Справа №759/4417/18 Головуючий у 1 інстанції: Шум Л.М
Провадження №22-ц/824/5863/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.
21 травня 2024 року м. Київ
Судді цивільної палати Київського апеляційного суду Гаращенка Д.Р. по постанові Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року у справі №759/4417/18, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У березні 2018 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначило, що 09.08.2011 між сторонами був укладений кредитний договір на підставі якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 5 500 грн з терміном повернення, що відповідає строку дії картки, зі сплатою відсотків у розмірі 36,00 % на рік та сплати щомісячно комісії.
Відповідач не належним чином виконувала умови договору, в результаті чого виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 31.12.2017 становила 114 954,92 грн та складалась із заборгованості за кредитом - 3 128,13 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 100 737,61 грн, заборгованості по пені та комісії - 5 138,95 грн, штрафу (фіксована частина) - 500 грн, штрафу (процентна складова) - 5 450,23 грн, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача зазначену вище суму та судовий збір.
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитом - 3 128,13 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 100 737,61 грн, заборгованість по пені та комісії - 5 138,95 грн, штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 5 450,23 грн та судовий збір - 1 762 грн, а всього - 116 716 грн 92 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час підписання кредитного договору, був ознайомлений з Тарифами щодо розміру комісії за користування кредитом, а тому повинен відшкодувати заборгованість за користування кредиту.
26.06.2023 ОСОБА_1 звернулась з заявою проперегляд заочного рішення суду від 22.06.2018.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18.07.2023 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просиласкасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що вона втратила роботу та не мала коштів для погашення заборгованості за кредитом.
Зверталась до AT КБ «Приват Банк» з повідомленням про обставини, які виникли.
З розрахунками заборгованості наданими позивачем не погоджується.
Вказала, що 09 серпня 2011 року між нею та ПАТ КБ «Приват Банк», був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 5500 грн з терміном повернення, що відповідає строку дії картки зі сплатою щомісячної комісії.
Позивачем були надані суду розрахунки заборгованості станом на 31.12.2017, відповідно до яких заборгованість за кредитним договором становить 14 954,92 грн та складається з заборгованості по кредиту - 3 128,13 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 100 737,61 грн, заборгованості по пені та комісії - 5 138,95 грн, штрафу (фіксована частина) - 500 грн, штрафу (процентна складова) - 5 450,23 грн.
Вважає, що так як така заборгованість була нарахована позивачем виходячи з пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.12.1, 2.1.1.12.2, 2.1.1.12.6.1, 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, а нарахування заборгованості за Кредитним договором в розмірі 114 954,92 грн. є протиправними та такими, що суперечить нормам чинного законодавства.
Оскільки сума кредиту становить 5 500 грн., то згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», ч. 3 ст. 551 ЦК України, пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не повинна перевищувати 2 250 грн, які підлягають стягненню.
Вважає, що позивачем неправильно розраховано суму заборгованості за кредитним договором у сумі 114 954 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості за пенею та комісією у розмірі 5 138 грн 95 коп. скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволені позову в цій частині.
В решті рішення залишено без змін.
Колегія суддів обґрунтувала висновок тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. З умовами відповідач ознайомився та погодився, про що розписався в анкеті-заяві. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.
Вважаю такий висновок колегії суддів в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми заборгованості за відсотками за користування кредитом необґрунтованим з наступних підстав.
На підтвердження умов кредитування АТ КБ «ПриватБанк» надало до суду копію анкети-заяви ОСОБА_1 № б/н від 9.08.2011 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку (а.с. 6).
Матеріали справи також містять витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.21-24).
Згідно з анкетою-заявою відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами й Правилами надання банківських послуг, тарифами, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась в письмовому вигляді й згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами банку, зобов'язалась їх виконувати.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав також Витяг з Умов і правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» від 06 березня 2010 року розміщених на сайті : www.privatbank.ua у розділі «Умови та правила», Тарифи (а.с. 9-32).
Звертаю увагу на те, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з наданими позивачем до суду Правил та Умов відповідач розуміла, ознайомилась і погодилась з ними підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, неустойки, штрафів та, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Також матеріали цивільної справи не містять належних та допустимих доказів погодження між сторонами зміни істотних умов кредитного договору, а саме щодо розміру відсотків.
Базова процентна ставка за кредитом зазначена банком тільки в довідці про умови кредитування яка була подана до суду першої інстанції (а.с. 7).
Доказів узгодження з відповідачем зазначених ставок, та укладення будь-яких додаткових угод про зміну процентної ставки матеріали справи не містять.
Надані позивачем Правила та Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної зі сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 - витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду вважаю висновок колегії суддів про те що відповідач своїми діями підтвердила, що при відсутності розуміння Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач не змогла б з 2011 року користуватися кредитними коштами та кредитною карткою в межах ліміту кредитних коштів, які були встановлені, помилковим.
Користування кредитними коштами відповідачем не може свідчити про те що сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.
Розрахунок заборгованості містить різний розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов'язань.
Помилковим є і посилання на те, що відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, оскільки відповідач заперечувала саме про нарахування комісії та пені та відсотків як таких, що суперечать Закону України «Про споживче кредитування».
Вважаю, необґрунтованим висновок суду першої інстанції та колегії суддів апеляційної інстанції в частині стягнення суми заборгованості за відсотками за користування кредитом з урахуванням висновків Великої палати Верховного суду викладеному у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17.
Матеріали цивільної справи не містять належних та допустимих доказів погодження між сторонами істотних умов кредитного договору, а саме щодо розміру відсотків.
Вважаю, що правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками не має.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України).
Вважаю, що саме позивачем під час подання позовної заяви не доведено погодження та ознайомлення відповідача з процентною ставкою, яка не визначена в анкеті-заяві.
Оспорювання кредитного договору це право, а не обов'язок відповідача.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України судове рішення ухвалюється простою більшістю голосів суддів, що входять до складу суду.
Якщо рішення ухвалюється в нарадчій кімнаті, відповідні питання вирішуються за результатами наради суддів шляхом голосування, від якого не має права утримуватися ніхто з суддів. Головуючий голосує останнім. У разі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті його підписують усі судді.
Кожен суддя з колегії суддів має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З урахуванням викладеного вважаю, що колегією суддів зазначені обставини не були враховані, висновки колегії суддів не відповідають та протирічать висновкам Великої палати Верховного Суду.
Суддя цивільної палати
Київського апеляційного суду Д.Р. Гаращенко