Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1809/23
Провадження № 1-кп/382/64/24
04 червня 2024 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, клопотання захисника та клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 42023111340000010, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.03.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченому ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України,
У провадженні Яготинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою від 03.11.2023 року призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 08.11.2023 року призначено судове засідання у кримінальному провадженні.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.08.2023 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08.10.2023 року, одночасно визначивши заставу, яку постановою Київського апеляційного суду від 11.09.2023 залишено без змін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.10.2023 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10.11.2023 року включно, одночасно визначивши заставу. В подальшому ухвалами Яготинського районного суду Київської області продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім цього, ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 10.04.2024 року продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08.06.2024 року, одночасно визначивши заставу, яку постановою Київського апеляційного суду від 13.05.2024 року залишено без змін.
Прокурор подала клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, яке обґрунтовано тим, що на даний час ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися. Передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик полягає в тому, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за які, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик полягає у тому, що ОСОБА_4 може вплинути на свідків, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик полягає у тому, що ОСОБА_4 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, на даний час є діючим військовослужбовцем призваним під час мобілізації, який повинен беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виконувати службові обов'язки доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, вибувати за наказом вищестоящих командирів у зону проведення бойових дій, а тому розуміючи те що у разі обрання іншого запобіжного заходу не пов'язуючи з триманням під вартою, останній зможе перешкоджати кримінальному провадженню шляхом відрядження до інших областей, для виконання бойових завдань, тим самим затягуючи строки судового розгляду. Передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик полягає у тому, що ОСОБА_4 на даний час за місцем фактичного проживання не має міцних соціальних зв'язків, веде антигромадський спосіб життя, збуває психотропні речовини з метою незаконного власного збагачення та може вчиняти інші, в тому числі і аналогічні злочини. Крім того, бажання обвинуваченого уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі обвинуваченого, самовільного залишення місця служби, що саме по собі утворює склад іншого кримінального правопорушення антигромадський спосіб життя, збуває психотропні речовини з метою незаконного власного збагачення та може вчиняти інші, в тому числі і аналогічні злочини. Крім того, бажання обвинуваченого уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі обвинуваченого, самовільного залишення місця служби, що саме по собі утворює склад іншого кримінального правопорушення. Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно ОСОБА_4 пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину. Таким чином, в умовах воєнного стану на території України, такий підхід національних судів щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Збройних Сил України.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.
З метою забезпечення захисту прав обвинуваченого ОСОБА_4 під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу, враховуючи стислі строки його розгляду, ухвалою від 03.06.2024 року останньому залучено захисника для проведення окремої процесуальної дії щодо розгляду питання щодо продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому.
В судовому засіданні прокурор підтримала подане клопотання із заявлених підстав.
Обвинувачений у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити йому запобіжний захід на домашній арешт або зменшити розмір застави, що підтримав захисник. Захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечив, посилаючись на його необґрунтованість, відсутність наведених прокурором ризиків; просив запобіжний захід змінити на альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання або зменшити розмір застави, оскільки це не буде проблематично з'являтися обвинуваченому в судові засідання.
Прокурор проти задоволення клопотання обвинуваченого та захисника заперечила з мотивів наявності підстав для задоволення клопотання сторони обвинувачення, а також зазначила, що обвинувачений має постійне проживання лише в м. Кривий Ріг.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали клопотань, суд дійшов наступних висновків.
Доводи прокурора зводяться до того, що на даний час продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України, з огляду на тяжкість інкримінованих злочинів, а також на те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Доводи сторони захисту полягають у недоведеності прокурором існування ризиків (ст. 177 КПК України); обвинувачений є військовослужбовцем і проходить службу; ризик впливу на свідків відсутній; свідки були допитані на досудовому розслідуванні.
В силу ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Стаття 176 КПК України визначає, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про продовження (зміну) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.
Додатково, суд враховує, що запобіжний захід не є мірою покарання, а сама лише тяжкість кримінального правопорушення і покарання за нього, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою, оскільки нормами КПК та відповідно практикою застосування Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це не визнається.
В силу положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання щодо зміни чи продовження дії запобіжного заходу, суд враховує, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та/або реєстрації, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність або відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи, наявність/відсутність судимостей.
Обираючи раніше щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, судом враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою суд враховує продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України.
