Провадження № 11-сс/803/1134/24 Справа № 192/1035/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 червня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №12024046570000075,
Ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадження №12024046570000075 від 07.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що зазначена прокурором мета арешту майна не передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, правова кваліфікація кримінального правопорушення, за яким здійснюється дізнання, - в клопотанні не зазначена, що свідчить про необґрунтованість необхідності арешту майна.
Не погоджуючись з цим рішенням слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на автомобіль MAZDA-3, номерний знак НОМЕР_2 , власник якого не встановлений, а фактичним користувачем є ОСОБА_7 , шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження з метою проведення судово-технічної експертизи документу. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що свідоцтво, яке було вилучене у ОСОБА_7 , відповідає критеріями ст. 98 КПК України, так як є предметом вчинення кримінального правопорушення.
Будучи увідомленими належним чином про місце та час розгляду апеляційної скарги, прокурор та третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт,- ОСОБА_7 до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про причини неявки суд не увідомили, у зв'язку з чим апеляційний розгляд проведено у їх відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача,перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, 07.05.2024 року внесено до ЄРДР відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.358 КК України, за фактом того, що на блок посту «Бик» а/д М-30, 958 км., біля АДРЕСА_1 , зупинено автомобіль MAZDA-3 д.н.3. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , та в ході перевірки документів були виявлені ознаки підробки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Під час огляду місця події 07.05.2024 року було, зокрема, виявлено та вилучено свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_1 на автомобіль MAZDA-3 д.н.з. НОМЕР_2 з номером кузова НОМЕР_3 .
Постановою дізнавача від 07.05.2024 року вищевказане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024046570000075 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У відповідностідо ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Висновки слідчого судді щодо відсутності мети арешту майна - призначення експертизи, спростовується обґрунтуванням клопотання , в якому зазначено щодо мети арешту - збереження речових доказів. Відсутність правової кваліфікації в клопотанні прокурора також спростовується змістом клопотання.
Отже, посилання слідчого судді на те, що вказане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не підлягає арешту, є необґрунтовані та зроблені без належної перевірки, оскільки вилучений документ має ознаки об'єкту кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 358 КК України та є речовим доказом у кримінальному провадженні. Крім цього, як вбачається з клопотання прокурора та апеляційної скарги, накладення арешту необхідне для проведення судово-технічної експертизи документу.
Колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування наведено достатньо підстав, що обґрунтовують необхідність арешту документу, який визнано речовим доказом, оскільки необхідно вжити заходів з метою забезпечення збереження речових доказів, а також для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить правові (законні) підстави для здійснення арешту зазначеного у ньому майна, а тому на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
При цьому, будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024046570000075 з мотивів, викладених апеляційним судом, у зв'язку з чим, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №12024046570000075 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №12024046570000075 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024046570000075 - задовольнити , та накласти арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на автомобіль MAZDA-3, номерний знак НОМЕР_2 , власник якого не встановлений, а фактичним користувачем є ОСОБА_7 , шляхом заборони розпорядження та користування вказаним майном.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4