05 червня 2024 року м. Дніпросправа № 120/11942/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року в адміністративній справі №120/11942/23 (головуючий суддя першої інстанції Юрков Е.О.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 04.08.2023 року (згідно поштового конверту) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо неврахування до стажу його служби в поліції періодів служби у Державній пенітенціарній службі України з 10.08.2007 року по 09.07.2010 року та з 11.08.2010 року по 07.05.2018 року;
- зобов'язати Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України врахувати до стажу його служби у поліції службу у Державній пенітенціарній службі України з 10.08.2007 року по 09.07.2010 року та з 11.08.2010 року по 07.05.2018 року;
- зобов'язати відповідача перерахувати йому грошове забезпечення із врахуванням зазначених періодів служби у Державній пенітенціарній службі України та провести відповідні виплати з врахуванням вислуги років.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 10.08.2007 по 07.05.2018 позивач проходив службу в органах виконання покарань, які у різні періоди мали різні законодавчо закріплені назви, проте при перерахунку грошового забезпечення відповідач не зарахував йому вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі України до стажу служби в поліції, яка дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.08.2023 року адміністративну справу №120/11942/23 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо неврахування до стажу служби у поліції ОСОБА_1 період служби у Державній пенітенціарній службі України з 10.08.2007 року по 09.07.2010 року та з 11.08.2010 року по 07.05.2018 року.
Зобов'язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати до стажу служби у поліції ОСОБА_1 період служби у Державній пенітенціарній службі України з 10.08.2007 року по 09.07.2010 року та з 11.08.2010 року по 07.05.2018 року.
В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції застосуванню підлягають приписи ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції. Період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби та Державної пенітенціарної служби не може бути зарахований позивачеві до стажу його служби в поліції, оскільки вказані органи не входять до системи МВС України та мають інший правовий статус. Вважає, що період навчання позивача має бути зарахований до стажу роботи за вислугу років, а не до стажу роботи в поліції. Крім того, скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 19.11.2019 року у справі №520/903/19, від 31.03.2020 року у справі №520/2067/19, від 22.07.2020 року у справі №520/5960/19.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 21.05.2024 року по 04.06.2024 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 10.08.2007 року по 07.05.2018 року проходив службу в органах виконання покарань, що підтверджено послужним списком позивача №Д-004533. (а.с.11-19)
Як встановлено судом першої інстанції, у період з 10.08.2007 року по 09.07.2010 року позивач проходив навчання в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань. Під час навчання позивачу відповідно до наказу №79о/с від 09.07.2010 року було присвоєно звання лейтенанта внутрішньої служби (а.с.20, 21).
Крім того, в період з 11.08.2010 року по 07.05.2018 року позивач проходив службу в Дніпровському центрі підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, яка входить в систему Міністерства юстиції України.
Наказом начальника Дніпровського центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України №37о/с-18 від 07.05.2018 року майора внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено з посади начальника курсу стройової частини Дніпровського центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України з 07.05.2018 року за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). (а.с.23)
15.06.2023 року позивач звернувся до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України із заявою, якою просив здійснити перерахунок грошового забезпечення та зарахувати йому до стажу служби в поліції службу у Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідач листом від 17.07.2023 року №С-739/55/01-2023 повідомив, що оскільки в період з 10.08.2007 року до 11.08.2010 року та з 11.08.2010 року до 07.05.2018 року Державна кримінально-виконавча служба України не входила до складу органів внутрішніх справ, вислуга років за вказаний період не зараховується до стажу служби в поліції. Згідно із Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року №2713-ІУ на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Повідомлено також, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» для призначення пенсії за вислугу років до вислуги років зараховується служба в Державній кримінально-виконавчій службі України. Станом на 17.07.2023 року стаж служби ОСОБА_1 в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, складає 05 років 00 місяців 05 днів. Відповідно до додатка 11 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» позивачу нараховано надбавку за стаж служби в розмірі 15 відсотків.
Не погодившись із відмовою відповідача, позивач оскаржив таку відмову до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що стаж служби в Державній кримінально-виконавчій службі України має зараховуватись до стажу служби в поліції, що дає право, зокрема на встановлення надбавки за вислугу років, враховуючи тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача. Суд дійшов до висновку, що неврахування позивачу до стажу служби в поліції період служби у Державній пенітенціарній службі України з 10.08.2007 року по 09.07.2010 року та з 11.08.2010 року по 07.05.2018 року є протиправним та зобов'язав відповідача зарахувати до стажу служби в поліції вказані періоди.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача перерахувати грошове забезпечення позивача з врахуванням до стажу служби у поліції спірних періодів служби у Державній пенітенціарній службі України, суд дійшов висновку про передчасність такої вимоги, оскільки такому перерахунку має передувати саме зарахування спірних періодів.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 року №580-VIII (далі по тексту - Закон №580).
Відповідно до частини другої статті 59 Закону №580 час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 60 Закону №580 встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами статті 78 Закону №580 врегульоване питання стажу служби в поліції, відповідно до частини першої якої стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Згідно з частиною другою статті 78 Закону №580 до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Частинами третьою та четвертою статті 78 Закону №580 встановлено, що під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Таким чином до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
При цьому, частиною 5 статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року №2713-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
У попередніх редакціях вказаної вище норми було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.
Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, на позивача, під час проходження ним служби у спірний період розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому поліції. Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Отже, на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ним служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року в справі №826/16143/18, у якій предметом спору були подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Таким чином, враховуючи тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, суд дійшов висновку, що стаж служби в Державній кримінально-виконавчій службі України має зараховуватись до стажу служби в поліції, що дає право, зокрема на встановлення надбавки за вислугу років.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.10.2022 року по справі №160/11127/20.
Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі №520/903/19, від 31.03.2020 року у справі № 520/2067/19, від 22.07.2020 року у справі №520/5960/19, від 13.08.2020 року у справі №820/6656/16 та від 15.12.2021 року у справі №520/11545/19 апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки у вказаних справах надавалася оцінка висновку Головного управління Національної поліції про зарахування стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років та для визначення тривалості додаткових відпустки.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб»», пунктом 2 визначено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам із спеціальним званням Бюро економічної безпеки, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», під час призначення пенсії згідно з пунктом а частини першої статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п'яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, Бюро економічної безпеки або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
Отже, визначальною умовою для застосування наведеного законодавчого припису є присвоєння особі офіцерського (спеціального) звання у зв'язку з закінченням відповідного навчального закладу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 817/1269/16 та від 10.05.2019 року у справі №823/1330/16, від 22.07.2020 року у справі №520/5960/19 (в частині зарахування навчання до стажу служби в поліції).
Таким чином, період навчання позивача з 10.08.2007 року по 09.07.2010 року в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань також підлягає врахуванню до стажу служби у поліції.
Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність відповідача щодо неврахування позивачу до стажу служби у поліції спірних періодів та зобов'язання відповідача зарахувати до стажу служби в поліції вказані періоди.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не переглядається.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року в адміністративній справі №120/11942/23 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року в адміністративній справі №120/11942/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку, у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко