Справа № 560/16112/23
Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
04 червня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПАБЛАНКА" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "КАПАБЛАНКА" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "С" від 31.05.2023 №0063100705.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, а також відзначає про неповне з'ясування дійсних обставин, що мають значення для справи, та надання переваги виключно доводам відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву.
Позивач скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів апелянта та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Посадовими особами Головного управління ДПС у Чернівецькій області на виконання наказу від 20.04.2023 №487-П "Про проведення фактичної перевірки", на підставі підпунктів 80.2.4, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у період з 24.04.2023 по 28.04.2023, проведено фактичну перевірку ТОВ "Капабланка" за місцем здійснення діяльності - АЗС №13 з магазином за адресою: Чернівецька обл., Дністровський р-н., м. Хотин, вул. Шевченка, буд. 20.
В ході перевірки встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 року (далі - Закон №265/95), а саме: порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання.
За наслідками перевірки складено акт фактичної перевірки від 28.04.2023 №3018/ж5/24-13-07-04/44457650, який оператор АЗС відмовилась підписувати, про що складено акт №181/Ж6/24-13-07-04 від 28.04.2023 про відмову від підпису Акта про результати фактичної перевірки.
За результатами розгляду Акта та з урахуванням результатів розгляду заперечення суб'єкта господарювання Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2023 №0063100705, яким застосовано до ТОВ "Капабланка" штрафні (фінансові) санкції у сумі 33045,98 грн. (33 045,98 грн. х 100%) за непроведення розрахункових операцій через РРО, вчинене вперше.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, Товариство подало до ДПС України скаргу, за результатом розгляду якої Рішенням ДПС України від 16.08.2023 №23017/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем вимог Інструкції №281/171/578/155 при отриманні даних про залишки нафтопродуктів на АЗС №13, а також застосування у оскаржуваному податковому рішенні до спірних відносин статті 20 Закону №265/95-ВР, якою передбачені санкції за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, в той час, як обрахунки кількості пального не вказують на наявність у позивача необлікованих нафтопродуктів.
Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно із п.61.2 ст.61 ПК України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
У відповідності до пп.191.1.14 п.191.1 ст.191 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.
Способом здійснення податкового контролю є перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений ст.80 Кодексу.
Згідно із п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з перелічених у даному пункті підстав.
Системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або масовими витратомірами;
- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Тобто, колегія суддів зазначає, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
У даному випадку, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального).
Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 12.08.2021 по справі № 140/14625/20.
Згідно абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення, зокрема, копії наказу про проведення перевірки.
Враховуючи наведені вище обставини та те, що до початку перевірки, особа, що проводила розрахункові операції в даній господарський одиниці, (оператор ОСОБА_1 ) ознайомилась з наказом, отримала його копію та підписала направлення на проведення фактичної перевірки (додано до відзиву), що слугувало підставою для початку проведення такої перевірки (п.81.1 ст.81 ПК України), а тому суд вважає, що відповідач мав законні підстави для проведення перевірки згідно виданого наказу.
При цьому, судова колегія враховує, що правомірність проведення перевірки позивачем не ставиться під сумнів та не є спірним питанням у даній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, у ході проведення перевірки посадовими особами відповідача встановлено порушення п.1, п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 року (далі - Закон №265/95), а саме: порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання.
Так, відповідно до результатів проведення фактичної перевірки позивачем за місцем здійснення діяльності - АЗС №13 з магазином за адресою: Чернівецька обл., Дністровський р-н, м. Хотин, вул. Шевченка, 20, сформовано Х-звіт денний за 24.04.2023 року, відповідно до якого залишки пального на АЗС становлять:
в резервуарі №1 бензину А-95 в кількості 18 748 л за ціною 47 грн;
в резервуарі №2 бензину А-92 в кількості 8 432,33 л за ціною 46 грн;
в резервуарі №3 бензину А-95 Energy в кількості 1 171,64 л за ціною 47,50 грн;
в резервуарі №4 дизельного палива в кількості 15 355,04 л за ціною 47 грн;
в резервуарі №5 бензину А-92 в кількості 1 192,71 л за ціною 46 грн;
в резервуарі №6 дизельного палива в кількості 10 670,48 л за ціною 47 грн.
Результати перевірки фактичних залишків пального, станом на 24.04.2023 відображені у Відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), що є додатком (додано до відзиву) до акта фактичної перевірки. Відомість підписана посадовими особами контролюючого органу та оператором ОСОБА_1 .
