Єдиний унікальний номер 358/448/23
Апеляційне провадження № 33/824/2997/2024
27 травня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богуславського районного суду Київської області від 03 квітня 2024 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів військовослужбовця ЗСУ, РНОКПП: не відомий,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою Богуславського районного суду Київської області від 03 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
Не погоджуючись з постановою суду, 13.05.2024 року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову Богуславського районного суду Київської області від 03 квітня 2024 року скасувати, провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на оскарження постанови суду не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту разом з доданими до неї матеріалами, виходячи з наступного:
Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом в кожному конкретному випадку з урахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначав те, що не знав про місце і час проведення судового засідання, оскільки не отримував повісток.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на наступне:
З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що повідомлення про виклик до суду ОСОБА_1 отримав 22.03.2024 року (а.с. 15). За таких умов, твердження апелянта стосовно того, що він не знав про місце і час розгляду даної справи прямо спростовуються матеріалами справи.
Апелянтом також не було надано до суду доказів на підтвердження посилань щодо того, що отримана рекомендованим листом 22.04.2024 року (а.с. 24) копія постанови суду передана йому не була. За таких умов, апеляційний суд вбачає недоведеність тих тверджень, якими апелянт обґрунтовує наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, відтак суд вважає, що такий строк поновлено бути не може.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).
В своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що національний суд має право поновити строк на оскарження рішення суду нижчої інстанції, якщо апелянт у відповідному клопотанні наведе причину пропуску цього строку, і суд визнає цю причину поважною. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, справа «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України». При визначеності наявності поважності причин пропуску, національний суд насамперед має виходити із наявності об'єктивних причин, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу, або вчасно вжити заходів до оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, а також те, що наведені апелянтами доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказаної вище постанови не були належним чином підтверджені, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала, як така, що подана після закінчення строку, визначеного ч. 2 ст. 294 КУпАП, а апеляційний суд не знайшов підстав для його поновлення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
ВідмовитиОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Богуславського районного суду Київської області від 03 квітня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богуславського районного суду Київської області від 03 квітня 2024 року разом з доданими до неї матеріалами - повернути особі, яка її подала.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба