29 травня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
представника потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 04.08.2020, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкум. Житомир, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, і призначено їй покаранняу виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців,
Вказаним вироком встановлено, що 11.11.2018, приблизно о 03 год. 33 хв. обвинувачена ОСОБА_6 , знаходячись на кухні в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних стосунків з ОСОБА_11 , під час сварки, яка переросла в бійку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, взяла до рук тупий предмет складної форми, травмуюча поверхня якого в своєму складі мала тонке ребро, невеликий виступаючий предмет типу «носика», елемент, що має обмежену поверхню контакту, та нанесла ним не менш як одинадцять ударів в ділянку голови ОСОБА_11 , заподіявши останній відкриту черепно-мозкову травму у вигляді множинних ран, саден на голові, переломів склепіння черепу, крововиливів у м'які тканини волосяної частини голови, крововиливів під оболонки головного мозку з розвитком набряку-набухання головного мозку, що знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті. При цьому ОСОБА_6 заподіяла ОСОБА_11 тупим предметом з обмеженою поверхнею контакту не менш як 7 ударів, заподіявши множинні синці та садно на тильній поверхні пальців правої та лівої кисті, що мають ознаки легких тілесних ушкоджень та слід розцінювати як такі, що утворились при захисті потерпілої від ударів, що їй наносилися.
Захисник ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу зі змінами, в якій просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, а також скасувати обраний ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнити її з-під варти в залі суду.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.Зазначає, що суд не надав належної оцінки доказам на предмет їх допустимості, належності та достатності і ухвалив незаконний вирок, в якому послався саме на недопустимі та неналежні докази, зокрема: протокол огляду місця події, вилучення речових доказів від 11.11.2018 року, відеозапис, висновок судово-медичного експерта №147/2605/2 від 23.01.2019 року, висновок експерта 10-1/2268 від 28.02.2019 року, висновок експерта №10-1/2254 від 28.02.2019 року, висновок експерта №10-613 від 27.03.2019 року, висновок експерта №10-612 від 27.03.2019 року, показання потерпілої та свідків, висновок експерта №2150/е від 14.01.2019 року, відеозапис огляду місця події та пояснення ОСОБА_6 , висновок комісійної судово-психіатричної експертизи від 28.02.2019 року №27. Вважає, що під час досудового розслідування допущено істотні порушення кримінального процесуального закону, а саме: проведення слідчих та процесуальних дій не уповноваженою особою, відсутність доказів на підтвердження джерела походження біологічних зразків ОСОБА_6 , невідкриття речових доказів, які були предметом експертного дослідження, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, що свідчить про порушення судом кримінального процесуального закону. Крім того, звертає увагу на порушення судом норм матеріального права, а саме відсутність об'єктивної сторони злочину, оскільки стороною обвинувачення не встановлено яким конкретно предметом ОСОБА_6 нанесла тілесні ушкодження потерпілій. Стверджує, що формулювання об'єктивної сторони обвинувачення ґрунтується на припущеннях, оскільки судом не взято до уваги показання свідків, які зазначали про відсутність будь-яких конфліктів між обвинуваченою та потерпілою.
Захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України. Також просить дослідити матеріали кримінального провадження.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду. Зазначає, що під час судового розгляду суд не звернув уваги на клопотання захисників про недопустимість доказів, не дав їм оцінку, а обмежився виключно перерахуванням цих доказів та не вмотивував, які саме обставини підтверджуються перерахованими у вироку доказами, внаслідок чого ухвалив вирок, який ґрунтується на припущеннях і недопустимих доказах, що свідчить про його незаконність та необґрунтованість. Вказує на порушення права обвинуваченої на захист, а саме: використання судом доказів на підтвердження її винуватості, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини; відсутність очевидців вбивства потерпілої ОСОБА_11 ; не встановлення знаряддя вбивства стороною обвинувачення; не відкриття стороні захисту речових доказів стороною обвинувачення, що є підставами для постановлення судом виправдувального вироку. Вважає, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження наявності в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а судом не встановлено факт вчинення ОСОБА_6 будь-якого діяння, яке підпадає під ознаки кримінально-караного діяння та не вказано у вироку мотиви не врахування показань потерпілої та свідків в частині на користь обвинуваченої ОСОБА_6 . Також звертає увагу, що суд в порушення вимог ст. 370, ч.3 ст. 373, ст. 374 КПК України, обмежився лише посиланнями на докази, на підставі яких визнав ОСОБА_6 винуватою, не давши їм належної оцінки. Крім того вказує, що пояснення у ОСОБА_6 відібрані з істотним порушенням прав людини, а саме: слідчий провів незаконний допит затриманої без участі захисника та не склав окремий протокол допиту, а тому вони не можуть бути джерелом доказу винуватості обвинуваченої. Також наголошує, що стороною обвинувачення не встановлено, а судом не досліджено знаряддя вбивства, що виключає можливість встановити, що ОСОБА_6 брала до рук тупий предмет складної форми, травмуюча поверхня якого в своєму складі мала тонке ребро, невеликий виступаючий предмет типу «носик», елемент, що має обмежену поверхню контакту, а також посилається на порушення відібрання зразків крові обвинуваченої, оскільки не встановлено джерело походження цього зразка, а тому він не може бути належним та допустимим доказом.
Обвинувачена ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.Також просить дослідити матеріали кримінального провадження.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги обвинуваченазазначає, що суд обмежився лише перерахуванням доказів, без надання їм оцінки та ухвалив вирок, який ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах. Зокрема не надано оцінки показанням свідків та потерпілої, поясненням самої обвинуваченої, які були отримані з порушенням її права на захист та не підтверджують її винуватість. Також вказує, що поза увагою суду залишилися клопотання її та її захисників щодо визнання доказів недопустимими, а саме: щодо незаконності джерела походження біологічних зразків потерпілої, які були предметом експертного дослідження і на висновках яких суд дійшов висновку щодо винуватості ОСОБА_6 ; пояснення обвинуваченої відібрані з порушенням її права на захист, огляд місця події було проведено без участі захисника; невідповідність даних протоколу огляду місця події фактичним обставинам справи. Крім того зазначає, що стороною обвинувачення не встановлено, а судом не досліджено знаряддя вбивства, що виключає можливість встановити, що вона брала до рук тупий предмет складної форми, травмуюча поверхня якого в своєму складі мала тонке ребро, невеликий виступаючий предмет типу «носик», елемент, що має обмежену поверхню контакту, і вона заперечує цю обставину.
Представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подав заперечення на апеляційні скарги. Зазначає, що обставини, викладені в апеляційних скаргах, не є підставою для скасування вироку, а підстави для закриття кримінального провадження у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.284 КПК України відсутні.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вимоги щодо змісту вироку визначаються ст.374 КПК України.
Відповідно п.2 ч.3 вказаної статті у мотивувальній частині вироку зазначається:формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; мотиви зміни обвинувачення тощо.
Як вбачається із змісту обвинувального акту (т.1 а.с. 1-4), ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що у неї під час сварки, яка виникла на ґрунті довготривалих неприязних стосунків та переросла у бійку, виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , Реалізуючи свій намір, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, взяла до рук тупий предмет складної форми та нанесла не менше як одинадцять ударів в ділянку голови ОСОБА_11 , заподіявши відкриту черепно-мозкову травму, яка має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя та знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті. Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , ОСОБА_6 заподіяла останній тупим предметом з обмеженою поверхнею контакту не менше як сім ударів, заподіявши множинні синці та садно на тильній поверхні пальців правої та лівої кисті, що мають ознаки легких тілесних ушкоджень та слід розцінювати як такі, що утворились при захисті потерпілої від ударів, що їй наносились.
Отже у висунутому ОСОБА_6 обвинуваченні зазначались відомості щодо форми вини і мотивів кримінального правопорушення, які є обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
У своєму вироку суд першої інстанції виключив з обвинувачення, яке визнав доведеним, відомості щодо форми вини і мотивів кримінального правопорушення, у вчиненні якого визнав ОСОБА_6 винною, а саме те, що обвинувачена вчинила інкриміновані їй дії з прямим умислом, спрямованим на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , усвідомлювала суспільно небезпечні наслідки та бажала їх настання.
При цьому суд першої інстанції всупереч вимогам ст.374 КПК України не навів у вироку мотивів зміни обвинувачення в частині викладення суб'єктивної сторони складу злочину.
У визнаному доведеним обвинуваченні суд зазначив, що ОСОБА_6 спричинила ОСОБА_11 тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті.
Такі дії в залежності від форми вини та умислу особи щодо вчиненого діяння та його наслідків можуть бути кваліфіковані як за ст.115 КК України, так і за ч.2 ст.121 КК України, а тому відсутність визнаному судом доведеному обвинуваченні описання суб'єктивної сторони складу злочину призводить до неузгодженості між описом фактичних обставин та кваліфікацією дій обвинуваченої та не дає можливість апеляційному суду оцінити правильність кваліфікації дій обвинуваченої.
Також, не зважаючи на наявність численних клопотань сторони захисту про недопустимість доказів, і зокрема, внаслідок порушення процесуальних процедур під час огляду місця події, вилучення біологічних слідів та результатів їх експертного дослідження, порушення процедури отримання зрізів нігтьових пластин та зразків крові ОСОБА_6 , недопустимість як доказів висновків експертів, невідкриття стороні захисту доказів в прядку ст.290 КПК України тощо, - суд першої інстанції лише формально констатував, що усі докази у справі є належними і допустимими,не надавши оцінку цим твердження та не вмотивувавши своє рішення.
На думку колегії суддів, оскаржуваний вирок не в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а наявні у ньому недоліки в свою чергу перешкоджають апеляційному суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення щодо нього в межах апеляційного розгляду, який визначається змістом апеляційних скарг сторони захисту.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни вироку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Разом з тим, призначаючи новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, колегія суддів не вправі давати оцінку доводам апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки відповідно до ч.2 ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Відповідно до ч.1 ст.419 КПК України суд апеляційної інстанції, приймаючи за результатами розгляду апеляційних скарг рішення у формі ухвали, повинен прийняти рішення щодо запобіжного заходу.
Оскаржуваним вироком обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Оскільки вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів відповідно до п.3 ч.1 ст.419, ч.3 ст.331 КПК України вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченій.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Вирішуючи дане питання, колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, який спричинив загибель людини, а визначені ст. 177 КПК Україниобґрунтовані ризикипродовжують існувати, тому вважає за необхідне продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 27.07.2024 включно.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 04.08.2020 щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 27.07.2024 включно.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3