Справа № 442/3383/24
Провадження № 2-а/442/44/2024
про відмову в ухваленні додаткового рішення
06 червня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
у складі:
головуючої судді - Курус Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
з участю секретаря судових засідань - Федишина Б.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.05.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕНА №1911989 від 15.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в poзмірі 425 грн. - скасовано. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрито. В решті позову - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 484,48 грн. Повернуто ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 727,52 грн. відповідно до платіжної інструкції від 24.04.2024 за позов ОСОБА_1 . Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати, пов'язані з правничою допомогою на 06.06.2024 о 11.30 год. Встановлено позивачу ОСОБА_1 строк до 03.06.2024 для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою.
Позивач ОСОБА_1 31.05.2024 звернувся до суду із заявою, в якій просить вирішити питання про судові витрати, понесені ним, а саме витрати на професійну правову допомогу в сумі 17500 грн., та 4000 гонорару успіху адвоката в адміністративній справі.
В судому засіданні позивач заяву підтримав, поважних причин неподання заяви до ухвалення судового рішення не вказав, оскільки всіма питаннями займався адвокат. Доказів направлення відповідачу заяви про стягнення витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення додаткового судового рішення суду не надав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, не повідомивши причин неявки, хоча належним чином був повідомлений.
Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 2-5 ст. 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частини 6, 7 даної статті у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про стягнення витрат на правову допомогу є певною процесуальною дією, а отже має заявлятися у відповідності до приписів Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З аналізу викладених норм вбачається, що сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, складові якої визначаються частиною 3 статті 134 КАС України. Водночас, необхідною умовою для відшкодування цих витрат є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у строки, визначені частиною 7 статті 139 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року по справі №810/1502/18.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, усі необхідні процесуальні дії мали бути вчинені позивачем до закінчення судових дебатів.
Суд зауважує, що однією з засад адміністративного судочинства є закріплений в статті 9 КАС України принцип змагальності сторін, тобто в свободі надані ними суду своїх доказів і у доведені судом їх переконливості.
Як вбачається зі статті 134 КАС України, цей принцип дотримується і в питанні розподілу судових витрат, що закріплено в можливості однієї сторони просити ці витрати відшкодувати, а іншої сторони просити зменшити їх розмір.
Отже, подання позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення поза межами строку розгляду справи є порушенням не лише процесуальної дисципліни, а і права іншої сторони на висловлення своєї позиції та подання своїх доводів.
Крім того, суд звертає увагу, що за загальним правилом частини першої статті 143 КАС України питання щодо судових витрат суд вирішує у рішенні, постанові або ухвалі.
Як виключення з цього правила, частиною 3 цієї статті передбачено можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Однак, така можливість допускається лише за наявності поважних причин неможливості надати до закінчення судового розгляду докази понесених судових витрат.
Таким чином, для вирішення питання про судові витрати після завершення розгляду справи та постановлення судового рішення судам необхідно було з'ясувати наявність для цього поважних причин, які б перешкоджали позивачу подати докази їх понесення до закінчення судових дебатів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі №1640/2913/18.
Будь-яких обґрунтувань поважності причин, які перешкоджали до закінчення судового розгляду надати докази понесених судових витрат позивачем не зазначено.
При цьому, суд враховує, що в мотивувальній частині судового рішення зазначено про обов'язок позивача не лише подати докази щодо розміру понесених судових витрат, які пов'язані з правничою допомогою адвоката, але і подати докази направлення такої заяви відповідачу, при цьому доказів направлення такої заяви відповідачу позивачем не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а відтак підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні.
Відповідно до ч.4 ст.252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
З урахуванням викладеного, а також враховуючи те, що представником позивача не надано належних та достатніх доказів на підтвердження поважності причин неподання до закінчення судового розгляду доказів понесених судових витрат, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
На підставі наведеного та керуючись статтями 241, 243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення (складання).
Головуюча - суддя Курус Р.І.