Справа № 620/17680/23 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
05 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Кузьмишина О.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльності Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України, що виражена у не направленні до ГУ ПФУ України в Чернігівській області, згідно встановленого порядку подання про призначення позивачу пенсії відповідно до п. «а» статі 12 Закону України № 2262-ХІІ, розрахунку вислуги років та наказу про внесення змін до наказу УМВС області від 10.08.2022 №1 з врахуванням наявної у позивача календарної вислуги 26 років 07 місяців 05 днів, для перерахунку позивачу пенсії з п. «б» на п. «а» статі 12 Закону України №2262-ХІІ у відповідності до рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/8127/22 від 23.01.2023, що набрало законної сили;
- зобов'язати Департамент пенсійних питань та соціального захисту МВС України направити до ГУ ПФУ України в Чернігівській області, згідно встановленого порядку, подання про призначення позивачу пенсії відповідно до п. «а» статті 12 Закону України №2262-ХІІ, розрахунку вислуги років та наказу про внесення змін до наказу УМВС області від 10.08.2022 № 1 з врахуванням наявної у позивача календарної вислуги 26 років 07 місяців 05 днів, для перерахунку позивачу пенсії з п. «б» на п. «а» статті 12 Закону України № 2262-XII у відповідності до рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/8127/22 від 23.01.2023, що набрало законної сили.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта, обґрунтовані зокрема тим, що вислуга років позивача складає 26 років 07 місяців 5 днів з урахуванням вимушеного прогулу та лише 18 років 10 місяців 23 дні без врахування вимушеного прогулу. Вказує, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає порядку (підстав) для зарахування періоду вимушеного прогулу до календарної вислуги років для призначення пенсії.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року та на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Також у відзиві позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, понесені ним в розмірі 15 000 грн.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є пенсіонером МВС України та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 9).
Наказом УМВС України в Чернігівській області від 10.08.2022 № 1 о/с позивача було звільнено зі служби у запас Збройних Сил з 10.08.2022. Вислугу років на день звільнення в календарному обчисленні визначено -18 років 10 місяців 23 дні, загальний трудовий стаж - 27 років 11 місяців 04 дні (а.с. 15).
Дії відповідача щодо невірного обчислення вислуги років позивачем оскаржено в судовому порядку.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі №620/8127/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області було задоволено повністю, визнано протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області щодо не зарахування до календарної вислуги років ОСОБА_1 трудового стажу за період з 28.11.2014 по 10.08.2022, зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області зарахувати трудовий стаж ОСОБА_1 за період роботи з 28.11.2014 по 10.08.2022 включно до календарної вислуги років.
Наказом УМВС України в Чернігівській області від 16.03.2023 № 2 о/с «Про часткову зміну наказу УМВС України в Чернігівській області від 10.08.2022 № 1 о/с» позивача наказано вважати звільненим з вислугою на день звільнення в календарному обчисленні - 26 років 07 місяців 05 днів без установленого загального трудового стажу (зворот а.с. 15).
Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» за зверненням позивача листом від 18.10.2023 №33/45-2376 було направлено до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України матеріали для вирішення питання щодо виготовлення подання для переведення пенсії з пункту «б» на пункт «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з подальшим направленням до ГУ ПФУ в Чернігівській області (а.с. 11-12).
Департаментом пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України листом від 10.11.2023 № 88000/49-23201-2023 повідомило Державну установу «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» та ОСОБА_1 , що 02.11.2022 оформлено подання за №1247 про призначення пенсії за вислугу років та направлено разом з необхідними документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Крім того, зазначено, що Міністерство внутрішніх справ України не було стороною у справі № 620/8127/22, тому у МВС не виникає жодних зобов'язань щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі № 620/8127/22. Тому, підстави для оформлення нового подання про призначення (перерахунок) пенсії з врахуванням змін, внесених ліквідаційною комісією УМВС України в Чернігівській області щодо вислуги років ОСОБА_1 для призначення (перерахунку) пенсії, відсутні (а.с. 13).
Позивач, вважаючи порушеним своє право, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію та членів їх сімей визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон).
Відповідно до ст.1 Закону особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до частини першої статті 1-1 Закону законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Статтею 48 Закону передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті. Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред'являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу.
Умови призначення пенсії за вислугу років визначено ст. 12 Закону.
Так, згідно пункту «а» ст. 12 Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Статтею 17 Закону визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Так, згідно ст. 17-1 Закону порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Постанова № 393).
Також, п. 1 вказаного Порядку постановлено установити, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, серед іншого, служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, в разі незаконного звільнення працівника і поновлення його на попередній роботі запис про звільнення визнається недійсним. Стаж роботи особи, яка була незаконно звільнена, а потім поновлена, вважається безперервним і така особа вважається застрахованою особою.
