Справа № 638/21027/23 Головуючий І інстанції - Аркатова К.В.
Провадження № 33/818/633/24 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
29 травня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Соболєвої Є.Є.
за участю захисника Гринишина Є.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 лютого 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 16 грудня 2023 року, о 24 годині 00 хвилин по вулиці Клочківській, біля будинку № 188 у місті Харкові ОСОБА_1 керував транспортним засобом «NISSAN ROGUE», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Водій на місці зупинки погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ», надалі, по прибуттю в заклад охорони здоров'я, відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у передбаченому законом порядку, що підтверджується висновком лікаря-нарколога № 3663 від 16 грудня 2023 року. Свідки не залучалися, велася відеофіксація.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що у працівників поліції не було законних підстав для зупинки автомобіля та перевірки у нього документів, оскільки причиною зупинки було зазначено те, що він керував автомобілем у комендантську годину, однак відповідно до Постанови КМУ №573 від 08.07.2020 року, він як працівник поліції який пред'явив посвідчення поліцейського, мав право перебувати на вулиці у період дії комендантської години, то всі наступні вимоги працівників поліції щодо вимагання документів на право керування автомобілем та виявлення ознак алкогольного сп'яніння та вимога пройти відповідний огляд є недопустимими, оскільки були відсутні підстави для зупинки автомобіля.
Вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, оскільки відповідний огляд не було проведено та в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що він керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння.
Зазначає, що місцем складання протоколу про адміністративне правопорушення було м.Харків, вул. Ахієзерів, буд.18а (медичний заклад), а не як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення - АДРЕСА_1 , а також час складання протоколу про адміністративне правопорушення та доставлення його до медичного закладу, зазначеному у висновку лікаря, не відповідають часу на відеозаписі.
Крім того, посилається на те, що до матеріалів справи не долучено направлення на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння до медичного закладу, а тому неможливо зробити однозначний висновок з яких підстав його було доставлено до лікаря-нарколога
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судовим розглядом встановлено, що 16 грудня 2023 року, о 24 годині 00 хвилин по вулиці Клочківській, біля будинку № 188 у місті Харкові керував транспортним засобом «NISSAN ROGUE», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Водій на місці зупинки погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ», надалі, по прибуттю в заклад охорони здоров'я, відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у передбаченому законом порядку, що підтверджується висновком лікаря-нарколога № 3663 від 16 грудня 2023 року.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №643488 від 16.12.2023 року.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- оглянутими відомостями відеозаписів, долучених працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.12.2023 року, відповідно до якого огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння;
- висновком щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння КНП ХОР «ОКНЛ» № 3663 від 16 грудня 2023 року, відповідно до якого огляд не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Здавати біологічне середовище (кров, сечу) відмовився;
- рапортом інспектора патрульної поліції щодо події з зазначенням місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративну відповідальність.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 не оскаржується те, що він 16.12.2023 року керував автомобілем «NISSAN ROGUE», д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що у працівників поліції не було законних підстав для зупинки автомобіля та перевірки у нього документів, оскільки причиною зупинки було зазначено те, що він керував автомобілем у комендантську годину, однак відповідно до Постанови КМУ №573 від 08.07.2020 року, він як працівник поліції який пред'явив посвідчення поліцейського, мав право перебувати на вулиці у період дії комендантської години, то всі наступні вимоги працівників поліції є недопустимими, оскільки згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, які в подальшому було продовжено, в Україні введено воєнний стан.
Так, рішення начальника ХОВА від 22.12.2022 року у м.Харкові та Харківській області встановлено комендантську годину з 23.00 год до 05.00 год. Визначення терміну комендантська година міститься у пункті 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Без перепусток під час комендантської години на вулицях та в інших громадських місцях дозволено перебування та рух транспортних засобів Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС а також транспортним засобам спеціалізованого призначення, які виконують невідкладне службове завдання, за умови ввімкнення спеціальних світлових сигнальних пристроїв.
Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, в тому числі перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться;
Як убачається з відеозапису, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не мав пізнавальних знаків приналежності до НПУ, а пред'явлення ним посвідчення працівника поліції не свідчить про незаконність вимог працівників поліції щодо проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння після того, як поліцейськими, у встановлений законом порядку, були виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння.
За наведених обставин, доводи апелянта про незаконність дій працівників поліції щодо зупинки ОСОБА_1 апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки перевірка документів водія здійснювалась у період дії комендантської години, а не в умовах загального контролю дорожнього руху
Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП , оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Посилання в протоколі на ознаки сп'яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз'ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Поняття «виявлення у особи ознак сп'яніння» та «встановлення стану сп'яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння.
Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів.
З огляду на те, чи погодиться особа на проходження огляду на стан сп'яніння, чи відмовиться від цього, поліцейський вносить виявлені ознаки або до протоколу про адміністративне правопорушення в разі відмови, або до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо особа надала згоду на проходження огляду в закладі охорони здоров'я.
В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли до висновку, що він може перебувати в стані алкогольного сп'яніння, а тому в порядку вимог ПДР України запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Твердження апелянта про те, що йому не було запропоновано пройти огляд на місці зупинки автомобіля є необґрунтованими та спростовуються відомостями відеозапису з якого вбачається, що працівником поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора або у медичному закладі, на що ОСОБА_1 повідомив, що бажає пройти огляд у медичному закладі.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу встановлення факту оформлення відповідного направлення до медичного закладу працівником поліції, оскільки наявність або відсутність акту огляду чи направлення до медичного закладу в матеріалах справи не впливає на правову оцінку дій водія транспортного засобу, який відмовився від проходження відповідного огляду на вимогу поліцейського.
Суд акцентує увагу, що за своїм правовим значенням направлення на огляд є лише правовою підставою для проведення огляду лікарем медичного закладу.
Враховуючи викладене, направлення на огляд водія до медичного закладу передбачено для вручення лікарю у випадку його проведення, вручення копії направлення на медичний огляд іншим особам не передбачено законодавством.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був доставлений до КНП ХОР «ОНД» для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а тому відповідне направлення на огляд було передано лікарю для проведення відповідного огляду. Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта в цій частині.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 в медичному закладі було запропоновано здати лише кров, що суперечить вимогам інструкції є необґрунтованими та спростовуються відомостями відеозапису з якого вбачається, що в медичному закладі ОСОБА_1 лікарем було запропоновано продути газоаналізатор, здати біологічне середовище на вибір (кров або сечу), на що останній відмовився.
Тобто, лікарем та працівниками поліції ОСОБА_1 було забезпечено реальну об'єктивну можливість пройти огляд в умовах медичного закладу у повному об'ємі, а також в законному порядку йому було надано можливість реалізації його обов'язків, встановлених Правилами дорожнього руху, однак останній їх не використав.
До матеріалів справи було долучено відеозапис, зміст якого є логічним, послідовним, а тому апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об'єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи захисника про те, що КП ХОР ОКНЛ не має ліцензії на діяльність лабораторії, що свідчить про те, що висновок № 3663 від 16.12.2023 року є недопустимим доказом, не є слушними, оскільки відповідно до наданого захисником листа начальника Управління контролю якості надання медичної допомоги МОЗУ то КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою м.Харків. вул.Ахієзерів, буд.18-А надані діючі ліцензії, зокрема за спеціальностями клінічна біохімія та наркологія.
Апеляційний суд зазначає, що невідповідність часу, зазначеного в протоколі, висновку та на відеозапису з нагрудного відеореєстратора в межах розгляду даної справи не є істотним недоліком та достатньою правовою підставою для закриття провадження в справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, оскільки судом беззаперечно встановлений факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 16.12.2023 року в нічний час доби, його зупинку працівниками поліції та факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановлений законом порядку.
Апеляційний суд приймає до уваги доводи апелянта про те, що судом першої інстанції зазначено, що він керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, однак як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, зазначене містить ознаки описки, оскільки остаточне рішення судом прийнято щодо порушення ОСОБА_1 саме п.2.5 ПДР України та судом було встановлено, що 16 грудня 2023 року, о 24 годині 00 хв. по вулиці Клочківській, біля будинку № 188 у місті Харкові керував транспортним засобом «NISSAN ROGUE», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.
Твердження апелянта про те, що в протоколі невірно зазначено адресу складання протоколу про адміністративне правопорушення є необґрунтованими та такими, що спростовуються відомостями відеозаписів, з яких убачається, що ОСОБА_1 був доставлений до КНП ХОР ОКНЛ для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за адресою м.Харкві, вул.Ахієзерів, 18 а, після того, як останній відмовився від проходження огляду, його було доставлено до місця зупинки автомобіля за адресою м.Харків, вул Клочківська, буд. 188, про що і було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції відеозапис поліцейського обґрунтовано прийнятий як належний та допустимий доказ
Таким чином, відомості, зафіксовані на вказаному відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, як було встановлено дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП . Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час зупинки ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.
З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду на місці або у медичному закладі, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик