Справа № 320/24776/23
04 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про передачу за підсудністю справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про визначення розміру витрат виконавчого провадження НОМЕР_1 від 10.07.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 позов задоволено.
Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 апеляційну скаргу задоволено, скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 та закрито провадження у справі; роз'яснено позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Надалі, 31.05.2024 що Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про передачу даної справ до Дарницького районного суду міста Києва.
Вирішуючи заяву, суд керується частиною третьою статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в якій передбачено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною другою цієї ж статі передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності державного (приватного) виконавця щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Предметом оскарження у даній справі є постанова приватного виконавця про визначення розміру додаткових витрат ухвалена у виконавчому провадження відкритому щодо виконавчих документів, виданих у цивільному судочинстві.
Відповідно до матеріалів справи виконавче провадження № НОМЕР_2 було відкрите на підставі виконання виконавчого листа №760/30615/19, виданого 01.03.2021 Дарницьким районним судом м. Києва у цивільній справі.
Статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Беручи до уваги, що відповідачем оспорюється бездіяльність приватного виконавця, вчинена ним у рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення місцевого загального суду, прийнятого за правилами ЦПК, то дану справу не належить розглядати судом, який видав виконавчий документ, - Дарницьким районним судом м. Києва.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви позивача та направлення справи до Дарницького районного суду м. Києва.
Керуючись статтями 34, 239, 243, 319 КАС, суд
Заяву ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю задовольнити.
Передати справу № 320/24776/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови до Дарницького районного суду м. Києва.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова