Справа № 932/3455/24
Провадження №2а/932/106/24
15 травня 2024 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська
у складі головуючого судді Цитульського В.І.,
за участю секретаря судового засідання Дубовик К.В.
представника позивача Ломакіна В.В.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши адміністративну справу за позовом громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства та заборони в'їзду в Україну, -
22 квітня 2024 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Стислий виклад позиції позивача.
11.01.2024 та 12.01.2024 ГУ ДМС у Дніпропетровській області ухвалені рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства та заборону в'їзду в Україну з підстав порушення правил перебування іноземців на території України шляхом перевищення строку перебування більш як на 30 днів. З такими рішеннями позивач не погоджується, оскільки до кримінальної відповідальності він не притягався, в розшуку не перебуває, під слідством та судом в Україні не перебуває, має намір укласти шлюб з Українкою, для чого і бажає прибути на територію України. Проте у рішенні про заборону в'їзду на територію України протягом трьох років не зазначено підстави, якими керувався відповідач, таким чином спірне рішення є необґрунтованим.
Стислий виклад позиції відповідача.
У своєму відзиві представник Державної міграційної служби України заперечує проти задоволення позову, наголошує на законності оскаржуваних рішень, з підстав виявлення позивача, який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: втративши з червня 2018 року підстави перебувати на території України. Позивач не звертався до територіальних підрозділів ДМС, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, оформлення посвідки на тимчасове проживання на території України. Позивач здійснив виїзд з України підтвердивши обґрунтованість рішень. На підтвердження факту укладання шлюбу позивачем доказів не надано.
Заяви та клопотання учасників справи.
14 травня 2024 року надійшов відзив Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на адміністративний позов.
Інші процесуальні дії у справі.
24 квітня 2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
У судовому засіданні позивач та його представник просили суд задовольнити позовну заяву та скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства та рішення про заборону в'їзду на територію України з підстав викладених в позові.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Фактичні обставини встановлені судом.
ОСОБА_2 прибув на територію України 28.03.2018, кінцевий термін перебування на території України у позивача закінчився у червні 2018 року.
За фактом порушення строку перебування в Україні уповноваженою службовою особою ГУ ДМС у Дніпропетровській області відносно громадянина ОСОБА_3 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН N? 005901 від 11.01.2024, яким зафіксовано порушення міграційного законодавства відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 203 КУпАП, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено постанову про накладання адміністративного стягнення серії ПН МДН N? 005892 від 11.01.2024, відповідно до якої на вищезазначеного громадянина ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп.
11.01.2024 уповноваженою службовою особою ГУ ДМС у Дніпропетровській області, відносно громадянина ОСОБА_3 прийнято рішення N?1201130100014811 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яким останнього зобов'язано залишити територію України у строк до 25.01.2024.
Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення про заборону в?їзду в Україну на три роки N?1201110100012314 від 12.01.2024 стосовно громадянина Азербайджану ОСОБА_2 .
На підставі ухваленого рішення до Адміністрації Державної прикордонної служби України направлене доручення на виконання такого рішення строком контролю до 12.01.2027.
Позивачем надана нотаріально засвідчена заява ОСОБА_4 про запрошення ОСОБА_2 у період з 29.04.2024 по 29.04.2025 для укладання шлюбу. Фінансові витрати пов'язані з перебуванням ОСОБА_2 на території України приймає на себе ОСОБА_4 , з гарантією перебування ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .
Сторони визнали, що позивачем виконано рішення про примусове повернення до країни походження та постанова про накладання адміністративного стягнення.
Норми права застосовані судом.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У преамбулі Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон України №3773-VI) вказано, що цей Закон визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 1.5 Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну зокрема на підставі рішення територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, про примусове повернення або примусово видворенні на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду про примусове видворення.
Пункт 1.6 Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є:
- дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
- дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Частиною 2 Закону № 3773 визначено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст.13 Закону №3773 в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
- якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
- якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.
Мотиви та висновки суду.
Уповноважені органи державної влади, приймаючи рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни проходження, не зобов'язані одночасно приймати рішення й про заборону в'їзду цієї особи на територію України.
Таке рішення не є обов'язковою санкцією, а може застосовуватись під час прийняття рішення про примусове повернення в країну походження, за наявності передбачених Законом підстав.
Як вбачається з рішення про примусове повернення в країну походження, позивач до кримінальної відповідальності не притягувався, в розшуку, під слідством та судом в Україні не перебуває, обставин, які б забороняли б примусове повернення з України в країну походження чи третю країну відповідно до статті 31 Закону №3773 не виявлено. Таке рішення позивачем виконано.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП, позивачем було добровільно сплачено штраф.
Доказів, які свідчать про підстав для застосування до позивача заборони в'їзду в Україну терміном на три роки в матеріалах справи відсутні, жодні мотиви цього в оскаржуваному рішенні відсутні.
За таких обставин, порушений позивачем законодавчо встановлений порядок перебування на території України є достатньою підставою для застосування заходів примусового у вигляді повернення у країну походження, та у спірних правовідносинах є необхідним і достатнім засобом реагування відповідача на вказане порушення, без необхідності заборони в'їзду в України терміном на три роки.
Позовна вимога про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства не підлягає до задоволення ще й тому, що таке вже виконано, отже вичерпало свою дію.
Відтак адміністративний позов підлягає задоволенню лише в частині скасування рішення про заборони в'їзду в Україну.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 241-246, 288 КАС України, суд -
Позовні вимоги громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства та заборони в'їзду в Україну - задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 12.01.2024 №1201110100012314 про заборону в'їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 3 роки.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Цитульський