Справа № 320/8091/23 Головуючий у 1 інстанції: Дудін С.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
04 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Гибан І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 12.11.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 12.11.2022.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 11.01.2023 №104850006503 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2023 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що позивач не підтвердив страховий стаж за спірний період відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку та не надав доказів сплати страхових внесків за цей період до відповідних фондів держав-учасниць СНД, на території яких проводилась трудова діяльність.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Згурівським РС Управління ДМС України в Київській області 14.05.2015.
Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 , заповненій 15.07.1980, стаж роботи ОСОБА_1 включає, зокрема, наступні періоди:
- з 20.09.1993 по 13.11.1995 - водій АТП №6 (район Крайньої Півночі);
- з 20.11.1995 по 04.11.1997 - водій СПО «Арктиктрансгазстрой» (район Крайньої Півночі);
- з 19.11.1997 по 21.05.2001 - водій АООТ «Арктиктрансгазстрой» (район Крайньої Півночі).
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 04.01.2023 про призначення йому пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 11.01.2023 №104850006503 (за принципом екстериторіальності) ОСОБА_1 за наслідками розгляду заяви позивача від 04.01.2023 відмовлено у призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність страхового стажу 29 років.
Підставою для відмови зазначено незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на території російської федерації з 20.09.1993 по 13.11.1995, з 20.11.1995 по 04.11.1997, з 19.11.1997 по 21.05.2001, оскільки, з 01.01.2023 рф припиняє участь в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Про зарахування періодів роботи на території рф направлено запит на Міністерство соціальної політики від 27.12.2022 №2800-030102-5/56080 щодо порядку дій призначення пенсії громадянам, які проживали/працювали на території рф.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що вік заявника на дату звернення - 60 років 1 місяць 23 дні. Страховий стаж - 23 роки 1 місяць 23 дні.
Не погоджуючись з даною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV(далі також - Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок).
Пунктом 2.1 Порядку визначений перелік документів, які подаються для призначення пенсії за віком, серед яких за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно з п.2.10 Порядку, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Відповідно до п.4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Статтею 44 Закону №1058-VI визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, відповідач наділений правом перевіряти надані особою документи для призначення пенсії та вірного її обчислення.
Статтею 24 Закону №1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До дати набрання чинності Законом №1058-IV, а саме до 01.01.2004 стаж вимірювався часом роботи - трудовий стаж. Так відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», що набрав чинності 01.01.1992 та в редакції Закону від 11.02.1998, що діяла станом на 18.08.1999 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Таким чином, до стажу роботи має бути зараховано роботу, виконану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Отже, з досягненням особою 60 років та за наявності станом на 01.01.2022 страхового стажу не менше 29 років особа має право на отримання пенсії за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на дату звернення заявою від 04.01.2023 та прийняття оскаржуваного рішення від 11.01.2023 №104850006503 виповнилося 60 років 1 місяць та 23 дні, тому він відповідає вищевказаній вимозі Закону 1058-IV щодо віку, з якого набувається право на пенсію.
Згідно частини 1 статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію за віком, підтверджуючими документами можуть бути довідки підприємств, установ, організацій та їх правонаступників.