Згідно з Відомістю фактичні залишки запасів відповідно до даних рівнемірів (3 урахуванням відносно допустимої похибки методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976 в розмірі 0,2%) становлять:
в резервуарі №1 бензину А-95 в кількості 18 527 л;
в резервуарі №2 бензину А-92 в кількості 8 296 л;
в резервуарі №3 бензину А-95 Energy в кількості 1012 л;
в резервуарі №4 дизельного палива в кількості 15 239 л;
в резервуарі №5 бензину А-92 в кількості 1 032 л; в резервуарі №б дизельного палива в кількості 10 682 л.
За результатами перевірки, шляхом співставления даних Х-звіту та фактичних залишків запасів контролюючим органом встановлено надлишок палива в кількості 705,6 л на загальну суму 33 045,98 грн, зокрема:
в резервуарі №1 бензину А-95 в кількості 221,40 на суму 10 405,80 грн;
в резервуарі №2 бензину А-92 в кількості 136,33 на суму 6 271,18 грн;
в резервуарі №3 бензину А-95 Energy в кількості 159,64 на суму 7 582,90 грн;
в резервуарі №4 дизельного палива в кількості 116,04 на суму 5 452 грн;
в резервуарі №5 бензину А-92 в кількості 60,71 л на суму 2 792,66 грн; в резервуарі №6 дизельного палива в кількості 11,52 на суму 541,44 грн.
Разом з тим, будь-яких обгрунтованих пояснень чи документів, які б спростовували розбіжності між фактичними залишкам пального на АЗС та показниками відображеними у денному Х-звіті реєстратора розрахункових операцій, позивачем не надано.
Так, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п.1 ст.3 Закону №265/95).
У разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведения розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання до суб'єкта господарювання за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі: -100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; - 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення (ч.1 ст.17 Закону №265/95).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем отримання даних про залишки нафтопродуктів на АЗС №13 здійснено з порушенням вимог Інструкції №281/171/578/155, оскільки в акті перевірки не зазначено інформації щодо методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів, як того вимагає вказана Інструкція, а тому результати вимірювання не можуть вважатися достовірними.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що єдиним способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП, №17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів
Судова колегія, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції відзначає, що вимоги Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Посадові особи контролюючого органу під час здійснення фактичної перевірки не мають повноважень самостійно здійснювати заміри пального та не мають технічних можливостей для вказаного.
З метою отримання інформації про фактичні залишки пального у резервуарах посадові особи контролюючого органу звертаються до суб'єкта господарювання у якого проводиться перевірка. Відповідно, такі заміри здійснюються суб'єктом господарювання в присутності посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно пп.20.1.9 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Методи, способи та обладнання, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів в резервуарах обирає суб'єкт господарювання відповідно до Інструкції. Тому саме суб'єкту господарювання достеменно відомо, які саме методи, способи та обладнання він використав для отримання інформації про фактичні залишки паливно-мастильних матеріалів в резервуарах. Дотримання вимог Інструкції під час здійснення таких замірів також залежить від суб'єкта господарювання.
Додатком 7 до протокольного рішення Державної комісії з питань впроваджених електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27 червня 2002 р. № 13 затверджені «Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій» (далі Технічні вимоги).
У режимі програмування спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат (далі - ЕККА) повинен додатково забезпечити занесення до оперативної пам'яті фіскального блока інформації про фактичний об'єм (у літрах) пального кожного найменування, прийнятого у розхідні резервуари. Зазначена інформація може вводитися до ЕККА автоматично або вручну. (п. 13 Технічних вимог)
Відповідно до п. 17 Технічних вимог ЕККА при відпусканні пального через кожний роздавальний кран паливороздавальної колонки (далі ПРК) (від початку і до завершення видачі цим краном кожної замовленої дози пального) повинен забезпечувати занесення інформації про об'єм відпущеного пального (у літрах) до оперативної пам'яті фіскального блока з дискретністю, яка не перевищує 1 літр (максимальну ціну поділки покажчика сумарного обліку ПРК згідно з ГОСТ 9018-89).
