ЄУНСС: 453/239/24
НП: 2/453/256/24
іменем України
31 травня 2024 року місто Сколе
Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина Володимира Ярославовича,
сторони та інші учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ;
третя особа, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
зміст позовних вимог - про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання;
розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та інших її учасників, й без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -
Стислий виклад позицій сторін та інших учасників справи.
Позивачка ОСОБА_1 , 12.02.2024 року, скориставшись канцелярією, звернулася у Сколівський районний суд Львівської області з позовною заявою, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 1166, в якій просить ухвалити рішення про стягнення на свою користь з відповідача ОСОБА_3 аліментів на їх повнолітнього сина ОСОБА_2 , який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі - у розмірі 11 358 грн., щомісяця, починаючи стягнення з 12.02.2024 року, і до закінчення зазначеним сином навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.02.2001 року, й цей шлюб було розірвано заочним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 19.04.2012 року за єдиним унікальним номером судової справи 2/1320/119/12 та номером провадження 2/1320/227/12. Від цього шлюбу у сторін у справі народилося двоє синів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час звернення позивачки ОСОБА_1 у Сколівський районний суд Львівської області із вищевказаною позовною заявою, їх з відповідачем ОСОБА_3 син ОСОБА_2 є повнолітнім, проте він залишається студентом першого курсу денної форми навчання Національного університету «Львівська політехніка», за спеціальністю «психологія», а, оскільки, він навчається на денній формі навчання, то не має змоги працевлаштуватися, щоб самостійно отримувати заробіток. Згідно договору № 376/16-к від 05.08.2023 року, загальна вартість платної освітньої послуги за весь термін навчання (до 2027 року), без урахування інфляції, становить 140 000 грн., а вартість освітньої послуги за 2023/2024 роки становить 35 000 грн., половину з яких позивачка ОСОБА_1 вже самостійно оплатила. Крім цього, у зв?язку із відсутністю місць у гуртожитку, позивачка ОСОБА_1 була змушена орендувати їх з відповідачем ОСОБА_3 сину ОСОБА_2 квартиру для його проживання на час навчання, що підтверджується договором оренди № 3 від 03.06.2023 року, де визначено вартість оренди житла у розмірі 10 000 грн., щомісячно, без урахування витрат на комунальні послуги. До досягнення сином сторін у справі - ОСОБА_2 18 років, відповідач ОСОБА_3 сплачував аліменти, згідно з судовим наказом Сколівського районного суду Львівської області від 25.09.2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/890/19 та номером провадження 2-н/453/11/19. Після досягнення сином сторін у справі - ОСОБА_2 повноліття, добровільно надавати кошти синові для навчання, оплати житла (оренду квартири), оплати витрат на харчування за місцем навчання, оплати вартості проїзду тощо, відповідач ОСОБА_3 відмовився, без наведення жодної цьому аргументації, як й, відмовився надавати кошти на навчання вказаного сина, таким чином переклавши на позивачку ОСОБА_1 весь тягар видатків на обох синів, що, з урахуванням ситуації в держані сьогодні, є вкрай важким для неї і дедалі стає ще важчим, завершує свої міркування позивачка ОСОБА_1 .. У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_3 офіційно на території України не працює, а проживає на постійному місці проживання у Королівстві Данія, відтак має мінливий і нерегулярний дохід, тому доцільним являється заявити вимогу про стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі, - підсумовує свою позовну заяву позивачка ОСОБА_1 ..
Третя особа, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 , правом подати суду у запропоновані строк та порядку письмові пояснення на позовну заяву ОСОБА_1 , з його участю як третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, на стороні позивача, до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, не скористався.
Відповідач ОСОБА_3 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , за участі третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 , до нього, про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, - не подав, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 13.02.2024 року йому вручена - 25.04.2024 року. Відповідно, відповідач ОСОБА_3 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.
Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її сторін та інших учасників до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.
Заяви та клопотання учасників справи.
