23 травня 2024 року м. Київ
Справа №761/25498/23
Апеляційне провадження №22-ц/824/8734/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В.
суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Бевзи А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ІНК» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Саадулаєва А.І. 16 січня 2024 року в м. Києві, повний текст рішення складений 26 січня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ІНК» про стягнення грошових коштів,
У липні 2023 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 1913000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_1 та TOB «АЗОВ IHK» було досягнуто усної угоди про ремонт корабельного турбокомпресора. На виконання угоди відповідач надіслав позивачу через телефонний додаток «Telegram» рахунки на оплату на суму 1000000,00 грн №83 від 23 лютого 2023 року та на суму 100,00 грн №84 від 23 лютого 2023 року з призначенням платежу передоплата за ремонт Цельного турбокомпресора. На виконання умов угоди позивач платіжним дорученням № TR.12409 від 02 березня 2023 року позивач оплатив вищевказані виставлені рахунки на суму 1913000,00 грн. Проте, протягом місяця відповідач не звернувся до позивача (не встановив місця і часу передачі турбінного компресора), а тому потреба в його ремонті відпала, оскільки зазначене обладнання було придбано іншою особою. Позивач, за допомогою телефонного зв'язку звертався з вимогою повернути сплачені кошти, проте відповідач проігнорував його. Вимогою від 19 червня 2023 року позивач звернувся з письмовою вимогою про повернення сплачених коштів. Оскільки відповідач не виконав ремонт корабельного турбокомпресора та не повернув на вимогу позивача оплачені кошти, позивач змушений звернутись до суду в казаним позовом.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ІНК» про стягнення грошових коштів - задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ІНК» на користь ОСОБА_1 1913000, 00 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ІНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13420,00 грн та 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовна заява підлягає задоволенню.
Не погодилось із зазначеним судовим рішенням ТОВ «Азов ІНК», директором товариства подана апеляційна скарга, в якій він вказує на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним встановленням судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної їх оцінки та у зв'язку з порушенням норм процесуального права.
Представник відповідача вказує на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги подані стороною відповідача клопотання про відкладення розгляду справи з причин, які істотно впливали на її розгляд. Також судом не було взято до уваги процесуальні документи надані стороною відповідача, а саме заяву про вчинення кримінального правопорушення та постанову про залучення відповідача потерпілою особою у кримінальному провадженні, витяг з ЄРСР. Також представник вказує на те, що позовна заява ОСОБА_1 базується на твердженнях про укладення усного договору, а тому вважає, що присутність позивача особисто для обгрунтування позовних вимог є обов'язковою умовою повного і детального розгляду справи, так як позовна заява подавалась через представника. За таких обставин вважає висновки суду першої інстанції поверхневими та такими, що не відповідають дійсності.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що в кримінальному провадженні на існування якого посилався відповідач, позивач статусу підозрюваного не має, та вказане відповідачем кримінальне провадження до даної справи не має ніякого відношення. Також вказує на те, що жодна норма ЦПК України не містить зобов'язань щодо обов'язкової участі позивача чи відповідача при розгляді справ про стягнення за усним договором, або щодо особистої подачі ними процесуальних документів.
Вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Лучковський В.В. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, зокрема на електрону адресу зазначену ними в апеляційній скарзі, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції, причини неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що 23 лютого 2023 року ТОВ «Азов ІНК» було виставлено ОСОБА_1 рахунки на оплату №83 та №84, за виконання (роботи, послуги) - Предоплата за ремонт корабельного турбокомпресора на загальну суму 2000000, 00 грн /а.с. 7,8/.
Згідно платіжної інструкції №TR.12409 від 02 березня 2024 року ОСОБА_1 сплатив на користь TOB «АЗОВ IHK» 1913000,00 грн, з призначенням платежу - Предоплата за ремонт турбокомпресора згідно рахунку № 83 та №84 від 23 лютого 2023 року без ПДВ /а.с. 9/.
