Справа №758/8734/21 Головуючий в суді І інстанції Скрипник О. Г.
Провадження № 22-ц/824/7995/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я. С.
30 травня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Рагушіної І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя,
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що з 1999 року по 2021 рік він проживав з ОСОБА_1 однією сім'єю, у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спочатку сім'я проживала в квартирі, належній батькам позивача по АДРЕСА_1 , потім в 2008 році переїхала в будинок АДРЕСА_2 , який вони збудували.
Позивач зазначає, що під час спільного проживання вони з відповідачем придбали земельну ділянку по АДРЕСА_3 , яку за договором дарування оформили на відповідача. На вказаній земельній ділянці позивач разом з дружиною, ОСОБА_1 заснували спільний бізнес та збудували Готельно-банний комплекс «Орхідея», від якого мають прибуток.
Крім того, в 1996 році сторони придбали транспортний засіб - автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 1996 року випуску, який оформили на позивача та який в подальшому був проданий.
Сімейні відносини у позивача та відповідача не склалися та в 2021 році сторони припинили шлюбні відносини, при цьому самостійно визначили місце проживання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 разом з батьком та дочки - ОСОБА_4 з матір'ю.
Посилаючись на вищевказане, просив суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 1999 року по теперішній час; визнати сумісною власністю подружжя рухоме та нерухоме майно, а саме: - нерухоме майно у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку, кадастровий номер: 3221482000:06:009:0001; транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 1996 року випуску; припинити право власності ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нерухомого майна, а саме на: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , земельну ділянку, кадастровий номер 3221482000:06:009:001; транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 1996 року випуску.
В подальшому позивач подав заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині поділу майна подружжя - земельної ділянки з кадастровим номером: 3221482000:06:009:0001 площею 2, 1857 га, розташовану у Васильківському районі Київської області залишено без розгляду.
Крім того позивач відмовився від позовних вимог в частині поділу майна, набутого за час проживання в фактичних шлюбних відносинах - автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 1996 року випуску. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року закрито провадження у справі в частині поділу майна - автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 1996 року випуску.
Відповідач звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила:
- Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з березня 2006 року по лютий 2021 року;
- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 ;
Визнати спільною сумісною власністю подружжя наступне майно:
- Земельну ділянку з кадастровим номером: 3221482000:06:009:0001 площею 2, 1857 га, розташовану у Васильківському районі Київської області;
- Автомобіль TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , номер шасі ( кузова) НОМЕР_2 ;
- Грошові кошти у сумі 288 920, 20 грн, які були розміщені ОСОБА_2 в якості банківського вкладу на банківському рахунку в АТ КБ «ПриватБанк»;
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:
-3/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером: 3221482000:06:009:0001;
- 1/2 частину грошових вкладів, розміщених на банківському рахунку ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 144 460, 10 грн;
- Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на : 1/2 частину автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 ; 1/2 частину грошових вкладів, розміщених на банківському рахунку ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк»;
- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 в сумі 700655, 00 грн замість її частки у праві спільної сумісної власності на даний транспортний засіб;
- в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на:
- 1/4 частину земельної ділянки з кадастровим номером: 3221482000:06:009:0001;
- Автомобіль TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , номер шасі ( кузова) НОМЕР_2 ;
- 1/2 частину грошових вкладів, розміщених на банківському рахунку ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» ( ідентифікатор рахунку НОМЕР_3);
- Стягнути з ОСОБА_2 на свою користь судові витрати.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 січня 2024 року позов та зустрічних позов - задоволено частково, та вирішено:
Встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01.01.2004 року по 01.03.2021 року;
Визнати садовий (дачний) будинок АДРЕСА_2 загальною площею 737, 0 кв.м, житловою площею 139, 6 кв.м спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по: 1/2 частини садового (дачного) будинку АДРЕСА_2 загальною площею 737, 0 кв.м, житловою площею 139, 6 кв.м; по 1/2 частини земельної ділянки АДРЕСА_2 ;
Визнати транспортний засіб - автомобіль TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , номер шасі ( кузова) НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , номер шасі ( кузова) НОМЕР_2 у сумі 350 000 грн;
Визнати грошові кошти у сумі 288 920, 20 грн, розміщених ОСОБА_2 за договором банківського вкладу на банківському рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину грошових коштів, розміщених ОСОБА_2 за договором банківського вкладу на банківському рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 144 460, 10 грн.
Решту позовних та зустрічних позовних вимог - відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5450 грн;
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3405 грн;
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки та в частині відмовлених вимог зустрічного позову, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи, просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення, яким встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з березня 2006 року по лютий 2021 року; визнати її особистою приватною власністю спірну земельну ділянку та садовий (дачний) будинок; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , номер шасі ( кузова) НОМЕР_2 у сумі 700 655 грн, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання садового будинку та земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя - відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 1999 року по березень 2006 року, як чоловіка та жінки, тобто наявність сім'ї, позивачем не надано, та матеріали справи не містять.
Вказує, що враховуючи викладене, суд дійшов помилкового висновку про визнання спірної земельної ділянки та садового (дачного) будинку спільною сумісною власністю подружжя, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів витрачання ним коштів на будівництво спірного будинку, а судом не враховано, що спірний будинок набутий нею у період з 2002 по 2006 роки, та належить їй на праві приватної власності.