Будь-яких заяв чи клопотань від сторін цієї справи та інших її учасників, котрі б залишалися не вирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, до суду не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Оскільки відповідачем у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, який не має статусу підприємця, то суддею, у відповідності до положень ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, було вжито заходів для отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - відповідач а ОСОБА_3 .. Так, згідно сформованої з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 445275 від 12.02.2024 року, відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 13.02.2024 року, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_3 , який не має статусу підприємця, вищевказану позовну заяву, з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 ЦПК України щодо правил альтернативної підсудності, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Залучено до участі у розгляді цієї справи ОСОБА_2 , як третю особу, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки ОСОБА_1 .. Розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження, у межах визначеного ст. 275 ЦПК України строку, тобто не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження, у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область, без проведення судового засідання, за наявними у цій справі матеріалами. З-поміж іншого, запропоновано відповідачеві ОСОБА_3 у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду відзив на позовну заяву, до якого слід додати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення цього відповідача, якщо такі докази не надані позивачкою ОСОБА_1 , та документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів зазначеній позивачці. Запропоновано позивачці ОСОБА_1 у п'ятиденний строк з дня вручення їй відзиву на позов подати до суду відповідь на відзив, до котрої слід додати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, аргументи і міркування щодо наведених відповідачем ОСОБА_3 та документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів зазначеному відповідачеві.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.) від 12.04.2024 рокупродовжено судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , з участю третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, який продовжує навчання, на тридцять днів, без проведення судового засідання, за наявними у цій справі матеріалами.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм процесуального законодавства, суд, перевіряючи за пред'явленими позовними вимогами сімейного характеру порушення прав позивачки ОСОБА_1 та/чи третьої особи, який не заявляє самостійних вимог на стороні цієї позивачки - ОСОБА_2 , й причетність до такого порушення прав на час навчання останнього відповідача ОСОБА_3 , встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.
Судом встановлено, що заочним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 19.04.2012 року за єдиним унікальним номером судової справи 2/1320/119/12 та номером провадження 2/1320/227/12, розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , зареєстрований 24.02.2001 року у відділі РАЦС Сколівського районного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 9. Прізвище після розірвання шлюбу ОСОБА_5 змінено на дошлюбне « ОСОБА_6 » (копія міститься у справі, а. с. 10-11).
Від цього шлюбу у сторін цієї справи, з-поміж інших, народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом РАЦС Сколівського РУЮ Львівської області 18.01.2006 року (копії міститься у справі, а. с. 9).
Судовим наказом Сколівського районного суду львівської області від 25.09.2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/890/19 та номером провадження 2-н/453/11/19, стягувались з відповідача ОСОБА_3 аліменти на його сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), до досягнення зазначеним сином повноліття (копія міститься у справі, а. с. 12-13).
Відповідно до довідки Національного університету «Львівська політехніка» від 05.02.2024 року за № 1330/24, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно є студентом першого курсу денної форми навчання рівня вищої освіти бакалавр, інституту ІППО, закінчує навчання 30.06.2027 року (копія міститься у справі, а. с. 14).
Згідно з договором № 376-16к від 05.08.2023 року про надання освітньої послуги для підготовки фахівців, такий укладено між Національним університетом «Львівська політехніка» та позивачкою ОСОБА_1 , задля здобувача вищої освіти - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за денною формою навчання за освітньою програмою «Психологія» для здобуття ступеня освіти «Бакалавр», загальна вартість платної освітньої послуги без урахування інфляції становить 140 000 грн., а вартість за 2023/2024 навчальний рік становить - 35 000 грн. (копія міститься у справі, а. с. 15-16). Отже ОСОБА_2 , який 06.01.2024 року досяг повноліття, об'єктивно потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, оскільки сама по собі денна форма навчання позбавляє останнього можливості працювати та утримувати себе самостійно і за таких умов він потребує матеріальної допомоги від своїх батьків.
Як вбачається з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 20 АТ «Ощадбанк», позивачка ОСОБА_1 здійснила платіж з призначенням: оплата за навчання за студента ОСОБА_2 , денна, спец. 053 - психологія, 1 курс. (копія міститься у справі, а. с. 21).
Відповідно до договору оренди квартири № 3 від 03.06.2023 року, позивачці ОСОБА_1 здано в оренду квартиру у АДРЕСА_2 , загальною площею 42 м2, та з двома кімнатами, терміном на один рік - з 03.06.2023 року по 03.06.2024 року, з щомісячною платою в 10 000 грн., без включення комунальних платежів до орендної плати (копія міститься у справі, а. с. 17-20).
Релевантні джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.
Встановлені судом сімейні правовідносини щодо способу виконання батьками обов'язку утримувати дітей, зокрема й після досягнення ними повноліття на час навчання, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (надалі - СК України) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, протоколами до неї, іншими актами законодавства.
Згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 8 та ч. 9 ст. 7 СК України).
Сімейний Кодекс України ґрунтується на принципі рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ч. 1 та ч. 2 ст. 141 СК України).
Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про освіту»).
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ст. 198 СК України).
Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Верховним Судом України у своїй постанові від 24.02.2016 року за єдиним унікальним номером судової справи 6-1296цс15, від зроблених висновків у котрій не відступив й Верховний Суд, вказано про те, що правовідносини обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України не застосовуються, а зазначені правовідносини регулюються ст. 199 цього Кодексу.
У своїй постанові від 23.01.2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 346/103/17, Верховний Суд, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв'язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 920 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2 563 грн.; дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 грн.; працездатних осіб - 3 028 грн..
Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи.
Суд зазначає, що стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства. При цьому, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зібраними у справі письмовими доказами встановлено, що син сторін у справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час вирішення цієї справи не досяг 23 років, він навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання, у зв'язку з чим позбавлений можливості працювати та самостійно себе забезпечувати, а, відтак, потребує матеріальної допомоги для забезпечення елементарних фізичних потреб у повноцінному харчуванні, лікуванні, оздоровленні, відпочинку та навчанні.
Таким чином, вирішуючи цей спір, та встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, керуючись принципом розумності і справедливості, враховуючи матеріальне становище сторін, та те, що у відповідача ОСОБА_3 , за поясненнями позивачки ОСОБА_1 , відсутній постійний дохід, та він на постійному місці проживання знаходиться у Королівстві Данія, обставин, які б унеможливлювали стягнення аліментів з вказаного відповідача на період навчання їх з позивачкою ОСОБА_1 вже повнолітнього сина ОСОБА_2 в межах цієї справи не встановлено, окрім того, у матеріалах цієї справи належних й допустимих доказів на підтвердження низького матеріального становища відповідача ОСОБА_3 , або ж незадовільного стану його здоров'я чи непрацездатності, враховуючи також те, що син сторін у справі - ОСОБА_2 , будучи вже повнолітнім, навчається на денній формі і не перебуває на повному державному утриманні, та, відповідно, надалі потребує матеріальної допомоги, з врахуванням принципу законності, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_3 може та повинен надалі брати участь в утриманні їх з позивачкою ОСОБА_1 вказаного сина на час його навчання, а, відтак, з відповідача ОСОБА_3 слід стягувати аліменти на вказаного сина в розмірі 5 000 грн. щомісячно, починаючи з 12.02.2024 року, й до моменту закінчення вказаним сином навчання, однак не довше, ніж до досягнення ним 23 років.
На переконання суду, такий розмір аліментів буде необхідним та достатнім для забезпечення усіх витрат сина сторін у справі - ОСОБА_2 , який 06.01.2024 року досяг повноліття, пов'язаних з його навчанням на денній формі у Національному університеті «Львівська політехніка». Водночас, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам та іншим учасникам цієї справи, що у відповідності до приписів статей 192, 201 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Суд також враховує, що, як неодноразово вказував Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», серія A № 303-A, параграф 29-30).
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Оскільки позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру (про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання) на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то на підставі ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України, підлягає до стягнення на користь держави з відповідача ОСОБА_3 судовий збір за розрахунком 1211.2 х 5000 / 11358 = 533.19, в розмірі 533 грн. 19 коп., пропорційно до задоволених позовних вимог.
Іншу пропорційну частину відхилених вимог у сумі за формулою (1211.2 - 533.19 = 678.01), що становить 678 грн. 01 коп., слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Доказів понесення сторонами та іншими учасниками цієї справи інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , з участю третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на їх повнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, у твердій грошові сумі - в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн., щомісячно, починаючи стягнення з 12.02.2024 року, і до закінчення зазначеним сином навчання, але не більше, як до досягнення ним 23 років.
У задоволенні решти пред'явлених позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір за пред'явлення до нього позовної вимоги про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, - в розмірі 533 (п'ятсот тридцять три) грн. 19 коп., пропорційно до задоволених вимог.
Порядок виконання рішення суду.
Допустити негайне виконання рішення суду щодо стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, у межах суми платежу за один місяць.
Розмір аліментів, визначений судом у даному рішенні у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону.
Відсутність у виконавчому документі, у розумінні ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача (боржника) та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі за єдиним унікальним номером 471/283/17-ц, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_3 ; адреса електронної пошти: інформація відсутня.
Третя особа, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: не вказаний; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_3 ; адреса електронної пошти: інформація відсутня.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_4 ; адреса електронної пошти: інформація відсутня.
Дата складення повного судового рішення: 31 травня 2024 року.
Суддя Володимир МИКИТИН