Згідно з п. 18 Технічних вимог у режимі звітування здійснюється формування та друкування звітів установленої форми. При цьому чеки періодичних звітів за певний період повинні додатково містити дані про об'єм (у літрах) і вартість (у гривнях) пального кожного найменування за кожною формою оплати окремо та загальну вартість відпущеного пального (у гривнях), а чеки Х- і 7-звітів ЕККА повинні додатково містити такі дані:
фактичний об'єм (у літрах) пального кожного найменувания, прийнятого в розхідні
резервуари АЗС протягом звітного періоду;
загальні об'єм (у літрах) і вартість (у гривнях) пального кожного найменування, відшущеного за готівковою та кожною безготівковою формою оплати протягом звітного періоду;
фактичні залишки пального (у літрах) кожного найменування (у кожному з розхідних резервуарів) на момент формування звітів:
загальний об'єм (у літрах) пального кожного найменувания, відпущеного протягом
звітного періоду в процесі повірки ПРК на точність відпускания пального;
конфігурацію обладнання АЗС (номери ПРК і підключених до них розхідних резервуарів, а також найменування пального у кожному з них).
При проведенні усіх розрахункових операцій через касовий апарат, як того вимагає законодавство, автоматично фіксується все пальне, відпущене в резервуарів, незалежно від того чи розрахунок здійснювався готівкою чи безготівково, відомостями чи талонами. Тобто, внесення в РРО інформації фактичного об'єму пального прийнятого в розхідні резервуари АЗС, фіксація РРО кожного найменування відпущеного пального, дозволяє об'єктивно вести облік пального і надає інформацію про фатичні залишки пального кожного найменування, які б мали бути в резеруварах.
Відтак, судова колегія погоджується з доводами апелянта, що одним із способів встановлення порушення порядку обліку пального, передбаченого ст. 20 Закону №265/95, є виявлення розбіжності між фактичними залишкам пального на АЗС та даними, які відображені у реєстраторі розрахункових операцій, а саме: надлишок пального у резервуарі по відношенню до даних Х-звіту.
Щодо висновків суду першої інстанції стосовно безпідставності застосування відповідачем до спірних правовідносин ст. 20 Закону №265/95-ВР, якою передбачені санкції за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, оскільки зроблені відповідачем обрахунки кількості пального не вказують на наявність у позивача необлікованих нафтопродуктів, судова колегія відзначає наступне.
Так, правова позиція суду першої інстанції з даного питання грунтується на позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 12.06.2018 у справі №826/18483/13-а та від 12.12.2018 у справі №819/1026/13-а, де Суд робить висновок, що відповідальність за ст. 20 Закону №265/95 настає у разі реалізації суб'єктом підприємницької діяльності товарів не облікованих у встановленому порядку, а не за їх наявність за місцем реалізації.
Разом з тим, судова колегія зауважує, що у справі №826/18483/13-а предметом спору було застосування фінансової санкції за порушення ст. 20 Закону №265/95 у вересні 2013 року та у справі №819/1026/13-а - у січні 2013 року.
Тобто, Верховний Суд надавав оцінку редакції ст. 20 Закону №265/95 яка діяла до 01.08.2020 року.
Законом України від 20.09.2019 р. № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» статтю 20 Закону №265/95 викладено у новій редакції, а саме: до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведения перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). Ця редакція втупила в дію з 01 серпня 2020.
Із змінами, внесеними згідно з Законом України від 30.11.2021 р. №1914-IXХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» з 01.01.2022 почала діяти поточна редакція статті 20 Закону №265/95. За цією редакцією фінансову санкцію зменшили, передбачивши санкцію у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, оскільки перевірка позивача проводилась у квітні 2023 року, тому відповідачем правомірно застосовано фінансова санкція в актуальній редакції ст. 20 Закону №265/95.
Висновки Верховного Суду, застосовані судом першої інстанції, не можуть бути застосовані до чинної редакції 20 Закону №265/95, так як останньою чітко визначено, що фінансова санкція застосовується до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Тобто, законодавець передбачив фінансову відповідальність не тільки за реалізоване необліковане пальне, а й за необліковане пальне, яке знаходиться в господарській одиниці суб'єкта господарювання.
З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів доходить до переконання, що відповідач правомірно, на підставі висновків акта перевірки, які підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах справи, виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "С" від 31.05.2023 №0063100705 на суму 33045,98 грн.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, як таким, що повністю спростовується доводами апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року скасувати.
Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПАБЛАНКА".
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України
Головуючий Біла Л.М.
Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.