Як вбачається з матеріалів провадження щодо ОСОБА_4 , останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна. Крім цього, суд враховує дані про особу ОСОБА_4 , останньому інкримінується вчинення тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, а тому на думку суду, будучи не ізольованим від суспільства, обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Суд погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки враховуючи стадію судового провадження, де судом ще не допитані свідки, не досліджено докази, ризики незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення оцінюються як реальні, дійсні, триваючі і такі, що не зникли. При задоволенні клопотання прокурора суд одночасно приймає до уваги вік обвинуваченого, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують його особу, дані про його соціальні зв'язки та спосіб життя, однак такі відомості, не можуть свідчити про відсутність або зменшення відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, суд вважає доведеним прокурором те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти названим вище ризикам, оскільки на даному етапі особисте зобов'язання, застава, особиста порука чи домашній арешт не є достатніми для гарантування поведінки обвинуваченого, виходячи із встановлених судом ризиків, тяжкості кримінального правопорушення, з урахуванням обсягу інкримінованого кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів.
Отже, суд вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а тому на даній стадії кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Оцінюючи доводи сторони захисту, суд вважає їх такими, що не доведені належними доказами та є необґрунтованими. Стороною захисту не доведено, що зміною запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде усунено зазначені прокурором ризики. Крім того, захисником та обвинуваченим не обґрунтовано, яким чином перебування обвинуваченого за місцем його проживання в м. Кривий Ріг усуне чи суттєво зменшить існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. У зв'язку з цим, суд вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на даний час, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, не зменшить існуючих ризиків, не забезпечить дієвості кримінального провадження.
Суд приходить до переконання про відсутність підстав для зміни (обрання) обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу на домашній арешт або заставу; заявлені ризики не зменшилися; під впливом тяжкості покарання, яке можливо загрожує обвинуваченому, він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом, вчинити інше кримінальне правопорушення, або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При цьому, приймаючи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, у т.ч. вік, відсутність міцних соціальних зв'язків, та інші дані, що характеризують особу обвинуваченого, аналізуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі й домашній арешт, не зменшить існуючих ризиків, не забезпечить дієвості кримінального провадження.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Суд звертає увагу на те, що, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи. Продовження тримання особи під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають право поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Враховуючи, що запобігання наведених ризиків становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні правопорядку та відправлення кримінального судочинства, цей інтерес має превалююче значення над принципом поваги до свободи особистості та виправдовує продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тож суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому даний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Тому суд дійшов до переконання, що у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну (обрання) запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт та клопотання захисника необхідно відмовити, в той час як клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачуваному підлягає задоволенню, у зв'язку з чим, обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд вважає за необхідне визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Суд враховує, що відповідно до положень п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України застава визначаєтьсяу розмірі щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. З урахуванням обставин інкримінованого обвинуваченому злочину, даних про його особу, з огляду на положення ст.ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатись, суд дійшов до переконання про відсутність підстав для зменшення розміру застави. Доводи обвинуваченого та захисника висновків суду не спростовують.
Визначаючи розмір застави, суд враховує інкриміновані обставини кримінального провадження та суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують особу обвинуваченого та його спосіб життя, а також те, щоб розмір застави не був для нього занадто непомірним та міг у повній мірі забезпечити його належну процесуальну поведінку, суд вважає за необхідне залишити раніше визначену заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка здатна забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Водночас, враховуючи доведені прокурором обставини, у випадку внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновків, що у задоволенні клопотань обвинуваченого та захисника необхідно відмовити, а клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 196-199, 203, 205, 376, 395, 532, 534 КПК України,
У задоволенні клопотання обвинуваченого та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.
Тримання під вартою продовжувати здійснювати в гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 по м. Києву та Київській області, розташованому за адресою: вул. Зеленогірська, 4, м. Київ, а при наявності медичних показань у спеціально відведених кімнатах гауптвахти, які забезпечують надання медичної допомоги.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 04.06.2024 року.
Строк дії ухвали визначити до 02.08.2024 року включно.
Копію ухвали направити для виконання до гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 .
Визначити заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 гривень, яка може бути внесена як самим ОСОБА_4 , так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця проходження служби (роботи);
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади територіального управління ДМС України, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою суду обов'язків - 60 днів.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому КПК України. Судове рішення, яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.
На ухвалу суду протягом 5 (п'яти) днів з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали підписаний 06.06.2024.
Суддя ОСОБА_1