05 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/12994/23
Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2023 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 24.07.1986 по 30.07.1989 та повного періоду роботи до спеціального (пільгового) стажу з 01.10.2012 по 11.09.2023 без перерв;
- скасувати рішення про відмову у призначені пенсії, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.09.2023 року №142850006102 та рішення про відмову у призначенні пенсії, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 04.10.2023 року №142850006102;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 24.07.1986 по 30.07.1989 та повного періоду роботи до спеціального (пільгового) стажу з 01.10.2012 по 11.09.2023 без перерв;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 11.09.2023 року;
- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернулась із заявами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, однак їй було відмовлено з посиланням на відсутність необхідного стажу. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою, оскільки на момент звернення вона мала необхідній страховий стаж 20 років та спеціальний стаж 10 років і досягла пенсійного віку для призначення даного виду пенсії відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.09.2023 року №142850006102. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 04.10.2023 року №142850006102. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 24.07.1986 по 30.07.1989 та повного періоду роботи до спеціального (пільгового) стажу з 01.10.2012 по 11.09.2023 без перерв. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.09.2023 року. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073,60 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073,60 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального права, просить змінити рішення суду першої інстанції шляхом доповнення його мотивувальної частини висновками суду за результатом оцінки аргументів щодо застосування п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а також резолютивної частини про зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївської області повторно розглянути заяву апелянта про призначення пенсії за віком від 11.09.2023 року відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 та висновків викладених судом у мотивувальній частині; стягнути з відповідачів на користь апелянта понесені у зв'язку з розглядом справи судові витрати.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що до даних правовідносин відповідачами мала бути застосована інша норма права, а саме п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за припасами якої для призначення пенсії за віком на пільгових умовах необхідно мати страховий стаж не менше 20 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Апелянт зазначає, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону № 1058-1V. Вказує, що така позиція буде відповідати висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.11.2021 в зразковій справі №360/3611/20 (провадження №11-209заі21).
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зазначає, що основним законом у сфері пенсійного забезпечення є Закон № 1058. Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Щодо посилання позивача на те, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення статті 13 Закону № 1788 звертає увагу, що відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Відтак, положення Закону № 1788 в частині визначення права та призначення пенсії за віком пільгових умовах застосуванню не підлягають. Отже, вважає вимоги апеляційної скарги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість. З огляду на зазначене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.09.2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 (а.с. 14).
Відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 працювала, зокрема:
- з 24.07.1986 року по 30.07.1989 року на посадах бухгалтера та інструктора по спорту в колгоспі «Авангард»;
- з 12.09.1990 року по 05.07.1994 рік на посадах учня продавця та продавця магазину ТПС № 116;
- з 15.09.2004 року по 11.06.2005 року перебувала на обліку в Первомайському міськрайонному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю;
- з 01.12.2008 року по теперішній час працює у Первомайському психоневрологічному інтернаті на посадах: з 01.12.2008 по 12.05.2009 - кухонний робітник на харчоблоці, з 12.05.2009 по 01.10.2012 - кухар харчоблоку, з 01.10.2012 по 01.07.2013 - санітарка-прибиральниця, з 01.07.2013 по теперішній час - молодша медична сестра з догляду за хворими.
Станом на дату звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 позивачці виповнилось 55 років 3 місяці.
З урахуванням Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу.
Зазначено, що вік заявника - 55 років; страховий стаж - 18 років 11 місяців 5 днів; пільговий стаж - 9 років 8 місяців 28 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності в колгоспі з 24.07.1986 до 30.07.1989, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 12.11.1986, оскільки запис зроблено некоректно, а саме відсутній номер документу та дата документу, що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок колгоспників № 310 від 21.04.1975 року та відсутня довідка про кількість відпрацьованого та встановленого мінімуму трудової участі. Відповідно до довідки від 23.08.2023 року № Г-01-175, виданої Трудовим архівом Миколаївської сільської ради, оскільки в довідці ПІБ позивачки зазначено не повністю, а саме ( ОСОБА_2 (рос.мовою)). Для зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності необхідно надати уточнюючу довідку, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, що передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенси за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (а.с. 17 оборот - 18).
27.09.2023 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.
З урахуванням Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області 04.10.2023 року прийнято рішення №142850006102 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та спеціального стажів, визначених ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж становить 18 р. 11 м. 5 д.; стаж заявниці, який дає право на пільгове пенсійне становить 9 р. 8 м. 28 д.
До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 2.4.07.1986 р по 30.07.1989 р. Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 12.11.1986 р, оскільки записи про встановлений мінімум та відпрацьовані трудодні внесені до трудової із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України Мінпраці України Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993р зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р за №110 (до цього - Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з пращ та соціальних питань №162 від 20.06.1974р). Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. При цьому врахувати вищевказаний період згідно довідки №Г-175/06-04 від 23.08.2023 р неможливо, оскільки в довідці вказано, що у документах по батькові вказано скорочено. Відповідно, неможливо встановити факт належності документу. До спеціального стажу зараховано всі періоди за виключенням перерв між черговими атестаціями робочих місць (а.с. 19).
