06 червня 2024 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12023262020003023 від 13.08.2023, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 18 квітня 2024 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, із середньою освітою, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз: вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21.12.2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 20 днів,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 18 квітня 2024 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та за його вчинення призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 визначено відраховувати з часу його фактичного затримання та поміщення до установи для відбуття покарання.
Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 717 грн.
Вирішено долю речових доказів.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, обвинувачений ОСОБА_6 12.08.2023 року близько 14:30 год перебуваючи по АДРЕСА_2 , діючи в умовах воєнного стану, умисно, протиправно, з корисливих мотивів, повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав шліфувальну машинку марки Makita, модель GA9020RF, вартістю згідно експертизи 6 484,50 грн, яка належала ОСОБА_7 , після чого з місця скоєння злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим
ЄУНСС: 725/9156/23 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_8
НП: 11-кп/822/225/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану вище суму.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що він не заперечуючи правової кваліфікації своїх дій та доведеності його вини у скоєному кримінальному правопорушенню, просить оскаржуваний вирок змінити, пом'якшивши призначене йому покарання та призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що суд при призначенні покарання ОСОБА_6 не врахував належним чином, що на утриманні останнього перебуває матір пенсійного віку, дружина та двоє дітей, те, що він є людиною з інвалідністю, позицію потерпілого, який жодних претензій до нього немає, оскільки йому повністю відшкодовано завдані збитки.
Просить врахувати, що ним було написано заяву у військкомат з проханням піти добровільно захищати нашу країну.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.
Також не надходила на адресу апеляційного суду і особиста заява від обвинуваченого ОСОБА_6 про бажання бути присутнім при апеляційному розгляді його апеляційної скарги.
Потерпілий ОСОБА_7 будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, до апеляційного суду не з'явився та не повідомив суд про поважність причин його неявки, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає подальшому судовому розгляду апеляційної скарги обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти апеляційної скарги обвинуваченого, вважавши вирок районного суду законним та обґрунтованим, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів доходить такого.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України в апеляційній скарзі обвинуваченого не заперечуються, таким чином колегія суддів не переглядає та не наводить доводів на їх підтвердження.
Крім цього, як було встановлено колегією суддів з матеріалів даного кримінального провадження, за згодою учасників процесу, у відповідності до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, районним судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, також судом роз'яснено учасникам судового провадження, в тому числі і обвинуваченому, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції, з'ясовано, що учасникам процесу зрозумілий зміст ст. 349 КПК України та правові наслідки її застосування.
Обвинуваченим ОСОБА_6 оскаржується, зокрема, правильність призначеного йому покарання.
Аналізуючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів вважає, що воно обрано згідно загальних принципів призначення покарання та у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65-67 КК України та роз'яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме: з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд призначив обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і відповідатиме меті покарання, передбаченій ст. 50 КК України, з яким погоджується і колегія суддів.
Твердження в апеляційній скарзі апелянта про можливість пом'якшення призначеного йому покарання, є неспроможними та такими, що не заслуговують на увагу.
Суд виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, врахував тяжкість злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином проти власності, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий, зокрема, за вчинення умисних, корисливих злочинів, офіційно не працює, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, те, що інкриміноване діяння він вчинив у період непогашеної судимості, те, що він перебуває на обліку в Чернівецькому обласному наркодиспансері з приводу вживання опіоїдів.
Обставинами, які у відповідності до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , районним судом встановлено: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнання вини у пред'явленому обвинуваченні, відшкодування шкоди потерпілому, перебування на утриманні останнього двох неповнолітніх дітей.
Обставиною, яка згідно ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, згідно пред'явленого обвинувачення, районним судом встановлено - рецидив кримінальних правопорушень.
Також районним судом враховано думку потерпілого.
Наведене вище, дало можливість суду першої інстанції визначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією інкримінованої йому статті у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
При цьому, суд враховуючи в сукупності всі обставини справи та особу винного, вважав, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства, у зв'язку із чим, не знайшов підстав для застосування ст.ст. 75,76 КК України при призначенні покарання.
Посилання обвинуваченого про неврахування судом ряду обставин, які пом'якшують ОСОБА_6 покарання, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки вказані обставини були враховані районним судом, як при встановленні особи обвинуваченого, так і у своїй сукупності були взяті до уваги при призначенні йому міри покарання.
Інших обставин, зокрема, пом'якшуючих покарання або позитивно характеризуючих обвинуваченого, які б не були предметом розгляду та аналізу суду першої інстанції, апеляційна скарга не містять.
Приймаючи рішення за апеляційними вимогами обвинуваченого про пом'якшення покарання, судова колегія також виходить з позиції Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ), практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» при розгляді справ застосовується, як джерело права.
Так, у справі Скоппола проти Італії» від 17.09.09 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.05 року та у справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.05 року суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також у справі «Ізмалов проти Росії» від 16.10.08 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Наведені правові тези суду, щодо співмірності, пропорційності та індивідуалізації покарання слід визнавати одними з головних складових права на справедливий суд, закріпленого в ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».
Приймаючи до уваги вищенаведене, а також суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим злочину, його особу, який ніде не працює, спосіб вчинення злочину, кількість епізодів, відношення обвинуваченого, який вважає, що фактично він не вкрав, а підібрав майно потерпілого на тротуарі, та те, що він скоїв новий корисливий злочин в період непогашеної судимості, колегія суддів приходить до висновку, що призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, що відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, а тому підстав для пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання, про яке йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у провадженні, які були б підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 18 квітня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Суддя доповідач: Судді
____________ _______________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3