Як вбачається із записів у трудовій книжці НОМЕР_2 , заповненій 15.07.1980, стаж роботи ОСОБА_1 складається з: з 09.07.1980 по 04.11.1980 - тракторист заводу ім. Першого Травня; з 16.11.1980 по 10.11.1982 - служба в армії; з 24.01.1983 по 01.08.1983 - збірник заводу РТВ; з 01.09.1983 по 20.07.1984 - навчання в ПТУ №5; з 01.08.1984 по 08.01.1987 - машиніст ПМК; з 27.01.1987 по 16.03.1988 - машиніст «Київагробуд»; з 18.03.1988 по 25.11.1992 - машиніст Згурівського райагробуду; з 26.11.1992 по 08.09.1993 - водій Згурівського цукрокомбінату; з 20.09.1993 по 13.11.1995 - водій АТП №6 (район Крайньої Півночі); з 20.11.1995 по 04.11.1997 - водій СПО «Арктиктрансгазстрой» (район Крайньої Півночі); з 19.11.1997 по 21.05.2001 - водій АООТ «Арктиктрансгазстрой» (район Крайньої Півночі); з 30.05.2001 по 31.05.2001 - водій ТОВ «Реал агро»; з 01.12.2005 по 07.04.2006 - водій «Народна Партія»; з 20.07.2006 по 20.05.2007 - водій ПП «Буряк»; з 07.11.2008 по 01.12.2008 - водій ТОВ «Киїтранс-2005»; з 02.04.2009 по 11.05.2009 - машиніст «Ямалгазпром» (район Крайньої Півночі); з 01.06.2010 по 27.08.2015 - водій ФОП Якуб; з 15.02.2019 по 27.02.2019 - водій ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик»; з 22.10.2019 по 12.05.2020 - водій ТОВ «Холлеман Україна»; з 15.05.2020 по 29.06.2020 - Центр зайнятості; з 30.06.2020 по 19.03.2021 - водій ТОВ «Холлеман Україна»; з 31.03.2021 по 31.05.2022 - водій ТОВ «Бітунова Україна»; з 01.07.2022 по 15.09.2022 - Центр зайнятості; з 16.09.2022 по 07.11.2022 - водій ТОВ «САТ Україна»; з 08.11.2022 по 30.12.2022 - водій ТОВ «Синергія Оіл».
Згідно довідки від 24.05.2021 №1280/с, виданої відділом у справах архівів адміністрації Надимського району (муніципальний архів) ОСОБА_1 , відповідно до списків Надимського управління державної статистики за 1993-2001 роки, АТП №6 ПСО «Арктиктрансгазстрой» та ЕПКБО АООТ «Ямалгазстройпром», знаходяться (знаходились) в Надимському районі на території Ямало-Ненецького автономного округу, який відноситься до районів Крайньої Півночі.
Архівною довідкою від 24.05.2021 №1181/с, виданою відділом у справах архівів адміністрації Надимського району (муніципальний архів), підтверджується, що в архівному фонді ВАТ «Арктиктрансгазстрой» в документах по особовому складу наявні відомості про роботу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : прийнятий з 20.09.1993 водієм 3 класу, звільнений 13.11.1995 у порядку переводу.
Також, архівною довідкою від 24.05.2021 №1185/с, виданою відділом у справах архівів адміністрації Надимського району (муніципальний архів), підтверджується, що в архівному фонді ВАТ «Ямалгазстройпром» в наказах по особовому складу наявні відомості про роботу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : прийнятий 20.11.1995 водієм 3 класу та звільнений 04.11.1997 у порядку переведення.
Архівною довідкою від 24.05.2021 №1183/с, виданою відділом у справах архівів адміністрації Надимського району (муніципальний архів), підтверджується, що в архівному фонді ВАТ «Арктиктрансгазстрой» в наказах по особовому складу наявні відомості про роботу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : прийнятий 19.11.1997 водієм 2 класу та звільнений 25.05.2001 за власним бажанням.
Крім того, ОСОБА_1 надано копії архівних довідок від 24.05.2021 №№ 1182/с, 1180/с та 1184/с, видані відділом у справах архівів адміністрації Надимського району (муніципальний архів), про фактичну суму заробітку позивача за вищезазначений період його роботи в районах Крайньої Півночі.
Отже, із записів у трудовій книжці та архівних довідок вбачається, що ОСОБА_1 працював у спірні періоди з 20.09.1993 по 13.11.1995 водієм АТП №6 (район Крайньої Півночі); з 20.11.1995 по 04.11.1997 водієм СПО «Арктиктрансгазстрой» (район Крайньої Півночі); з 19.11.1997 по 21.05.2001 водієм АООТ «Арктиктрансгазстрой» (район Крайньої Півночі).