Не погодившись з прийнятими рішеннями ГУ ПФУ в Житомирській області від 18.09.2023 року №142850006102 та ГУ ПФУ в Вінницькій області від 04.10.2023 року №142850006102, позивачка оскаржила рішення суб'єктів владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення про відмову у призначені пенсії, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.09.2023 року №142850006102 та рішення про відмову у призначенні пенсії, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 04.10.2023 року №142850006102 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 24.07.1986 по 30.07.1989 та повного періоду роботи до спеціального (пільгового) стажу з 01.10.2012 по 11.09.2023 без перерв.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 11.09.2023 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки до компетенції суду не належить здійснення призначення/перерахунку пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань, суд з метою ефективного та повного захисту прав позивачки, відповідно до частини другої статті 9 КАС України вважав за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 11.09.2023 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюються Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Як встановлено частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Аналогічні норми містить Закон №1788-ХІІ, стаття 13 якого визначає порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 100 Закону № 1788 визначено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також Порядок №637).
Згідно пункту 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Вказана норма перекликається із положеннями статті 62 Закону №1788-ХІІ, яка також передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пункт 3 Порядку № 637 передбачає, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пункт 20 Порядку №637 передбачає, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Згідно записів трудової книжки, ОСОБА_1 з 01.12.2008 року по теперішній час працює у Первомайському психоневрологічному інтернаті, зокрема, на посадах: з 01.10.2012 по 01.07.2013 - санітарка-прибиральниця, з 01.07.2013 по теперішній час - молодша медична сестра з догляду за хворими.
У вказані періоди роботи позивачки були чинними список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою КМУ від 16.01.2003 № 36 та список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою КМУ від 24.06.2016 № 461.
Згідно з п. 24 г розділу XXIV «Охорона здоров'я та соціальна допомога» Списку №2 постанови Кабінету міністрів України № 36 від 16.01.2003 року визначено, що його дія поширюється на робітників, які безпосередньо обслуговують хворих: в) у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини: молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині, молодші спеціалісти з медичною освітою;
г) у будинках-інтернатах для психічно хворих, дитячих будинках-інтернатах для розумово відсталих дітей системи соціального забезпечення: молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині; молодші спеціалісти з медичною освітою.
Згідно із Національним класифікатором професій ДК 003:2010 (На зміну ДК 003:2005), затвердженим та надано чинність наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, окремі професійні назви робіт у КП записано з використанням дужок. У дужках, відповідно до прийнятої структури КП, може визначатися, зокрема, споріднена (однотипна) професійна назва роботи, яка може застосовуватися окремо в межах даної класифікаційної групи, наприклад, в тому числі, молодша медична сестра (санітарка, санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.).
За кодом КП 5132 визначено професійна назва роботи - молодша медична сестра (санітарка, санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.).
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посада санітарки -прибиральниці є посадою молодшої медичної сестри.
З огляду на викладене, професія санітарки - прибиральниці та молодшої медичної сестри в спірний період була передбачена у всіх Списках № 2.
Колегія зауважує, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442), та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а зазначила, що «особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
В матеріалах справи наявні накази Первомайськового психоневрологічного інтернату від 02.02.2016 № 22 “Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці і визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги і компенсації за роботу в шкідливих і важких умовах праці” (а.с. 23-24), від 25.02.2021 № 11 “Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці і підтвердження права працівників пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, інші пільги і компенсації за роботу в шкідливих і важких умовах праці”(а.с. 27-28).
Таким чином, наявна в матеріалах справи копія трудової книжки підтверджує характер роботи позивачки у спірний період за Списком № 2, що надає право на включення спірного періоду роботи до спеціального трудового стажу.
Окрім того, до страхового стажу позивачки не було включено періоди роботи з 24.07.1986 року по 30.07.1989 року в Колгоспі "Авангард" по договору, оскільки запис у трудовій книжці зроблено некоректно, а саме відсутній номер документу та дата документу, що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок колгоспників № 310 від 21.04.1975 року та відсутня довідка про кількість відпрацьованого та встановленого мінімуму трудової участі. Відповідно до довідки від 23.08.2023 року № Г-01-175, виданої Трудовим архівом Миколаївської сільської ради, оскільки в довідці ПІБ позивачки зазначено не повністю, а саме ( ОСОБА_2 (рос.мовою)).
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
На час внесення записів до трудової книжки колгоспника позивача діяли Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, відповідно до п.1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи.
Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Отже, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Якщо колгоспник не виробив обов'язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Встановлений взірець трудової книжки колгоспника, містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних Положень).
Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13 Основних положень).
Відтак, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Крім того, колегія суддів зазначає, що на час внесення спірних записів до трудової книжки, чинною була Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, на яку покладений обов'язок внесення у трудову книжку належних записів, контроль за проставленням усіх підписів та печаток, в тому числі і при заведенні трудової книжки, та не може впливати на особисті права працівника.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Право позивачки на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Тобто, позивачка має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач виносячи оскаржуване рішення не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись, тому на цю особу не може покладатись відповідальність за їх збереження.
Разом з тим, ненадання підприємствами - роботодавцями уточнюючих довідок не може нівелювати право позивача на пенсію, яке гарантовано Конституцією України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, трудовою книжкою позивачки підтверджено період її роботи з 24.07.1986 року по 30.07.1989 року в Колгоспі "Авангард".
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.09.2023 року №142850006102; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 04.10.2023 року №142850006102; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 24.07.1986 по 30.07.1989 та повного періоду роботи до спеціального (пільгового) стажу з 01.10.2012 по 11.09.2023 без перерв; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.09.2023 року.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про необхідність доповнення рішення суду про те, що призначення пенсії за віком повинно бути здійснено відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійнезабезпечення» з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 є безпідставними та передчасними, оскільки судом першої інстанції було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області повторно розглянути заяву апелянта про призначення пенсії за віком від 11.09.2023 року.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик