16 травня 2024 року м. Київ
Справа №756/9354/23
Апеляційне провадження №22-з/824/783/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Бевзи А.М.
розглянув заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренка Євгена Юрійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
Постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року - залишено без змін.
15 квітня 2024 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Кушнеренко Є.Ю. на адресу Київського апеляційного суду засобами поштового зв'язку направлено заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він вказує на те, що ними в запереченнях на апеляційну скаргу було наведено попередній розрахунок суми судових витрат та зроблено заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу та додано ряд документів на підтвердження розміру вказаних витрат. Рішення суду першої інстанції було залишено без змін, однак судом апеляційної інстанції в постанові Київського апеляційного суду від 23 березня 2024 року не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
За таких обставин, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 всі понесені процесуальні витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.
Від ОСОБА_2 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких він вказує на те, що жодних вимог до третьої особи він не мав та не має, питання щодо залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи було заявлено представником ОСОБА_3 .. Сума витрат на правничу допомогу, заявлену ОСОБА_1 є необгрунтовано завищеною, суперечливою і не містить розрахунку послуг з правової допомоги. Сума в розмірі 25000,00 грн не обгрунтована ні кількістю часу, яку повинно бути витрачено на правову допомогу, ні складністю справи, а містить лише посилання на фактичні затрати робочого часу адвоката, які на момент підписання договору про надання правової допомоги від 24 січня 2024 року, ще не можуть бути відомі сторонам. Також вказує на те, що заперечення на апеляційну скаргу є фактичним повторенням заперечень на позовну заяву, правова позиція яких була узгоджена з третьою особою, ще під час здійснення провадження у суді першої інстанції, та не змінювалась під час подання заперечень на апеляційну скаргу. Крім того, представник третьої особи та третя особа не були присутні на жодному судовому засіданні, які відбулися у вказаній справі.
За таких обставин, просить зменшити судові витрати третьої особи на правову допомогу у вказаній справі, до суми в розмірі 1000,00 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_2 просив залишити заяву про ухвалення додаткового рішення без задоволення.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренка Є.Ю. надійшла заява, в якій він просив розглядати заяву про ухвалення додаткового рішення без його участі та участі ОСОБА_1 , зазначив, що вимоги заяви підтримує повністю та просить її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, а томукеруючись положеннями ч. 4 ст.270 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути питання про ухвалення додаткового рішення у справі за відсутності сторін, які були належним чином повідомлені про дату і час судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів виходить з такого.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справидля сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами(ст. 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 рокуу справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18.
Вказана судова практика є незмінноюта вже усталеною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 вказано, що склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність
З матеріалів справи вбачається, що представником третьої особи ОСОБА_1 - адвокатом Кушнеренко Є.Ю. було подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вказав, що сума витрат за адвокатські послуги, згідно договору про надання правової допомоги склала 25000,00 грн, та вона повинна бути стягнута з позивача. На підтвердження вказаних витрат, представником третьої особи до заперечень було долучено:
копію договору №38 про надання правової допомоги від 24 січня 2024 року, відповідно до якого, Адвокатське об'єднання «Кушнеренко та партнери» в особі адвоката Кушнеренка Є.Ю. (сторона-1), з однієї сторони та ОСОБА_1 (сторона-2) уклади цю угоду про те, що сторона-2 ( ОСОБА_1 ) уповноважує цією угодою Кушнеренка Є.Ю. (сторону-1) представляти її інтереси в усіх органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, у судових органах України будь якої ланки, в тому числі Верховному Суді, апеляційних, касаційних інстанціях у зв'язку з представництвом та захистом (сторони-2) у справі з приводу стягнення грошових коштів (апеляційне провадження у справі №756/9354/23).
Також в договорі вказано на те, що сторона-2 ( ОСОБА_1 ) за даною угодою бере на себе зобов'язання сплатити стороні-1 (адвокату) гонорар за дії по наданню правової допомоги. Гонорар (оплата) за надану правову допомогу за цією угодою, обчислюється виходячи з фактичних затрат робочого часу адвоката на надання правової допомоги у справі, участь у судовому засіданні в апеляційній інстанції, підготовка та складання документів та складає 25000,00 грн. Гонорар сплачується безпосередньо після підписання даної угоди на рахунок в установі банку або готівкою /а.с. 135/;
копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю /а.с. 136/;
копію ордену на надання правничої (правової) допомоги /а.с. 137/;
квитанція до прибуткового касового ордеру №38 від 25 січня 2024 року про прийняття від ОСОБА_1 згідно договору про надання правової допомоги №38 від 24 січня 2023 року 25000,00 грн /а.с. 137а/;
Акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 02 лютого 2024 року, відповідно до якого адвокатом було виконано наступний об'єм робіт: вивчення та аналіз апеляційної скарги - 3 години; аналіз судової практики в подібних спорах - 3 години; узгодження правової позиції з клієнтом щодо апеляційної скарги - 2 години; написання та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі №756/9354/23 - 4 години. Всього затрачено 12 годин. Також сторони у вказаному акті засвідчили, що правові послуги за договором №38 про надання правової допомоги виконано в повному обсязі, за що сплачено 25000,00 грн /а.с. 138/.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року - залишено без змін.
15 квітня 2024 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Кушнеренко Є.Ю. на адресу Київського апеляційного суду засобами поштового зв'язку направлено заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він вказує на те, що ними в запереченнях на апеляційну скаргу було наведено попередній розрахунок суми судових витрат та зроблено заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу та додано ряд документів на підтвердження розміру вказаних витрат. Рішення суду першої інстанції було залишено без змін, однак судом апеляційної інстанції в постанові Київського апеляційного суду від 23 березня 2024 року не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
За таких обставин, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 всі понесені процесуальні витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.
Від ОСОБА_2 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких він вказує на те, що жодних вимог до третьої особи він не мав та не має, питання щодо залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи було озвучено представником ОСОБА_3 .. Сума витрат на правничу допомогу, заявлену ОСОБА_1 є необгрунтовано завищеною, суперечливою і не містить розрахунку послуг з правової допомоги. Сума в розмірі 25000,00 грн не обгрунтована ні кількістю часу, яку повинно бути витрачено на правову допомогу, ні складністю справи, а містить лише посилання на фактичні затрати робочого часу адвоката, які на момент підписання договору про надання правової допомоги від 24 січня 2024 року, ще не можуть бути відомі сторонам. Також вказує на те, що заперечення на апеляційну скаргу є фактичним повторенням заперечень на позовну заяву, правова позиція яких була узгоджена з третьою особою, ще під час здійснення провадження у суді першої інстанції, та не змінювалась під час подання заперечень на апеляційну скаргу. Крім того, представник третьої особи та третя особа не були присутні на жодному судовому засіданні, які відбулися у вказаній справі.
За таких обставин, просить зменшити судові витрати третьої особи на правову допомогу у вказаній справі, до суми в розмірі 1000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції в розмірі 25000,00 грн, виходить з такого.
З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Кушнеренко Є.Ю. до суду апеляційної інстанції було подано лише заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , участі в судовому засіданні адвокат не приймав /а.с. 132-139/.
Також з матеріалів справи вбачається, що адвокат Кушнеренко Є.Ю. представляв інтереси третьої особи в суді першої інстанції та подавав пояснення на позовну заяву ОСОБА_2 /а.с. 86-89/. Позиція третьої особи на всіх стадіях розгляду справи суттєво не відрізняється, доводи заперечень на апеляційну скаргу є фактично ідентичними доводам викладеним адвокатом у поясненнях на позовну заяву, а отже і надання усних консультацій представником третій особі, аналіз судової практики в подібних спорах та узгодження правової позиції з клієнтом щодо апеляційної скарги, є аналогічними послугами.
За таких обставин, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи в апеляційному суді, та значимості таких дій, колегія суддів вважає, що зазначені представником третьої особи витрати на професійну правничу допомогу понесені ним в суді апеляційної інстанції в розмірі 25000,00 грн є належним чином не обґрунтованими, та такими, що суперечать принципам розумності та справедливості.
Таким чином, беручи до уваги ту обставину, що судом апеляційної інстанції в постанові від 21 березня 2024 року не було вирішено питання щодо стягнення витрат на правову допомогу понесених третьою особою в суді апеляційної інстанції, заперечення позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн, з проханням зменшити такі витрати до суми 1000,00 грн, а також враховуючи складність справи, і обсяг фактично виконаної адвокатом роботи саме в суді апеляційної інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь третьої особи 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин, заява представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренка Євгена Юрійовича про ухвалення додаткового рішення підлягає до задоволення частково.
Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренка Євгена Юрійовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: М.В. Мережко
Н.В. Поліщук
Повний текст додаткової постанови складений 04 червня 2024 року.