Справа № 704/214/22 Суддя (судді) першої інстанції: Дьяченко Д.О.
04 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
за участю секретаря: Ольшевської Ж.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кропивницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернулась до Тальнівського районного суду Черкаської області з позовом до Кропивницької митниці Державної митної служби України, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову № 0011/90100/22 від 16.02.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 4 ст. 469 МК України.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2024 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
На адресу суду 31.05.2024 року від Кропивницької митниці Державної митної служби України надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із перебуванням представника у відпустці.
Розглянувши заявлене клопотання судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Разом з тим, судовою колегією враховується, що обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи не визнавалася.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2018 року в зоні діяльності Волинської митниці ДФС громадянкою України ОСОБА_1 на митну територію України в митному режимі «транзит» ввезено автомобіль «BMW 523», VIN-номер - НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 .
20.09.2021 року до відділу митного оформлення № 2 митного поста «Кропивницький» Кропивницької митниці за митною декларацією типу ІМ 40 АА № UA901030/2021/000707 громадянином України ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3 виданий 03.11.2011 року Кіровоградським РВ УМВС в Кіровоградській області), в рамках положень Закону України від 15 квітня 2021 року №1403-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України», поданий до митного оформлення транспортний засіб марки «BMW 523», VIN-номер - НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 .
До митного оформлення вказаного транспортного засобу була надана Угода про продаж автомобіля б/н від 19.08.2021 року, де продавцем виступав ОСОБА_4 (АДРЕСА_2), а покупцем - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1),
17.01.2022 року головним державним інспектором Відділу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Кропивницької митниці Урсатьєвим В.Я.. складено протокол за ч. 4 ст. 469 МК України відносно ОСОБА_1 , оскільки в порушення вимог ч. 1 ст. 90, ч. 3 ст. 325 Митного кодексу України, транспортний засіб «BMW 523», VIN-номер - продаж автомобіля, який ввезено на митну територію України в митному режимі «транзит» передано у користування громадянину України ОСОБА_2 , чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 469 МК України.
У відповідності до листа в.о. начальника Скібіцького Є.Г. щодо направлення протоколу про порушення митних правил ОСОБА_1 направлено примірник протоколу про порушення митних правил № 0011/90100/22 від 17.01.2022, складеного за ч. 4 ст. 469 МК України, а також запропоновано протягом 5 днів з моменту отримання вказаного протоколу про порушення митних правил прибути до Кропивницької митниці для надання пояснень по суті справи.
Вказане направлення отримано позивачем 26.01.2022, про що свідчить трекінг з сайту «Укрпошти».
Постановою в.о. начальника Кропивницької митниці Скібіцьким Є.Г. в справі про порушення митних правил № 0011/90100/22 від 16.02.2022 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 4 ст. 469 МК України, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000,00 грн., оскільки ОСОБА_1 передала транспортний засіб «BMW 523», VIN-номер - НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 , який ввезено на митну територію України в митному режимі «транзит» у користування особі, яка не поміщувала його у митний режим «транзиту».
Вважаючи оскаржувану постанову відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Статтею 486 МК України передбачено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Згідно зі ст.ст. 487, 488, 489 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.
Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Відповідно до ст.ст. 90, 95 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п'ять діб.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту.
Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму до закінчення визначеного строку транзиту митного органу призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту та митна декларація або інший документ (ч. 5 ст. 102 МК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 325 МК України користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем забороняється, крім випадків, передбачених цим кодексом та іншими законами України.
Згідно ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.
Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Частиною 1 статті 381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.
У главі 55 розділу ХІІ МК України зазначено, що поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов'язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов'язання, застосування заходів гарантування тощо).
Відповідно до частини четвертої статті 469 МК України, відповідальність за передачу транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні.
Отже, законодавством забороняється здійснення передачі імпортованого транспортного засобу, який не пройшов митне оформлення, іншій особі і саме за порушення такого нормативного правила законодавець передбачає відповідальність.
Як свідчать матеріали справи, 15.08.2018 позивачем був ввезений на митну територію України автомобіль для особистого користування в режимі транзиту та повинен бути доставленим у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 Митного кодексу України.
Водночас, для митного оформлення 20.09.2021 автомобіль було надано іншою особою -громадянином України ОСОБА_2 .
Колегія суддів зазначає, що вказаною особою було надано митному органу договір купівлі-продажу автомобіля від 19.08.2021 № б/н, де покупцем зазначено Shulha Maksym, а продавцем виступає Balichenko Viktor.
Отже, саме з 19.08.2021 автомобіль вважається таким, що переданий позивачем іншій особі - ОСОБА_2 , яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач передав без дозволу митного органу транспортний засіб особистого користування, поміщений у митний режим "транзит", у володіння, користування чи розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим "транзит" станом на 19.08.2021, оскільки, як було підкреслено вище, за договором купівлі-продажу до покупця, як власника, переходить право володіння користування та розпорядження майном. Викладене, у свою чергу, свідчить, що перехід права на автомобіль від позивача до ОСОБА_2 мав місце після набрання чинності нормами частини 4 статті 469 Митного кодексу України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при оформленні зобов'язання про транзит визначальним є не факт укладення третіми особами договорів страхування чи оформлення довіреностей, а факт зазначення такої особи у поданих документах, власником транспортного засобу або уповноваженою особою.
На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно прийняв оскаржувану постанову про порушення митних правил № 0011/90100/22 від 16.02.2022, а жодних підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які б свідчили про порушення уповноваженими особами митниці прав та інтересів позивача при притягненні її до адміністративної відповідальності позивачем ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного оскарження не наведено.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 282, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.