Разом з тим, підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зазначило незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації з 20.09.1993 по 13.11.1995, з 20.11.1995 по 04.11.1997, з 19.11.1997 по 21.05.2001, оскільки, з 01.01.2023 російська федерація припиняє участь в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Про зарахування періодів роботи на території рф направлено запит на Міністерство соціальної політики від 27.12.2022 №2800-030102-5/56080 щодо порядку дій призначення пенсії громадянам, які проживали/працювали на території рф.
З даного приводу, слід зазначити наступне.
Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
13 березня 1992 року укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.
Згідно зі ст. 6 Угоди від 13.03.1992 передбачено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди провадиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також території колишнього СРСР за час до набрання чинності даної Угоди.
Тобто, Угодою передбачено перспективне та ретроспективне регулювання, зокрема правовідносин щодо врахування до трудового стажу для цілей обчислення пенсії стажу набутого на території держав-сторін Угоди до її підписання та на території СРСР.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Ця постанова набрала чинності 02.12.2022.
Проте, у ст. 13 Угоди від 13.03.1992 передбачено, що кожен учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди щодо цього учасника припиняється по спливу 6-місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цього Угоди не втрачають своєї сили і у разі її виходу з Угоди держави-учасниці, на території якої вони мешкають.
Отже, на спірні періоди роботи позивача з 20.09.1993 по 13.11.1995, з 20.11.1995 по 04.11.1997, з 19.11.1997 по 21.05.2001 поширювалась дія Угоди від 13.03.1992, яка була чинною у цей період.
Посилання апелянта на те, що позивач не надав доказів сплати страхових до відповідних фондів держав-учасниць СНД, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.
Обов'язок отримання інформації від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків за періоди роботи після 01 січня 2004 року в силу приписів Порядку №22-1 покладений саме на орган, що призначає пенсію, у спірному випадку на відповідача. Нездійснення відповідачем такого обов'язку при призначенні пенсії не є правовою підставою для неврахування, як стажу роботи позивача за спірні періоди до страхового стажу, так і заробітної плати (доходу) за періоди такого стажу.
Фактично в результаті розірвання дипломатичних відносин з рф, звернення органів ПФ України до компетентних органів рф для отримання (витребування) інформації про сплату страхових внесків після 01 січня 2004 року, як і самостійне звернення позивача стало неможливими, що, в свою чергу, позбавляє позивача можливості отримувати пенсію у належному розмірі та порушує гарантоване Конституцією України право власності та право на соціальний захист.
Проте, на переконання колегії суддів, неможливість пенсійного органу здійснити перевірку сплати страхових внесків роботодавцем у пенсійний орган рф, у зв'язку з воєнним станом, не може бути підставою для позбавлення права позивача на врахування заробітної плати за спірні періоди до страхового стажу, оскільки, такі обставини виникли не з вини позивача та він не міг вплинути на них.
У постанові від 21 лютого 2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії".
В подальшому, вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 12 квітня 2021 року у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі №127/8001/17.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі № 360/4129/20 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, дане судове рішення прийнято Верховним Судом за інших обставин справи та правовідносин, а тому, викладені в ньому висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі.
У вищевказаній постанові Верховного Суду відсутні висновки щодо незарахування періодів роботи позивача на території рф з підстав того, що з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1192, зважаючи на те, що спірні правовідносини, які розглядалися в рамках адміністративної справи №360/4129/20, виникли у 2019 році.
При цьому, в постанові від 29.03.2023 року у справі №360/4129/20 Верховний Суд зазначив, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність. Пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Слід наголосити на тому, закон не має зворотної дії в часі. До того ж, незарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Факт роботи позивача на території рф у заявлені позивачем періоди підтверджується копією трудової книжки, яка наявна в матеріалах справи та дійсність якої не ставиться під сумнів відповідачем. Жодних недоліків в частині внесених записів у трудову книжку відповідачем у спірному рішенні не зазначено.
Крім того, позивачем до заяви про призначення пенсії були додані довідки про періоди роботи та про доходи.
Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно не зараховано до загального та пільгового стажу позивача вказані спірні роботи.
Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції обгрунтовано визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 11.01.2023 №104850006503 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.01.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Гибан І.О.