Справа № 560/15901/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
03 червня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 14.07.2023 №054450003513;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу період роботи з 12.11.1992 по 19.01.2022 дояркою (оператором машинного доїння) на підприємствах сільського господарства відповідно до записів трудової книжки, призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах з 07.07.2023.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останнє та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.
В обгрунтовання доводів апеляційної скарги відповідач відзначив про порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону №1058-IV.
Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та за результатами її розгляду прийнято рішення від №054450003513 від 14.07.2023, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Так, пенсійним органом не зараховано до пільгового стажу позивача період роботи дояркою з 13.11.1992 по 19.01.2022, оскільки довідка, видана ТОВ «Агрофірма «Агротіс» №15-73-15 від 12.09.2022, не відповідає формі додатку 5 до Порядку №637, а саме не містить підпису начальника відділу кадрів та посилань на норми чинного законодавства.
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницької області № 2200-02018-8/66444 від 21.07.2023.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно зі ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно п. "д" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування. Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності з 01.10.2017, Закон №1058 доповнений розділом XIV1, а саме: статтями 114 та 115, які передбачають право на пенсійне забезпечення окремих громадян.
Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння) мають право на призначення пенсії на пільгових умовах за умови виконання норм обслуговування.
Стаття 62 Закону №1788-XII визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За змістом приписів п. 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності - архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 р. у справі №439/1148/17.
За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Із змісту трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 24.07.1986 встановлено наступні відомості:
- запис №12 (12.11.1992 прийнято в члени колгоспу ім. Кірова та направлена на роботу доярки);
- запис №13 (20.03.2000 звільнена за переводом у філіал "Богоявленський" ТОВ "Агрофірма Агротіс");
- запис № 14 (21.03.2005 прийнята за переводом з ТОВ "Богоявленське" дояркою);
- запис №15 (29.12.2008 посада "доярка" перейменована в посаду "оператор машинного доїння");
- запис №16 (01.07.2019 переміщена в ТОВ "Агрофірма Агротіс" відділення "Богоявленське" відповідно до ч. 2 ст. 32 КЗпП України оператором машинного доїння);
- запис №17 (19.01.2022 звільнена за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію).
В свою чергу, зі змісту довідки ТОВ "Агрофірма Агротіс" від 12.09.2022 № 15-73-15 вбачається, що позивач з 13.11.1992 по 19.01.2022 працювала оператором машинного доїння і повністю виконувала норми по обслуговуванню тварин. У довідці зазначається, що вказані періоди зараховуються до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту "д" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно ж до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №276 від 07.07.2022 позивач працювала повний робочий день з 12.11.1992 по 19.01.2022, виконувала роботу за професією, посадою оператор машинного доїння.
Відтак, трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, які до того ж підтверджуються відповідними довідками та не містять будь-яких виправлень або закреслень.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а (2а/208/245/16)) та від 24.05.2018 (справа № 490/12392/16-а).
У свою чергу згідно з вимогами ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Наразі ж, відповідачами не надано до суду належних та допустимих доказів вчинення пенсійним органом будь-яких дій, спрямованих на усунення сумнівів щодо поданих позивачем документів та наявної в них інформації.
Відповідачами також не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що записи у трудовій книжці позивача та вкладиші до нього є недійсними та недостовірними.
Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Таким чином, стаж позивача, що обрахований другим відповідачем, не в повній мірі відповідає записам трудової книжки щодо періодів трудової діяльності (зайнятості).
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що після звернення позивача, другий відповідач не вчинив жодних дій визначених ст. 101 Закону № 1788-XII.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком Головного управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області від 14.07.2023 №054450003513 прийнято пенсійним органом без урахування всіх обставин по справі, що мають значення для його прийняття та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані оскаржувані рішення.
З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 14.07.2023 №054450003513 .
Також судова колегія погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту та відновлення порушених прав позивача шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати позивачу до пільгового стажу період роботи з 12.11.1992 по 19.01.2022 дояркою (оператором машинного доїння) на підприємствах сільського господарства відповідно до записів трудової книжки, призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах з 07.07.2023.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.