Зазначає, що посилання суду на збільшення площі спірного будинку у період з 2005 по 2021 роки, як на підставу визнання об'єкту нерухомого майна спільною сумісною власністю сторін, не ґрунтується на нормах права, та є припущенням, не підтвердженим належними та допустимими доказами. Крім цього, вважає, що висновок суду про визначення розміру грошової компенсації за автомобіль, також ґрунтується на припущеннях, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує на необґрунтованість її доводів та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позов та зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 1999 року сторони разом проживали, як члени сім'ї, разом працювали та вели спільне господарство, разом з тим, факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року (після набрання чинності СК України) до 01 березня 2021 року, оскільки КпШС України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу. Крім цього, у цей період садовий (дачний) будинок (готельний комплекс) був збудований позивачем та відповідачем за рахунок спільних коштів та є їх спільною сумісною власністю, а тому за позивачем та відповідачем слід визнати право власності на садовий (дачний) будинок та земельну ділянку АДРЕСА_2 по 1/2 частині за кожним.
При цьому, суд зазначив, що та обставина, що ОСОБА_1 народила дитину в 2006 році та з цього часу сторони почали проживати однією сім'єю не знайшла своє підтвердження, а тому вимоги зустрічної позовної заяви в цій частині задоволенню не підлягають.
Стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, у розмірі 350 000 грн, суд виходив з того, що з урахуванням зносу транспортного засобу та виходячи з ринкових цін на автомобіль 2019 року випуску - його вартість становить 700 000 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 1999 року по лютий 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом в квартирі батьків позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
У сторін народилися спільні діти донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В цей період, згідно договору дарування від 26 листопада 2002 року, ОСОБА_1 отримала в дар від ОСОБА_5 спірну земельну ділянку площею 0,0637 га, АДРЕСА_2 .
Після укладення договору дарування земельної ділянки АДРЕСА_2 на ОСОБА_1 , за час спільного проживання та внаслідок спільної праці, сторони здійснювали будівництво садового (дачного) будинку АДРЕСА_2 на цій земельній ділянці.
Державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на садовий (дачний) будинок АДРЕСА_2 відбулася 03.03.2005року, в подальшому у зв'язку зі збільшенням загальної площі будинку державна реєстрація права власності на спірний будинок відбулася 16.06.2021 року.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, житловий будинок загальною площею 681,8 м2, жилою - 280,9 м2 за адресою: АДРЕСА_3 , СТ «Верстатозавод», зареєстровано за ОСОБА_1 .
В судовому засіданні встановлено, що за час проживання однією сім'єю був придбаний транспортний засіб - автомобіль TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , який за договором купівлі-продажу від 27 травня 2021 року був відчужений ОСОБА_2 на користь третьої особи - ОСОБА_6 , ціна продажу - 300 000,00 грн.
Як вбачається з пояснень позивача та відповідача в суді першої інстанції, вказаний транспортний засіб був ними придбаний в 2019 році за 42 000,00 дол. США, що за курсом НБУ складає 991 200, 0 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що поруч з нерухомим та рухомим майном, яке набувалося сторонами під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, за договором банківського вкладу в АТ «КБ «Приватбанк» на рахунках ОСОБА_2 від 13.04.2020 року залишок коштів станом на 01 березня 2021 року становив 285 872, 63 грн.
В судовому засіданні також встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Данилівською сільською радою Васильківського району Київської області на підставі розпорядження Васильківської районної державної адміністрації від 15.04.2008 року № 931,0 ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,1857 га для ведення індивідуального садівництва.
В суді першої інстанції сторони надали свої пояснення в якості свідків. Крім цього, суд допитав свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які підтвердили факт спільного проживання позивача та відповідача з 1999 року, ведення ними спільного господарства та будівництва спірного будинку з 2002 року.
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зроблений висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Перевіривши наявні у матеріалах справи докази в межах доводів апеляційної скарги, врахувавши наявність обставин, притаманних подружнім відносинам, зокрема проживання в одному житлі, спільний бюджет, придбання майна в інтересах сім'ї, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01.01.2004 року по 01.03.2021 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що підтверджується письмовими матеріалами справи та показаннями численних свідків, допитаними у місцевому суді, які узгоджуються між собою та містять об'єктивні дані, що підтверджують факт спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу та ведення ними спільного господарства, наявність взаємних прав та обов'язків.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що сторони почали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу починаючи з 2006 року вказаного не спростовують, а навпаки, суперечать всім іншим матеріалам справи та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, а відтак відхиляються колегією суддів.
Таким чином, встановивши, що спірне нерухоме та рухоме майно набуте під час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та відсутність підстав для відступу від рівності часток жінки та чоловіка у праві спільної сумісної власності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо поділу спільного майна, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
При цьому, місцевий суд правильно виходив з того, що наявні у справі докази свідчать про відсутність підстав вважати спірне майно особистою власністю ОСОБА_1 , а тому правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову в цій частині. Доказів на спростування цих висновків суду першої інстанції апелянтом не надано.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності стягнення грошової компенсації за 1/2 частину автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, у розмірі 700 000 грн, оцінюються колегією суддів критично, позаяк колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відхилення доказу по справі, а саме наданої ОСОБА_1 . Консультації №08-12-22 з оцінки майна, де ФОП ОСОБА_12 була визначена вартість вказаного автомобіля - 1 401 310, 00 грн, оскільки транспортний засіб на огляд оцінювачу не надавався, дані щодо середньоринкової вартості автомобіля отримувалися з Бюлетня автотоварознавця.
Таким чином, оскільки жодних інших належних доказів на підтвердження даних позовних вимог апелянт не надала, з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи до суду не зверталася, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за 1/2 частину автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, у розмірі 350 000 грн, з урахуванням зносу транспортного засобу та виходячи з ринкових цін на автомобіль 2019 року випуску.
Інші доводи апелянта зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального права та незгоди із висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 січня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: