVAL H6 чорного кольору з номерним знаком НОМЕР_5 ; 3). в'їзд 28.04.2021р. та виїзд 07.05.2021р. на автомобілі HAVAL H6 чорного кольору з номерним знаком НОМЕР_5 . Згідно пункту 13 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» (далі - База даних), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 № 614, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за № 1319/38655 (далі - Положення), інформація (відомості) про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території, що обробляється в Базі даних, є інформацією з обмеженим доступом, а саме конфіденційною інформацією (персональними даними). Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься в Базі даних, здійснюються відповідно до законодавства.
Виходячи із вищезазначеного, інформація про перетин кордону відноситься до інформації з обмеженим доступом, тому позивач звертається до суду з клопотанням про витребування доказів з метою здобути інформацію стосовно осіб, що приїхали до України з відповідачем та відносно того, чи декларували відповідач або особи, що разом з нею перетнули кордон, будь-яку зброю, у тому числі ту, на яку у когось з них був російський дозвіл. Крім того, на відеозаписі №2, який міститься в матеріалах справи, як додаток до Заяви №19 позивача від 05.06.2023р. (Диск №1), ще живий тоді батько позивача (заповідач) на запитання позивача про те чи насильно відповідач його посадила до машини і повезла до нотаріуса, підтверджує в кінці даного відеозапису, що це дійсно так. Але оскільки одна лише відповідач не могла фізично заштовхнути батька до машини, то допомагав їй у цьому її поплічник(и), які чи то прибув з нею з росії в якості охоронця, чи то для того, щоб «допомогти» батькові (заповідачу) позбутися усього майна на користь громадянки рф, застосувавши у разі необхідності фізичну силу. Отже, у зв'язку із задоволеною ухвалою про зміну підстав позову від 05.01.2024р., а саме про визнання заповіту недійсним на підставі тиску на спадкодавця - ОСОБА_3 , який чинився відповідачем та її спільником(ами), з яким(и) вона перетинала російсько-український кордон і так само у зворотньому напрямку, позивач вважає за необхідне витребувати з Державної прикордонної служби України усю наявну інформацію про супутника(ів) відповідача - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), які є громадянами рф і на яких не поширюються Закон України «Про захист персональних даних» та Закон України «Про інформацію». Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що 06.12.2024р. спливає 5 років з моменту першого в'їзду відповідачем зі своїм(и) спільником(ами) на територію України з території рф, тому дана інформація може бути втрачена, оскільки дані про перетин державного кордону України зберігаються в Базі даних Державної прикордонної служби України лише 5 років виходячи з Положення про базу даних. Тому посилаючись на ст. 129 Конституції України, ст. 116, 117, 76 ЦПК України просить забезпечити докази шляхом їх витребування.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Чернілевська Р.В. клопотання про забезпечення доказів підтримала та просила його задоволити. Додатково вказала, що підставою позову є вчинення заповіту під тиском, тому ті особи чоловічої статі, які приїздили в Україну разом із відповідачкою могли вчиняти відповідний тиск на заповідача з метою складання ним заповіту на користь відповідачки. Позивач не може стверджувати, що ці чоловіки змушували заповідача скласти заповіт на користь відповідачки, однак для підтвердження або спростування цього вважає, що необхідно витребувати вказану інформацію.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Геращенко Т.В. в підготовчому засіданні заперечила щодо задоволення вказаного клопотання, оскільки вважає його необгрунтованим, адже отримана інформація ніяким чином не зможе вплинути на доказування у даній справі. Доказом вчинення заповіту під тиском є висновок почеркознавчої експертизи, а інформація, яку позивач просить витребувати не може свідчити про тиск на заповідача. Така інформація не може мати доказове значення у цій справі. Окрім того, справа перебуває в провадженні суду вже тривалий час і такі клопотання позивача затягують її розгляд.
Третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В.Б. в підготовче засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність.
Вирішуючи заявлене представником позивача клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ст. 116 ЦПК України, встановлені підстави та порядок забезпечення доказів.
Так, згідно ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів.
У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія.
Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Згідно п.п. 4-6 ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особу, у якої знаходяться докази.
Згідно ст. 118 ЦПК України, заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.
За змістом наведених норм обов'язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Обов'язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.
Окрім того, аналізуючи зазначені вище положення ЦПК України у зіставленні з вимогами заявника насамперед слід зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання або подання останніх стане згодом неможливим чи утрудненим.
Тобто забезпечення доказів - це механізм здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, та запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.
Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв'язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.
Заслухавши доводи клопотання про забезпечення доказів, суд не вбачає в даному клопотанні розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв'язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною заявника не достатньо обґрунтовано та доведено необхідність забезпечення доказів, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення доказів задоволенню не підлягає, оскільки є необґрунтованим та недоведеним.
Керуючись ст.ст. 49, 116, 117, 197, 260, 261, 353 ЦПК України, суд -
В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Р.В. про забезпечення доказів шляхом їх витребування - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 05 червня 2024 року.
Суддя Л.П. Шевчук