05.06.2024
Справа № 497/1337/24
Провадження № 3/497/600/24
05.06.2024 року м.Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,
особи, відносно якої складено протокол - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 , не одруженого, утриманців не має, офіційно не працює, не інваліда, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 особу якого встановлено на підставі паспорту громадянина України № НОМЕР_1 , виданого органом 2328 від 14.01.2022 року, РНОКПП - НОМЕР_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.204-1 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №264031 від 05 червня 2024 року який складено помічником НВПС з АЮД - начальником групи, лейтенантом ОСОБА_2 слідує, що «о 14:00 годині 05.06.2024 року прикордонним нарядом «Контрольний пост» на блок посту м. Болград, де було зупинено автобус, в якому в якості пасажира було виявлено громадянина України ОСОБА_1 .. Під час з'ясування теми запланованої поїздки стало відомо, що громадянин ОСОБА_1 прибув з метою незаконного перетину кордону, поза межами пункту пропуску в напрямку з України до Республіки Молдова».
За цим фактом помічником НВПС з АЮД - начальником групи, лейтенантом ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП
Особа, відносно, якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав та відмовився надавати покази.
Помічником НВПС з АЮД - начальник групи, лейтенант ОСОБА_2 не зміг надати суду пояснення з приводу складу і події правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 ..
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що справа підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 при цьому суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 9 ч.1 КУпАП зазначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.ст.251, 252 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення правопорушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ч.1 ст. 256 КУпАП).
Диспозиція частини 1 ст. 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізичні осудні особи, які досягли 16-річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Згідно ст.12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Крім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України» перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
На підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до вимог ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд не уповноважений перебирати цей обов'язок на себе.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 був затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» на блок посту м. Болград в автобусі в якості пасажира, під час бесіди з яким під час бесіди була встановлена мета перетину кордону.
Водночас, суд зауважує на тому, що ні схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування «Контрольного посту» відділу прикордонної служби, маршруту руху порушника та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення у вигляді перетину чи спроби незаконного перетину кордону, чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на склад правопорушення у діях ОСОБА_1 на незаконний перетин кордону в такий спосіб, яке ставиться йому у провину, суду не надано.
Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, що склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч.1 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у порушенні правил перетину державного кордону України в судовому засіданні встановлено не було.
А відтак, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.204-1 ч.1 КУпАП підлягає закриттю, оскільки положеннями ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ч.1 ст.204, ст.247 КУпАП, суд,-
Провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України, - за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя: С.В.Кодінцева