19 червня 2023 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Азов ІНК» було направлено вимогу, в якій останній вказав на те, що ним 02 березня 2023 року платіжним дорученням №TR.12409 було перераховано підприємству ТОВ «Азов ІНК» 1913000, 00 грн в якості предоплати за ремонт турбокомпресора згідно встановлених ТОВ «Азов ІНК» рахунків №83 та №84 від 23 лютого 2023 року. Згідно домовленостей ремонт мав бути проведений протягом 30 календарних днів. Станом на день написання цієї вимоги, жодних дій по ремонту проведено не було, а тому на сьогоднішній день необхідність ремонту відпала. На підставі викладеного, просив протягом 5 робочих днів, повернути зроблену ним предоплату за ремонт турбокомпресора за вказаними вище рахунками в сумі 1913000, 00 грн/а.с. 10-14/.
До позовної заяви позивачем також було долучено копію паспорта ОСОБА_1 , та його картку платника податків, а також Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19 червня 2023 року стосовно ТОВ «Азов ІНК», роздрукований з ресурсу «Опендатабот», де основним видом діяльності товариства є технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів (45.20) /а.с. 15-19/.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, п.п. 5, 6, 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 11 ЦК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
З положень ст. 509 ЦК України, вбачається, що один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч.1. ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду, якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
З наведених обставин справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Азов ІНК» було досягнуто усної угоди про ремонт корабельного турбокомпресора, про що свідчать пред'явлені відповідачем рахунки на оплату послуг та банківський документ про здійснення позивачем оплати цих послуг. Тобто поведінка сторін у справі свідчить про їх волю до настання відповідних правових наслідків.
Слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що фактично між сторонами виникли правовідносини, які виникають з договорів підряду. Вказане не заперечується стороною відповідача і у доводах апеляційної скарги.
Матеріали справи не містять даних про вчинення відповідачем дій спрямованих на виконання зобов'язань щодо ремонту корабельного турбокомпресора. Стороною відповідача не заперечується і не надано доказів на спростування наданої позивачем банківської квитанції щодо одержання від позивача суми грошових коштів в розмірі 1913000,00 грн.
З наведеного вбачається, що відповідач своєчасно не розпочав роботи, а тому позивач виходячи з положень ч.2 ст. 849 ЦК України мав право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків у вигляді сплаченої на користь відповідача суми грошових коштів.
Позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою щодо повернення коштів, однак відповідачем кошти на вимогу позивача повернуті не були, а лист повернувся з відміткою «за закінчення терміну зберігання» 06 липня 2023 року, а тому в силу положень ст. 530 ЦК України через 7 днів, а саме з 14 липня 2023 року відповідач став боржником позивача, оскільки прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 1913000,00 грн.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, є законними та обгрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги подані стороною відповідача клопотання про відкладення розгляду справи з причин, які істотно впливали на її розгляд, а саме подання відповідачем заяви про вчинення позивачем кримінального правопорушення та надання постанови про залучення відповідача потерпілою особою у кримінальному провадженні та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відхиляються судом апеляційної інстанції, виходячи з такого.
Вказані документи були подані представником відповідача разом з клопотанням про відкладення розгляду справи, клопотання про долучення вказаних доказів до матеріалів справи стороною відповідача заявлено не було.
Згідно інформації зазначеної у Витязі з ЄДР стосовно відкритого кримінального провадження №12023100100004782 від 20 листопада 2023 року вбачається, що кримінальна справа була порушена за заявою директора відповідача стосовно позивача та посадових осіб ТОВ «ЄВРОАВТОТРАКТ» у зв'язку із поставкою великогабаритного транспорту за підробленими митними деклараціями з метою заволодіння коштами шахрайським шляхом. Інформація щодо фізичних чи юридичних осіб підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення відсутні. Отже, відомості про те, що позивач у даній справі має статус підозрюваного в матеріалах справи відсутні. Крім того, підставою подання заяви стала поставка великогабаритного транспорту за підробленими митними деклараціями, тобто жодного відношення відкрите кримінальне провадження до вказаної справи, де предметом спору є стягнення коштів за договором підряду, не має.
Посилання представника відповідача на те, що позовна заява була підписана представником позивача, а договір підряду укладався в усній формі, а тому суд повинен був викликати та заслухати позивача особисто, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки вказані твердження не грунтуються на нормах ЦПК України.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та відсутність заяв сторін про стягнення судових витрат пов'язаних з апеляційним переглядом справи, апеляційний суд вважає, що понесені сторонами витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ІНК» - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: М.В. Мережко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 04 червня 2024 року.