06 червня 2024 р. м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Давній В. П., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , - адвоката Бишки І. В., та представника ДМС України Чернівецької митниці - Білобрицького С. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу начальника ДМС України Чернівецької митниці ОСОБА_2 на постанову судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 21 травня 2024 року, -
Постановою судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 21 травня 2024 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно громадянина України ОСОБА_1 , - закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.
Вилучений товар, згідно з протоколом про порушення митних правил № 0273/40800/24 від 21.03.2024 року, а саме: «Взуття на підошві з полімерного матеріалу, з верхом із композитної шкіри та текстильних матеріалів для дітей та підлітків» Sneаkers-Кросівки - 2408 пар., торгівельна марки LILIN, країна виробництва CN, в кількості вантажних місць 301 шт. - повернуто власнику, а саме фірмі-експортеру «ZHEJIANG CAFTP SERVICE CO.LTD» (WELDING BR. ROOM 1702, ECONOMIC BUILDING, 828 WANCANG ROAD, CHENGDONG TOWN, WENLING, TAIZHOU, ZHEJILANG, CHINA) або представнику за довіреністю, для здійснення відповідних митних формальностей.
Обґрунтовуючи своє рішення тим, що матеріали справи не містять доказів про наявність у діях гр. ОСОБА_1 умислу на порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, оскільки товар був завантажений, запакований та опломбований відправником і тому справа по факту вчинення адміністративного правопорушення в подібних випадках закривається.
Згідно протоколу про порушення митних правил № 0273/40800/24 від 21 березня 2024 року, 06.03.2024 року о 03 год. 28 хв. в зону митного контролю МАПП «Порубне-Сірет» Чернівецької митниці в'їхав вантажний автомобіль марки «VOLVO» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія фірми перевізника «TRANS GROUPE» громадянина України ОСОБА_1 , який слідував з Польщі до України.
У вказаному транспортному засобі переміщується товар «Взуття на підошві з полімерного матеріалу, з верхом із композитної шкіри та текстильних
ЄУНСС: 725/3766/24 Головуючий в суді 1 інстанції: Скуляк І. А.
НП: 33/822/405/24 Головуючий в апел. інстанції: ОСОБА_3
матеріалів для дітей та підлітків» Sneаkers-Кросівки -6998 пар., Виробник: TAIZHOU WEIFENG IMPORT AND EXPORT CO. LTD, торгівельна марки LILIN, країна виробництва CN, в кількості вантажних місць - 906 шт., загальна вартість 44 906,17 дол. США. На вказаний вантаж до митного контролю водієм було подано товаросупровідні документи, а саме: CMR №б/н від 29.02.2024 року, INVOICE № GR7065 від 28.12.2023 року, Packing List № GR7065 від 28.12.2023 року та декларація ІМ ЕЕ № UA205000/2024717679 від 29.02.2024 року.
Відправник товарів: «ZHEJIANG CAFTР SERVICE CO.LTD», отримувач ТОВ «Рівіран».
Митним органом прийнято рішення про проведення повного митного огляду товару, який знаходиться у вантажному приміщенні напівпричепу марки «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 .
За результатами огляду встановлено, що у вантажному приміщенні знаходиться товар «Взуття на підошві з полімерного матеріалу, з верхом із композитної шкіри та текстильних матеріалів для дітей та підлітків» Sneаkers-Кросівки - 9406 пар., торгівельна марки LILIN, країна виробництва CN, в кількості вантажних місць 1207 шт., що на 301 вантажне місце (2408 пар) взуття більше ніж зазначено в ТСД.
Таким чином, на думку митного органу, гр. ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на переміщення товару «Взуття на підошві з полімерного матеріалу, з верхом із композитної шкіри та текстильних матеріалів для дітей та підлітків» Sneаkers-Кросівки - 2408 пар., торгівельна марки LILIN, країна виробництва CN, в кількості вантажних місць 301 шт., через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення документів, які містять неправдиві відомості щодо кількості товару та його вартості.
Дії громадянина України ОСОБА_1 митним органом кваліфіковані за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.
Не погоджуючись з позицією районного суду, начальник ДМС України Чернівецької митниці ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою притягнути гр. України ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України та накласти на нього стягнення в межах санкції вказаної статті.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, оскільки останній вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання органу доходів та зборів, як підстави для здійснення митних формальностей документів, які містять неправдиві відомості щодо найменування та маркування товару.
Зазначає, що, закриваючи провадження у справі відносно ОСОБА_1 , районний суд не врахував, що згідно положень ст. 191 МК України перевізники зобов'язані під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, при тому, що згідно ч. 2 ст. 460 МК України саме перевізники несуть відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості (ст. 483 МК України), виключно у разі, якщо ці відомості стосуються, зокрема кількості вантажних місць, однак в порушення вищевказаних вимог ОСОБА_1 не був присутній при завантаженні вищевказаного товару в транспортний засіб, не здійснив перевірку завантаженої кількості вантажних місць, та не вніс відповідний запис до міжнародної автомобільної накладної (CMR) про неможливість здійснення такої перевірки.
Гр. України ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, хоча належним чином був повідомленим про дату, час і місце судового засідання, при цьому, не повідомив суд про поважність причин його неявки, що згідно вимог ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи, а тому, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без його участі.
Заслухавши представника ДМС України Чернівецької митниці - Білобрицького С. Г., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав наведених у ній, позицію захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності громадянин України ОСОБА_1 , - адвоката Бишку Ф. Ф., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Згідно положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Згідно ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вищевказані вимоги закону судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі.
Аналізуючи усі обставини, які митницею кваліфіковано, як порушення митних правил, апеляційний суд вважає, що належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про намір особи, відносно якої складено протокол про поручення митних правил, приховати частину вантажу, уникнувши його декларування та митного оформлення, що фактично є метою вчинення правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, матеріали провадження не містять.
Про відсутність мети вчинити будь-які незаконні дії, в тому числі спрямовані на переміщення товарів з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення документів, які містять неправдиві відомості щодо кількості товару та його вартості, а відтак і на відсутність в діях ОСОБА_1 ознак суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, на думку апеляційного суду, свідчить те, що товар був завантажений, запакований та опломбований відправником.
Окрім цього, ставлячи згідно вищевказаного протоколу у вину ОСОБА_1 , як спосіб приховування подання неправдивих відомостей CMR № б/н від 29.02.2024 року, INVOICE № GR7065 від 28.12.2023 року, Packing List № GR7065 від 28.12.2023 року та декларація ІМ ЕЕ № UA205000/2024717679 від 29.02.2024 року щодо вартості товару, не було враховано, що згідно диспозиції ч. 1 ст. 483 МК України, передбачена відповідальність за подання, зокрема, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Логічний сполучник «та» у цій конструкції свідчить про необхідність наявності обидвох складових у поданих неправдивих відомостях - щодо коду товару та його митної вартості для висновку про наявність складу правопорушення.
Однак, у провину ОСОБА_1 . Не ставилось подання неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно УКТЗЕД та його митної вартості.
При цьому, даних про те, що фактично наявні товари відрізняються за кодами УКТЗЕД від тих, які заявлені у матеріалах справи немає.
Відсутні і докази, що митному органу були подані підроблені документи, та які саме документи митний орган вважав підробленими.
Також із матеріалів даної справи про порушення митних правил вбачається, що декларантом було подано митному органу електронну митну декларацію типу ІМ ЕЕ № UA205000/2024717679 від 29.02.2024 року (а. с. 11), яка згідно класифікатора типів декларацій, затвердженого наказом МФУ № 1011 від 20.09.2012 року, є попередньою митною декларацією з обсягом даних, необхідних для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення, відтак не обумовлює сплату митних платежів.
У вину ОСОБА_1 не ставилось те, що він умисно вчинив дії, які б складали об'єктивну сторону правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України, з метою звільнення інших (зобов'язаних згідно закону на виконання митних формальностей), осіб від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідна позиція Конституційного Суду України узгоджується з правовими позиціями Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Зокрема, у рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», Європейський Суд зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що, якщо за вчинення адміністративного правопорушення, передбачена, крім іншого, така санкція, як конфіскація майна, таке інкриміноване діяння має характер кримінального, що, в свою чергу, говорить про необхідність забезпечення і дотримання процедурних гарантій, визначених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Практика Європейського Суду вказує на те, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 62 Конституції України, яка передбачає, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь», відсутні підстави для обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 483 МК України.
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, ст.ст. 529, 531 МК України, суддя Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу начальника ДМС України Чернівецької митниці Герасимова Ю. В., залишити без задоволення, а постанову Першотравневого районного суду м. Чернівців від 21 травня 2024 року, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно громадянина України ОСОБА_1 , - закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя
Чернівецького апеляційного суду В. П. Давній