Справа № 580/11001/21
04 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Коротких А.Ю., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу ДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору, та встановлено п'ятиденний строк на усунення недоліків з моменту отримання судового рішення.
Вказану ухвалу отримано скаржником 22.05.2024, однак станом на час прийняття цього судового рішення, недоліки апеляційної скарги усунуто не було, судовий збір за її подання не сплачено.
Водночас, поза межами встановленого судом строку, скаржник подав до суду клопотання, у якому повторно навів свої міркування щодо відсутності обов'язку сплати судового збору. Таким міркуванням суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, наголосивши на тому, що скаржник має сплатити 3028 грн судового збору.
Так, відповідно до абзацу третього частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення .
Частина перша статті 241 КАС до судових рішень відносить ухвали, рішення, постанови.
Отже, за загальним правилом апеляційна скарга на судове рішення є об'єктом справляння судового збору. Виняток із цього правила становить лише апеляційна скарга про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб (пункт 14 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір») за подання якої судовий збір не справляється.
Заява, подана в порядку контролю за виконанням судового рішення, визначається об'єктом справляння судового збору відповідно до абзацу другого частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» як заява, передбачена процесуальним законодавством.
Водночас, стаття 4 Закону України «Про судовий збір» чи будь-яка інша норма чинного законодавства не визначає ставки судового збору за подання згаданої заяви. Тому, судовий збір за її подання не справляється як такий, розмір якого не встановлений законом.
У свою чергу, відносячи апеляційну скаргу на судове рішення до об'єкту справляння судового збору (абзац третій частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір»), стаття 4 Закону України «Про судовий збір» чітко визначає ставки судового збору, які підлягають сплаті за її подання, зокрема, до адміністративного суду.
Так, відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення (не ухвалу) суду безпосередньо залежить від розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання процесуального документу (позовної заяви, іншої заяви чи скарги), за результатами розгляду якого було прийняте відповідне рішення суду.
Тобто, якщо за подання процесуального документу (позовної заяви, іншої заяви чи скарги) до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір, то за подання апеляційної скарги на рішення (не ухвалу) суду також належить сплатити судовий збір у збільшеному у 150% розмірі (але не більше встановленої законом межі).
У разі ж якщо за подання процесуального документу (позовної заяви, іншої заяви чи скарги) до суду першої інстанції судовий збір не підлягав сплаті, то при розрахунку ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення (не ухвалу) суду, його розмір дорівнюватиме нулю.
За цих обставин Верховним Судом 14.02.2018 ухвалено постанову по справі №2а/0470/2563/12, у якій касаційним судом висловлено правову позицію про відсутність справляння судового збору за подання апеляційної скарги. Важливо відмітити, що у цій справі Верховний Суд надавав оцінку підставам сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме на постанову суду першої інстанції, а не ухвалу. Тобто, висловлений правовий висновок стосується застосування саме підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Водночас, при визначенні ставки судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, законодавцем застосований цілком інший підхід.
Так, відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, на відміну від ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення (не ухвалу) суду, не прив'язана до ставки, що підлягала сплаті в суді першої інстанції, оскільки є чітко визначеною та становить, як зазначалося, 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наведене дає підстави для висновку, що відсутність підстав для сплати судового збору за подання певного процесуального документу (позовної заяви, іншої заяви чи скарги) до суду першої інстанції, за результатами розгляду якого було прийнято ухвалу, не свідчить про відсутність підстав для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на таку ухвалу.
Це ж саме стосується й обставин даної справи. Не зважаючи на відсутність ставки та, відповідно, підстав для сплати судового збору за подання до суду першої інстанції відповідної заяви, це не звільняє скаржника від обов'язку сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, яка прийнята за результатами розгляду такої заяви.
Суд наголошує, що заявник у даній справі оскаржував саме ухвалу, а не рішення (постанову) суду, а тому, з огляду на викладене вище, мав сплачувати судовий збір незалежно від того, яке питання та/або яку заяву, скаргу чи клопотання було вирішено судом першої інстанції оскаржуваною ухвалою.
Скаржник також посилається на постанову Верховного Суду від 11.08.2021 по справі №560/4364/19. Вказане рішення ґрунтуються на висновках Верховного Суду що викладені у постанові від 14.02.2018 по справі № 2а/0470/2563/12, у якій, як зазначалося, касаційним судом висловлено правову позицію щодо оскарження саме постанови (рішення суду), а не ухвали суду першої інстанції.
Відтак, відповідні посилання скаржника відхиляються колегією суддів. Крім того, позиції Верховного Суду не мають вищої юридичної сили за норми закону.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції наголошує, що не залежно від того, яку заяву, скаргу чи питання було вирішено судом першої інстанції (заяву в порядку контролю за виконанням рішення, про призначення експертизи, закриття провадження, залишення позову без розгляду, заміни сторони, чи інші заяви, за подання яких судовий збір не справляється), ухвала за результатами розгляду цієї заяви, скарги чи питання (про закриття провадження, залишення позову без розгляду, заміти сторони тощо) оскаржується шляхом подання апеляційної (касаційної) скарги зі сплатою судового збору у загальному порядку, за відсутності в особи відповідних пільг. Норми чинного законодавства питання сплати судового збору за подання скарги на судову ухвалу не ставлять у залежність від процесуального питання, яке вирішене такою ухвалою.
Також колегія суддів наголошує, що не заперечуючи факту того, що Закон не визначає підстав для сплати судового збору за подання заяви в порядку контролю за виконанням судового рішення, обов'язок же сплати судового збору за подання апеляційної скарги встановлений абзацом третім частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір», а розмір такого збору чітко визначений підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Аналогічний висновок підтримано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/955/15, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.04.2022 у справі № 204/827/17, від 09.02.2023 у справах № 380/22710/21, № 120/3532/21, від 13.04.2023 у справі № 120/2767/20-а, 04.05.2023 у справі № 645/135/21, від 04.07.2023 у справі № 160/1712/21, від 14.12.2023 у справі № 400/1715/20, від 25.01.2024 у справі № 380/11373/22, від 28.02.2024 у справі № 420/11648/20.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об'єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.
Згідно частини другої статті 298 КАС до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга, недоліки якої у встановлений судом строк усунуто не було, повертається скаржнику.
За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно повернути, оскільки скаржником не було усунуто її недоліків.
Керуючись статтями 34, 169, 248, 256, 298, 299 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 повернути особі, яка її подала.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя А.Ю. Коротких