Наразі, колегія суддів зазначає, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, але якби не винна поведінка власника або уповноваженого ним органу, то працівник міг би і надалі реалізовувати своє право на працю.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2022 у справі № 826/17843/14,залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2022, визнано протиправним та скасовано наказ Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2 від 27.10.2014 року № 2239 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 (ІНП НОМЕР_1 ), з органів внутрішніх справ на підставі п. п. 1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року № 1682-VI та п. 62 "а" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, поновлено ОСОБА_1 з 27.10.2014 року на посаді першого заступника начальника Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області - начальника слідчого управління, з дня, наступного після дня його звільнення, тобто з 28.10.2014 року.
Також судами встановлено, що наказом УМВС України в Чернігівській області від 10.08.2022 № 1 о/с позивача було звільнено зі служби 10.08.2022, а спірний період вимушеного прогулу зараховано лише до загального трудового стажу позивача.
Разом з тим, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі № 620/8127/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області було задоволено повністю, визнано протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області щодо не зарахування до календарної вислуги років ОСОБА_1 трудового стажу за період з 28.11.2014 по 10.08.2022, зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області зарахувати трудовий стаж ОСОБА_1 за період роботи з 28.11.2014 по 10.08.2022 включно до календарної вислуги років.
На виконання вказаного судового рішення наказом УМВС України в Чернігівській області від 16.03.2023 № 2 о/с у часткову зміну наказу УМВС України в Чернігівській області від 10.08.2022 № 1 о/с позивача наказано вважати звільненим з вислугою на день звільнення в календарному обчисленні - 26 років 07 місяців 05 днів без установленого загального трудового стажу (зворот а.с. 15).
При цьому, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У відповідності до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
З наказу УМВС України в Чернігівській області від 16.03.2023 № 2 о/с та розрахунку вислуги років для призначення пенсії позивача (зворот а.с. 15, а.с. 16-17) вбачається, що до вислуги років позивача, що дає право на призначення пенсії, зараховано і спірний час вимушеного прогулу.
Отже, стаж служби позивача в органах внутрішніх справ, з урахуванням періоду його вимушеного прогулу, вважається безперервним, а позивач вважається застрахованою особою.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 30.11.2022 у справі № 580/2613/19.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що неприпустимим є перекладання тягара помилки відповідача щодо протиправного звільнення позивача на останнього. Безпосередньо саме зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника, а тому відповідний період вимушеного прогулу має зараховуватися до вислуги років.
Таким чином, висновок відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду вимушеного прогулу до календарної вислуги років для призначення пенсії є необґрунтованим.
Згідно пункту 1 розділу ІІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії.
Пунктом 2 розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що до заяви про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності додаються такі документи, зокрема: подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (додаток 7 до цього Порядку); витяги з наказів про звільнення та (або) виключення зі списків особового складу (за винятком осіб, окремі періоди проходження служби яких не підлягають розголошенню) або їх копії; розрахунок вислуги років для призначення пенсії / виписка з розрахунку вислуги років для призначення пенсії або їх копії (за винятком осіб, окремі періоди проходження служби яких не підлягають розголошенню); грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 8 до цього Порядку).
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відмова відповідача у підготовці та направленні до відповідного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є протиправною, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, що виражена у не направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подання про призначення позивачу пенсії відповідно до пункту «а» статі 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з відповідними документами згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402, з врахуванням наявної у позивача календарної вислуги 26 років 07 місяців 05 днів; зобов'язання Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подання про призначення позивачу пенсії відповідно до пункту «а» статі 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з відповідними документами згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402, з врахуванням наявної у позивача календарної вислуги 26 років 07 місяців 05 днів для перерахунку позивачу пенсії.
Щодо витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і позивач має право на відшкодування понесених ним та документально підтверджених витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, колегія суддів враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Колегія суддів звертає увагу на те, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 15000,00 грн складаються в загальному з написання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідає вартості надання послуг адвоката, погодженої сторонами в договорі про надання правової допомоги від 20 лютого 2024 року.
Так, дослідивши доводи позивача і проаналізувавши всі відповідні документи в їх сукупності, вважає, що такі витрати на правничу допомогу не є співмірними з обсягом виконаних адвокатом робіт.
Враховуючи складність справи, обсяг процесуальних документів, складених адвокатом, обсяг наданої позивачу правничої допомоги під час розгляду цієї справи, колегія суддів приходить до висновку, що належним і співмірним розміром судових витрат, які підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 2000,00 грн.
При цьому, судова колегія враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.06.2022 у справі № 160/6899/20, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 05.06.2024р.)